Спецможливості
Новини

За бор­ги відда­мо все, що на­по­зи­чаємо

11.02.2015
303
За бор­ги відда­мо все,  що на­по­зи­чаємо фото, ілюстрація

Якось швидко минули новорічні свята. Дні летять — не встежиш. А з ними — галопують цінники у гастрономах і тарифи на комуналку. Гроші не встигаєш після зарплати в руках і потримати — так швидко інфляція спустошує гаманці. А ось країни об’єднаної Європи уразила інша «болячка». Тамтешні ринки охопила паніка з приводу загального зниження цін на товари й послуги. В ЄС уперше за п’ять років спостерігається дефляція. «Нам би їхні проблеми!» — подумає читач.

Якось швидко минули новорічні свята. Дні летять — не встежиш. А з ними — галопують цінники у гастрономах і тарифи на комуналку. Гроші не встигаєш після зарплати в руках і потримати — так швидко інфляція спустошує гаманці. А ось країни об’єднаної Європи уразила інша «болячка». Тамтешні ринки охопила паніка з приводу загального зниження цін на товари й послуги. В ЄС уперше за п’ять років спостерігається дефляція. «Нам би їхні проблеми!» — подумає читач.

Г. Квітка
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

ЄС лікується від пе­ре­ви­роб­ництва
На­справді де­ф­ляція для еко­номіки нічим не кра­ща за інфляцію. На пер­ший по­гляд, ма­со­ве зни­жен­ня цін у су­пер­мар­ке­тах — по­зи­тив­ний фак­тор, що ве­де до зро­с­тан­ня спо­жи­ван­ня. Але це — тільки на пер­ший по­гляд. Ад­же ко­ли по­купці пла­тять мен­ше за той або ін­ший то­вар, то зни­жується і при­бу­ток ви­роб­ників. Ви­хо­дить, ком­паніям не­об­хідно мінімізу­ва­ти свої ви­т­ра­ти. У ре­зуль­таті за­пу­с­кається так зва­на де­ф­ля­ційна спіраль: зни­жу­ють­ся зар­пла­ти, ско­ро­чу­ють­ся ро­бочі місця. Як­що ви­роб­ни­ки ви­т­ра­ча­ють на ви­пуск про­дук­ції мен­ше, не­до­одер­жу­ють ко­ш­ти суміжні підприємства — по­ста­чаль­ни­ки си­ро­ви­ни, об­лад­нан­ня. Ко­ли є тен­ден­ція до зде­шев­лен­ня, то самі гро­ма­дя­ни не поспіша­ють ку­пу­ва­ти до­рогі то­ва­ри три­ва­ло­го ко­ри­с­ту­ван­ня — сподіва­ю­чись, що й на­далі ціни на них па­да­ти­муть. Бан­ки, щоб по­до­ла­ти де­ф­ляцію, зни­жу­ють відсот­кові став­ки. Тоді лю­ди охочіше бе­руть кре­ди­ти, і це сти­му­лює по­пит на то­ва­ри, а от­же, сти­му­лює їхнє ви­роб­ництво. Тож падіння цін — теж еко­номічна не­ду­га, особ­ли­во по­ши­ре­на у за­мож­них дер­жа­вах.
Але, як то ка­жуть, кож­но­му своє... У на­шо­му уряді «го­ло­вний біль» — без Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду вже не обійти­ся. Місія МВФ пра­цю­ва­ла в Ук­раїні у січні. Очікується, що не­за­ба­ром фонд роз­ста­вить для нас усі крап­ки над «і». На За­ході теж упев­нені: тільки зовнішні кре­ди­ти здатні вря­ту­ва­ти на­шу еко­номіку. При­чо­му, щоб уник­ну­ти де­фол­ту, Ук­раїні нинішньо­го ро­ку не­обхідно по­зи­чи­ти май­же
20 млрд грн, вва­жає The Economіst.
Ха­рак­те­ри­зу­ю­чи стан справ на­шої еко­номіки, ви­дан­ня пи­ше, що він кри­тич­ний: грив­ня за рік де­валь­ву­ва­ла вдвічі, інфляція — на рівні 25%, що ро­бить імпорт надмірно до­ро­гим.
