Спецможливості
Новини

За бор­ги відда­мо все, що на­по­зи­чаємо

11.02.2015
442
За бор­ги відда­мо все,  що на­по­зи­чаємо фото, ілюстрація

Якось швидко минули новорічні свята. Дні летять — не встежиш. А з ними — галопують цінники у гастрономах і тарифи на комуналку. Гроші не встигаєш після зарплати в руках і потримати — так швидко інфляція спустошує гаманці. А ось країни об’єднаної Європи уразила інша «болячка». Тамтешні ринки охопила паніка з приводу загального зниження цін на товари й послуги. В ЄС уперше за п’ять років спостерігається дефляція. «Нам би їхні проблеми!» — подумає читач.

Якось швидко минули новорічні свята. Дні летять — не встежиш. А з ними — галопують цінники у гастрономах і тарифи на комуналку. Гроші не встигаєш після зарплати в руках і потримати — так швидко інфляція спустошує гаманці. А ось країни об’єднаної Європи уразила інша «болячка». Тамтешні ринки охопила паніка з приводу загального зниження цін на товари й послуги. В ЄС уперше за п’ять років спостерігається дефляція. «Нам би їхні проблеми!» — подумає читач.

Г. Квітка
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

ЄС лікується від пе­ре­ви­роб­ництва
На­справді де­ф­ляція для еко­номіки нічим не кра­ща за інфляцію. На пер­ший по­гляд, ма­со­ве зни­жен­ня цін у су­пер­мар­ке­тах — по­зи­тив­ний фак­тор, що ве­де до зро­с­тан­ня спо­жи­ван­ня. Але це — тільки на пер­ший по­гляд. Ад­же ко­ли по­купці пла­тять мен­ше за той або ін­ший то­вар, то зни­жується і при­бу­ток ви­роб­ників. Ви­хо­дить, ком­паніям не­об­хідно мінімізу­ва­ти свої ви­т­ра­ти. У ре­зуль­таті за­пу­с­кається так зва­на де­ф­ля­ційна спіраль: зни­жу­ють­ся зар­пла­ти, ско­ро­чу­ють­ся ро­бочі місця. Як­що ви­роб­ни­ки ви­т­ра­ча­ють на ви­пуск про­дук­ції мен­ше, не­до­одер­жу­ють ко­ш­ти суміжні підприємства — по­ста­чаль­ни­ки си­ро­ви­ни, об­лад­нан­ня. Ко­ли є тен­ден­ція до зде­шев­лен­ня, то самі гро­ма­дя­ни не поспіша­ють ку­пу­ва­ти до­рогі то­ва­ри три­ва­ло­го ко­ри­с­ту­ван­ня — сподіва­ю­чись, що й на­далі ціни на них па­да­ти­муть. Бан­ки, щоб по­до­ла­ти де­ф­ляцію, зни­жу­ють відсот­кові став­ки. Тоді лю­ди охочіше бе­руть кре­ди­ти, і це сти­му­лює по­пит на то­ва­ри, а от­же, сти­му­лює їхнє ви­роб­ництво. Тож падіння цін — теж еко­номічна не­ду­га, особ­ли­во по­ши­ре­на у за­мож­них дер­жа­вах.
Але, як то ка­жуть, кож­но­му своє... У на­шо­му уряді «го­ло­вний біль» — без Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду вже не обійти­ся. Місія МВФ пра­цю­ва­ла в Ук­раїні у січні. Очікується, що не­за­ба­ром фонд роз­ста­вить для нас усі крап­ки над «і». На За­ході теж упев­нені: тільки зовнішні кре­ди­ти здатні вря­ту­ва­ти на­шу еко­номіку. При­чо­му, щоб уник­ну­ти де­фол­ту, Ук­раїні нинішньо­го ро­ку не­обхідно по­зи­чи­ти май­же
20 млрд грн, вва­жає The Economіst.
Ха­рак­те­ри­зу­ю­чи стан справ на­шої еко­номіки, ви­дан­ня пи­ше, що він кри­тич­ний: грив­ня за рік де­валь­ву­ва­ла вдвічі, інфляція — на рівні 25%, що ро­бить імпорт надмірно до­ро­гим.
