Вплив мінеральних добрив та іно­ку­ляції насіння на врожайність сої

Ос­нов­ною при­чи­ною низь­кої вро­жай­ності сої у ви­роб­ни­чих умо­вах є не­до­статнє ви­ко­ри­с­тан­ня міне­раль­них до­б­рив та бак­теріаль­них пре­па­ратів, що не дає змо­ги по­вною мірою ре­алізу­ва­ти ге­не­тич­ний по­тенціал про­дук­тив­ності її сортів. Вно­си­ти міне­ральні до­б­ри­ва не­обхідно для відтво­рен­ня і збе­ре­жен­ня ро­дю­чості грунтів. Нині вно­сять близь­ко 15–20% не­обхідної кількості.

Т. Шепіло­ва, канд. с.-г. на­ук,
Кіро­во­градсь­ка дослідна станція НА­АН

Соя є провідною білко­во-олійною ку­ль­ту­рою світо­во­го зем­ле­роб­ст­ва, яка має ши­ро­кий спектр ви­ко­ри­с­тан­ня у кор­мо­ви­роб­ництві, хар­човій та пе­ре­робній про­мис­ло­вості. В Ук­раїні її площі ма­ють знач­ний об­сяг, проте рівень вро­жай­ності, на жаль, за­ли­ша­ється по­ки не­ви­со­ким і не­ста­біль­ним пе­ре­важ­но че­рез не­до­три­ман­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня. Відо­мо, що азот­­ні до­б­ри­ва спри­я­ють збільшен­ню ма­си, ви­со­ти рос­лин, насін­нєвої про­дук­тив­ності та уро­жай­ності сої. За­сто­со­ву­ва­ти їх ре­ко­мен­дують не­ве­ли­ки­ми стар­то­ви­ми до­за­ми на по­чат­ку ве­ге­тації, що за­без­пе­чує рос­ли­ни азо­том до на­стан­ня ак­тив­ної азотфіксації у фазі цвітіння — на­ли­ван­ня насіння. Ра­зом з тим, вста­нов­ле­но, що азотні до­б­ри­ва мо­­жуть за­три­му­ва­ти ут­во­рен­ня буль­бо­чок і не­га­тив­но впли­ва­ти на ак­тивність сим­біотич­ної азот­­­­фіксації. Вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив сприяє кра­що­му роз­вит­ку ко­­ре­не­вої си­с­те­ми та збільшує кількість буль­бо­чок. У ціло­му ефек­тив­ність за­сто­су­ван­ня міне­раль­них до­б­рив на посівах сої за­ле­жить від строків та спо­­собів їхньо­го вне­сен­ня, грун­то­во-кліма­тич­них умов, сор­ту то­що.
За­сто­су­ван­ня бак­теріаль­них пре­па­ратів є еко­логічно та еко­номічно вигід­ним за­хо­дом. Це до­сить де­ше­вий і ефек­тив­ний прий­ом у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої, що сприяє підви­щен­ню про­дук­тив­­ності рос­лин, поліпшен­ню якості про­дукції. За­вдя­ки симбіозу з буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями, соя здат­на за­своїти близь­ко 50–70% потрібно­го їй азо­ту та на­ко­пи­чи­ти у грунті після зби­ран­ня вро­жаю до 80–100 кг/га біо­логічно­го азо­ту, який по­кра­щує струк­ту­ру і ро­дючість грун­ту. Ви­со­ку інтен­сивність азотфікса­ції спо­с­терігають у регіонах зі спри­ят­ли­вою во­ло­го­за­без­пе­ченістю, а в регіо­нах з не­до­статнім зво­ло­жен­ням — ли­ше в ро­ки зі знач­ною кількістю опадів. При­бав­ка вро­жай­ності завдяки ви­ко­ри­с­тан­ню біоп­ре­па­ратів зу­мов­лена по­кра­щан­ням азот­но­го жив­лен­ня, по­си­лен­ням вітамінно­го обміну, ут­во­рен­ням біоло­гічно ак­тив­них і фунгіста­тич­них ре­чо­вин та в кінце­во­му ре­зуль­таті — збіль­шен­ням ма­си рос­лин, площі ли­ст­ко­вої по­верхні і про­дук­тив­ності куль­ту­ри. За оп­тимізації по­жив­но­го ре­жи­му доцільно ство­рю­ва­ти спри­ят­ливі умо­ви, в пер­шу чер­гу, для біологічної фіксації азо­ту буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями.
