Спецможливості
Статті

Як зробити скотарство рентабельним

05.06.2008
411
Як зробити скотарство рентабельним фото, ілюстрація
Як зробити скотарство рентабельним

Як зробити скотарство рентабельним

З досвіду роботи СК “Промінь”Красилівського району Хмельницької області

Під кормову групу відведено 69% площі ріллі. У 2001 році в структурі посівів кормових культур багаторічним травам належало 37%, кукурудзі на силос і зелений корм — 24, однорічним травам — 38 і коренеплодам — 1%.
Досить високі врожаї більшості кормових культур дають можливість повністю забезпечувати тваринництво високоякісними кормами. Так, за останні три роки середня врожайність зернових з 1 га становила 44,9 ц, сіна багаторічних трав — 25 і зеленої маси з них — 264, зеленої маси однорічних трав — 120, кукурудзи на силос і зелений корм — 346 та кормових коренеплодів — 330 ц. А відтак, витрати кормів на одну корову доведено до 52–54 ц, а на середньорічну телицю - до 22–23 ц кормових одиниць.
У 1999–2001 роках із розрахунку на середньорічну корову тут заготовляли по 4 ц сіна, понад 50 — сінажу, 137 — силосу та понад 10 ц кормових коренеплодів.
Влітку, завдяки чітко розробленому зеленому конвеєру, потреби усієї худоби в зеленій масі забезпечують повністю — з весни до пізньої осені (три-чотири рази на добу).
Слід відмітити, що на культурних пасовиськах (350 га) використовують сумішки злакових і бобових багаторічних трав: райграс пасовищний, конюшина біла, тимофіївка, грястиця збірна та стоколос безостий. З весни і аж до морозів уся худоба (корови і молодняк ВРХ всіх вікових груп, крім молочних телят і бичків на відгодівлі) випасається на пасовищах.
Створення міцної і стабільної кормової бази стало одним з основних і вирішальних чинників досягнення доволі високих показників розвитку молочного та м’ясного скотарства.
Підвищенню ефективності ведення молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота. Станом на 1 лютого 2002 року на фермах утримували 3428 голів великої рогатої худоби, у тому числі 740 корів української чорно-рябої породи. Створення високопродуктивного стада розпочато в 1985 році. Чорно-рябу породу поліпшували бугаями чорно-рябої голштинської породи. З пробонітованих у 2001 році 400 корів (54% усіх молочних корів) 84 голови (21%) — полукровки по голштину; 79 голів (20%) — 5/8 кревності і 237 голів (59%) — 7/8 кревності голштинської породи.
Селекційна робота сприяла підвищенню молочної продуктивності та жирномолочності стада, а також придатності корів до машинного доїння. Якщо у 1993 році середній надій молока від корови становив 2347 кг, то за наступні вісім років (1994–2001) він збільшився на 2061 кг, або на 88%. Середній вміст жиру в молоці лише за останні три роки досяг 4,0% (у 2001 році — 4,3%).
У господарстві впроваджено цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць на окремій спеціалізованій фермі (с. Велика Клітна). Середньодобові прирости живої ваги їх становлять 550–600 г. Під час вирощування телицям забезпечено збалансований за поживністю раціон. У молочний період їм випоюють до 900 кг незбираного молока (відвійок не дають). Введення первісток в основне стадо становило 27– 29 голів на 100 корів, жива маса телиць при першому штучному заплідненні становила 350 кг у віці 17–19 місяців, а з 1 березня ц.р. планують штучно запліднювати телиць живою вагою не менше 370–375 кг.
Значну роботу тут проводять з групового (в основному) та індивідуального роздоювання корів. Наприклад, торік до продуктивності 4–5 тис. кг молока роздоєно 182 (25%) і до 5–6 тис. кг — 23 корови (3,1 %).
