Спецможливості
Статті

Ярий ріпак: вагомий інструмент збільшення прибутку

10.04.2014
797
Ярий ріпак:  вагомий інструмент збільшення прибутку фото, ілюстрація

Ярий ріпак входить до числа олійних культур, які відіграють ключову роль в економіці сільгоспвиробників. Однак потепління клімату і періодичний дефіцит вологи в грунті призвели до того, що окремі товаровиробники стали сумніватися в доцільності вирощування ріпаку, насамперед, у південних регіонах України.

Ярий ріпак входить до числа олійних культур, які відіграють ключову роль в економіці сільгоспвиробників. Однак потепління клімату і періодичний дефіцит вологи в грунті призвели до того, що окремі товаровиробники стали сумніватися в доцільності вирощування ріпаку, насамперед, у південних регіонах України.

В. Рож­ко­ван, канд. біол. на­ук,
І. Ко­ма­ро­ва, канд. с.-г. на­ук,
В. Ви­но­вець,
Інсти­тут олійних куль­тур НА­АН

По­при не­га­тив­ний вплив по­год­них умов, за умо­ви чітко­го й пунк­ту­аль­но­го до­три­ман­ня аг­ро­техніки об­робітку мож­на от­ри­му­ва­ти стабільні вро­жаї яро­го ріпа­ку навіть у цих про­блем­них регіо­нах.

   Місце у сівозміні. Під час розміщен­ня ріпа­ку в сівозміні вра­хо­ву­ють грун­то­во-кліма­тичні умо­ви зо­ни, біологічні особ­ли­вості сортів то­що. Ви­сокі та сталі вро­жаї ріпак ярий за­без­пе­чує за розмі­щен­­ня йо­го у сівозміні після чор­но­го та зай­ня­тих парів, го­ро­ху, зер­но­вих ко­лосо­вих, кар­топлі, од­но- та ба­га­то­річ­них трав.
У півден­них регіонах ярий ріпак до­цільно розміщу­ва­ти як па­ро­зай­маль­ну куль­ту­ру, оскільки ранні стро­ки зби­ран­ня да­ють змо­гу на­ко­пи­чи­ти во­ло­гу і під­го­ту­ва­ти грунт для висіву ози­мих ко­ло­со­вих куль­тур.
Ріпак ду­же уш­ко­д­жується шкідни­ка­ми й ура­жується хво­ро­ба­ми, то­му кон­цен­т­­рація посівів усіх хре­с­тоцвітих ку­ль­­тур сівозміни має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 10%. Не мож­на сіяти ріпак ярий після інших ка­пу­с­тя­них куль­тур, а та­кож після со­няш­ни­ку, про­са, бу­ряків, льо­ну. По­вер­та­ти ріпак ярий на по­втор­не місце у сівозміні доз­во­ле­но не раніше ніж че­рез чо­ти­ри ро­ки, а за на­яв­ності у сівозміні посівів цу­к­ро­вих бу­ряків або со­няш­ни­ку — че­рез шість.

   Ос­нов­ний об­робіток грун­ту. Від­ра­­зу ж після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка, не до­пу­с­ка­ю­чи роз­ри­ву в часі, про­во­дять лу­щен­ня стерні дис­ко­ви­ми зна­ряд­дя­ми на гли­би­ну 6–8 см, після відро­с­тан­ня бур’янів орють на гли­би­ну 20–22 см.
На засмічених ба­га­торічни­ми ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми бур’яна­ми по­лях за­сто­со­ву­ють си­с­те­му поліпше­но­го зя­бу із по­ша­ро­вим об­робітком грун­ту. Після лу­щен­ня стерні на гли­би­ну 6–8 см здійс­ню­ють два-три по­ша­рові по­верх­неві об­робітки грун­ту, а оран­ку — у ве­рес­ні — жовтні на гли­би­ну 22–25 см.
У бо­ротьбі з ци­ми бур’яна­ми по­ряд з аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми ду­же ефек­тив­ним є поєднан­ня аг­ро­технічних і хіміч­них спо­собів (за­сто­су­ван­ня гербіцидів).
Гербіци­ди суцільної дії (гліфо­са­ти, 1,5–3,0 л/га) ви­ко­ри­с­то­ву­ють після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка і не­гай­но­го лу­щен­ня (з ме­тою за­крит­тя во­ло­ги) по відрос­лих до фа­зи ро­зет­ки ак­тив­но ве­ге­ту­ю­чих ба­га­торічних бур’янах, але не пізніше ніж за два-три тижні до оран­ки.