Досліджен­ня з вив­чен­ня впли­ву мі­не­­раль­них до­б­рив та іно­ку­ляції насіння на ріст і роз­­­ви­ток рос­лин та вро­жай­ність сої про­во­ди­ли у 2008–2010 рр. на Кіро­во­град­ській дослідній станції НААН, що зна­хо­дить­ся в зоні Північно­го Сте­пу Ук­раї­ни.
   Грунт дослідних діля­нок — чор­но­зем зви­чай­ний се­ред­нь­о­гу­мус­ний важ­ко­суг­лин­ко­вий. Вміст гу­му­су в ор­но­му ша­рі —  4,22%, лег­когідролізо­ва­но­го азо­­­­ту — 11,6 мг, ру­хо­мо­го фо­с­фо­ру та обмінно­го калію — 11,6 та 11,2 мг/100 г грун­ту. Ре­акція грун­то­во­го роз­чи­ну сла­бо­кис­ла (рНсол. 5,5).
У пер­шо­му досліді міне­ральні до­б­ри­ва вно­си­ли роз­кид­ним спо­со­бом під пе­ред­посівну куль­ти­вацію. Іно­ку­ляцію на­сіння здійсню­ва­ли у день сівби дво­ма гек­та­ро­порціями Ри­зо­бофіту (штам М-8). Схе­му досліду на­ве­де­но в табл. 1. Ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли амі­ач­ну селітру, су­пер­фо­с­фат, калійно-магнієве до­б­ри­во та ніт­ро­­а­мо­фо­с­ку. Сіяли ран­нь­о­с­тиг­лий сорт сої Ме­дея за тем­пе­ра­ту­ри грун­ту 10...12°С, нор­ма висіву насіння —  700 тис./га, ши­ри­на міжрядь — 45 см.
У по­су­ш­ли­вих умо­вах Північно­го Сте­пу Ук­раїни, де роз­поділ опадів за ро­ка­ми і міся­ця­ми до­сить нерівномірний, особ­ли­ве зна­чен­ня має за­без­пе­ченість рос­лин сої до­стат­нь­ою кількістю во­ло­ги. За період ве­ге­тації сої у 2008 р. ви­па­ло 199 мм опадів, у 2009 р. — 121, у 2010 р. — 179 мм, оп­ти­маль­ним вва­жається 210–230 мм. У ок­ремі періоди ве­ге­тації сої відміча­ли значні ко­ли­ван­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря та відсутність опадів, що ма­ло не­га­тив­ний вплив на про­дук­тив­ність рос­лин. Гідро­термічний ко­ефіцієнт (ГТК) ве­ге­таційно­го періоду ста­но­вив, відповідно, 0,81, 0,54 і 0,75, що свідчить про не до­сить спри­ят­ливі умо­ви рос­ту і роз­вит­ку рос­лин сої в ро­ки досліджень.
   Вста­нов­ле­но, що ма­са рос­лин сої під час на­ли­ван­ня насіння, за­леж­но від до­б­рив та іно­ку­ляції, бу­ла в ме­жах 23,0–31,4 г. Вне­сен­ня азот­них до­б­рив як ок­ре­мо, так і в ком­плексі з фо­с­фор­ни­ми або ка­лій­ни­ми, спри­я­ло істот­но­му збільшен­ню ма­си рос­лин. Так, за ви­ко­ри­с­тан­ня N40, N40Р40, N40К40, N40Р40К40 і N51К57 во­на зрос­ла на 4,4–7,5 г, порівня­но до варіан­та без до­б­рив, що ста­но­ви­ло 19–33%. За­сто­су­ван­ня Ри­зо­бофіту ок­ре­мо спри­я­ло збіль­шен­ню ма­си рос­лин на 3,4 г, на фо­ні міне­раль­них до­б­рив — на 0,2–3,6 г.
На ко­ре­нях рос­лин сої, за­леж­но від варіантів досліду, на­ра­хо­ву­ва­лось від 22,4 до 72,4 шт. буль­бо­чок. Вста­нов­ле­но, що за­сто­су­ван­ня азот­них до­б­рив ок­ре­мо та у комбінації з фо­с­фор­ни­ми або калій­ни­ми призводило до зни­жен­ня їхньої чи­сель­ності. Так, за вне­сен­ня N40, N40Р40, N40К40, N40Р40К40 і N51К57 кількість буль­бо­чок змен­­шу­ва­лась віднос­но кон­тро­лю (45,0 шт.) на 9,8–22,6 шт., що ста­но­ви­ло 22–50%.
Іно­ку­ляція насіння Ри­зо­бофітом, на­впа­ки, спри­я­ла збільшен­ню кількості буль­бо­чок на фоні до­б­рив на 10,4–16,9 шт., без до­б­рив — на 13,2 шт.