Молочне стадо корів (740 гол.) утримується на одній молочнотоварній фермі. На ній впроваджено двозмінну роботу доярок і телятниць, які доглядають телят до двомісячного віку. Навантаження на одного оператора машинного доїння у зміну становить 50 голів. Доять корів у доїльні відра (доїльні апарати фірми “Альфа Лаваль”). Корми роздають мобільними кормороздавачами КТУ-10К, гній з приміщень видаляють транспортерами ТСН–ЗБ.
Важливим технологічним прийомом на молочній фермі є родильне відділення з профілакторієм. Тільних корів за 10 днів до отелення переводять в родильне приміщення. Раціон їх у цей період складається з 5 кг сіна, 8–10 — сінажу, до 10 — силосу, 3 - ярої соломи, 2 — концкормів та 0,5 кг соняшникової макухи. Поживність такого раціону — 11,1–11,3 к.о. Після нормального отелення тварин утримують там упродовж 10–12 днів. Зооветспеціалісти постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я та за необхідності лікують.
Інтенсивне ведення молочного скотарства дало можливість значно поліпшити економічні показники його, особливо у 2000 і 2001 роках. Так, виробнича собівартість 1 ц молока в 1999 році не перевищувала 24,8 грн, у 2000-му — 28,9 і у 2001-му — 29,3 грн. Від реалізації молока у 1999 році господарство отримало близько 208 тис. грн прибутку, а рентабельність його становила 46,3 %, у 2000 році, — відповідно, 878 тис. грн і 161% та у 2001-му — 945,6 тис. грн і 138,2%. Чистий прибуток від кожної середньорічної корови у 2001 році становив 1278 гривень.
Високорентабельного ведення молочного скотарства досягнуто передусім завдяки низькій собівартості молока та порівняно високій середній реалізаційній ціні його. Так, у 2000 році собівартість 1 ц реалізованого молока не перевищувала 25,6 грн, а середня реалізаційна ціна його становила 66,8 грн, у 2001 році, — відповідно, 30,0 і 71,4 грн.
Зауважимо, що, з огляду на високий вміст жиру в молоці, під час його реалізації на переробні підприємства в 1999 році господарству додатково зараховано (при перерахунку натурального молока в базисне) 267,8 т молока, або майже 18% до реалізованого, у 2000 році, — відповідно, 262,8 т і 14 % і в 2001 році — 378,1 т і близько 20%, що істотно вплинуло на підвищення рентабельності молока.
На підвищення ефективності виробництва молока впливає й те, що його реалізують великими партіями (6–8 т) та високої якості (І сортом і охолодженим до температури 4°С). А це досягається завдяки добре обладнаному молочному блоку, де встановлено два чотиритонні холодильники виробництва фірми “Альфа Лаваль” (Швеція) вартістю 98 тис. грн кожен.
Крім цього, аналіз свідчить, що низької собівартості молока в господарстві досягають шляхом зниження витрат на вирощування та виробництво кормів. Так, у 2000 році собівартість виробництва 1 ц сіна багаторічних трав становила 3,2 грн, сінажу — 1,74, силосу — 2,01 та зернофуражу власного виробництва — 12,6 грн, у 2001 році, — відповідно, 3,9; 1,89; 2,22 і 14,8 грн.
Поряд із виробництвом молока в господарстві ефективно займаються також виробництвом яловичини. За останні три (1999–2001) роки його вироблено (реалізація в живій вазі) в середньому близько 300 т, а у 2001 році —329,5 тонни.
На фермах дотримуються технології вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. Якщо корова отелилася взимку, теля до 1 доби утримують в приміщенні, а потім виводять в індивідуальну клітку (за приміщенням на свіжому повітрі), де утримують протягом місяця. Потім телят переводять до групових кліток на свіжому повітрі і телятниця обслуговує 50–55 голів. Бичків у віці 2,5–3 місяці передають на ферму дорощування в с. Кошелівка, а теличок — на спеціалізовану ферму з вирощування ремонтних телиць в с. Велика Клітна. Тут доглядачки-телятниці утримують телиць до парувального віку, де їх по досягненні відповідної живої ваги штучно запліднюють. Нетелів 5–6-місячної тільності передають на молочну ферму, де з них після розтелення формують групи молодих корів-первісток.
