Ярий ріпак: вагомий інструмент збільшення прибутку

Ярий ріпак входить до числа олійних культур, які відіграють ключову роль в економіці сільгоспвиробників. Однак потепління клімату і періодичний дефіцит вологи в грунті призвели до того, що окремі товаровиробники стали сумніватися в доцільності вирощування ріпаку, насамперед, у південних регіонах України.

В. Рож­ко­ван, канд. біол. на­ук,
І. Ко­ма­ро­ва, канд. с.-г. на­ук,
В. Ви­но­вець,
Інсти­тут олійних куль­тур НА­АН

По­при не­га­тив­ний вплив по­год­них умов, за умо­ви чітко­го й пунк­ту­аль­но­го до­три­ман­ня аг­ро­техніки об­робітку мож­на от­ри­му­ва­ти стабільні вро­жаї яро­го ріпа­ку навіть у цих про­блем­них регіо­нах.

   Місце у сівозміні. Під час розміщен­ня ріпа­ку в сівозміні вра­хо­ву­ють грун­то­во-кліма­тичні умо­ви зо­ни, біологічні особ­ли­вості сортів то­що. Ви­сокі та сталі вро­жаї ріпак ярий за­без­пе­чує за розмі­щен­­ня йо­го у сівозміні після чор­но­го та зай­ня­тих парів, го­ро­ху, зер­но­вих ко­лосо­вих, кар­топлі, од­но- та ба­га­то­річ­них трав.
У півден­них регіонах ярий ріпак до­цільно розміщу­ва­ти як па­ро­зай­маль­ну куль­ту­ру, оскільки ранні стро­ки зби­ран­ня да­ють змо­гу на­ко­пи­чи­ти во­ло­гу і під­го­ту­ва­ти грунт для висіву ози­мих ко­ло­со­вих куль­тур.
Ріпак ду­же уш­ко­д­жується шкідни­ка­ми й ура­жується хво­ро­ба­ми, то­му кон­цен­т­­рація посівів усіх хре­с­тоцвітих ку­ль­­тур сівозміни має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 10%. Не мож­на сіяти ріпак ярий після інших ка­пу­с­тя­них куль­тур, а та­кож після со­няш­ни­ку, про­са, бу­ряків, льо­ну. По­вер­та­ти ріпак ярий на по­втор­не місце у сівозміні доз­во­ле­но не раніше ніж че­рез чо­ти­ри ро­ки, а за на­яв­ності у сівозміні посівів цу­к­ро­вих бу­ряків або со­няш­ни­ку — че­рез шість.

   Ос­нов­ний об­робіток грун­ту. Від­ра­­зу ж після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка, не до­пу­с­ка­ю­чи роз­ри­ву в часі, про­во­дять лу­щен­ня стерні дис­ко­ви­ми зна­ряд­дя­ми на гли­би­ну 6–8 см, після відро­с­тан­ня бур’янів орють на гли­би­ну 20–22 см.
На засмічених ба­га­торічни­ми ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми бур’яна­ми по­лях за­сто­со­ву­ють си­с­те­му поліпше­но­го зя­бу із по­ша­ро­вим об­робітком грун­ту. Після лу­щен­ня стерні на гли­би­ну 6–8 см здійс­ню­ють два-три по­ша­рові по­верх­неві об­робітки грун­ту, а оран­ку — у ве­рес­ні — жовтні на гли­би­ну 22–25 см.
У бо­ротьбі з ци­ми бур’яна­ми по­ряд з аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми ду­же ефек­тив­ним є поєднан­ня аг­ро­технічних і хіміч­них спо­собів (за­сто­су­ван­ня гербіцидів).
Гербіци­ди суцільної дії (гліфо­са­ти, 1,5–3,0 л/га) ви­ко­ри­с­то­ву­ють після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка і не­гай­но­го лу­щен­ня (з ме­тою за­крит­тя во­ло­ги) по відрос­лих до фа­зи ро­зет­ки ак­тив­но ве­ге­ту­ю­чих ба­га­торічних бур’янах, але не пізніше ніж за два-три тижні до оран­ки.