Зо­ло­то­ва­лют­ний за­пас
«ого­ло­ше­но у роз­шук»
Для ро­зуміння то­го, що еко­номіка Ук­раїни серй­оз­но хво­ра, не потрібно бу­ти ве­ли­ким фахівцем. До­стат­ньо «за­зир­ну­ти» у на­шу дер­жав­ну скарб­ни­цю. Зо­ло­то­ва­лютні ре­зер­ви Національ­но­го бан­ку та­нуть на очах. На по­ча­ток 2015-го каз­на спо­рожніла до ре­корд­них 7 млрд 533 млн дол. За гру­день по­каз­ник, що виз­на­чає фінан­со­ву міць країни, її спро­можність розпла­чу­ва­ти­ся за іно­зем­ни­ми бор­га­ми, ско­ро­тив­ся май­же на чверть, а за рік — у 2,7 ра­за.
Ре­зер­ви, що роз­та­ну­ли, да­ли змо­гу не­до­б­ро­зич­лив­цям із но­вою си­лою за­яв­ля­ти про пе­ред­де­фолт­ний стан Ук­раї­ни. То­му, як за­зви­чай бу­ває у та­ких ви­пад­ках, наші політи­ки, зо­к­ре­ма, взя­ли­ся з’ясо­ву­ва­ти, ку­ди ж зник­ли за­лиш­ки гро­шей? Сліди за­пасів, що ос­та­точ­но роз­та­ну­ли, мов ран­ко­ве ма­ре­во, спро­бу­ва­ли відшу­ка­ти де­пу­та­ти Вер­хов­ної Ра­ди, для чо­го «на ки­лим» на сесійне засідан­ня бу­ло за­про­ше­но го­ло­ву Нац­бан­ку Ва­лерію Гон­та­ре­ву.
За інфор­мацією НБУ, 1,65 млрд дол. із зо­ло­то­ва­лют­но­го за­па­су пішло «Наф­то­га­зу Ук­раїни» на оп­ла­ту за імпор­то­ва­ний при­род­ний газ, 831 млн ки­ну­ли як інтер­венції на міжбанківсько­му ва­лют­но­му рин­ку, ще 738 млн розійшли­ся для по­га­шен­ня та об­слу­го­ву­ван­ня га­ран­то­ва­но­го дер­жа­вою ва­лют­но­го бор­гу, зо­к­ре­ма Міжна­род­но­му ва­лют­но­му фон­ду. З МВФ на­ша країна на­га­дує му­ху, що по­тра­пи­ла у бан­ку з ме­дом: спро­би ви­бра­ти­ся де­далі більше ус­клад­ню­ють си­ту­ацію.
Без за­кор­дон­них кре­дитів еко­номіка Ук­раїни підня­ти­ся вже не в змозі, але й ас­тро­номічні су­ми боргів із кож­ним тран­шем про­дов­жу­ють на­ко­пи­чу­ва­ти­ся. У Нац­бан­ку виз­на­ють, що в країні по­вно­мас­штаб­на фінан­со­ва кри­за, яку мож­на по­до­ла­ти тільки за жор­ст­кої бю­д­жет­ної еко­номії та підтрим­ки міжна­род­них до­норів. При­чо­му гро­шей від ос­нов­но­го до­но­ра — МВФ — уже не ви­с­та­чає. Офіційно­му Києву нічо­го не за­ли­шається, як сподіва­ти­ся на фінан­со­ву участь усієї міжна­род­ної спільно­ти. Ось і Пе­т­ро По­ро­шен­ко за­явив, що в 2015–2016 рр. нам зна­до­бить­ся до­по­мо­га у сумі до 15 млрд дол. із бо­ку США, Ка­на­ди, Японії, Євро­со­ю­зу, МВФ та Світо­во­го бан­ку.