Бичків середноью живою вагою 200 кг переводять з ферми дорощування на ферму № 6 (с. Ледянка), де їх і відгодовують до здавальних кондицій. Навантаження тут становить 80 голів на одного скотаря. Середньодобові прирости живої ваги на дорощуванні перебувають в межах 400–500, а на відгодівлі — 800–825 г.
Усіх телят у 3–4-місячному віці нумерують “холодним” міченням рідким азотом за температури 196°С.
Станом на 1 січня 2000 року на всіх шести фермах утримувалося 2597 голів молодняку ВРХ, що на 246 голів (10%) більше, ніж на початок попереднього року.
За останні роки в середньому щорічно реалізують на м’ясо та інші цілі до 800 голів молодняку ВРХ, у тому числі у 2001 році — 866 голів. Середня жива маса однієї голови за 1999–2001 роки становила 385 кг, а у 2001-му —389 кг. У 2001 році господарство продало 361 голову молодняку великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій (у середньому по 432 кг) і за рахунок цього додатково одержало 123,2 тис. грн доплат.
У 2001 році економічні показники виробництва яловичини значно поліпшилися. Якщо у 2000 році від реалізації ВРХ у живій вазі на м’ясо та інші цілі у кількості 283,6 т одержано 150,8 тис. грн прибутку і рентабельність становила 22%, то торік від реалізації 329,5 т яловичини отримано 854,1 тис. грн прибутку (разом із дотацією та доплатами), а рентабельність її зросла до 106% або вона збільшилась проти 2000 року майже вп’ятеро. Якщо у 2000 році за собівартості 1 ц реалізованої яловичини 241,8 грн середня реалізаційна ціна його становила 294,8 грн, то у 2001-му ці показники були такі: собівартість 1 ц — 244,6 грн, а реалізаційна ціна, відповідно, — 503,8 грн (з дотацією і доплатами за важковагову худобу), тобто реалізаційна ціна зросла в 1,7 раза. Кожна тонна реалізованої яловичини принесла господарству близько 2,6 тис. грн чистого прибутку.
Отже, можемо зробити такий висновок: займатися скотарством (молочним і м’ясним) господарству, особливо останніми роками, стало вигідно. Це можна підтвердити такими показниками.
Від реалізації молока та яловичини у 2001 році господарство отримало 1,8 млн грн чистого прибутку (+0,8 млн грн до 2000 року), а рентабельність сягнула до 121% (+37% до минулого року).
Загалом від реалізації продукції тваринництва у 2001 році отримано 1851,7 тис. грн прибутку, а рівень рентабельності досяг 120,4%. Питома вага прибутку від реалізації тваринницької продукції в загальному прибутку по господарству (2961,5 тис. грн) становила майже дві третини (62,5%), а рентабельність по господарству становить 75,2%.
Завдяки розвитку високорентабельного тваринництва у 2001 році господарство щомісяця отримувало від реалізації продукції тваринництва в середньому по 282 тис. грн живих грошей у касу (виручка становила 3389,5 тис. грн). Цей досвід пересічного товарного сільськогосподарського підприємства заслуговує на вивчення та впровадження.

В. Ковальчук,
голова СК “Промінь”
Красилівського району
Хмельницької області
М. Геймор,
учений зоотехнік,
Мінагрополітики України,
м.Київ

Інтерв'ю
Каролін Спаанс, радник із питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерланди в Україні
Каролін Спаанс із серпня 2016-го обіймає посаду радника з питань сільського господарства в Посольстві Королівства Нідерланди в Україні. Ми вирішили поцікавитися найбільш перспективними напрямками
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  

1
0