   Пе­ред­посівний об­робіток грун­ту. Однією з умов одер­жан­ня друж­них і рівномірних сходів ріпа­ку є збе­ре­жен­ня і на­ко­пи­чен­ня во­ло­ги у шарі грун­ту 0–10 см. То­му до­посівна підго­тов­ка грун­ту має скла­да­ти­ся із мінімаль­но доцільної кількості про­ходів об­роб­лю­валь­них аг­ре­гатів.
На вирівня­них з осені по­лях бо­ро­ну­ван­ня на­весні не про­во­дять, а ви­ко­ну­ють тільки пе­ред­посівну куль­ти­вацію на глиби­ну 5–6 см. Пе­ред­посівний об­ро­бі­ток грун­ту здійсню­ють куль­ти­ва­то­ра­ми
КПС-4, КШУ-6, КПСН-4, КПСП-4, КГ-4. Якісний об­робіток грун­ту за­без­пе­чу­ють комбіно­вані аг­ре­га­ти вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва — АПБ-6, РВК-3,6,
РВК-5,4 й іно­зем­но­го — «Євро­пак», «Еко­пак», «Ком­пак­тор», «Сма­рагд» та ін.
Як­що во­се­ни грунт не вирівню­ва­ли, то на­весні і за до­сяг­нення ним фізич­ної стиг­лості слід про­ве­с­ти бо­ро­ну­ван­ня важ­ки­ми (БЗТС-1,0) або се­редніми (БЗСС 1,0) бо­ро­на­ми.
Пе­ред висівом потрібно про­ве­с­ти кот­ку­ван­ня для ущільнен­ня грун­ту. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють кільча­с­то-шпо­рові кот­ки ЗККН-2,8, ЗККШ-6. Гладкі кот­ки для після­посівно­го при­ко­чу­ван­ня за­сто­со­ву­ва­ти неба­жа­но, оскільки на глад­ко за­кот­ко­ва­но­му грунті і за помірних опадів ут­во­рюється кірка, яка пе­ре­шко­д­жає по­яві сходів та сприяє віт­ро­вій ерозії і зми­ван­ню грун­ту навіть на не­ве­ли­ких схи­лах.

   За­сто­су­ван­ня до­б­рив. Міне­ральні до­б­ри­ва є од­ним із го­ло­вних фак­торів впли­ву на ве­ли­чи­ну вро­жаю ріпа­ку яро­го.
На фор­му­ван­ня 1 ц ос­нов­ної про­дук­ції ріпа­ку необхідно, кг: азо­ту — 5,0–6,2; фо­с­фо­ру — 2,5–3,5; калію — 2,5–4,0, а по­тре­ба в кальції, магнії, борі, сірці — у 3–5 разів більша, ніж зер­но­вих куль­тур. Найінтен­сивніше ви­ко­ри­с­то­ву­ють еле­мен­ти міне­раль­но­го жив­лен­ня посіви ріпа­ку яро­го пе­ред цвітінням (табл. 1).

