Спецможливості
Новини

Якою повинна бути державна фінансова підтримка аграрного сектора?

05.06.2008
674
Якою повинна бути державна фінансова підтримка аграрного сектора? фото, ілюстрація
Якою повинна бути державна фінансова підтримка аграрного сектора?

На початку листопада в Міністерстві аграрної політики України відбулося розширене засідання Ради Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств. Серед питань, які розглядали учасники наради, найцікавішим, поза сумнівом, було питання фінансової підтримки села. Змістовну доповідь на цю тему зробив перший заступник міністра Микола Безуглий. До речі, у новому ранзі високопосадовця Микола Дмитрович уперше виступав перед аудиторією, що зібрала фахівців як з центральних органів виконавчої та законодавчої влади, так і представників реформованих агропідприємств. На обговорення також були запрошені науковці Інституту аграрної економіки УААН та журналісти. Отже, якою повинна бути державна фінансова підтримка аграрного сектора? Наша розмова з першим заступником міністра, доктором сільськогосподарських наук Миколою Дмитровичем Безуглим.

Кор. За розрахунками економістів, щорічна мінімальна потреба державної підтримки АПК становить близько 6 млрд грн, реально ж виділяється трохи більше 1 млрд. Навряд чи в найближчі роки держава зможе виділити селу необхідну кількість фінансування. Постає одвічне питання: що робити?

Микола Безуглий. Так, наша держава поки що не має можливості направити в АПК 10–12% свого бюджету. Це є об’єктивна реальність. У таких умовах бюджет Міністерства аграрної політики має відповідати кільком принципам.

По-перше, ми повинні чітко визначитись у пріоритетах. На сьогодні розроблено 29 програм фінансової підтримки сільгоспвиробників. Нескладна арифметика показує, що в межах фінансування попередніх років у середньому на одну програму припадає майже 16 млн грн. У масштабах країни це надто мало. Тому вихід може бути тільки в концентрації коштів на кількох найбільш важливих програмах, що забезпечить швидку віддачу.

По-друге, це послідовність державної підтримки. Сільгоспвиробник повинен знати, як довго і у яких обсягах буде надаватися фінансова підтримка за тією чи іншою програмою. Адже якщо ми започатковуємо дотацію за великовагову худобу (як це було у 2001 році), потім не подовжуємо її, не передбачаємо гроші на це в бюджеті на 2003 рік, але все ж таки вводимо з липня року нинішнього, то чи може селянин зорієнтуватися: вирощувати бичка за такою схемою чи ні?

По-третє, в умовах обмеженої фінансової підтримки вкрай важливим є мультиплікація коштів. І на цьому принципі я хочу зупинитися детальніше. Найменш ефективним є пряме бюджетне фінансування повних витрат згідно з програмою. У такій схемі виділена бюджетна гривня повністю не доходить до сільгоспвиробника, бо частина коштів витрачається на утримання апарату, що виконує програму, наприклад, лізинг сільгосптехніки, підтримка фермерських господарств тощо. Більш привабливою є часткова компенсація вартості витрат, які несе виробник. Але рівень мультиплікації в такому випадку, як правило, незначний. Щоб компенсація відігравала стимулюючу роль, її рівень має становити 25–30%. Щоправда, це забезпечує мультиплікацію бюджетних коштів лише у 3–4 рази. При обмеженості коштів це призводить до слабкого впливу часткової компенсації вартості на формування аграрної політики у певному напрямі, що і спостерігається з відомою програмою 30% компенсації складної сільгосптехніки.

Найефективнішою є програма фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів комерційних банків. Це визнано всіма зарубіжними та вітчизняними експертами. До цього механізму за останні роки долучилося до 80% реформованих підприємств та більше сотні банків, що говорить про доступність та прозорість програми. Надходження кредитних ресурсів у сільське господарство збільшилося, зросла ефективність їх використання. Державна програма кредитування аграрного сектора у 2000–2003 роках спрацювала досить успішно. Основні її переваги в тому, що кредитоспроможність позичальника визначає безпосередньо комерційний банк, а не держава, і в тому, що спочатку вкладаються приватні кошти, а лише за ними бюджетні. Результат — у 2003 році в аграрний сектор економіки залучено 6,8 млрд грн кредитних ресурсів, з них на пільгових умовах — 2,4 млрд. На одну тисячу гривень компенсації отримано 34 тис. грн кредитів комерційних банків, а отже, коефіцієнт мультиплікації становить 34! До речі, у Закарпатській області він дорівнює 78,6, у Київській — 65,2, у Донецькій — 54,2. А, наприклад, у 10 областях не перевищує 30 разів (у Миколаївській області навіть нижче цього показника...).