   Пе­ред­посівний об­робіток грун­ту. Однією з умов одер­жан­ня друж­них і рівномірних сходів ріпа­ку є збе­ре­жен­ня і на­ко­пи­чен­ня во­ло­ги у шарі грун­ту 0–10 см. То­му до­посівна підго­тов­ка грун­ту має скла­да­ти­ся із мінімаль­но доцільної кількості про­ходів об­роб­лю­валь­них аг­ре­гатів.
На вирівня­них з осені по­лях бо­ро­ну­ван­ня на­весні не про­во­дять, а ви­ко­ну­ють тільки пе­ред­посівну куль­ти­вацію на глиби­ну 5–6 см. Пе­ред­посівний об­ро­бі­ток грун­ту здійсню­ють куль­ти­ва­то­ра­ми
КПС-4, КШУ-6, КПСН-4, КПСП-4, КГ-4. Якісний об­робіток грун­ту за­без­пе­чу­ють комбіно­вані аг­ре­га­ти вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва — АПБ-6, РВК-3,6,
РВК-5,4 й іно­зем­но­го — «Євро­пак», «Еко­пак», «Ком­пак­тор», «Сма­рагд» та ін.
Як­що во­се­ни грунт не вирівню­ва­ли, то на­весні і за до­сяг­нення ним фізич­ної стиг­лості слід про­ве­с­ти бо­ро­ну­ван­ня важ­ки­ми (БЗТС-1,0) або се­редніми (БЗСС 1,0) бо­ро­на­ми.
Пе­ред висівом потрібно про­ве­с­ти кот­ку­ван­ня для ущільнен­ня грун­ту. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють кільча­с­то-шпо­рові кот­ки ЗККН-2,8, ЗККШ-6. Гладкі кот­ки для після­посівно­го при­ко­чу­ван­ня за­сто­со­ву­ва­ти неба­жа­но, оскільки на глад­ко за­кот­ко­ва­но­му грунті і за помірних опадів ут­во­рюється кірка, яка пе­ре­шко­д­жає по­яві сходів та сприяє віт­ро­вій ерозії і зми­ван­ню грун­ту навіть на не­ве­ли­ких схи­лах.

   За­сто­су­ван­ня до­б­рив. Міне­ральні до­б­ри­ва є од­ним із го­ло­вних фак­торів впли­ву на ве­ли­чи­ну вро­жаю ріпа­ку яро­го.
На фор­му­ван­ня 1 ц ос­нов­ної про­дук­ції ріпа­ку необхідно, кг: азо­ту — 5,0–6,2; фо­с­фо­ру — 2,5–3,5; калію — 2,5–4,0, а по­тре­ба в кальції, магнії, борі, сірці — у 3–5 разів більша, ніж зер­но­вих куль­тур. Найінтен­сивніше ви­ко­ри­с­то­ву­ють еле­мен­ти міне­раль­но­го жив­лен­ня посіви ріпа­ку яро­го пе­ред цвітінням (табл. 1).