   Ріпак ви­баг­ли­вий до на­яв­ності азо­ту в грунті. За­галь­на по­тре­­ба ріпа­ку яро­го в азоті ста­но­вить
30–60 кг д.р./га. Най­е­фек­тивнішим спо­со­бом вне­сен­ня азо­ту є по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня се­чо­ви­ною або роз­чи­ном КАС ра­зом із вне­сен­ням ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів та пе­с­ти­цидів.
Як листкове підживлення застосо­вують 10–12%-ві роз­чи­ни КАС (20–30 кг се­чо­ви­ни на 250–300 л во­ди) з нормою 50–80 л/га. Нор­ма ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­до­б­рив має чітко відповіда­ти ре­ко­мен­до­ваній ви­роб­ни­ком і за­леж­но від їхньої мар­ки мо­же ко­ли­ва­ти­ся у ме­жах від 1 до 15 л/га.
З-по­над де­сят­ка ре­ко­мен­до­ва­них для ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­до­б­рив ви­со­ку ефек­тивність ви­яв­ляє пре­па­рат Еко­круз, який містить ве­ли­кий набір мікро­е­ле­ментів, що спри­я­ють по­яві друж­них схо­дів ріпа­ку і вод­но­час діють як ан­ти­дот, який знімає пригнічу­валь­ну дію про­труй­­ників.
По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня мож­на поєдну­ва­ти з об­роб­кою гербіци­да­ми або пе­с­ти­ци­да­ми. Пер­ше та­ке піджив­лен­ня про­во­дять у період фор­му­ван­ня ше­с­ти-вось­ми листків — це є обов’яз­ко­вою умо­вою от­ри­ман­ня ви­со­ко­го вро­жаю, по­за­як у цей час ак­тив­но фор­мується ко­ре­не­ва си­с­те­ма і за­кла­да­ють­ся ре­про­дук­тивні ор­га­ни рос­ли­ни.
За пер­ших оз­нак не­стачі сірки рос­ли­ни до цвітіння об­при­с­ку­ють роз­чи­ном суль­фа­ту амонію (100 кг до­б­ри­ва роз­чи­ня­ють у 800 л во­ди із роз­ра­хун­ку на 1 га). За не­до­стат­нь­о­го вмісту бо­ру посіви об­роб­ля­ють роз­чи­ном бор­ної кис­ло­ти (2,3 кг кис­ло­ти роз­чи­ня­ють у 400 л во­ди і вно­сять на 1 га посіву).

   Якість насіння і підго­тов­ка йо­го до сівби. Насіння ріпа­ку яро­го за тех­но­ло­гією ви­ро­щу­ван­ня має бу­ти не ниж­че 1-ї ре­про­дукції і за посівни­ми яко­с­тя­ми від­повіда­ти ви­мо­гам дер­жав­но­го стан­дар­ту.
Щоб за­побігти по­шко­д­жен­ню рос­лин ріпа­ку шкідни­ка­ми та ура­жен­ню хво­ро­ба­ми, слід об­ро­би­ти насіння до сів­би плівко­у­тво­рю­валь­ни­ми ре­чо­ви­на­ми (інкру­с­ту­ва­ти) з ви­ко­ри­с­тан­ням пре­па­ратів для про­тру­ю­ван­ня насіння.
Для за­хи­с­ту сходів від на­зем­них і грун­то­вих шкідників, а та­кож від гриб­них хво­роб про­во­дять пе­ред­посівне про­­тру­ю­ван­ня насіння од­ним із про­труй­­ників, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня на цій куль­турі, на­при­клад, пе­с­ти­цид­ни­ми пре­па­ра­та­ми Круїзер 600 FS,
т. к. с. (2 л/т), Ко­с­мос 250, т. к. с.
(8 л/га), Мо­де­с­то 480 FS, ТН (12,5 л/т) та ін. Або пре­па­ра­та­ми, які вод­но­час за­хи­ща­ють схо­ди від шкідників і хво­роб: Круїзер ОSR 322 FS, т. к. с. (15 л/т), Прем’єр Голд, в. р. (2,5–3,0 л/т) то­що.
Як­що сівбу про­во­ди­ли не­про­труєним насінням, то кож­но­го дня потрібно кон­тро­лю­ва­ти ріпа­ко­вий посів як по краю по­ля, так і по всій йо­го площі.