Влас­не, й сам Міжна­род­ний ва­лют­ний фонд не вва­жає розв’язан­ня на­ших фінан­со­вих про­блем тільки своїм за­в­дан­­ням. «Кри­тич­но важ­ли­ве зро­с­тан­ня міжна­род­ної підтрим­ки, щоб до­пов­ни­ти підтрим­ку, яку на­дає МВФ», — на­го­ло­шує ди­рек­тор-роз­по­ряд­ник Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду Крістін Ла­гард. Да­та но­во­го тран­шу від МВФ, здат­но­го вти­хо­ми­ри­ти курс до­ла­ра у ва­лют­них обмінни­ках, по­ки що невідо­ма. Од­на з умов для йо­го на­дан­ня — уріза­ти
со­ці­аль­ну сфе­ру й підви­щи­ти та­ри­фи
на «ко­му­нал­ку».

У плю­сах хіба що сільське гос­по­дар­ст­во
Тим ча­сом грив­ня про­дов­жує па­діння і б’є за цим по­каз­ни­ком істо­ричні ре­кор­ди. Тож не див­но, що фіксується різке ско­ро­чен­ня про­дажів то­варів і по­слуг. Навіть пра­цю­ю­чим гро­ма­дя­нам гро­шей лед­ве ви­с­та­чає на хар­чу­ван­ня, транс­порт і ко­му­нал­ку. І про­гноз не­спри­ят­­ли­вий: об­ся­ги ре­алізації ба­га­ть­ох то­варів стрімко сповільню­ють­ся, і си­ту­ація кра­щою не ста­не.
Про­ва­ли спо­с­теріга­ють­ся за ба­га­ть­ма по­зиціями. Ось ще кілька ци­ф­ро­вих ілю­с­т­рацій: у грудні 2014-го, порівня­но з ос­таннім міся­цем 2013-го, про­мис­ло­ве ви­роб­ництво ско­ро­ти­ло­ся на 17,9%. За да­ни­ми Держ­ста­ту, спад у будівництві — на 21,7%. У плю­сах хіба що сільське гос­по­дар­ст­во — зро­с­тан­ня на 2,8%. Роздрібна торгівля у нас ско­ро­ти­ла­ся на 8,6%. Хо­ча по­за­торік бу­ло зро­с­тан­ня на 9,5%, то­му бу­ду­ва­ли­ся су­пер­мар­ке­ти.
А ще — бої на сході, що ро­бить си­ту­ацію кри­тич­ною. І тут див­на річ! З’ясо­вується, на­ша країна тільки зби­рається пе­ре­ве­с­ти еко­номіку на «воєнні рей­ки». Як ска­зав не­що­дав­но те­левізор, про це роз­по­ря­див­ся Ар­сеній Яце­нюк. Чес­но ка­жу­чи, я ду­ма­ла, що, у зв’яз­ку із си­ту­ацією в Кри­му й на сході країни, мобілізаційний план на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва вже дав­но за­твер­д­же­но й відпраць­о­ва­но. Ба ні!..
Прем’єр-міністр ли­ше ви­ма­гає від керівників регіонів йо­го підго­ту­ва­ти.
«На пре­ве­ли­кий жаль, не всі об­ласті по­ста­ви­ли­ся до цьо­го пи­тан­ня ви­ва­же­но. Ви­ма­гаю від усіх, щоб кож­на об­ласть на­да­ла ос­та­точ­ний мобілі­зацій­ний план національ­ної еко­номіки на ви­па­док то­го, як­що нам бу­де не­обхідно повністю пе­ре­хо­ди­ти на “воєнні рей­ки”», — нарікав Ар­сеній Яце­нюк під час се­лек­тор­ної на­ра­ди із гла­ва­ми обл­дер­ж­­­­­адміністрацій і си­ло­ви­ка­ми в Києві.
Крім то­го, він за­кли­кав голів об­ладміністрацій роз’яс­ня­ти на­се­лен­ню у ви­с­ту­пах в ефірі об­лас­них те­ле- і радіо­ком­паній, що дер­жа­ва по­си­лює за­хо­ди без­пе­ки й що «в нас є до­стат­ньо коштів бо­ро­ти­ся з те­ро­ри­с­тич­ною за­гро­зою», і до­ру­чив ого­ло­си­ти че­рез місцеві ЗМІ те­ле­фо­ни га­ря­чих ліній для повідо­млен­ня про підозрілі фак­ти.