Зо­ло­то­ва­лют­ний за­пас
«ого­ло­ше­но у роз­шук»
Для ро­зуміння то­го, що еко­номіка Ук­раїни серй­оз­но хво­ра, не потрібно бу­ти ве­ли­ким фахівцем. До­стат­ньо «за­зир­ну­ти» у на­шу дер­жав­ну скарб­ни­цю. Зо­ло­то­ва­лютні ре­зер­ви Національ­но­го бан­ку та­нуть на очах. На по­ча­ток 2015-го каз­на спо­рожніла до ре­корд­них 7 млрд 533 млн дол. За гру­день по­каз­ник, що виз­на­чає фінан­со­ву міць країни, її спро­можність розпла­чу­ва­ти­ся за іно­зем­ни­ми бор­га­ми, ско­ро­тив­ся май­же на чверть, а за рік — у 2,7 ра­за.
Ре­зер­ви, що роз­та­ну­ли, да­ли змо­гу не­до­б­ро­зич­лив­цям із но­вою си­лою за­яв­ля­ти про пе­ред­де­фолт­ний стан Ук­раї­ни. То­му, як за­зви­чай бу­ває у та­ких ви­пад­ках, наші політи­ки, зо­к­ре­ма, взя­ли­ся з’ясо­ву­ва­ти, ку­ди ж зник­ли за­лиш­ки гро­шей? Сліди за­пасів, що ос­та­точ­но роз­та­ну­ли, мов ран­ко­ве ма­ре­во, спро­бу­ва­ли відшу­ка­ти де­пу­та­ти Вер­хов­ної Ра­ди, для чо­го «на ки­лим» на сесійне засідан­ня бу­ло за­про­ше­но го­ло­ву Нац­бан­ку Ва­лерію Гон­та­ре­ву.
За інфор­мацією НБУ, 1,65 млрд дол. із зо­ло­то­ва­лют­но­го за­па­су пішло «Наф­то­га­зу Ук­раїни» на оп­ла­ту за імпор­то­ва­ний при­род­ний газ, 831 млн ки­ну­ли як інтер­венції на міжбанківсько­му ва­лют­но­му рин­ку, ще 738 млн розійшли­ся для по­га­шен­ня та об­слу­го­ву­ван­ня га­ран­то­ва­но­го дер­жа­вою ва­лют­но­го бор­гу, зо­к­ре­ма Міжна­род­но­му ва­лют­но­му фон­ду. З МВФ на­ша країна на­га­дує му­ху, що по­тра­пи­ла у бан­ку з ме­дом: спро­би ви­бра­ти­ся де­далі більше ус­клад­ню­ють си­ту­ацію.
Без за­кор­дон­них кре­дитів еко­номіка Ук­раїни підня­ти­ся вже не в змозі, але й ас­тро­номічні су­ми боргів із кож­ним тран­шем про­дов­жу­ють на­ко­пи­чу­ва­ти­ся. У Нац­бан­ку виз­на­ють, що в країні по­вно­мас­штаб­на фінан­со­ва кри­за, яку мож­на по­до­ла­ти тільки за жор­ст­кої бю­д­жет­ної еко­номії та підтрим­ки міжна­род­них до­норів. При­чо­му гро­шей від ос­нов­но­го до­но­ра — МВФ — уже не ви­с­та­чає. Офіційно­му Києву нічо­го не за­ли­шається, як сподіва­ти­ся на фінан­со­ву участь усієї міжна­род­ної спільно­ти. Ось і Пе­т­ро По­ро­шен­ко за­явив, що в 2015–2016 рр. нам зна­до­бить­ся до­по­мо­га у сумі до 15 млрд дол. із бо­ку США, Ка­на­ди, Японії, Євро­со­ю­зу, МВФ та Світо­во­го бан­ку.