   Ріпак ви­баг­ли­вий до на­яв­ності азо­ту в грунті. За­галь­на по­тре­­ба ріпа­ку яро­го в азоті ста­но­вить
30–60 кг д.р./га. Най­е­фек­тивнішим спо­со­бом вне­сен­ня азо­ту є по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня се­чо­ви­ною або роз­чи­ном КАС ра­зом із вне­сен­ням ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів та пе­с­ти­цидів.
Як листкове підживлення застосо­вують 10–12%-ві роз­чи­ни КАС (20–30 кг се­чо­ви­ни на 250–300 л во­ди) з нормою 50–80 л/га. Нор­ма ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­до­б­рив має чітко відповіда­ти ре­ко­мен­до­ваній ви­роб­ни­ком і за­леж­но від їхньої мар­ки мо­же ко­ли­ва­ти­ся у ме­жах від 1 до 15 л/га.
З-по­над де­сят­ка ре­ко­мен­до­ва­них для ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­до­б­рив ви­со­ку ефек­тивність ви­яв­ляє пре­па­рат Еко­круз, який містить ве­ли­кий набір мікро­е­ле­ментів, що спри­я­ють по­яві друж­них схо­дів ріпа­ку і вод­но­час діють як ан­ти­дот, який знімає пригнічу­валь­ну дію про­труй­­ників.
По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня мож­на поєдну­ва­ти з об­роб­кою гербіци­да­ми або пе­с­ти­ци­да­ми. Пер­ше та­ке піджив­лен­ня про­во­дять у період фор­му­ван­ня ше­с­ти-вось­ми листків — це є обов’яз­ко­вою умо­вою от­ри­ман­ня ви­со­ко­го вро­жаю, по­за­як у цей час ак­тив­но фор­мується ко­ре­не­ва си­с­те­ма і за­кла­да­ють­ся ре­про­дук­тивні ор­га­ни рос­ли­ни.
За пер­ших оз­нак не­стачі сірки рос­ли­ни до цвітіння об­при­с­ку­ють роз­чи­ном суль­фа­ту амонію (100 кг до­б­ри­ва роз­чи­ня­ють у 800 л во­ди із роз­ра­хун­ку на 1 га). За не­до­стат­нь­о­го вмісту бо­ру посіви об­роб­ля­ють роз­чи­ном бор­ної кис­ло­ти (2,3 кг кис­ло­ти роз­чи­ня­ють у 400 л во­ди і вно­сять на 1 га посіву).

   Якість насіння і підго­тов­ка йо­го до сівби. Насіння ріпа­ку яро­го за тех­но­ло­гією ви­ро­щу­ван­ня має бу­ти не ниж­че 1-ї ре­про­дукції і за посівни­ми яко­с­тя­ми від­повіда­ти ви­мо­гам дер­жав­но­го стан­дар­ту.
Щоб за­побігти по­шко­д­жен­ню рос­лин ріпа­ку шкідни­ка­ми та ура­жен­ню хво­ро­ба­ми, слід об­ро­би­ти насіння до сів­би плівко­у­тво­рю­валь­ни­ми ре­чо­ви­на­ми (інкру­с­ту­ва­ти) з ви­ко­ри­с­тан­ням пре­па­ратів для про­тру­ю­ван­ня насіння.
Для за­хи­с­ту сходів від на­зем­них і грун­то­вих шкідників, а та­кож від гриб­них хво­роб про­во­дять пе­ред­посівне про­­тру­ю­ван­ня насіння од­ним із про­труй­­ників, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня на цій куль­турі, на­при­клад, пе­с­ти­цид­ни­ми пре­па­ра­та­ми Круїзер 600 FS,
т. к. с. (2 л/т), Ко­с­мос 250, т. к. с.
(8 л/га), Мо­де­с­то 480 FS, ТН (12,5 л/т) та ін. Або пре­па­ра­та­ми, які вод­но­час за­хи­ща­ють схо­ди від шкідників і хво­роб: Круїзер ОSR 322 FS, т. к. с. (15 л/т), Прем’єр Голд, в. р. (2,5–3,0 л/т) то­що.
Як­що сівбу про­во­ди­ли не­про­труєним насінням, то кож­но­го дня потрібно кон­тро­лю­ва­ти ріпа­ко­вий посів як по краю по­ля, так і по всій йо­го площі.