   Стро­ки сівби, спо­со­би та нор­ми висіву насіння. Стро­ки сівби ріпа­ку яро­го є од­ним із най­важ­ливіших еле­мен­тів аг­ро­техніки йо­го ви­ро­щу­ван­ня. За да­ни­ми Інсти­ту­ту олійних куль­тур, в умо­вах Півден­но­го Сте­пу Ук­раїни най­ви­щий уро­жай ріпак ярий за­без­пе­чує у ранні стро­ки висіву (од­­но­час­но з ран­ні­ми яри­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми за по­вної фі­­­зич­ної стиг­лості грун­ту). Ранні стро­ки сівби ма­ють більше пе­ре­ваг пе­ред пізніми, оскільки да­ють мож­ливість рос­лині раціональніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти грун­то­ву во­ло­гу та ко­рот­кий світло­вий день, що дає змо­гу ви­пе­ре­д­жаль­ни­ми тем­па­ми роз­ви­ва­ти­ся ко­ре­невій си­с­темі і про­­­­ни­ка­ти у глибші ша­ри грун­ту.
На чи­с­тих від бур’янів по­лях сіють ряд­ко­вим спо­со­бом із шириною міжряд­ь 12,5 або 15 см, а на за­бур’яне­них — ши­ро­ко­ряд­но із міжряд­дя­ми 45 або 70 см. Для висіву ви­ко­ри­с­то­ву­ють сівал­ки «Клен-6» (за ряд­ко­во­го спо­со­бу) або «Клен-4,2» (за ши­ро­ко­ряд­но­го із ши­ри­ною між­рядь 70 см). Сівал­ку аг­ре­га­ту­ють із трак­то­ра­ми кла­су З. Швидкість ру­ху аг­ре­гатів під час висіван­ня має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 5–8 км/год.
Нор­ма висіву за суцільно­го спо­со­бу сівби — 1,5–1,8, а за ши­ро­ко­ряд­но­го — 1,0–1,2 млн схо­жих насінин на гек­тар.
Оп­ти­маль­на гли­би­на за­гор­тан­ня на­сін­ня — 2–3 см. За пе­ре­си­хан­ня посівно­го ша­ру грун­ту гли­би­ну за­гор­тан­ня на­сіння збільшу­ють до 4–5 см, а нор­му ви­сі­ву — на 5–10%. Для одер­жан­ня друж­них сходів ріпа­ку обов’яз­ко­во про­во­дять після­посівне при­ко­чу­ван­ня по­ля кільча­с­то-шпо­ро­ви­ми кот­ка­ми.

   До­гляд за посіва­ми. На засміче­них по­лях за по­яви про­ростків бур’янів на ши­ро­ко­ряд­них посівах про­во­дять куль­ти­вацію міжрядь куль­ти­ва­то­ра­ми КРН-4,2. На посівах ріпа­ку із ши­ри­ною між­рядь 45 см куль­ти­ву­ють трак­то­ра­ми із вузь­ко­профільни­ми ши­на­ми в аг­ре­гаті з пе­ре­об­лад­на­ни­ми на цю ши­ри­ну між­рядь куль­ти­ва­то­ра­ми.
За засміче­ності посівів у період ве­­гетації про­во­дять об­роб­ку посівів та­ки­ми гербіци­да­ми: Лон­т­рел 300 — 0,35–0,5 л/га; Лон­т­рел Гранд, 75% в. г. — 0,12–0,2 кг/га; Пан­те­ра, 4% к. с. — 1,0–2,0 л/га; Фюзілад Фор­те, 15%, к. е. — 0,5–2,0 л/га; Тар­га Су­пер, 5% к. е. — 1,0–2,0 л/га; Се­лект, 12% к. е. — 0,4–1,8 л/га; Га­ле­ра Су­пер, в. р. — 0,2–
0,3 л/га та інши­ми за­реєстро­ва­ни­ми для за­сто­су­ван­ня на ріпа­ку пре­па­ра­та­ми.