Влас­не, й сам Міжна­род­ний ва­лют­ний фонд не вва­жає розв’язан­ня на­ших фінан­со­вих про­блем тільки своїм за­в­дан­­ням. «Кри­тич­но важ­ли­ве зро­с­тан­ня міжна­род­ної підтрим­ки, щоб до­пов­ни­ти підтрим­ку, яку на­дає МВФ», — на­го­ло­шує ди­рек­тор-роз­по­ряд­ник Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду Крістін Ла­гард. Да­та но­во­го тран­шу від МВФ, здат­но­го вти­хо­ми­ри­ти курс до­ла­ра у ва­лют­них обмінни­ках, по­ки що невідо­ма. Од­на з умов для йо­го на­дан­ня — уріза­ти
со­ці­аль­ну сфе­ру й підви­щи­ти та­ри­фи
на «ко­му­нал­ку».

У плю­сах хіба що сільське гос­по­дар­ст­во
Тим ча­сом грив­ня про­дов­жує па­діння і б’є за цим по­каз­ни­ком істо­ричні ре­кор­ди. Тож не див­но, що фіксується різке ско­ро­чен­ня про­дажів то­варів і по­слуг. Навіть пра­цю­ю­чим гро­ма­дя­нам гро­шей лед­ве ви­с­та­чає на хар­чу­ван­ня, транс­порт і ко­му­нал­ку. І про­гноз не­спри­ят­­ли­вий: об­ся­ги ре­алізації ба­га­ть­ох то­варів стрімко сповільню­ють­ся, і си­ту­ація кра­щою не ста­не.
Про­ва­ли спо­с­теріга­ють­ся за ба­га­ть­ма по­зиціями. Ось ще кілька ци­ф­ро­вих ілю­с­т­рацій: у грудні 2014-го, порівня­но з ос­таннім міся­цем 2013-го, про­мис­ло­ве ви­роб­ництво ско­ро­ти­ло­ся на 17,9%. За да­ни­ми Держ­ста­ту, спад у будівництві — на 21,7%. У плю­сах хіба що сільське гос­по­дар­ст­во — зро­с­тан­ня на 2,8%. Роздрібна торгівля у нас ско­ро­ти­ла­ся на 8,6%. Хо­ча по­за­торік бу­ло зро­с­тан­ня на 9,5%, то­му бу­ду­ва­ли­ся су­пер­мар­ке­ти.
А ще — бої на сході, що ро­бить си­ту­ацію кри­тич­ною. І тут див­на річ! З’ясо­вується, на­ша країна тільки зби­рається пе­ре­ве­с­ти еко­номіку на «воєнні рей­ки». Як ска­зав не­що­дав­но те­левізор, про це роз­по­ря­див­ся Ар­сеній Яце­нюк. Чес­но ка­жу­чи, я ду­ма­ла, що, у зв’яз­ку із си­ту­ацією в Кри­му й на сході країни, мобілізаційний план на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва вже дав­но за­твер­д­же­но й відпраць­о­ва­но. Ба ні!..
Прем’єр-міністр ли­ше ви­ма­гає від керівників регіонів йо­го підго­ту­ва­ти.
«На пре­ве­ли­кий жаль, не всі об­ласті по­ста­ви­ли­ся до цьо­го пи­тан­ня ви­ва­же­но. Ви­ма­гаю від усіх, щоб кож­на об­ласть на­да­ла ос­та­точ­ний мобілі­зацій­ний план національ­ної еко­номіки на ви­па­док то­го, як­що нам бу­де не­обхідно повністю пе­ре­хо­ди­ти на “воєнні рей­ки”», — нарікав Ар­сеній Яце­нюк під час се­лек­тор­ної на­ра­ди із гла­ва­ми обл­дер­ж­­­­­адміністрацій і си­ло­ви­ка­ми в Києві.
Крім то­го, він за­кли­кав голів об­ладміністрацій роз’яс­ня­ти на­се­лен­ню у ви­с­ту­пах в ефірі об­лас­них те­ле- і радіо­ком­паній, що дер­жа­ва по­си­лює за­хо­ди без­пе­ки й що «в нас є до­стат­ньо коштів бо­ро­ти­ся з те­ро­ри­с­тич­ною за­гро­зою», і до­ру­чив ого­ло­си­ти че­рез місцеві ЗМІ те­ле­фо­ни га­ря­чих ліній для повідо­млен­ня про підозрілі фак­ти.