Влас­не ка­жу­чи, пра­виль­но, що про це до­во­дить­ся го­во­ри­ти при­все­люд­но. Але, тре­ба ро­зуміти, що «воєнні рей­ки» відля­ку­ють інве­с­торів. Хто вкла­да­ти­ме гроші в еко­номіку країни, як­що є ре­аль­на за­гро­за ата­ки те­ро­ристів? Хіба що ри­зи­кові інве­с­то­ри — сподіва­ю­чись зірва­ти ве­ли­кий куш. Але зро­зуміло, що від бізнес-струк­тур ззовні знач­них вли­вань в еко­номіку країни, прем’єр якої ви­ма­гає від об­ла­с­тей ство­рю­ва­ти мо­більні гру­пи для ліквідації наслідків тех­но­ген­них ка­та­ст­роф, — че­ка­ти не до­во­дить­ся. Як відо­мо, «гроші люб­лять ти­шу». А який інве­с­тор сю­ди мо­же прий­ти, як­що йо­го підприємству за­гро­жує та­кий ка­таклізм? Тож що швид­ше ми з «воєнних рей­ок» пе­рей­де­мо на мирні, то швид­ше роз­поч­неть­ся про­цес ви­ду­жан­ня на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва.

Пе­ре­го­во­ри за прин­ци­пом: що більше да­дуть, то кра­ще
Во­но й справді, без зовнішніх по­зи­чок ви­бор­са­ти­ся бу­де важ­ко. Хоч як див­но, тут кри­за, бої на сході, пе­ред­де­фолт­на си­ту­ація гра­ють нам на ру­ку. Ад­же пе­ре­го­во­ри з місією Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду про­хо­дять за прин­ци­пом: що більше да­дуть, то кра­ще. Гла­ва Міністер­ст­ва фінансів Ук­раїни На­та­ля Яресь­ко упев­не­на: ми встиг­не­мо вчас­но одер­жа­ти гро­шо­ву до­по­мо­гу в не­обхідних об­ся­гах, що дасть змо­гу країні уник­ну­ти не­га­тив­них сце­наріїв. Що­прав­да, якою бу­де су­ма — во­на на­зва­ти по­ки не бе­реть­ся. А от ми від се­бе з цілко­ви­тою впев­неністю бе­ре­мо­ся ствер­д­жу­ва­ти, що гро­шей да­дуть, при­наймні, щоб ви­с­та­чи­ло на по­га­шен­ня по­пе­редніх по­зик. На жаль, для роз­вит­ку на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва — це слаб­ка втіха. У цьо­му кон­тексті є надія: об­ся­ги до­по­мо­ги мо­же збільши­ти Євро­со­юз. Країни ЄС не зацікав­лені в кра­ху на­шої еко­номіки. Потік не­ле­галів, а ще чо­го до­б­ро­го — біженців, про що ка­жуть де­які ек­с­пер­ти, об’єднаній Європі ні до чо­го. Це по­си­лить тиск на ри­нок праці в ЄС. Тож Євро­со­юз, як і МВФ, го­то­вий пла­ти­ти більше. Але та­кий фінан­со­вий оп­тимізм все од­но пе­ре­кри­вається су­во­ри­ми ре­аліями, пе­ре­ве­ден­ням на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва на «воєнні рей­ки».

