Як уберегти ріпак від вимерзання?

Зима 2002–2003 рр. виявилася згубною для перезимівлі озимих — пшениці, ячменю, ріпаку. Особливо в Україні потерпіли посіви озимого ріпаку. Проте є господарства, де вони повністю збереглися, а отже, очікується добрий урожай насіння. Це пояснюється тим, що при вирощуванні озимого ріпаку дотримано агротехніки, яка базується на біологічних вимогах цієї культури.
Як свідчать дослідження, біологічна основа врожаю озимого ріпаку закладається з осені і залежить, насамперед, від підготовки грунту до посіву, забезпечення поживними речовинами, від строків сівби, норми висіву та погодних умов, за яких рослини проходять фази свого розвитку.
Озимий ріпак в своєму розвитку минає чотири періоди, 20 фенологічних фаз та 12 етапів органогенезу.
Перші вісім фенофаз рослини проходять восени. 1, 2, 3-фенофази проростання насіння, сходи, поява сім’ядольних листків і першого справжнього листка тривають від 5 до 17 днів (перший етап органогенезу).
У другому-третьому етапах органогенезу починається утворення листкової розетки: (4) — наявні 3–4 листки, відпадають сім’ядолі; (5) — триває утворення розетки — 6 листків, 1-й і 2-й відстають у рості, жовтіють; (6) — триває утворення розетки — 8 листків, 1-й і 2-й відпадають; (7) — триває утворення розетки — 10 листків, 3-й і 4-й в’януть; (8) — триває утворення розетки — з’являється 11-й листок, 3-й і 4-й відпадають.
У цей період відбувається загартування рослин, яке складається з двох фаз: світлової і темнової. Перша проходить восени при температурі 5...7°С, тривалість її 14–20 днів, а припиняється з настанням мінусової температури. За цей час у листках нагромаджуються високоенергетичні речовини, включаючи розчинні цукри. Потім вони відтікають до кореневої шийки і точки росту. Головне в зимостійкості — підвищення стійкості біоколоїдів проти коагуляції, яке забезпечують захисні речовини: цукри, пентозани, амінокислоти та інші сполуки з низькою точкою замерзання. Друга фаза триває 5–7 днів при негативних температурах від мінус 5 до мінус 7°С. В результаті відтікання вільної води з клітин у рослинах підвищується стійкість до низьких температур. За оптимальних умов розвитку цей період триває 50–60 днів, і рослини входять у зиму з добре розвиненою листковою розеткою і кореневою системою 100–150 см, що є основною умовою успішної перезимівлі.
Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6–8 справжніх листків. Посіви озимого ріпаку, які не пройшли фази загартування гинуть при морозах від 6 до 8°С, що спостерігаються при пізніх строках посіву. Найвразливіша частина в ріпаку — коренева шийка, тому рослини найкраще перезимовують за наявності снігового покриву. При доброму загартуванні ріпак витримує зимові температури на рівні кореневої шийки до мінус 18...19°С. Якщо рослини мають добре розвинену розетку, то при сніговому покриві 2–6 см вони витримують морози до 25...30°С. Недостатньо розвинені і загартовані рослини (розетка — 3–4 листки) практично гинуть при температурі мініс 10...12°С.
Крім погодних умов для формування оптимальних параметрів рослини ріпаку в осінній період визначальне значення має дотримання агротехніки.
Підготовка грунту під озимий ріпак — найважливіший агрозахід, від якого залежить поява своєчасних рівномірних сходів, розвиток кореневої системи, а в кінцевому результаті — перезимівля і продуктивність культури.
Способи підготовки грунту залежить від багатьох чинників: його типу, механічного складу, попередників, видів внесення добрив.
Обробіток грунту починається з лущення стерні. В основному цю роботу проводять дисковими лущильниками. Після проростання бур’янів площі виорюють на глибину орного шару, але обов’язково в агрегаті з котком і боронами.
Через 20–25 днів після оранки починають передпосівний обробіток грунту. Верхній орний шар розпушують до дрібногрудкуватого стану, вирівнюють й ущільнюють.
