Спецможливості
Агробізнес

Як отримати добрий урожай у найпосушливіший рік?

11.02.2015
600
Як отримати добрий урожай у найпосушливіший рік? фото, ілюстрація

Фермер з Кіровоградщини Віктор Іванов поділився секретами успішного господарювання у зоні ризикованого землеробства.

«Фермери “заводять” ферми із любові до фермерської справи. Їм подобається спостерігати за ростом рослин. Їм подобається працювати на відкритому повітрі. Вони люблять будь-яку погоду, навіть негоду» — ця фраза американського письменника Уенделла Беррі якнайточніше характеризує людей, котрі займаються агробізнесом. Справді, якщо є такі якості, то для успішної роботи на землі необов’язково бути агрономом.

Фермер з Кіровоградщини Віктор Іванов поділився секретами успішного господарювання у зоні ризикованого землеробства.

«Фермери “заводять” ферми із любові до фермерської справи. Їм подобається спостерігати за ростом рослин. Їм подобається працювати на відкритому повітрі. Вони люблять будь-яку погоду, навіть негоду» — ця фраза американського письменника Уенделла Беррі якнайточніше характеризує людей, котрі займаються агробізнесом. Справді, якщо є такі якості, то для успішної роботи на землі необов’язково бути агрономом.

І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com

Отож, ви хочете стати фермером, але жодного разу в житті не вирощували врожай? Не переймайтеся — досвід фермера Віктора Іванова із с. Новоградівка, що на Кіровоградщині, допоможе вам розпочати шлях до своєї мрії.
Сьогодні Віктор Іванов обробляє 800 га землі, на якій вирощує соняшник, озимі пшеницю та ячмінь, кукурудзу, ріпак. За освітою Віктор не агроном, а інженер-механік. Раніше займався торговим бізнесом (тримав магазин), але згодом зрозумів, що «його» справа — це не торгівля, а сільське господарство. Господарює аграрій у регіоні, який належить до зони проблемного землеробства (часто трапляється, що за все літо не випадає жодної краплини дощу). Однак, попри це, йому вдається отримувати врожаї зернових на рівні 65 ц/га і вище. І все тому, пояснює фермер, що він володіє секретом успішного землеробства, яким і поділився із нашими читачами.

Вікторе Миколайовичу, спочатку Ви займалися торгівлею. Що ж привело у сільське господарство?
— Раніше у нашому селі було КСП «Новоградівське» (потім воно реформувалося в агрофірму «Новоградівська»), де все життя працювали мої батьки: тато — водієм, мама — диспетчером у гаражі. Тому я закінчив школу, відслужив у армії і влаштувався у колгосп комбайнером. Одночасно заочно навчався на інженера-механіка у Кіровоградському технікумі механізації.
У 2000 р. вирішив господарювати самостійно. Спочатку зайнявся торгівлею — відкрив магазин. Але цей вид бізнесу, оскільки торгових точок у селі було чимало, особливого прибутку не приносив. Та й до землі постійно тягнуло. Тому склали разом усі паї, які були в сім’ї, — загалом вийшло 10 га. На цій землі я і почав працювати. Через рік узяв в оренду ще 18 га, потім — ще і ще. Тепер обробляю 800 га.
 
Сьогодні Ваше господарство вважають одним із найкращих у своєму регіоні. А пригадуєте, яку культуру висіяли вперше і який урожай отримали?
— Перша культура, яку я посіяв на своїх 10 га, була пшениця. Техніки тоді не було зовсім, за винятком хіба що старенького трактора, якого ми із ку­­мом купили вскладчину. А вже 2004 р., коли трохи «розкрутився», придбав у кредит два нових трактори. Проте, попри брак техніки та агрономічних знань, свій перший урожай я отримав чималий — близько 70 ц/га. Для нашої зони — це, можна сказати, рекорд!

І як Вам це вдалося?
— Коли я розпочинав господарювати, мені бракувало агрономічних знань. Читав спеціальну літературу (в т. ч. і журнал «Пропозиція»), відвідував усі сільськогосподарські виставки, семінари, радився із досвідченими людьми. Зокрема, у нашому селі живе поважна людина, Віталій Юхимович Кравченко, котрий 40 років пропрацював агрономом. Так він мені дав дуже цінну пораду: «Хочеш, не хочеш, а 10% площ завжди відводь під пар. Це — твій посівний матеріал, це — зерно, яке даси людям за паї чи на борошно змелеш». Тому із 2000 р. я завжди тримаю пари. Хтось каже, що це невигідно, але я нікого не слухаю. Адже саме завдяки парам навіть у найнесприятливіший рік збираю добрий урожай. Наприклад, у 2007 р. була страшенна посуха, то в селі пшениця вродила тільки у мене. І це, впевнено скажу, тільки завдяки пару.