   Вне­сен­ня фо­с­фор­них, калійних та фо­с­фор­но-калійних до­б­рив за­без­пе­чи­ло збільшен­ня кількості буль­бо­чок віднос­но кон­троль­но­го варіан­та на 9,3, 13,3 та 16,8 шт., відповідно. За ком­плекс­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня цих до­б­рив з Ри­зо­бофітом кількість буль­бо­чок бу­ла найбільшою — 69,0, 72,4 та 72,2 шт.
Дані досліджень по­ка­за­ли, що ви­ко­ри­с­тан­ня азот­но-фо­с­фор­них до­б­рив за­без­пе­чи­ло більшу вро­жайність — 2,15 т/га, ком­плекс­но з Ри­зо­бофітом во­на ста­но­ви­ла 2,18 т/га (табл. 2).
От­же, за­сто­су­ван­ня Ри­зо­бофіту спри­я­ло зро­с­тан­ню уро­жай­ності сої на 0,14 т/га, ви­ко­ри­с­тан­ня в тех­но­логічно­му про­цесі міне­раль­них до­б­рив за­без­пе­чи­ло підви­щен­ня уро­жай­ності на 0,08–0,24 т/га, а за взаємодії бак­те­ріаль­но­го пре­па­ра­ту і до­б­рив збір ва­ло­вої про­­дукції з оди­ниці площі збільшу­вав­ся на 0,12–0,27 т/га. Ви­щу вро­жай­ність насіння от­ри­ма­ли за вне­­­сен­ня N40Р40 ок­ре­мо та ком­плекс­но з іно­ку­ляцією — 2,15 і 2,18 т/га, при­бав­ка до аб­со­лют­но­го кон­тро­лю ста­но­ви­ла 0,24 і 0,27 т/га, або 12,6 і 14,1%, відповідно.
У дру­го­му досліді вив­ча­ли вплив спо­со­бів і стро­ків вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив на вро­жайність сої. Ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли ніт­ро­­а­мо­фо­с­ку в дозі 20 кг/га. Схе­му дослі­ду на­ве­де­но в табл. 3. Досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що ма­са рос­лин під час на­ли­ван­ня насіння бу­ла ви­щою за вне­сен­ня до­б­рив роз­кид­ним спо­со­бом — 29,0 г, за піджив­лен­ня во­на ста­но­ви­ла 27,0–28,3 г, тоді як вне­сен­ня до­б­рив ло­каль­но і особ­ли­во під час сівби зу­мо­ви­ло змен­шен­ня ма­си рос­лин до 23,1 і 21,7 г, відповідно.
Кількість буль­бо­чок з однієї рос­ли­ни та­кож знач­ною мірою за­ле­жа­ла від спо­собів вне­сен­ня до­б­рив і бу­ла в ме­жах 24,8–38,6 шт. Найбільше їх на­ра­хо­ву­ва­ли у варіанті, де до­б­ри­ва вно­си­ли роз­кид­ним спо­со­бом — 38,6 шт. При­посівне вне­сен­ня нітро­а­мо­фо­с­ки ма­ло не­га­тив­ний вплив на фор­му­ван­ня буль­бо­чок та обу­мо­ви­ло змен­шен­ня їхньої кількості до 24,8 шт., або на 35,8%. За піджив­лен­ня сої кількість буль­бо­чок ста­но­ви­ла 33,8 і 35,8 шт., за ло­каль­но­го вне­сен­ня до­б­рив — 32,5 шт.
   Ви­щу вро­жайність от­ри­ма­ли у ва­­ріан­ті, де до­б­ри­ва вно­си­ли роз­кид­ним спо­со­бом — 1,92 т/га. За ло­каль­но­го і при­­посівно­го спо­со­бів вне­сен­ня до­б­рив уро­жайність істот­но змен­шу­ва­лась — на 0,29 і 0,40 т/га. За піджив­лен­ня вро­жайність сої ста­но­ви­ла 1,86–1,89 т/га.
Та­ким чи­ном, за ре­зуль­та­та­ми про­ве­де­них досліджень вста­нов­ле­но, що се­ред спо­собів та строків вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив кра­щим ви­я­вив­ся роз­кид­ний під куль­ти­вацію ра­но на­весні. Ло­каль­ний та при­посівний спо­со­би вне­сен­ня до­б­рив зу­мо­ви­ли істот­не зни­жен­ня вро­жай­ності сої на 15 та 21%, від­по­відно.