Влас­не ка­жу­чи, пра­виль­но, що про це до­во­дить­ся го­во­ри­ти при­все­люд­но. Але, тре­ба ро­зуміти, що «воєнні рей­ки» відля­ку­ють інве­с­торів. Хто вкла­да­ти­ме гроші в еко­номіку країни, як­що є ре­аль­на за­гро­за ата­ки те­ро­ристів? Хіба що ри­зи­кові інве­с­то­ри — сподіва­ю­чись зірва­ти ве­ли­кий куш. Але зро­зуміло, що від бізнес-струк­тур ззовні знач­них вли­вань в еко­номіку країни, прем’єр якої ви­ма­гає від об­ла­с­тей ство­рю­ва­ти мо­більні гру­пи для ліквідації наслідків тех­но­ген­них ка­та­ст­роф, — че­ка­ти не до­во­дить­ся. Як відо­мо, «гроші люб­лять ти­шу». А який інве­с­тор сю­ди мо­же прий­ти, як­що йо­го підприємству за­гро­жує та­кий ка­таклізм? Тож що швид­ше ми з «воєнних рей­ок» пе­рей­де­мо на мирні, то швид­ше роз­поч­неть­ся про­цес ви­ду­жан­ня на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва.

Пе­ре­го­во­ри за прин­ци­пом: що більше да­дуть, то кра­ще
Во­но й справді, без зовнішніх по­зи­чок ви­бор­са­ти­ся бу­де важ­ко. Хоч як див­но, тут кри­за, бої на сході, пе­ред­де­фолт­на си­ту­ація гра­ють нам на ру­ку. Ад­же пе­ре­го­во­ри з місією Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду про­хо­дять за прин­ци­пом: що більше да­дуть, то кра­ще. Гла­ва Міністер­ст­ва фінансів Ук­раїни На­та­ля Яресь­ко упев­не­на: ми встиг­не­мо вчас­но одер­жа­ти гро­шо­ву до­по­мо­гу в не­обхідних об­ся­гах, що дасть змо­гу країні уник­ну­ти не­га­тив­них сце­наріїв. Що­прав­да, якою бу­де су­ма — во­на на­зва­ти по­ки не бе­реть­ся. А от ми від се­бе з цілко­ви­тою впев­неністю бе­ре­мо­ся ствер­д­жу­ва­ти, що гро­шей да­дуть, при­наймні, щоб ви­с­та­чи­ло на по­га­шен­ня по­пе­редніх по­зик. На жаль, для роз­вит­ку на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва — це слаб­ка втіха. У цьо­му кон­тексті є надія: об­ся­ги до­по­мо­ги мо­же збільши­ти Євро­со­юз. Країни ЄС не зацікав­лені в кра­ху на­шої еко­номіки. Потік не­ле­галів, а ще чо­го до­б­ро­го — біженців, про що ка­жуть де­які ек­с­пер­ти, об’єднаній Європі ні до чо­го. Це по­си­лить тиск на ри­нок праці в ЄС. Тож Євро­со­юз, як і МВФ, го­то­вий пла­ти­ти більше. Але та­кий фінан­со­вий оп­тимізм все од­но пе­ре­кри­вається су­во­ри­ми ре­аліями, пе­ре­ве­ден­ням на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва на «воєнні рей­ки».