У влад­них кабіне­тах про енер­го­ре­сур­си за­го­во­ри­ли на підви­ще­них то­нах
Те­пер про скан­дал, який ви­бух­нув ми­ну­ло­го міся­ця усе­ре­дині уря­ду. Ар­сеній Яце­нюк «ви­чи­тав» міністра енер­ге­ти­ки й вугільної про­мис­ло­вості Во­ло­ди­ми­ра Дем­чи­ши­на че­рез кон­трак­ти на імпорт еле­к­т­ро­е­нергії з Росії. За сло­ва­ми прем’єра, кон­трак­та­ми між держ­під­приємством «Укрінте­ре­нер­го» і росій­ським «Ин­тер РАО» гру­бо по­ру­шу­ють­ся дер­жавні інте­ре­си на­шої країни. По-пер­ше, то­му що ук­раїно-російські до­мо­вле­ності пе­ред­ба­ча­ють стовідсот­ко­ве за­без­пе­чен­ня Кри­му
еле­к­т­ро­е­нергією, без чо­го еле­к­т­ри­ки з Росії Ук­раїні не ба­чи­ти. Ма­ло то­го, оку­по­ва­ний Росією Крим у кон­трак­тах ніби­то фігу­рує як «Кримсь­кий фе­де­раль­ний ок­руг Російської Фе­де­рації», що мож­на трак­ту­ва­ти як виз­нан­ня Ук­раїною за­кон­ності пе­ре­бу­ван­ня півос­тро­ва у складі РФ. По-дру­ге, підпи­сав­ши ці до­мо­вле­ності, ук­раїнська сто­ро­на ніби­то зо­бо­в’я­за­ла­ся по­ста­ча­ти енергію на за­хоп­лені бой­о­ви­ка­ми ДНР і ЛНР те­ри­торії і по­го­ди­ла­ся на те, щоб Росія мог­ла в од­нобічно­му по­ряд­ку підви­щу­ва­ти ціни на еле­к­т­ро­е­нергію для Ук­раїни.
Во­ло­ди­мир Дем­чи­шин за­явив, що до­говір із Росією на по­ста­чан­ня еле­к­т­ро­е­нергії є вигідним для Ук­раїни: «Я за­пев­няю, що це — вигідні умо­ви, за яки­ми Ук­раїна мо­же ку­пу­ва­ти еле­к­т­ро­е­нергію в сусідньої дер­жа­ви... З 26 груд­ня не­має ніяких відклю­чень, у прин­ципі, мені здається, що це — за­слу­га. Од­нак, ко­ли ми вирішуємо од­ну про­бле­му, то на­ти­каємо­ся на більш тон­ку, політич­ну, про­бле­му», — ска­зав міністр.
Спро­с­ту­вав він і інфор­мацію про те, що в кон­трак­тах фігу­рує фор­му­лю­ван­ня «Кримсь­кий фе­де­раль­ний ок­руг Російської Фе­де­рації», яку, за йо­го сло­ва­ми, бу­ло ви­лу­че­но з ос­та­точ­ної версії до­го­ворів. Але ви­прав­дан­ня па­на Дем­чи­ши­на не пе­ре­ко­на­ли прем’єра Яце­ню­ка, і він дав до­ру­чен­ня роз­по­ча­ти служ­бо­ве розсліду­ван­ня сто­сов­но по­са­до­вих
осіб і держ­ком­паній, які бра­ли
участь у підпи­санні «еле­к­т­рич­них» кон­трактів із Росією.
Не за­глиб­лю­ю­чись у суть са­мо­го скан­да­лу, мож­на кон­ста­ту­ва­ти та­ке: уни­ка­ю­чи, на сло­вах, імпор­ту російсько­го га­зу, ми на­справді стаємо за­леж­ни­ми не тільки від за­купівель бла­кит­но­го па­ли­ва, а й вугілля, еле­к­т­ро­е­нергії. При­чо­му знач­ну ча­с­ти­ну енер­го­ре­сурсів ку­пуємо в країни, з якою фак­тич­но пе­ре­бу­ваємо у стані війни. Не­ефек­тив­не їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня — наш го­ло­вний во­рог. Ук­раїна за­ли­шається дер­жа­вою із най­е­нер­гоємнішою еко­номі­кою в Європі. Тоб­то на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції більше за всіх ви­т­ра­чаємо ре­сурсів. Енер­ге­тич­ний «ко­зир» Росія завжди мо­же ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти, три­ма­ю­чи нас на ко­рот­ко­му повідку. Ми­ну­ло­го міся­ця «Газ­пром» зно­ву на­га­дав, що зни­жок для Ук­раїни на газ, які пе­ред­ба­ча­ли­ся зи­мо­вим па­ке­том, не бу­де. «Наф­то­га­зу», мов­ляв, до­ве­деть­ся за­ку­по­ву­ва­ти бла­кит­не па­ли­во стро­го від­повідно до кон­трак­ту. До сло­ва, ко­ли ще во­се­ни на­род пси­хо­логічно був на­ла­ш­то­ва­ний під час зи­ми мерз­ну­ти, але пе­ре­жи­ти хо­ло­ди без російсько­го га­зу, то те­пер, ба­ча­чи не­уз­го­д­женість дій Пре­зи­ден­та й Прем’єр-міністра, став­лен­ня лю­дей змінюється. Уже за­раз владі вар­то за­мис­ли­ти­ся, що на­ступ­ної зи­ми за­кли­ка­ти гро­ма­дян «по­терпіти» бу­де не так про­сто.  