   Стро­ки сівби, спо­со­би та нор­ми висіву насіння. Стро­ки сівби ріпа­ку яро­го є од­ним із най­важ­ливіших еле­мен­тів аг­ро­техніки йо­го ви­ро­щу­ван­ня. За да­ни­ми Інсти­ту­ту олійних куль­тур, в умо­вах Півден­но­го Сте­пу Ук­раїни най­ви­щий уро­жай ріпак ярий за­без­пе­чує у ранні стро­ки висіву (од­­но­час­но з ран­ні­ми яри­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми за по­вної фі­­­зич­ної стиг­лості грун­ту). Ранні стро­ки сівби ма­ють більше пе­ре­ваг пе­ред пізніми, оскільки да­ють мож­ливість рос­лині раціональніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти грун­то­ву во­ло­гу та ко­рот­кий світло­вий день, що дає змо­гу ви­пе­ре­д­жаль­ни­ми тем­па­ми роз­ви­ва­ти­ся ко­ре­невій си­с­темі і про­­­­ни­ка­ти у глибші ша­ри грун­ту.
На чи­с­тих від бур’янів по­лях сіють ряд­ко­вим спо­со­бом із шириною міжряд­ь 12,5 або 15 см, а на за­бур’яне­них — ши­ро­ко­ряд­но із міжряд­дя­ми 45 або 70 см. Для висіву ви­ко­ри­с­то­ву­ють сівал­ки «Клен-6» (за ряд­ко­во­го спо­со­бу) або «Клен-4,2» (за ши­ро­ко­ряд­но­го із ши­ри­ною між­рядь 70 см). Сівал­ку аг­ре­га­ту­ють із трак­то­ра­ми кла­су З. Швидкість ру­ху аг­ре­гатів під час висіван­ня має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 5–8 км/год.
Нор­ма висіву за суцільно­го спо­со­бу сівби — 1,5–1,8, а за ши­ро­ко­ряд­но­го — 1,0–1,2 млн схо­жих насінин на гек­тар.
Оп­ти­маль­на гли­би­на за­гор­тан­ня на­сін­ня — 2–3 см. За пе­ре­си­хан­ня посівно­го ша­ру грун­ту гли­би­ну за­гор­тан­ня на­сіння збільшу­ють до 4–5 см, а нор­му ви­сі­ву — на 5–10%. Для одер­жан­ня друж­них сходів ріпа­ку обов’яз­ко­во про­во­дять після­посівне при­ко­чу­ван­ня по­ля кільча­с­то-шпо­ро­ви­ми кот­ка­ми.

   До­гляд за посіва­ми. На засміче­них по­лях за по­яви про­ростків бур’янів на ши­ро­ко­ряд­них посівах про­во­дять куль­ти­вацію міжрядь куль­ти­ва­то­ра­ми КРН-4,2. На посівах ріпа­ку із ши­ри­ною між­рядь 45 см куль­ти­ву­ють трак­то­ра­ми із вузь­ко­профільни­ми ши­на­ми в аг­ре­гаті з пе­ре­об­лад­на­ни­ми на цю ши­ри­ну між­рядь куль­ти­ва­то­ра­ми.
За засміче­ності посівів у період ве­­гетації про­во­дять об­роб­ку посівів та­ки­ми гербіци­да­ми: Лон­т­рел 300 — 0,35–0,5 л/га; Лон­т­рел Гранд, 75% в. г. — 0,12–0,2 кг/га; Пан­те­ра, 4% к. с. — 1,0–2,0 л/га; Фюзілад Фор­те, 15%, к. е. — 0,5–2,0 л/га; Тар­га Су­пер, 5% к. е. — 1,0–2,0 л/га; Се­лект, 12% к. е. — 0,4–1,8 л/га; Га­ле­ра Су­пер, в. р. — 0,2–
0,3 л/га та інши­ми за­реєстро­ва­ни­ми для за­сто­су­ван­ня на ріпа­ку пре­па­ра­та­ми.

