За бортом

Купуючи у магазинах вершкове масло, багато хто з нас навіть не здогадувався, що споживає спред, який не один рік вдало маскувався під натуральний продукт.
У вересні закінчився перехідний період для запровадження національних стандартів “Масло вершкове. Технічні умови” і “Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови”, передбачений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 173 від 29 червня 2006 року. Нові вимоги фактично змусили виробників, які часто називають вершковим маслом навіть суміш, що містить до 90% рослинного жиру, припинити дезінформацію покупців. Треба сказати, юридично ці стандарти вже набрали чинності з липня нинішнього року. Але для того, аби виробники освоїлися, і було встановлено цей перехідний період. Відповідно до нових стандартів, підприємства мають чітко розмежувати натуральне масло і спреди.
...У радянські часи стандарт вершкового масла був єдиний. Робили масло винятково з молока і продуктів його переробки. З проголошенням незалежності виробники, у погоні за прибутками, все сміливіше додавали до молочного жиру рослинний. Домішували, зокрема, недорогу пальмову олію.
У рамках молочного протистояння з Росією запровадження нових стандартів, здавалося б, лише плюс українським виробникам. Однією з претензій під час запровадження санкцій на ввезення до РФ тваринницької продукції з України було те, що в нашій державі не розрізнялись масло і спреди. Виконавчий директор Молочного союзу РФ Володимир Лабінов не раз заявляв, що нам необхідно прийняти нові стандарти для виробництва молочної продукції, аналогічні тим, що діють у Росії: “Якщо Україна орієнтована на російського покупця, то вона має дотримуватися наших (тобто російських. — В.Д.) стандартів і чітко розрізняти термінологічно масло, спреди і маргарини... Ми не хочемо, щоб російські споживачі переплачували за дешеві спреди, купуючи їх під виглядом вершкового масла”.
Згідно з новими стандартами, вершкове масло не повинне містити жодних спеціальних харчових домішок, а продукт із додаванням рослинних жирів має називатися “спред”.
Вершкове масло, залежно від жирності, поділяється на екстра (з масовою часткою жиру від 80 до 85% ), селянське (від 72,5 до 79,9%) і бутербродне (від 61,5 до 72,4%). Звісно, кожен виробник має право пропонувати споживачам своє унікальне масло в рамках цих категорій, але в жодному разі воно не повинне містити рослинних жирів.
Стандарти також вимагають, щоб на кожній упаковці масла і на транспортній тарі чітко зазначали: назву й адресу підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності), телефон й адресу виробництва, повну назву масла, склад продукту, кінцеву дату споживання або дату виготовлення і термін його придатності, умови зберігання, масу нетто і брутто, а також інформацію про харчову й енергетичну цінності (калорійність) 100 г продукту, номер партії, штрих-код, маніпуляційні знаки “Берегти від вологи” та “Берегти від нагрівання” тощо.
Терміном “спред” позначають продукт (як записано в стандарті, емульсія типу “вода в жирі”), що разом з молочним жиром містить рослинний, а також вітаміни, наповнювачі та харчові добавки. Частка молочного жиру у спредах має бути не менш як 25%, а загального жиру — від 50 до 85 відсотків.
Нові правила виокремлюють також і поняття “жирова суміш”. Це мікс молочного і рослинного жирів з масовою часткою загального жиру не менш як 99%, причому частка молочного жиру становить не менш як чверть. До складу жирових сумішей дозволяється додавати фарбники, ароматизатори, антиоксиданти, вітаміни.
Споживачам, які підзабули смак справжнього вершкового, можна нагадати, що масло важко ріжеться, якщо полежить у морозилці — стає крихким. Спред — плавно, м’яко намазується навіть після заморожування. Та головне: щоб уникнути фальсифікацій, новими стандартами заборонено в назві спредів і жирових сумішей вживати слово “масло” окремо чи у словосполученнях.
Хоча до кінця року виробників за використання старих споживчих обгорток усе ще не штрафуватимуть. Проте загальна транспортна упаковка має містити написи, відповідно до нових стандартів, уже з 1 вересня. Так само мають бути прописані всі дані про сам продукт у супроводжувальних документах.
Тепер про неприємне: натуральне вершкове масло подорожчало. Втім, незважаючи на відмову Росії від українського масла, значних надлишків його на ринку не спостерігається. Адже за 9 місяців випуск масла в Україні знизився, порівняно з аналогічним періодом минулого року, на 11% — до 85,7 тисячі тонн. На складах заводів, без урахування комерційних закладень, на початок жовтня його зберігалось близько 7,3 тисячі тонн. Це зовсім не багато, якщо зважати на тенденцію до подальшого суттєвого скорочення виробництва масла. Зокрема, у вересні випущено лише 9,5 тисячі тонн цього продукту, що на 13% менше, порівняно з серпнем.
Скорочення виробництва масла водночас зі зростанням цін на сировину (сезонний чинник) сприяють подальшому збільшенню цін на цей товар. У жовтні селянське масло продається у великому опті по 11 тисяч гривень за тонну. Деякі виробники у середині місяця почали просити вищу ціну, але все ще на ринку масло можна придбати й по 10,5 тисячі гривень за тонну. Солодковершкове масло у другій половині жовтня уже пропонується для реалізації по 12,5 тисячі гривень за тонну.
Таке суттєве подорожчання масла в Україні викликає скорочення і без цього млявого експорту даного товару. Виходячи з внутрішньої ціни, експортери у кінці серпня пропонували масло за дуже високими цінами. За тонну селянського вже просили 1950 доларів, за тонну солодковершкового — понад 2100 доларів. Але такі пропозиції поки що особливим попитом не користуються. Навіть якщо “відкриють” Росію, за таких цін масло з України до Білокам’яної возити не зможуть. Так що, за прогнозами фахівців галузі, найближчим часом торгівля маслом обмежуватиметься внутрішнім ринком.
У вересні з України було експортовано лише 770 тонн масла (більш як утричі менше, ніж у вересні 2005-го). З них 70% припадає на Казахстан, 8 — на Азербайджан, по 7 — на Грузію і Молдову, 5 — на Білорусь, 3% — на Узбекистан.
У жовтні почало поступово рости в ціні масло і на російському ринку. Хоча Україна поки що жодним чином не впливає на ринок північної сусідки. При цьому нинішнього року Росія суттєво збільшила закупівлі масла в країнах дальнього зарубіжжя. За січень — серпень з цих країн у Росію було поставлено понад 70 тисяч тонн масла. Зокрема, майже 24 тисячі тонн новозеландського. Тож, маючи дешевий товар із Заходу, пристойні поставки з Білорусі, Росія чудово обходиться без українського продукту. Але не відомо, як складуться ціни на масло на світовому ринку наступного року. Експерти не схильні прогнозувати, що воно буде так само дешевим, як нинішнього року.

Валерій Друженко,
оглядач газети
Верховної Ради України
“Голос України”