   За­хист ріпа­ку від хво­роб і шкід­ни­ків. Най­не­без­печнішим шкідни­ком ріпа­ку в період по­яви сходів є хре­с­то­цвіта бліш­ка, особ­ли­во як­що сівбу про­ве­де­но не­про­труєним насінням. У період ве­ге­тації особ­ли­во шко­дять ріпа­ко­вий квіткоїд, по­пе­ли­ця та ін.
За ви­яв­лен­ня шкідників у кількості, що до­ся­гає рівня по­ро­га шко­до­чин­ності, слід про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня посівів ро­бо­чим роз­чи­ном од­но­го із пре­­­­­­­па­ратів: Аль­фа­гард, к. е. —
0,15 л/га; Де­цис Про­фі, в. г. —
0,07 л/га; Ф’юрі, в. е. — 0,1 л/га; Фа­с­так, к. е. — 0,1–0,15 л/га то­що. Для вчас­но­го ви­яв­лен­ня по­чат­ку за­се­лен­ня ріпа­ку шкідни­ка­ми по кра­ях по­ля роз­став­ля­ють жовті ло­вильні па­ст­ки, за­пов­нені во­дою (жов­тий колір ду­же при­ваб­лює ко­мах, то­му вже на по­чат­ку за­се­лен­ня по­ля во­ни по­па­да­ють у па­ст­ки). Вста­нов­лю­ва­ти їх слід на рівні верхівки рос­ли­ни і мірою зро­с­тан­ня рос­лин — підніма­ти до рівня їхньої верхівки. Як­що у гос­по­дарстві не­має та­ких па­с­ток, посі­ви об­сте­жу­ють візу­аль­но або ви­яв­ля­ють шкідників «косінням» ен­то­мо­логічни­ми сач­ка­ми. Кон­троль па­с­ток або «косіння» кра­ще про­во­ди­ти в обідні го­ди­ни, ко­ли підви­щу­ють­ся тем­пе­ра­ту­ра і вод­но­час ак­тивність ко­мах.
На по­чат­ку за­се­лен­ня по­ля шкідни­ка­ми із місць їхньої зимівлі або сусідніх полів мож­на про­ве­с­ти край­ові об­роб­ки по­ля от­ру­тохіміка­та­ми, що ча­с­то дає змо­гу уник­ну­ти про­ве­ден­ня суцільних об­ро­бок по­ля. Суцільні хімічні об­роб­ки посівів про­во­дять за до­сяг­нен­ня щіль­нос­ті шкідників на рівні по­ро­га шко­до­чин­ності (табл. 2).
Під час про­ве­ден­ня хімічних об­ро­бок слід ре­тель­но до­три­му­ва­тись тех­но­ло­гій за­сто­су­ван­ня от­ру­тохімікатів. Потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти тільки пре­па­ра­ти, які ре­ко­мен­до­вано для ріпа­ку. Вра­хо­ву­ю­чи те, що більшість ви­со­ко­­ефек­тив­них от­ру­тохімікатів ви­го­тов­лені на ос­нові піре­т­роїдів, які швид­ко руй­ну­ють­ся внаслідок впли­ву ви­со­ких тем­пе­ра­тур і уль­т­рафіоле­то­во­го ви­­проміню­ван­ня, об­роб­ки ци­ми пре­па­ра­та­ми слід про­во­ди­ти тільки у вечірні або ран­кові го­ди­ни.
Вар­то пам’ята­ти, що і по­пе­ли­ця, так і рос­ли­ни ріпа­ку вкриті вос­ко­вим на­льо­том, тож як­що об­при­с­ку­ван­ня про­во­ди­ти пре­па­ра­том без вмісту при­ли­па­ча (ПАР — по­верх­не­во-ак­тив­них ре­чо­вин), краплі цьо­го роз­чи­ну як із ріпа­ку, так і зі шкідни­ка ско­чу­ва­ти­муть­ся на зем­лю, й ефек­тивність та­ких об­ро­бок дорівню­ва­ти­ме ну­лю. Як­що сам пре­па­рат не міс­тить ПАР, йо­го слід до­да­ти у ро­бо­чий роз­чин. Як­що об­при­с­ку­ван­ня про­во­ди­ти ра­зом із піджив­лен­ням, то се­чо­ви­на слу­гує вод­но­час до­б­рим при­ли­па­чем. Як ПАР мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти і праль­ний по­ро­шок.