За 3–5 днів до сівби проводять передпосівний обробіток грунту: культивацію, боронування, додаткове вирівнювання та коткування площ. Ці операції найкраще проводити агрегатом, який за один прохід виконує всі процеси. Передпосівний обробіток проводять тільки впоперек або по діагоналі запланованого напрямку сівби.
Якщо при вирощуванні ріпаку застосовують грунтові гербіциди, то вносять їх перед висівом, коли структура грунту верхнього горизонту розроблена до дрібногрудкуватої.
Для доброго розвитку рослин восени під посів озимого ріпаку треба внести 25% азоту на гектар від сумарної потреби.
Фосфорнокалійні добрива під ріпак вносять один раз перед сівбою.
Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Допущені на цьому етапі помилки не піддаються виправленню і можуть стати причиною цілковитої загибелі врожаю. Надранні посіви з осені переростають, замість прикореневої розетки утворюють стебло. В результаті точка росту піднімається високо над поверхнею грунту, нагромаджується велика вегетативна маса, через що посіви пошкоджуються морозами або випрівають у зимовий період.
Практика показала, що оптимальні строки сівби ріпаку для кожної зони настають за 20 днів до оптимальних строків сівби озимої пшениці в цій зоні. За результатами наших досліджень, затримка з сівбою на 5–10 днів, проти оптимальних строків, знижує рівень зимостійкості ріпаку на 10–30%. При значному запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30–50%, є випадки повної їх загибелі. З іншого боку, надранні строки сівби, особливо по удобрених попередниках, спричиняють переростання рослин і — знову ж таки — зниження їх зимостійкості або загибель. Як надранні, так і пізні посіви озимого ріпаку менш стійкі до шкідників і хвороб.
Густота стояння рослин істотно впливає на винесення рослинами точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості і продуктивності рослин. Кількість рослин восени має становити 90–100 шт./м2 при суцільному посіві. Для створення такої густоти рослин норма висівання повинна бути в межах 0,8–1,2 млн схожих насінин/га або 4–6 кг/га.
Необгрунтоване підвищення норми висівання спричиняє біологічну конкуренцію рослин при їх рості та розвитку в осінній період, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виносяться над поверхнею грунту, спостерігається вища на 10–30% ураженість їх шкідниками та хворобами.
У товарних посівах застосовують вузькорядний (до 15 см) спосіб сівби. Широкорядні посіви використовують для насінницьких цілей.
Глибину загортання насіння обирають залежно від типу і механічного складу грунту, якості його підготовки, наявності вологи та інших факторів. На легких грунтах насіння загортають на глибину 2,5–3,0 см; на важких — 1,5–2,0 см. На відміну від інших культур, ріпак потребує твердого ложа для насіння, що забезпечується вибором передпосівного обробітку та сівалки, бажано з анкерним сошником.
Для кращої перезимівлі ріпаку недопустиме пошкодження посівів шкідниками (трач, блішки тощо), бо через це рослини входять у зиму знесиленими, а то і гинуть.
Не менш важливою проблемою зимостійкості є вміння правильно добрати сорт ріпаку. Сорти іноземної селекції, як правило, менш зимостійкі в наших умовах порівняно з сортами вітчизняної селекції. Для умов України добре себе зарекомендували щодо зимостійкості і продуктивності безерукові і низькоглюкозинолатні сорти, виведені в Івано-Франківському інституті АПВ — Свєта та Дангал.
Свєта. Сорт олійного напряму, з відмінними якісними показниками європейського рівня. Олійність насіння — 44–46%, низький вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів.
Дангал.”00” — сорт озимого ріпаку, забезпечує врожай 4 т/га, вміст олії — 44–45%, ерукової кислоти — 0,02%, глюкозинолатів — 18–20 мкмоль/г. Маса 1000 насінин — 4,5–5,0 г. Насіння придатне для виробництва харчової олії та білка.
Асоціація Науково-виробнича система “Ріпак” має можливість надати практичну і методичну допомогу у вирощуванні та реалізації насіння цієї культури.
Детальну інформацію можна одержати за адресою: Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 9
В. Гайдаш,
провід. наук. співробітник
Івано-Франківського інституту АПВ, лауреат премії Ради Міністрів СРСР з ріпаківництва