Кор. Ми говоримо про ефективність використання кредитів, про довіру до селян з боку банків, а втім, не кожен керівник господарства сьогодні впевнено скаже, що одразу зміг домовитися про кредит...

Микола Безуглий. Так. Серед перешкод в отриманні кредитів називають відсутність застави або високі відсоткові ставки. Але, погодьтесь, існує низка об’єктивних і суб’єктивних обставин, які впливають на рівень процентної ставки. Нинішнього року селяни брали кредити в середньому під 21%, а це на 7 пунктів нижче, ніж у році 2002-му, та на 14, ніж у 2001-му. Пригадайте, два роки тому вперше було відмічено суттєве залучення кредитів на село. Стосовно довіри з боку банків, то надто важливим є забезпечення зворотності виданих кредитів. А рівень повернення кредитів селянами становив у 2000–2002 роках 92%. Отже, в умовах гострого дефіциту власних обігових коштів кредитні ресурси є практично єдиним джерелом фінансування сільськогосподарського виробництва. Між іншим, інвестиції з боку засновників та власників агропідприємств, як правило, також мають кредитне походження. І щоб вивести виробництво на середній рівень інтенсифікації, необхідно втричі збільшити обсяги кредитування селян.

Нарешті, четвертий принцип використання бюджетних коштів. Фінансова підтримка держави повинна стимулювати виробництво тих видів сільгосппродукції, які необхідні суспільству на даному етапі. Як приклад можна назвати діючу підтримку виробництва м’яса через дотацію на вирощування кондиційної худоби або проект програми підтримки вирощування ярої пшениці як страхової продовольчої культури.

Працюючи над бюджетом’2004 міністерство використовувало вищеназвані принципи. Завдяки наполегливій роботі народних депутатів, і передусім депутатів-аграріїв, уряду і міністерства, наступного року в Державному бюджеті поки що передбачено кошти на фінансування сільського господарства в обсягах понад 2 млрд грн. Такий проект бюджету ми маємо вперше, і якщо його вдасться відстояти у Верховній Раді під час другого читання, то Україна зможе вперше мати бюджет розвитку в аграрному секторі, адже в цьому разі на споживання передбачатиметься 36%, а на цільові програми — 64%, а не навпаки. 2004-й рік повинен стати для села переломним у фінансовій підтримці держави.

Кор. Миколо Дмитровичу, чому міністерство обстоює збільшення обсягів державної підтримки, цілком зрозуміло. Хотілося б детальніше розібратися, пояснити сільгоспвиробникам, які з конкретних напрямів підтримки передбачаються у 2004 році?

Микола Безуглий. На часткову компенсацію відсотків за користування кредитами планується передбачити 200 млн грн. Цієї суми достатньо, аби підтримати традиційне короткотермінове кредитування на рівні поточного року (100 млн грн) та започаткувати довготермінове кредитування для оновлення основних фондів (100 млн). За умови компенсації 14% кредитної ставки по довгострокових кредитах та дії згадуваної програми протягом 5 років уже в 2004 році селяни зможуть придбати тільки техніки на 700 млн грн, у 2005-му — на 1,4 млрд, а починаючи з 2006 року — на суму 2,1 млрд грн щорічно.

230 млн грн потребує подовження підтримки вирощування кондиційного молодняку великої рогатої худоби та свиней. Нова програма (72 млн грн), яка запроваджується, стимулюватиме нарощування поголів’я молочних корів. Нею передбачатиметься доплата у розмірі 600 грн за введення в основне стадо додаткової однієї голови.

Потребують підтримки нові програми зі стимуляції вирощування конкурентоспроможних сільгоспкультур: ярої пшениці — 150 млн грн (з розрахунку дотації 150 грн на гектар посіву) та сої і зернобобових — 50 млн грн.