У період ве­ге­тації посіви ріпа­ку ура­жу­ють­ся та­ки­ми хво­ро­ба­ми, як пе­ро­но­­спо­роз, аль­тер­наріоз, скле­ро­тиніоз то­що. Щоб уник­ну­ти істот­них втрат уро­жаю, за пер­ших оз­нак про­яву хво­роб потрібно про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня рос­лин роз­чи­на­ми відповідних фунгіцидів, на­при­клад, Фоліку­ром, к. е. — 1,0 л/га та ін.
Під час про­ве­ден­ня хімічних об­ро­бок пра­цю­ю­чо­му пер­со­на­лу слід до­три­му­ва­ти техніки без­пе­ки, дба­ти про за­хист бджіл і довкілля та вра­хо­ву­ва­ти тер­мін без­печ­но­го ви­хо­ду лю­дей на об­роб­лені по­ля.
Зби­ран­ня й післяз­би­раль­на об­роб­ка насіння
Зби­ра­ють ярий ріпак пря­мим і роз­дільним спо­со­ба­ми. Пря­ме ком­бай­ну­ван­ня з по­пе­ред­нь­ою де­си­кацією посі­вів — най­е­фек­тивніший спосіб зби­ран­ня, по­за­як дає змо­гу ско­ро­ти­ти втра­ти на­сіння на 25–30% порівня­но з розділь­ним. Де­си­кація вирішує про­бле­му рівно­мірно­го дозріван­ня ріпа­ку, підсу­шує бур’яни й ско­ро­чує стро­ки зби­ран­ня (її про­во­дять за во­ло­гості насіння 38–40%). Про­ве­ден­ня де­си­кації за во­ло­гості по­над 40% при­зво­дить до зни­жен­ня якості насіння.
На насіннєвих посівах ба­жа­но застосовувати пре­па­рат Рег­лон, за ви­ко­ри­с­тан­ня яко­го рос­ли­ни сох­нуть повіль­но і посівні якості насіння не зни­жу­ють­ся. На то­вар­них посівах мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти як Рег­лон, так і інші де­си­кан­ти на ос­нові гліфо­са­ту (на­при­клад Ра­ун­дап), які підсу­шу­ють рос­ли­ни швид­ко й жор­ст­ко, але на то­варні по­каз­ни­ки на­сін­ня за до­три­ман­ня тех­но­логій їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня прак­тич­но не впли­ва­ють.
На чи­с­тих від бур’янів по­лях за друж­но­го дозріван­ня куль­ту­ри мож­на за­сто­со­ву­ва­ти пря­ме ком­бай­ну­ван­ня без по­пе­ред­ньої де­си­кації. Во­логість насіння у та­ко­му разі має бу­ти не ви­щою ніж 12–15%.
У разі ко­ли посіви силь­но за­бур’я­не­ні, а де­си­кантів у гос­по­дарстві не­має, рі­пак зби­ра­ють дво­фаз­ним спо­со­бом. Ско­шу­ван­ня рос­лин роз­по­чи­на­ють у фазі жов­то-зе­ле­но­го струч­ка, ко­ли на­сін­ня у нижніх струч­ках цен­т­раль­ної гіл­ки на­бу­ває вла­с­ти­во­го пев­но­му сор­ту ко­­льо­­ру та має во­ло­гість 30–33%. Ви­со­та зрізу рос­лин має бу­ти не ниж­чою ніж 20–35 см, що сприяє швид­шо­му про­су­шу­ван­ню валків.
За роздільно­го зби­ран­ня для ско­шу­ван­ня у вал­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють жат­ки
ЖВ 6Б, ЖСК-4АМ, ЖРБ-4,2А, ЖСБ-4,2 то­що із по­даль­шим об­мо­ло­чу­ван­ням уро­жаю зер­ноз­би­раль­ни­ми ком­бай­на­ми, об­лад­на­ни­ми підби­ра­ча­ми (ППТ-3А, ПП-3 та ін.).
До об­мо­ло­чу­ван­ня валків вар­то при­сту­па­ти за во­ло­гості насіння, що не пе­ре­ви­щує 8–10%. Це по­лег­шує до­роб­ку на­сіння на то­ку й усу­ває по­тре­бу до­су­шу­ван­ня йо­го пе­ред зберіган­ням.