У влад­них кабіне­тах про енер­го­ре­сур­си за­го­во­ри­ли на підви­ще­них то­нах
Те­пер про скан­дал, який ви­бух­нув ми­ну­ло­го міся­ця усе­ре­дині уря­ду. Ар­сеній Яце­нюк «ви­чи­тав» міністра енер­ге­ти­ки й вугільної про­мис­ло­вості Во­ло­ди­ми­ра Дем­чи­ши­на че­рез кон­трак­ти на імпорт еле­к­т­ро­е­нергії з Росії. За сло­ва­ми прем’єра, кон­трак­та­ми між держ­під­приємством «Укрінте­ре­нер­го» і росій­ським «Ин­тер РАО» гру­бо по­ру­шу­ють­ся дер­жавні інте­ре­си на­шої країни. По-пер­ше, то­му що ук­раїно-російські до­мо­вле­ності пе­ред­ба­ча­ють стовідсот­ко­ве за­без­пе­чен­ня Кри­му
еле­к­т­ро­е­нергією, без чо­го еле­к­т­ри­ки з Росії Ук­раїні не ба­чи­ти. Ма­ло то­го, оку­по­ва­ний Росією Крим у кон­трак­тах ніби­то фігу­рує як «Кримсь­кий фе­де­раль­ний ок­руг Російської Фе­де­рації», що мож­на трак­ту­ва­ти як виз­нан­ня Ук­раїною за­кон­ності пе­ре­бу­ван­ня півос­тро­ва у складі РФ. По-дру­ге, підпи­сав­ши ці до­мо­вле­ності, ук­раїнська сто­ро­на ніби­то зо­бо­в’я­за­ла­ся по­ста­ча­ти енергію на за­хоп­лені бой­о­ви­ка­ми ДНР і ЛНР те­ри­торії і по­го­ди­ла­ся на те, щоб Росія мог­ла в од­нобічно­му по­ряд­ку підви­щу­ва­ти ціни на еле­к­т­ро­е­нергію для Ук­раїни.
Во­ло­ди­мир Дем­чи­шин за­явив, що до­говір із Росією на по­ста­чан­ня еле­к­т­ро­е­нергії є вигідним для Ук­раїни: «Я за­пев­няю, що це — вигідні умо­ви, за яки­ми Ук­раїна мо­же ку­пу­ва­ти еле­к­т­ро­е­нергію в сусідньої дер­жа­ви... З 26 груд­ня не­має ніяких відклю­чень, у прин­ципі, мені здається, що це — за­слу­га. Од­нак, ко­ли ми вирішуємо од­ну про­бле­му, то на­ти­каємо­ся на більш тон­ку, політич­ну, про­бле­му», — ска­зав міністр.
Спро­с­ту­вав він і інфор­мацію про те, що в кон­трак­тах фігу­рує фор­му­лю­ван­ня «Кримсь­кий фе­де­раль­ний ок­руг Російської Фе­де­рації», яку, за йо­го сло­ва­ми, бу­ло ви­лу­че­но з ос­та­точ­ної версії до­го­ворів. Але ви­прав­дан­ня па­на Дем­чи­ши­на не пе­ре­ко­на­ли прем’єра Яце­ню­ка, і він дав до­ру­чен­ня роз­по­ча­ти служ­бо­ве розсліду­ван­ня сто­сов­но по­са­до­вих
осіб і держ­ком­паній, які бра­ли
участь у підпи­санні «еле­к­т­рич­них» кон­трактів із Росією.
Не за­глиб­лю­ю­чись у суть са­мо­го скан­да­лу, мож­на кон­ста­ту­ва­ти та­ке: уни­ка­ю­чи, на сло­вах, імпор­ту російсько­го га­зу, ми на­справді стаємо за­леж­ни­ми не тільки від за­купівель бла­кит­но­го па­ли­ва, а й вугілля, еле­к­т­ро­е­нергії. При­чо­му знач­ну ча­с­ти­ну енер­го­ре­сурсів ку­пуємо в країни, з якою фак­тич­но пе­ре­бу­ваємо у стані війни. Не­ефек­тив­не їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня — наш го­ло­вний во­рог. Ук­раїна за­ли­шається дер­жа­вою із най­е­нер­гоємнішою еко­номі­кою в Європі. Тоб­то на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції більше за всіх ви­т­ра­чаємо ре­сурсів. Енер­ге­тич­ний «ко­зир» Росія завжди мо­же ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти, три­ма­ю­чи нас на ко­рот­ко­му повідку. Ми­ну­ло­го міся­ця «Газ­пром» зно­ву на­га­дав, що зни­жок для Ук­раїни на газ, які пе­ред­ба­ча­ли­ся зи­мо­вим па­ке­том, не бу­де. «Наф­то­га­зу», мов­ляв, до­ве­деть­ся за­ку­по­ву­ва­ти бла­кит­не па­ли­во стро­го від­повідно до кон­трак­ту. До сло­ва, ко­ли ще во­се­ни на­род пси­хо­логічно був на­ла­ш­то­ва­ний під час зи­ми мерз­ну­ти, але пе­ре­жи­ти хо­ло­ди без російсько­го га­зу, то те­пер, ба­ча­чи не­уз­го­д­женість дій Пре­зи­ден­та й Прем’єр-міністра, став­лен­ня лю­дей змінюється. Уже за­раз владі вар­то за­мис­ли­ти­ся, що на­ступ­ної зи­ми за­кли­ка­ти гро­ма­дян «по­терпіти» бу­де не так про­сто.  