А яка культура у Вас найприбутковіша?
— Із озимих — пшениця. Прибуток отримую лише завдяки високій урожайності культури — у середньому
60 ц/га. Насіння для висіву обираю переважно одеської селекції. Імпортні сорти для нашої зони не придатні: вони більш пізні, отож достигання припадає на самий пік спеки — і зерно не встигає наливатися. Пшеницю сію тільки разом із добривами (вношу нітроамофоску). Проводжу підживлення по мерзлоталому грунту, неодноразово — листкове підживлення, тричі по колоску оброб­ляю фунгіцидами. Відповідно, отримую високу якість зерна, за яке ціна зовсім інша, ніж за фуражне. 
Із ярих культур прибуткові соняшник (до 45 ц/га) та ріпак (сію вже років зо п’ять, торік отримав по 34 ц/га). Мушу сказати, соя у нашій зоні не прижилася. Якщо є дощі, то можна зібрати по 100 ц кукурудзи, якщо ж опадів немає (як, наприклад, 2011 р.), то цієї культури молотили всього по
8–10 ц/га. Головне для нас — зберегти вологу. Якщо це зробимо, то отримаємо добрий урожай по всіх культурах.
Як зберігаєте вологу?   
— Ось уже кілька років поспіль, починаючи із 2007 р., на 80% площі я проводжу безполицеве глибоке розпушування грунту. Завдяки такому грунтообробітку, порівняно з оранкою, урожайність зросла десь на 10%, оскільки за глибокого рихлення землі у ній залишається більше вологи. З осені обов’язково проводжу культивацію: зібрали врожай, задискували солому і чекаємо, коли посходять бур’яни. Далі — або дискуємо, або проводимо глибоке розпушення. Торік вологи не було зовсім, тому пшениця посходила тільки на парах. Загалом, скажу так: там, де є пари, який би не був посушливий рік, результат отримуємо у будь-якому разі. 
Так, наприклад, соняшник посушливого 2007 р. я сіяв на глибину на 10–15 см (ніхто не вірив, що зійде). Словом, «діставав» вологу, як міг, у результаті цю культуру змолотив по 22–24 ц/га.

Прогресивні технології — «ноу-тілл», «стрип-тілл» не пробували застосовувати?
— Для нашої зони вони не придатні. Хто переходив на них, той знову повертався до традиційного обробітку грунту — оранки, культивації. Якщо грунт не задискувати чи не закультивувати — земля «стоїть», як скеля. Сусіди намагалися працювати за технологією «ноу-тілл», однак результат невтішний: там, де сошник розрізав землю, щілина так і засихає…

Віддаєте перевагу імпортній чи вітчизняній техніці?
— Техніки у мене багато — є й імпортна, і вітчизняна. З імпортної, зокрема, трактор фірми «Нью Холланд», комбайн «Клаас», торік придбав сівалку «Моносем». Не скажу, що вітчизняна техніка погана. Спокусившись відносно невисокою вартістю, я періодично її купую, працюю кілька тижнів… зрештою продаю і купую імпортну, котра коштує вдвічі дорожче. Наприклад, недавно придбав вітчизняний мульчувач. Після двох тижнів роботи продав його і придбав такий самий на вигляд, але італійський. Те ж стосується і сівалок та ін. Зовні техніка дуже схожа, але результат роботи зовсім інший.
 
Як виходите зі складних ситуацій, адже, як і у будь-якій роботі, вони, мабуть, у Вас також трапляються?
— Сільське господарство — дуже ризикований вид бізнесу, оскільки на 90% він залежить не від людини, а від погодніх умов. Позаторік у нас випав величезний град, вибило всі культу­ри — пшеницю, кукурудзу.
Загинув ріпак, який був мого зросту (ніхто навіть не йняв віри, що такий може вирости) — град усе зрівняв із землею. Що поробиш, побідкалися-посумували, а потім задискували та й посіяли пшеницю.

 Що, на Вашу думку, є найголовнішим у фермерському бізнесі?
— Треба берегти землю і вчасно давати їй усе, що потрібно, не економити. Як казав мій наставник — агроном Віталій Юхимович Кравченко, земельку не обдуриш: як ти до неї, так і вона до тебе. Якщо даси їй усе необхідне, то й вона тобі віддячить. Тому я ніколи не шкодував ані добрив, ані засобів захисту рослин, не лінувався зайвий раз прокультивувати. Дуже прискіпливо підходжу до вибору посівного матеріалу — так, пшеницю сію лише до II–III репродукцій.
А ще, вважаю, справжній господар має перебувати на землі постійно. Я хоч і не маю спеціальної освіти, проте агронома не винаймаю. Сам фактично живу на цій землі, стежу, як ростуть рослини, як вони розвиваються. На мою думку, вирішивши зайнятися фермерством, не варто набирати відразу багато землі. Вважаю, один сільгоспвиробник ефективно може обробляти до 1 тис. га. Більшої площі йому не охопити.
   
Що порадите фермерам-початківцям: чи варто розпочинати займатися агробізнесом?
— Я думаю, що варто. Можливих труднощів боятися не потрібно. У 2000 р., коли я розпочинав, вів справу сам (тоді мені виповнилося 25 років), бракувало грошей, землі було небагато. Але ж жити якось треба було — недавно одружився, донька лишень народилася…
На мою думку, головне, аби у житті була мета — все інше додасться. Раніше я ніколи не думав, що оброблятиму стільки землі, як сьогодні. Працював собі потихеньку, а коли розумів, що «потягну» більше, нарощував обсяги площі. Адже просто так землю набирати не можна — її треба засіяти, обробити.
 
І останнє запитання, яке у нас уже стало традиційним (із надією, що нас читають чиновники із Мін­аг­­рополітики). На Вашу думку, якою має бути державна політика щодо вітчизняного сільгоспвиробника?
— Взагалі-то на державу ми вже давно не сподіваємося. У селі все робимо самі — якщо треба нагорнути дорогу, то не чекаємо, поки це хтось для нас вирішить, а поєднуємо фермерські зусилля, беремо техніку і самотужки горнемо. Вийшов із ладу водогін, порвало дроти електромережі — не сидіти ж без води і світла, тож — уперед!..
 Але, найголовніше, щоб була стабільність — як економічна, так і політична.

 

Інтерв'ю
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее

1
0