   За­хист ріпа­ку від хво­роб і шкід­ни­ків. Най­не­без­печнішим шкідни­ком ріпа­ку в період по­яви сходів є хре­с­то­цвіта бліш­ка, особ­ли­во як­що сівбу про­ве­де­но не­про­труєним насінням. У період ве­ге­тації особ­ли­во шко­дять ріпа­ко­вий квіткоїд, по­пе­ли­ця та ін.
За ви­яв­лен­ня шкідників у кількості, що до­ся­гає рівня по­ро­га шко­до­чин­ності, слід про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня посівів ро­бо­чим роз­чи­ном од­но­го із пре­­­­­­­па­ратів: Аль­фа­гард, к. е. —
0,15 л/га; Де­цис Про­фі, в. г. —
0,07 л/га; Ф’юрі, в. е. — 0,1 л/га; Фа­с­так, к. е. — 0,1–0,15 л/га то­що. Для вчас­но­го ви­яв­лен­ня по­чат­ку за­се­лен­ня ріпа­ку шкідни­ка­ми по кра­ях по­ля роз­став­ля­ють жовті ло­вильні па­ст­ки, за­пов­нені во­дою (жов­тий колір ду­же при­ваб­лює ко­мах, то­му вже на по­чат­ку за­се­лен­ня по­ля во­ни по­па­да­ють у па­ст­ки). Вста­нов­лю­ва­ти їх слід на рівні верхівки рос­ли­ни і мірою зро­с­тан­ня рос­лин — підніма­ти до рівня їхньої верхівки. Як­що у гос­по­дарстві не­має та­ких па­с­ток, посі­ви об­сте­жу­ють візу­аль­но або ви­яв­ля­ють шкідників «косінням» ен­то­мо­логічни­ми сач­ка­ми. Кон­троль па­с­ток або «косіння» кра­ще про­во­ди­ти в обідні го­ди­ни, ко­ли підви­щу­ють­ся тем­пе­ра­ту­ра і вод­но­час ак­тивність ко­мах.
На по­чат­ку за­се­лен­ня по­ля шкідни­ка­ми із місць їхньої зимівлі або сусідніх полів мож­на про­ве­с­ти край­ові об­роб­ки по­ля от­ру­тохіміка­та­ми, що ча­с­то дає змо­гу уник­ну­ти про­ве­ден­ня суцільних об­ро­бок по­ля. Суцільні хімічні об­роб­ки посівів про­во­дять за до­сяг­нен­ня щіль­нос­ті шкідників на рівні по­ро­га шко­до­чин­ності (табл. 2).
Під час про­ве­ден­ня хімічних об­ро­бок слід ре­тель­но до­три­му­ва­тись тех­но­ло­гій за­сто­су­ван­ня от­ру­тохімікатів. Потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти тільки пре­па­ра­ти, які ре­ко­мен­до­вано для ріпа­ку. Вра­хо­ву­ю­чи те, що більшість ви­со­ко­­ефек­тив­них от­ру­тохімікатів ви­го­тов­лені на ос­нові піре­т­роїдів, які швид­ко руй­ну­ють­ся внаслідок впли­ву ви­со­ких тем­пе­ра­тур і уль­т­рафіоле­то­во­го ви­­проміню­ван­ня, об­роб­ки ци­ми пре­па­ра­та­ми слід про­во­ди­ти тільки у вечірні або ран­кові го­ди­ни.
Вар­то пам’ята­ти, що і по­пе­ли­ця, так і рос­ли­ни ріпа­ку вкриті вос­ко­вим на­льо­том, тож як­що об­при­с­ку­ван­ня про­во­ди­ти пре­па­ра­том без вмісту при­ли­па­ча (ПАР — по­верх­не­во-ак­тив­них ре­чо­вин), краплі цьо­го роз­чи­ну як із ріпа­ку, так і зі шкідни­ка ско­чу­ва­ти­муть­ся на зем­лю, й ефек­тивність та­ких об­ро­бок дорівню­ва­ти­ме ну­лю. Як­що сам пре­па­рат не міс­тить ПАР, йо­го слід до­да­ти у ро­бо­чий роз­чин. Як­що об­при­с­ку­ван­ня про­во­ди­ти ра­зом із піджив­лен­ням, то се­чо­ви­на слу­гує вод­но­час до­б­рим при­ли­па­чем. Як ПАР мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти і праль­ний по­ро­шок.