Планується запровадити, починаючи з наступного року, державну підтримку страхування сільгоспкультур. З Державного бюджету відшкодовуватимуться 50% втрат, понесених селянином на операцію страхування. За розрахунками наших спеціалістів, а з ними погодилися керівники провідних страхових компаній України, у 2004 році достатньо буде 50 млн грн для виконання цієї програми. Нею передбачається охопити близько 10–12% посівів.

Окрім названих програм, у проекті бюджету закладено кошти на фінансування діючих програм: програми селекції в рослинництві і тваринництві (50 і 60 млн грн, відповідно); відшкодування 1%-го збору на розвиток садівництва і виноградарства (140 млн); підтримка страхового насіннєвого фонду (50 млн); підтримка галузі м’ясного скотарства і вівчарства (відповідно, 50 та 10 млн грн) і деякі інші.

Основним завданням для АПК України на найближчі 3–4 роки, з економічної точки зору, є залучення у сільськогосподарське виробництво 8–10 млрд грн додатково. Адже державна підтримка останніх років суттєво на фінансовий стан галузі не впливала. Більше того. Вжиті заходи щодо реалізації аграрної політики в напрямі подальшого реформування та ринкової адаптації агросектора не привели до позитивних зрушень, які відбулися протягом 2000–2001 років, коли валова продукція сільського господарства зросла на 19%. Темпи росту у 2002 році загальмувались, у 2003-му мають тенденцію до зниження. Зростання валового виробництва у 2000–2001 роках, після чотирьох збиткових років, супроводжувалося позитивною рентабельністю галузі. Проте, уже в 2002 році агропідприємства зазнали 330,8 млн грн збитків (1,9%), а за підсумками 2003 року очікується загальна збитковість сільського господарства на рівні мінус 4,8%.

Кор. А рентабельність виробництва не може бути позитивною, якщо залишається низьким рівень цін на сільгосппродукцію. Ми це чудово відчули влітку, коли відбувся так званий “зрив” ринку хліба. Якому селянинові вигідно працювати собі у збиток?..

Микола Безуглий. Справді так. Якщо відслідковувати рух товару від виробника до споживача, то всі учасники продовольчого ринку (за винятком виробника) — заготівельники і трейдери, переробники і харчовики, оптовики і торгівці в роздріб — обов’язкову умову участі в ринку вбачають в отриманні прибутку. Лише селянину нема на кого перекласти тягар невирішених проблем сьогоднішнього села. З нашої точки зору. За умов, що склалися нині в Україні, тільки законодавче забезпечення ціноутворення на сільгосппродукцію зможе зробити аграрне виробництво в цілому й окремі його галузі зокрема рентабельними. При цьому обов’язковими повинні бути нормативні акти, що забезпечують проведення такої політики.

Візьмімо цукрову галузь. Вона єдина, де законодавчо регулюється ціна як на сировину, так і на продукт переробки. Але закон до кінця не спрацьовує, і сезонне падіння ціни цукру боляче б’є як по сільгоспвиробниках, так і по цукрових заводах. Причина, з нашої точки зору, і в недосконалості нормативного акта, що регулює відповідальність за порушення ціноутворення: штрафні санкції накладаються виключно на продавця продукції. Та якщо відповідатимуть як продавець, так і покупець, сплачуючи до бюджету різницю між діючою і законодавчо встановленою ціною, то бажаючих порушувати цей закон не буде. А виконання лише цього закону дало б змогу збільшити обігові кошти виробників цукросировини на 250–300 млн грн, що вкрай важко передбачити цільовою програмою розвитку галузі.

Кор. Але для ведення такої політики, вочевидь, міністерством розглядаються певні підходи... Які саме?

Микола Безуглий. Один із варіантів: ціни на продукцію, що виробляється, можуть бути прогнозовані лише за умови визначення обсягів споживання продуктів у державі та обсягів експорту-імпорту, які забезпечуються попередніми угодами. Тільки такий принцип дає змогу уникнути перевиробництва, обвалу цін (приклад зернового ринку 2002 року), дефіциту, і, відповідно, завищення цін (ситуація на зерновому ринку поточного року).

