Яблучний форум в Умані

Уже 28-й раз поспіль в Уманському національному університеті садівництва пройшов науково-практичний семінар «Високоінтенсивні технології - в садівництво», який зібрав понад двісті вчених, фахівців, фермерів майже з усіх областей України та з Голландії, Польщі, Німеччини, Молдови, Італії, Росії.

О. Бєлєнький,
спеціально для «Пропозиція Нова»
Фото: Ольга Донець

Польський десант
Як завжди, семінар був присвячений знаменній даті. Цього разу - 75-річчю колишнього завідувача кафедри плодівництва та виноградарства, професора Анатолія Олексійовича Красноштана, який доклав чимало зусиль, щоб Уманська аграрна академія (в подальшому - університет) стала національним університетом садівництва.
Несподівано в учасників семінару з'явилася нагода поздоровити ще одного ювіляра - садівника з європейським ім'ям Еберхарда Макоша, професора Люблінського університету природничих наук, якому виповнилось 80 років. Саме він відкрив робочу частину семінару змістовною доповіддю «Проблеми і перспективи у виробництві ягід», у якій дав грунтовний аналіз динаміки виробництва ягід у Польщі за остатні 50 років та окреслив сучасний стан цієї галузі плодівництва.
На сьогодні товарним виробництвом ягід займається близько 200 тис. господарств. У 2011 р. виробництво ягід сягнуло 500 тис. т (що становить 12% валового виробництва плодів у Польщі). З  них 159 тис. т припадає на суницю, 105 - на малину, 160 - на смородину і 16 тис. т - на агрус. До речі, Польща, окрім того, що є найбільшим світовим виробником чорної смородини та малини, відіграє важливу роль і у виробництві суниці та голубики. Тож не дивно, що вона - поважний гравець на європейському ринку свіжих плодів та продуктів їхньої переробки. Сьогодні більше уваги приділяється саме переробці. Останні десять років 50-85% валового виробництва ягід заморожують і переробляють на концентровані соки. Так, середньорічне виробництво заморожених ягід і соку становить, відповідно: суниця - 120 і 5 тис. т, малина - 45 і 2, чорна смородина - 13 та 11 тис. т. Але, на думку пана Макоша, вигідніше виробляти ягоди для споживання у свіжому вигляді (незалежно від культури). Дуже цікавим виявився аналіз причин, що заважають розвитку цієї галузі. До речі, вони притаманні й українському плодівництву.
Перш за все, ягоди вирощують переважно невеликі господарства, в яких площа насаджень не перевищує 0,5 га. Надто багато невеликих маловрожайних плантацій із низькою якістю продукції. А для того, щоб виробництво було рентабельним, потрібно досягти врожайності суниці на рівні 10-15 т/га, малини - 8-10, чорної смородини - 7-10 т/га.
Мінусом є й те, що виробники ягід неорганізовані та слабо співпрацюють із переробниками. До того ж, невеликі господарства не отримують фахового дорадництва та ніякої допомоги, наприклад, на закладання нових плантацій із високоякісними саджанцями.
І дуже велика проблема, що поглиблюється з кожним роком, - дефіцит ефективних засобів захисту рослин від шкідників та хвороб.
Слід зазначати, що цього року на семінарі було багато доповідей польських фахівців. Дуже цікавим виявилась розповідь «Як досягається висока якість плодів» одного з провідних садівників Польщі - Татеуша Пагача, що займається виробництвом яблук та груш. Велике зацікавлення викликали доповіді:
«Як досягається висока якість польських саджанців» - Мацея Ліпецького з розсадника Lipecki;
«Сучасна логістика садівничого кооперативу» - Збігнева Холіка з групи Stryjno Sad;
«Особливості удобрення інтенсивного саду» - Марека Збігнєва з фірми Timаc Agro.
Та не лише теоретичними знаннями збагатили учасників семінару польські колеги. Татеуш Пагач та Александра Ліпницька провели майстер-клас з обрізування дерев у саду голландського типу.
А полігонами практичної частини стали учбово-дослідний сад університету та садівниче господарство Миколи Олійника у селищі Шевченкове (Звенигородський р-н Черкаської обл.).

Неупереджений погляд
На жаль, з огляду на обмеженість журнальної статті не можу детальніше описати перебіг семінару та докладніше викласти суть усіх доповідей. Хіба що поділюся враженнями деяких учасників цього Свята квітучої яблуні, які загалом збігаються з моїми особистими.