У період ве­ге­тації посіви ріпа­ку ура­жу­ють­ся та­ки­ми хво­ро­ба­ми, як пе­ро­но­­спо­роз, аль­тер­наріоз, скле­ро­тиніоз то­що. Щоб уник­ну­ти істот­них втрат уро­жаю, за пер­ших оз­нак про­яву хво­роб потрібно про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня рос­лин роз­чи­на­ми відповідних фунгіцидів, на­при­клад, Фоліку­ром, к. е. — 1,0 л/га та ін.
Під час про­ве­ден­ня хімічних об­ро­бок пра­цю­ю­чо­му пер­со­на­лу слід до­три­му­ва­ти техніки без­пе­ки, дба­ти про за­хист бджіл і довкілля та вра­хо­ву­ва­ти тер­мін без­печ­но­го ви­хо­ду лю­дей на об­роб­лені по­ля.
Зби­ран­ня й післяз­би­раль­на об­роб­ка насіння
Зби­ра­ють ярий ріпак пря­мим і роз­дільним спо­со­ба­ми. Пря­ме ком­бай­ну­ван­ня з по­пе­ред­нь­ою де­си­кацією посі­вів — най­е­фек­тивніший спосіб зби­ран­ня, по­за­як дає змо­гу ско­ро­ти­ти втра­ти на­сіння на 25–30% порівня­но з розділь­ним. Де­си­кація вирішує про­бле­му рівно­мірно­го дозріван­ня ріпа­ку, підсу­шує бур’яни й ско­ро­чує стро­ки зби­ран­ня (її про­во­дять за во­ло­гості насіння 38–40%). Про­ве­ден­ня де­си­кації за во­ло­гості по­над 40% при­зво­дить до зни­жен­ня якості насіння.
На насіннєвих посівах ба­жа­но застосовувати пре­па­рат Рег­лон, за ви­ко­ри­с­тан­ня яко­го рос­ли­ни сох­нуть повіль­но і посівні якості насіння не зни­жу­ють­ся. На то­вар­них посівах мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти як Рег­лон, так і інші де­си­кан­ти на ос­нові гліфо­са­ту (на­при­клад Ра­ун­дап), які підсу­шу­ють рос­ли­ни швид­ко й жор­ст­ко, але на то­варні по­каз­ни­ки на­сін­ня за до­три­ман­ня тех­но­логій їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня прак­тич­но не впли­ва­ють.
На чи­с­тих від бур’янів по­лях за друж­но­го дозріван­ня куль­ту­ри мож­на за­сто­со­ву­ва­ти пря­ме ком­бай­ну­ван­ня без по­пе­ред­ньої де­си­кації. Во­логість насіння у та­ко­му разі має бу­ти не ви­щою ніж 12–15%.
У разі ко­ли посіви силь­но за­бур’я­не­ні, а де­си­кантів у гос­по­дарстві не­має, рі­пак зби­ра­ють дво­фаз­ним спо­со­бом. Ско­шу­ван­ня рос­лин роз­по­чи­на­ють у фазі жов­то-зе­ле­но­го струч­ка, ко­ли на­сін­ня у нижніх струч­ках цен­т­раль­ної гіл­ки на­бу­ває вла­с­ти­во­го пев­но­му сор­ту ко­­льо­­ру та має во­ло­гість 30–33%. Ви­со­та зрізу рос­лин має бу­ти не ниж­чою ніж 20–35 см, що сприяє швид­шо­му про­су­шу­ван­ню валків.
За роздільно­го зби­ран­ня для ско­шу­ван­ня у вал­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють жат­ки
ЖВ 6Б, ЖСК-4АМ, ЖРБ-4,2А, ЖСБ-4,2 то­що із по­даль­шим об­мо­ло­чу­ван­ням уро­жаю зер­ноз­би­раль­ни­ми ком­бай­на­ми, об­лад­на­ни­ми підби­ра­ча­ми (ППТ-3А, ПП-3 та ін.).
До об­мо­ло­чу­ван­ня валків вар­то при­сту­па­ти за во­ло­гості насіння, що не пе­ре­ви­щує 8–10%. Це по­лег­шує до­роб­ку на­сіння на то­ку й усу­ває по­тре­бу до­су­шу­ван­ня йо­го пе­ред зберіган­ням.

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  

1
0