Згідно з таким підходом, валовий продукт сільськогосподарського виробництва розглядається як сума балансів основних продовольчих товарів. Ці баланси можна поділити на: внутрішнього споживання і експорту-імпорту. Визначення балансів на майбутній маркетинговий рік (а, наприклад, у молочному скотарстві навіть на 2–3 роки наперед) проводити з урахуванням усіх факторів, що визначають розвиток галузі. Нині головний фактор, що зумовлює баланси внутрішнього споживання, — платоспроможність населення, а експортні — забезпеченість попередніми угодами. Наступним кроком має стати квотування виробництва основних видів продуктів. Цей механізм має бути забезпечений відповідною законодавчою базою. Останній етап цієї схеми — державне регулювання виробництва у межах квот. Для внутрішніх балансів воно реалізується через мінімальні ціни на сільгосппродукцію, що забезпечать рентабельність виробництва на рівні середньої по народному господарству, і державну підтримку через відповідні цільові програми. Для експортно-імпортних балансів — це вивізні та ввізні мита, що узгоджують внутрішні ціни зі світовими та захищають вітчизняного виробника від нерівних умов конкуренції.

Реалізація запропонованої схеми аграрної політики, безумовно, потребує значних обсягів роботи законодавчої та виконавчої влади як у центрі, так і на місцях. Проте вона дасть змогу послідовно вирішувати проблеми, що накопичились в галузі, буде спрямована на протидію негативним явищам і тенденціям, а не на ліквідацію їх наслідків, що ми спостерігали у попередні роки.

Кор. Наша сьогоднішня розмова була б незавершеною, якби ми не згадали про оподаткування аграрного виробництва. Яким воно буде наступного року? Чи будуть якісь зміни?

Микола Безуглий. На наше переконання, аграрна галузь утрималась завдяки двом китам податкової політики: фіксованому податку і пільговому режиму сплати ПДВ. Перипетії з подовженням пільгового режиму по ПДВ, завдяки зусиллям народних депутатів, і передусім, Аграрної фракції у ВР, закінчилися тим, що досягнуто домовленість і підготовлено нову редакцію Закону з урахуванням зауважень Президента.

Закон у новій редакції передбачає: подовження спеціальних режимів оподаткування ПДВ до 1 січня 2005 року; запровадження з 1 січня 2005 року казначейського обліку надходжень та використання зазначених коштів ПДВ; запровадження з 1 січня 2005 року спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Що стосується проблеми, пов’язаної з переходом сільгоспвиробників — платників фіксованого сільгоспподатку на загальні умови сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), то це призведе до збільшення з 1 січня 2004 року податкового навантаження на них у 3,5 раза. Роботодавці не зможуть сплачувати 32% нарахування на фонд заробітної плати, бо переважна більшість агропідприємств стане збитковою і люди взагалі залишаться без роботи.

Зазначеним законом передбачена норма щорічної компенсації за рахунок коштів Державного бюджету сільгосппідприємствам—платникам фіксованого податку витрат, пов’язаних зі сплатою ними на загальних підставах страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За нашими підрахунками, сума компенсації на 2004 рік має становити 810 млн грн, а проектом Державного бюджету передбачено на зазначені цілі лише 164,7 млн грн. Тому в разі невиділення на 2004-й рік додаткової суми у 645,3 млн грн єдиним виходом може бути відстрочення запровадження Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до 1 січня 2005 року.

Такими сьогодні можуть бути підходи до вирішення фінансово-економічної ситуації в агропромисловому комплексі нашої країни.

Інтерв'ю
Нещодавно в Україні з’явилася ще одна громадська організація, що декларує захист інтересів аграріїв — Всеукраїнське об’єднання власників землі. Ця громадська організація вирізняється на фоні цілої низки подібних тим, що ставить за мету... Подробнее
Андрій Кожухар, генеральний директор компанії «Самміт-Агро Юкрейн»
Аграрне життя нашої країни, як і будь-яке життя, дуже насичене та наповнене різними подіями. Цей рік виявився драматичним, але в той же час військові події стали каталізатором потужних бізнес-процесів, відкрили надздібності аграрних... Подробнее

1
0