В обмінни­ках — ні до­ла­ра,
ні євро
Тим ча­сом на­род ос­та­точ­но за­плу­тав­ся у кур­сах ва­лют. Пе­ресічно­му гро­ма­дя­ни­нові не під си­лу розібра­ти­ся у всіх хи­т­ро­сплетіннях з обміном до­ла­ра, євро то­що. Та що там на­род — лю­ди­на із ви­щою еко­номічною освітою но­гу зла­має у спро­бах вник­ну­ти в логіку політи­ки НБУ на ва­лют­но­му рин­ку. А про­сто не тре­ба шу­ка­ти ніяких за­ко­номірно­с­тей! Те, що відбу­вається нині у фінан­совій сфері, мож­на йме­ну­ва­ти як зав­год­но: анархією, вак­ха­налією, свавіллям!.. Політи­кою на­зва­ти не мож­на. Іноді здається: як­би в нас не бу­ло Нац­бан­ку, на­пев­но, по­ряд­ку бу­ло б більше…
У країні розпло­ди­ла­ся ку­па ва­лют­них курсів. Є во­че­видь за­ни­же­ний офіційний, від НБУ, в 15–16 грн/дол. Але не­хай Ва­лерія Гон­та­ре­ва, яка ке­рує національ­ною банківською си­с­те­мою країни, по­ка­же те місце, де на­род мо­же ку­пи­ти за цією ціною аме­ри­кансь­ку ва­лю­ту. Бан­ки орієнту­ють­ся на вказівки НБУ й, щоб уник­ну­ти об­ви­ну­ва­чень у спе­ку­ляціях, не на­ва­жу­ють­ся силь­но «за­ла­зи­ти» за за­зна­че­ну ме­жу. У ба­га­ть­ох фінан­со­вих ус­та­но­вах воліють ви­шу­ку­ва­ти сірі схе­ми обміну. Інак­ше ка­жу­чи, на­ма­га­ють­ся зай­ма­ти­ся спе­ку­ля­ціями на за­кон­них підста­вах. Як­що взя­ти роз­ра­хун­ки за карт­ко­ви­ми опе­раціями, то там бан­ки фак­тич­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють тіньо­вий курс. Ко­ли гро­ма­дя­нин розпла­чується за то­вар у ва­люті грив­не­вою карт­кою, то з йо­го ра­хун­ку, приміром, Ощад­банк спи­сує по 19,94 грн/дол. (ста­ном на 28 січня). Як­що до­ла­ро­вою карт­кою у грив­нях — курс для ньо­го вже ста­но­вить 18 грн/дол.
А в обмінни­ках ва­лю­ту, як і раніше, вдень зі свічкою не знай­деш. Там, бу­ло, з’явив­ся до­лар за більш на­бли­же­ним до жит­тя кур­сом — у 20 грн. Але їх од­ра­зу зви­ну­ва­ти­ли у спе­ку­ляціях і при­гро­зи­ли за­крит­тям. Та­ка «політи­ка» Нац­бан­ку при­зво­дить до процвітан­ня чор­но­го рин­ку. Се­ред­нь­о­ста­ти­с­тич­но­му гро­ма­дя­ни­нові нічо­го іншо­го не за­ли­шається, як ку­пу­ва­ти там до­ла­ри і євро за за­ви­ще­ним кур­сом. Тож як­що по­вер­ну­ти­ся до логіки й за­ко­номірно­с­тей — бар­дак ко­мусь ду­же навіть вигідний. Лю­ди, що ство­рю­ють ва­лют­ну анархію, схо­же, до­б­ря­че на цьо­му на­жи­ва­ють­ся.
