Спецможливості
Статті

З високим прибутком попри примхи клімату

12.12.2013
653
З високим прибутком попри примхи  клімату фото, ілюстрація

Кліматичні зміни торкнулися всіх зон вирощування в Україні. На сьогодні зона Степу фактично попала в зону пустелі. Це стосується як частини Криму, так і частини Херсонської та Миколаївської областей. Але проблема нестачі вологи відчувається і в зонах, які було віднесено до зон достатнього зволоження, наприклад, у тій самій Сумщині або Хмельниччині.

Кліматичні зміни торкнулися всіх зон вирощування в Україні. На сьогодні зона Степу фактично попала в зону пустелі. Це стосується як частини Криму, так і частини Херсонської та Миколаївської областей. Але проблема нестачі вологи відчувається і в зонах, які було віднесено до зон достатнього зволоження, наприклад, у тій самій Сумщині або Хмельниччині.

Ю. Іоніцой, заступник директора,
ТОВ «Агроскоп Україна»

Через різкі кліматичні зміни за достатньо короткий період землевласникам достатньо важко пристосуватися до нових умов. І якщо для садівництва або городництва вирощування без застосування поливу давно стало малорентабельним, то для польових культур для значної кількості площ це поки тільки в перспективі.
На сьогодні в Україні ведуться перемовини щодо краплинного зрошення під час вирощування польових культур, зокрема кукурудзи. І вже є деякі результати та підрахунки. Проте цифри далеко не втішні: окупність витрат першого року його впровадження перевищує показник урожайності на рівні 140 ц/га товарного зерна (а ще ж потрібно мати й прибуток!). Тому плекати високі надії на таке поливання за нинішнього рівня врожайності ще зарано.
Але все ж таки проблема мінливості умов, які спричинили посуху, однозначно потребує якогось вирішення. Його шукають, та пропоновані способи поки що не завжди вдалі. Так, багато розмов ведеться навколо посухостійкої культури сорго. Це справді «верблюд у пустелі». Але на практиці виходить, що рентабельність культури через невисоку врожайність доволі низька. До того ж сорго суттєво зменшує запаси вологи у грунті, що знижує урожайність сівозміни загалом.
В Україні намагаються вирішувати питання вологозберігання шляхом раціонального використання вологи із застосуванням грунтообробної техніки. Такі технології широко відомі під назвами «ноу-тілл», «міні-тілл» або «стрип-тілл». Рослинна мульча справді захищає грунт від втрат вологи. Але цікаво, що більшість країн, із яких пішла технологія «ноу-тілл», — це країни з достатньою кількістю вологи. І основне призначення таких технологій — зберігати паливні ресурси. Можливо, для України слід шукати свої рішення і дивитися глибше в сутність проблеми.
Зрозуміло, що кліматичні зміни пов’язані із глобальним потеплінням як головною причиною нестачі вологи. Але звернемо увагу на порушення мікроклімату через вирубування лісів, нехтування лісосмугами, які раніше були обов’язковими: вони утримували як сніг, так і видування.
Те, що відбувається на українських ланах, не вписується ні в яку класику загального землеробства. Радянська школа велике місце відводила сівозміні. Чергування культур грунтувалося на властивостях алелопатії із урахуванням грунтовтоми, циклічності культури, поширення шкідників та хвороб, господарчих потреб тощо. Так, бобові трави завжди були обов’язковими у сівозміні, люцерна, конюшина, буркун та вика були нормою на наших полях. Це підтримувало структуру грунту, вміст гумусу та біологічно засвоюваного азоту. У Каліфорнії люцерну зустрінеш повсюди. На перший погляд, це видається дивним. Як так: фермер не має худоби, але включає у сівозміну люцерну. Навіщо? Це тому, що він дбає про своє майбутнє і турбується про те, щоб не передати у спадок нащадкам голі піски. Зелену люцернову масу або сіно він продає підприємствам, які займаються тваринництвом.
Візьмемо головний фактор формування врожайності — грунт. Він є основним субстратом для утримання вологи. Від чого залежать властивості грунтової вологоємності? Від вмісту гумусу, щільності, структури та інших показників. Нині відбувається активна мінералізація гумусу. Є багато чинників, які до цього призводять. Але особливо впливають низьке забезпечення органічними та мінеральними добривами, незбалансованість елементів живлення, висока концентрація добрив в обмеженому шарі грунту та інше. Безумовно, потенціал українських грунтів ще залишається високим, але коли для отримання високої врожайності вносять 30–50% норми добрив (і це з урахуванням винесення поживних речовин із гектара товарною частиною вирощеного), то єдиним резервом для рослини залишається мінералізована частка гумусу. Через це з кожним роком вміст гумусу в таких підприємствах знижується. У багатьох господарствах цей процес уже сягнув критичної позначки — 3%, що є дуже небезпечним, адже високий вміст гумусу є запорукою кращого утримання вологи та поглинання її рослинами шляхом конденсації внаслідок різниці температур у зоні розміщення капілярів. Нерідко трапляється, коли вміст гумусу не перевищує 1%. Такі грунти особливо потерпають від нестачі вологи.