В обмінни­ках — ні до­ла­ра,
ні євро
Тим ча­сом на­род ос­та­точ­но за­плу­тав­ся у кур­сах ва­лют. Пе­ресічно­му гро­ма­дя­ни­нові не під си­лу розібра­ти­ся у всіх хи­т­ро­сплетіннях з обміном до­ла­ра, євро то­що. Та що там на­род — лю­ди­на із ви­щою еко­номічною освітою но­гу зла­має у спро­бах вник­ну­ти в логіку політи­ки НБУ на ва­лют­но­му рин­ку. А про­сто не тре­ба шу­ка­ти ніяких за­ко­номірно­с­тей! Те, що відбу­вається нині у фінан­совій сфері, мож­на йме­ну­ва­ти як зав­год­но: анархією, вак­ха­налією, свавіллям!.. Політи­кою на­зва­ти не мож­на. Іноді здається: як­би в нас не бу­ло Нац­бан­ку, на­пев­но, по­ряд­ку бу­ло б більше…
У країні розпло­ди­ла­ся ку­па ва­лют­них курсів. Є во­че­видь за­ни­же­ний офіційний, від НБУ, в 15–16 грн/дол. Але не­хай Ва­лерія Гон­та­ре­ва, яка ке­рує національ­ною банківською си­с­те­мою країни, по­ка­же те місце, де на­род мо­же ку­пи­ти за цією ціною аме­ри­кансь­ку ва­лю­ту. Бан­ки орієнту­ють­ся на вказівки НБУ й, щоб уник­ну­ти об­ви­ну­ва­чень у спе­ку­ляціях, не на­ва­жу­ють­ся силь­но «за­ла­зи­ти» за за­зна­че­ну ме­жу. У ба­га­ть­ох фінан­со­вих ус­та­но­вах воліють ви­шу­ку­ва­ти сірі схе­ми обміну. Інак­ше ка­жу­чи, на­ма­га­ють­ся зай­ма­ти­ся спе­ку­ля­ціями на за­кон­них підста­вах. Як­що взя­ти роз­ра­хун­ки за карт­ко­ви­ми опе­раціями, то там бан­ки фак­тич­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють тіньо­вий курс. Ко­ли гро­ма­дя­нин розпла­чується за то­вар у ва­люті грив­не­вою карт­кою, то з йо­го ра­хун­ку, приміром, Ощад­банк спи­сує по 19,94 грн/дол. (ста­ном на 28 січня). Як­що до­ла­ро­вою карт­кою у грив­нях — курс для ньо­го вже ста­но­вить 18 грн/дол.
А в обмінни­ках ва­лю­ту, як і раніше, вдень зі свічкою не знай­деш. Там, бу­ло, з’явив­ся до­лар за більш на­бли­же­ним до жит­тя кур­сом — у 20 грн. Але їх од­ра­зу зви­ну­ва­ти­ли у спе­ку­ляціях і при­гро­зи­ли за­крит­тям. Та­ка «політи­ка» Нац­бан­ку при­зво­дить до процвітан­ня чор­но­го рин­ку. Се­ред­нь­о­ста­ти­с­тич­но­му гро­ма­дя­ни­нові нічо­го іншо­го не за­ли­шається, як ку­пу­ва­ти там до­ла­ри і євро за за­ви­ще­ним кур­сом. Тож як­що по­вер­ну­ти­ся до логіки й за­ко­номірно­с­тей — бар­дак ко­мусь ду­же навіть вигідний. Лю­ди, що ство­рю­ють ва­лют­ну анархію, схо­же, до­б­ря­че на цьо­му на­жи­ва­ють­ся.