Наскільки дов­го три­ва­ти­ме до­ла­ро­ве свавілля і чи по­ба­чить про­грес у бан­ківсько­му сек­торі Ук­раїни місія Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду — не зро­зу­міло. Але ра­но чи пізно на­во­ди­ти лад у фінан­совій сфері, ро­би­ти її про­зо­рою до­ве­деть­ся. Ва­лют­ний курс має бу­ти єди­ним і відповіда­ти дійсності. І щоб будь-який гро­ма­дя­нин у разі по­тре­би міг офіційно, а не з-під по­ли, ку­пи­ти до­лар. Та й не­має сьо­годні в Нац­бан­ку зо­ло­то­ва­лют­них ре­зервів, щоб підтри­му­ва­ти грив­ню на на­леж­но­му рівні. Як і по­тре­би в цьо­му не­має. Час ви­борів ми­нув. Тож єди­ний шлях по­бо­ро­ти спе­ку­ляцію — відпу­с­ти­ти ва­лют­ний курс у «вільне пла­ван­ня». Не­хай навіть ста­неть­ся жах­ли­ве: до­лар стриб­не до 40 грн. На­род од­ра­зу побіжить йо­го зда­ва­ти, і курс по­вер­неть­ся на ре­альні 20–22 грн. Тоді гро­ма­дя­нам не до­ве­деть­ся ша­с­та­ти чор­ни­ми рин­ка­ми у по­шу­ках до­ла­ра, пе­ре­пла­чу­ва­ти й зба­га­чу­ва­ти ва­лют­них спе­ку­лянтів.

Бан­ки бан­кру­ту­ють,
банкіри — бан­ку­ють
Ми­ну­ло­го міся­ця НБУ оп­ри­люд­нив спи­сок банків, яким торік на­да­вав рефі­нан­су­ван­ня. Се­ред найбільших от­ри­му­вачів — Ощад­банк та Промінвест­банк, які ли­ше у грудні одер­жа­ли по­над 2 млрд та 1 млрд 769 млн грн, відповідно. Але не всім та­кий «ре­ве­ранс» із бо­ку го­ло­вної фінан­со­вої ус­та­но­ви до­поміг. Приміром, на ад­ре­су Імек­с­бан­ку в ос­танній місяць ми­ну­ло­го ро­ку надійшло 300 млн грн стабілізаційно­го кре­ди­ту. По­при те цей банк рішен­ням НБУ вже відне­се­но до ка­те­горії не­пла­то­с­про­мож­них.
За та­кої фінан­со­вої політи­ки не див­но, що Ук­раїна за­ли­шається у пе­реліку дер­жав із «ре­пре­сив­ною еко­номікою». Так вва­жа­ють ек­с­пер­ти з аме­ри­кансь­ко­го дослідниць­ко­го цен­т­ру The Heritage Foundation і га­зе­ти The Wall Street Journal, пе­ре­дає «Го­лос Аме­ри­ки».
У но­во­му щорічно­му рей­тин­гу країн що­до рівня еко­номічної сво­бо­ди Ук­раї­на посідає 162 місце зі 178 країн (рік то­му во­на бу­ла 155-ю). На­ша дер­жа­ва погірши­ла свої по­зиції за вісьмо­ма із де­ся­ти по­каз­ників, се­ред яких — сво­бо­да бізне­су, торгівлі, фінан­со­во­го сек­то­ру, інве­с­тицій, праці, мо­не­тар­на і фіс­каль­на сво­бо­да, га­рантії прав влас­ності, розміри бю­ро­кра­тич­но­го апа­ра­ту і сту­пінь за­хи­с­ту від ко­рупції. Най­с­кладніша си­ту­ація у нас із га­рантіями прав влас­ності, інве­с­тиціями, уп­равління­ми дер­жав­ни­ми ви­т­ра­та­ми. За­га­лом до спи­с­ку дер­жав із «ре­пре­сив­ною еко­номікою» вхо­дять ще 25 країн. По­руч у рей­тин­гу — Бірма і Болівія…
При­кро, але Ук­раїна — на ос­тан­нь­о­му місці із 43 країн Євро­пи, її за­галь­ний бал ниж­чий за се­редній у світі.