Поліпшити грунтовий стан таких полів можна внесенням органічних добрив, зеленого удобрення. Але, можливо, найефективнішим та найоперативнішим рішенням було б використання у великих дозах гумінових кислот у вигляді солей калію. Для прикладу: в Іспанії, де в провінції Сарагоса є власні джерела леонардиту та організовано власне його видобування, фермери вносять готовий продукт із вмістом гумінових кислот 30–40% у кількості 100–200 кг/га. І так — кожен третій рік. Затратнішим, але й ефективнішим є застосування розчинів гумінових та фульвокислот похідних леонардиту (наприклад Гумістар) як найкращої поживної сировини в нормі 10–50 л/га. Це забезпечує швидше відновлення землі, поліпшення біологічних, хімічних та фізичних властивостей грунту. Там, де використовують подібні технології, рослини значно менше потерпають від нестачі вологи, адже де вищий рівень гумусу, там вологість грунту завжди вища на 2–3%.
Попри зменшення опадів через кліматичні зміни, на сьогодні більшою мірою зменшують запас вологи самі рослини. Випаровування вологи кожною рослиною вимірюється десятками і навіть сотнями літрів. Розроблено спеціальні показники, які дають змогу визначити, скільки вологи витрачається на формування одиниці врожаю. Цифри вражаючі. Наприклад, на формування 1 т зерна кукурудзи культура витрачає у середньому 200–300 т води. Але витрати можуть бути значно меншими, якщо рослина буде мати збалансоване живлення. Так, за нестачі калію витрати води зростають у 1,5 раза. На це виробники поки мало звертають увагу — прикро, оскільки економія води від цього дуже значна.
Рослина витрачає на транспірацію до 60% води. На жаль, є непродуктивна транспірація — на рівні 4%. На перший погляд, цей показник не такий уже й великий, але на гектар ця цифра визначається сотнями тонн води. Винайти спосіб зменшення непродуктивних витрат випарування — завдання майбутнього. Цю проблему наразі можна вирішити, наприклад, утворенням спеціальної полімерної плівки на листковій поверхні шляхом обприскування. До таких плівкоутворювачів належить діюча речовина пінолін, яка входить до складу препаратів Нью Філм 17, Вапоргард. Вони вступають у взаємодію із природними восками на листі рослин та протидіють втратам вологи.
Загалом рішення в умовах погіршення вологозабезпечення не може бути однобічним. Це і вплив на грунт, і на навколишнє середовище, та й на саму рослину. Цікавою, на мою думку, є робота американських учених (зокрема, розробки компанії «Новозайм»). Вони створили бактеріальні добрива, які складаються із набору бактеріальних та грибних препаратів і вступають у взаємодію із кореневою системою польових культур, наприклад кукурудзи. Таким чином у кореневій системі утворюється мікориза. Це дає можливість у десятки разів збільшити об’єм ризосфери коренів, що сприяє активнішому поглинанню вологи. Там, де використовують мікоризні препарати, збитки від посухи значно менші і рослини довше залишаються зеленими.
Великим резервом для підвищення посухостійкості є селекція. Існує думка, що в основі стійкості до посухи лежить генетика рослин. Робота в цьому напрямку дає свої результати. З’явилися над посухостійкі гібриди кукурудзи та інших найважливіших культур. При створенні гібридів враховуються як властивості реакції генів на високі температури, так і властивості розвитку кореневої системи. Прикладом такої праці є гібриди кукурудзи від компанії «Сингента» (лінійка Аква Макс), або гібриди кукурудзи від угорської компанії «Кішкун», які створювалися на основі кореневої селекції. В результаті, там де звичайні рослини сохнуть, в цих листя довго не в’яне, врожайність вище, ризики менше.
Безумовно, наука допомагає поліпшити ситуацію вологозабезпечення грунтів за нинішніх погодно-кліматичних умов, і науковці пропонують дедалі вдаліші рішення. Але якщо ми не навчимося раціонально використовувати те, що отримуємо з неба, завдяки високій дисципліні виконання сільгоспробіт, застосуванню відповідних методик, грамотного планування, нам не допоможуть ніякі сучасні досягнення.
Господарювати в умовах недостатнього зволоження означає бути завбачливим, прораховувати наперед свої дії із розумінням, що волога — це один із найцінніших ресурсів, що з року в рік стає все дорожчим.

Інтерв'ю
Кілька місяців тому асоціацію «Укрсадпром» очолив кандидат с.-г. наук Олександр Матвієць, який раніше був заступником голови асоціації, пізніше  Головою Ревізійної  комісії.  Днями сайт «Пропозиція» поспілкувався з ним про актуальні... Подробнее
Микола Горбачов, керівник New World Grain Ukraine (Soufflet Group), президент Української Зернової Асоціації
Для успішного ведення агробізнесу мало виростити і зібрати хороший урожай, потрібно ще вміти його продати. Про основні засади роботи зернового трейдингу в Україні propozitsiya.com розповів

1
0