Наскільки дов­го три­ва­ти­ме до­ла­ро­ве свавілля і чи по­ба­чить про­грес у бан­ківсько­му сек­торі Ук­раїни місія Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду — не зро­зу­міло. Але ра­но чи пізно на­во­ди­ти лад у фінан­совій сфері, ро­би­ти її про­зо­рою до­ве­деть­ся. Ва­лют­ний курс має бу­ти єди­ним і відповіда­ти дійсності. І щоб будь-який гро­ма­дя­нин у разі по­тре­би міг офіційно, а не з-під по­ли, ку­пи­ти до­лар. Та й не­має сьо­годні в Нац­бан­ку зо­ло­то­ва­лют­них ре­зервів, щоб підтри­му­ва­ти грив­ню на на­леж­но­му рівні. Як і по­тре­би в цьо­му не­має. Час ви­борів ми­нув. Тож єди­ний шлях по­бо­ро­ти спе­ку­ляцію — відпу­с­ти­ти ва­лют­ний курс у «вільне пла­ван­ня». Не­хай навіть ста­неть­ся жах­ли­ве: до­лар стриб­не до 40 грн. На­род од­ра­зу побіжить йо­го зда­ва­ти, і курс по­вер­неть­ся на ре­альні 20–22 грн. Тоді гро­ма­дя­нам не до­ве­деть­ся ша­с­та­ти чор­ни­ми рин­ка­ми у по­шу­ках до­ла­ра, пе­ре­пла­чу­ва­ти й зба­га­чу­ва­ти ва­лют­них спе­ку­лянтів.

Бан­ки бан­кру­ту­ють,
банкіри — бан­ку­ють
Ми­ну­ло­го міся­ця НБУ оп­ри­люд­нив спи­сок банків, яким торік на­да­вав рефі­нан­су­ван­ня. Се­ред найбільших от­ри­му­вачів — Ощад­банк та Промінвест­банк, які ли­ше у грудні одер­жа­ли по­над 2 млрд та 1 млрд 769 млн грн, відповідно. Але не всім та­кий «ре­ве­ранс» із бо­ку го­ло­вної фінан­со­вої ус­та­но­ви до­поміг. Приміром, на ад­ре­су Імек­с­бан­ку в ос­танній місяць ми­ну­ло­го ро­ку надійшло 300 млн грн стабілізаційно­го кре­ди­ту. По­при те цей банк рішен­ням НБУ вже відне­се­но до ка­те­горії не­пла­то­с­про­мож­них.
За та­кої фінан­со­вої політи­ки не див­но, що Ук­раїна за­ли­шається у пе­реліку дер­жав із «ре­пре­сив­ною еко­номікою». Так вва­жа­ють ек­с­пер­ти з аме­ри­кансь­ко­го дослідниць­ко­го цен­т­ру The Heritage Foundation і га­зе­ти The Wall Street Journal, пе­ре­дає «Го­лос Аме­ри­ки».
У но­во­му щорічно­му рей­тин­гу країн що­до рівня еко­номічної сво­бо­ди Ук­раї­на посідає 162 місце зі 178 країн (рік то­му во­на бу­ла 155-ю). На­ша дер­жа­ва погірши­ла свої по­зиції за вісьмо­ма із де­ся­ти по­каз­ників, се­ред яких — сво­бо­да бізне­су, торгівлі, фінан­со­во­го сек­то­ру, інве­с­тицій, праці, мо­не­тар­на і фіс­каль­на сво­бо­да, га­рантії прав влас­ності, розміри бю­ро­кра­тич­но­го апа­ра­ту і сту­пінь за­хи­с­ту від ко­рупції. Най­с­кладніша си­ту­ація у нас із га­рантіями прав влас­ності, інве­с­тиціями, уп­равління­ми дер­жав­ни­ми ви­т­ра­та­ми. За­га­лом до спи­с­ку дер­жав із «ре­пре­сив­ною еко­номікою» вхо­дять ще 25 країн. По­руч у рей­тин­гу — Бірма і Болівія…
При­кро, але Ук­раїна — на ос­тан­нь­о­му місці із 43 країн Євро­пи, її за­галь­ний бал ниж­чий за се­редній у світі.