Пьотр Грель
(Польща):
«Організація заходу дуже добра - така ж, що й на семінарах і конференціях у Польщі та інших країнах Європи. Але високого міжнародного рівня організаторам ще не вдалося досягти. Небагато ще серед виступаючих таких, які б говорили на дуже потрібні, а не нейтральні теми. Наразі ж виступи носять, скоріше, рекламний характер: кожен вихваляє свою фірму. Звісно, це також інформація, але обмежена.
Цікавішими були б теми, що стосуються сучасних технологій, агротехніки, підготовки грунту, сортів, підщеп, обладнання, добрив. Треба впроваджувати в Україні найсучасніше. Інша справа, чи буде це окупатись. І це вже інший блок питань - і дуже важливий. Я бачу по своїх польських колегах, що вони воліють розмовляти про машини, засоби захисту рослин, агротехніку, але не про економіку, не про нагальну потребу об'єднання зусиль. Це і для вас - велика проблема.
Для садівників дуже важливо вивчати світовий досвід, спілкуватися із закордонними колегами. У Польщі проходить багато семінарів, конференцій, Днів саду, але українських садівників на них майже немає. Лише професор Олександр Мельник організовує виїзди, але в них задіяні, як правило, ті ж самі люди. Чому так - незрозуміло. Адже українські садівники могли б дізнатися багато цікавих для себе речей, налагодити ділові стосунки з польськими колегами.»

Александра Ліпницька (Польща):
«Я маю садівниче господарство площею 13 га поблизу Любліна. 10 га - яблуні, по одному гектару - черешні та сливи, півгектара - груші. В Україні буваю тричі на рік. Головним чином, у господарствах на Буковині, у Чернівцях. Була також у Криму. До Умані я приїхала вперше, тому на цьому заході мені було дуже цікаво. Трохи забракло доповідей на тему українського садівництва, бо доповідачі, в основному, - всі іноземці. Але під час спілкування з українцями я дізналась, з якими проблемами вони стикаються: нестача машин, засобів захисту рослин, добрив.»

Іван Балаков
(студент, Одеська обл.):
«Я навчаюсь на третьому курсі Одеського національного економічного університету. До садівництва має стосунок мій батько, який залучає мене до цієї справи з дитинства. Ми маємо 10 га саду та розплідник - тільки яблука, в основному, Голден і Симиренка, ще є в невеликій кількості Фуджі та Джонаголд.
Три роки тому ми посадили високоінтенсивний сад. Намагаємося формувати його за інтенсивними технологіями, які вивчали у Польщі. Плануємо у майбутньому також закласти насадження черешні, тому що це перспективний напрям у нашому регіоні.
Вже четвертий рік поспіль приїжджаю на семінар до Умані. Якщо його порівняти з попередніми, то цьогорічний тематично був більш спеціалізований, зокрема, щодо яблуні. А минулого року спектр доповідей був ширшим: груші, персик, абрикос, волоський горіх, черешня.
Цього року мені сподобалась тема підживлення, обприскування. Була представлена добра техніка, чого не вистачало в попередні роки.»

Віола Ханке (Німеччина):
«Я вперше на цьому семінарі. Навіть не очікувала, що тут буде так багато зацікавлених людей, садівників. Це захід великого масштабу. На жаль, через регламент я не змогла повністю викласти свою доповідь. Тож приємно, що опісля до мене підходили, цікавились.
Взагалі, в нашого інституту добрі зв'язки з Вінницькою областю: фірми "Агроеталон", "Аграна" саджали яблуні нашої селекції. В Україні зареєстровано три наші сорти. Думаю, що вишня і черешня теж будуть цікавими для українців.
Але щоб зі спокійним серцем рекомендувати наші сорти, їх треба випробувати в певних екологічних умовах: насаджувати сорт, не знаючи запилювача і як він себе поводить, - це досить нерозумно. Тому ми співпрацюємо з Інститутом садівництва у Києві. Крім того, ми працюємо в напрямі визначення збудника парші. Тому що цей збудник утворює кілька рас, і перш ніж саджати стійкі сорти, слід знати, які раси є у цьому саду.»

Михайло Магер (завідувач лабораторії вірусології та захисту рослин Інституту садівництва, виноградарства, овочівництва та харчових технологій, Молдова):
«Я дуже часто їжджу теренами колишніх радянських республік. Мені дуже подобається бути присутнім (уже вшосте) на цьому семінарі і те, що сюди постійно запрошують нових людей з Європи та інших регіонів пострадянського простору, людей, які зацікавлені в створенні нових інтенсивних насаджень, виробництві як посадкового матеріалу, так і товарної продукції, яка може конкурувати з іншими країнами. Сподобався виступ колеги з Німеччини. Поляки сконцентрували в себе садівничий генофонд і в цій галузі перебувають на найвищому науковому рівні.
Сьогодні потрібно робити ставку на новий, стійкий, асортимент, нові сортопідщепні комбінації, на екологічну продукцію, на те, що можна успішно виробляти з малими затратами. Потрібно давати таку технологію, яка принесе зиск виробникам.
Що хочеться сказати щодо цієї традиції: вона не повинна вмирати, бо такі заходи охоплюватимуть чимраз більше зацікавлених. Семінар вдосконалюється: різноманітні доповіді, кожного разу пропонується щось нове. Це - перспектива.»