До речі, до гру­пи «вільних еко­но­мік» по­тра­пи­ли Гон­конг, Син­га­пур, Ав­ст­ралія, Но­ва Зе­ландія і Швей­царія. Знач­на ча­с­ти­на дер­жав пе­ре­бу­ває се­ред «помірно вільних» та «пе­ре­важ­но вільних». На 143-му місці, в пе­реліку «пе­ре­важ­но невільних» країн, зна­чить­ся Росія.

Трак­то­ри­с­ти пе­ресіли
на тан­ки. Ніко­му ора­ти…
На­ос­та­нок — про наші хлібні пер­спек­ти­ви. З но­во­го ро­ку в керівних кабіне­тах ак­тив­но за­го­во­ри­ли про об­ме­жен­ня ек­с­пор­ту ук­раїнської про­до­воль­чої пше­ниці, що зу­мов­ле­но над­то вже ак­тив­ни­ми по­став­ка­ми її за кор­дон. Справді, є не­без­пе­ка по­вер­нен­ня си­ту­ації 2001 р., ко­ли по­ви­во­зи­ли зер­но, а потім до­ве­ло­ся йо­го до­ку­по­ву­ва­ти за кор­до­ном. Тим па­че, що Росія на свою пше­ни­цю за­про­ва­ди­ла ек­с­порт­не ми­то, тоб­то ук­раїнська за ру­бе­жем стає ще за­тре­бу­ванішою. Вод­но­час важ­ли­во не да­ти ви­вез­ти із країни більше обу­мов­ле­них об­сягів. Ад­же, до всіх на­ших ни­нішніх бід, не ви­с­та­ча­ло тільки сер­йоз­но­го по­до­рож­чан­ня хліба й дефіци­ту зер­на. То­му за­вдан­ня — не проґави­ти мо­мент, вчас­но стри­ма­ти апе­ти­ти трей­дерів. У січні — лю­то­му при­галь­му­ва­ти ек­с­порт, а на по­чат­ку бе­рез­ня бу­де зро­зуміла си­ту­ація із ози­ми­ми: як во­ни пе­ре­жи­ли хо­ло­ди. Са­ме тоді ви­ма­люється кар­ти­на май­бут­нь­о­го уро­жаю хлібних куль­тур. Як відо­мо, ози­ма пше­ни­ця — йо­го ос­но­ва.
Тим ча­сом у зв’яз­ку із мобілізацією все більше ме­ханіза­торів по­трап­ля­ють на пе­ре­до­ву. Трак­то­ри­с­ти че­рез про­ти­сто­ян­ня на сході країни — нині у зоні особ­ли­вої ува­ги з бо­ку воєнкомів. Війна — війною, а ос­та­точ­но «ви­ми­ва­ти» ка­д­ри із сільгоспви­роб­ництва не мож­на. Не мож­на без­дум­но відправ­ля­ти до АТО лю­дей, які вміють технікою об­роб­ля­ти по­ля. Вар­то зва­жу­ва­ти, що це мо­же при­зве­с­ти навіть до зри­ву посівної кам­панії, що не­га­тив­но по­зна­чить­ся на еко­номіці. При­га­дай­мо у цьо­му кон­тексті історію! У ро­ки Ве­ли­кої Вітчиз­ня­ної війни бу­ла бронь для лю­дей найбільше за­тре­бу­ва­них про­фесій. Іноді вар­то при­га­ду­ва­ти уро­ки ми­ну­ло­го…

Інтерв'ю
Оцалюк Олесь Анатолійович – директор ФГ «Фортуна Агро-Д», що в смт Антоніни на Хмельниччині. В обробітку біля 1500 га ріллі та одні з кращих результатів для даної зони вирощування сільгоспкультур. Як це йому вдається – він люб’язно... Подробнее
14-15 березня в Одесі пройшов черговий конгрес "Органічна Україна". Органічне землеробство, як і кожне явище, має як своїх прихильників, так і своїх противників. І у тих, і у інших є свої аргументи. Тож сьогодні редакція сайту «Пропозиція... Подробнее

1
0