До речі, до гру­пи «вільних еко­но­мік» по­тра­пи­ли Гон­конг, Син­га­пур, Ав­ст­ралія, Но­ва Зе­ландія і Швей­царія. Знач­на ча­с­ти­на дер­жав пе­ре­бу­ває се­ред «помірно вільних» та «пе­ре­важ­но вільних». На 143-му місці, в пе­реліку «пе­ре­важ­но невільних» країн, зна­чить­ся Росія.

Трак­то­ри­с­ти пе­ресіли
на тан­ки. Ніко­му ора­ти…
На­ос­та­нок — про наші хлібні пер­спек­ти­ви. З но­во­го ро­ку в керівних кабіне­тах ак­тив­но за­го­во­ри­ли про об­ме­жен­ня ек­с­пор­ту ук­раїнської про­до­воль­чої пше­ниці, що зу­мов­ле­но над­то вже ак­тив­ни­ми по­став­ка­ми її за кор­дон. Справді, є не­без­пе­ка по­вер­нен­ня си­ту­ації 2001 р., ко­ли по­ви­во­зи­ли зер­но, а потім до­ве­ло­ся йо­го до­ку­по­ву­ва­ти за кор­до­ном. Тим па­че, що Росія на свою пше­ни­цю за­про­ва­ди­ла ек­с­порт­не ми­то, тоб­то ук­раїнська за ру­бе­жем стає ще за­тре­бу­ванішою. Вод­но­час важ­ли­во не да­ти ви­вез­ти із країни більше обу­мов­ле­них об­сягів. Ад­же, до всіх на­ших ни­нішніх бід, не ви­с­та­ча­ло тільки сер­йоз­но­го по­до­рож­чан­ня хліба й дефіци­ту зер­на. То­му за­вдан­ня — не проґави­ти мо­мент, вчас­но стри­ма­ти апе­ти­ти трей­дерів. У січні — лю­то­му при­галь­му­ва­ти ек­с­порт, а на по­чат­ку бе­рез­ня бу­де зро­зуміла си­ту­ація із ози­ми­ми: як во­ни пе­ре­жи­ли хо­ло­ди. Са­ме тоді ви­ма­люється кар­ти­на май­бут­нь­о­го уро­жаю хлібних куль­тур. Як відо­мо, ози­ма пше­ни­ця — йо­го ос­но­ва.
Тим ча­сом у зв’яз­ку із мобілізацією все більше ме­ханіза­торів по­трап­ля­ють на пе­ре­до­ву. Трак­то­ри­с­ти че­рез про­ти­сто­ян­ня на сході країни — нині у зоні особ­ли­вої ува­ги з бо­ку воєнкомів. Війна — війною, а ос­та­точ­но «ви­ми­ва­ти» ка­д­ри із сільгоспви­роб­ництва не мож­на. Не мож­на без­дум­но відправ­ля­ти до АТО лю­дей, які вміють технікою об­роб­ля­ти по­ля. Вар­то зва­жу­ва­ти, що це мо­же при­зве­с­ти навіть до зри­ву посівної кам­панії, що не­га­тив­но по­зна­чить­ся на еко­номіці. При­га­дай­мо у цьо­му кон­тексті історію! У ро­ки Ве­ли­кої Вітчиз­ня­ної війни бу­ла бронь для лю­дей найбільше за­тре­бу­ва­них про­фесій. Іноді вар­то при­га­ду­ва­ти уро­ки ми­ну­ло­го…

Інтерв'ю
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0