Володимир Русін: «Ветеринари помилки роблять нечасто, бо це їхній “хліб”, їхня робота…»

9 жовтня 2014 р. у Броварах на Київщині відбулося відкриття ХII Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини в Україні. Захід зібрав близько 300 осіб — учасників з України, Франції, Великої Британії, Польщі, Чехії.

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

У перебігу офіційної частини конгресу, окрім привітальних виступів організаторів заходу та представників Держ­ветфітослужби України, відбулося традиційне нагородження найкращих вітчизняних ветеринарних працівників. Так, за вагомий внесок у галузь ветеринарної медицини було відмічено найкращих фахівців, зокрема: Неборачка Василя, Катковського Едуарда, Русіна Володимира і Джеміля Леоніда.
Звісно, редакція журналу «Тваринництво та ветеринарія» не змогла пропустити такої чудової нагоди поспілкуватися з одним із нагороджених… Знайомтеся — Русін Володимир Іванович.

Володимире Івановичу, Ви отримали нагороду за внесок у галузь ветеринарної медицини, зокрема у розвиток напряму свинарства. Звісно, приємно, коли результати твоєї роботи відзначають. Але нагороди — це одна сторона медалі, друга — буденна важка праця…
— Згоден. Адже працюємо ми не за нагороди, хоча така увага до моєї персони, безперечно, приємно бентежить душу… А працюю я в ТОВ «Чернігівська м’ясна компанія», що в с. Городище (Бахмацького р-ну Чернігівської обл.), уже восьмий рік. Наше господарство спеціалізується на вирощуванні свиней таких порід, як велика біла та ландрас, чисельність маточного свинопоголів’я доходить до 1000. Працюємо із 2007 р. Трохи раніше зробили реконструкцію свинарника (на базі старого пташника). Звісно, роботи вистачає (сміється)…

Ким працюєте у господарстві?
— Я головний ветеринарний лікар. Свого часу закінчив Сумський НАУ й одразу за направленням приїхав на Чернігівщину, саме у це господарство. Працюю із задоволенням, адже люблю ту справу, якою займаюся, колектив на підприємстві чудовий, керівництво… і родина підтримують.

Чому обрали саме цю професію: це веління серця чи хтось порадив? 
— На мене вплинув мій товариш (ми навчались із ним в одному класі), а він своїм вибором завдячує батькові, який працював ветеринаром. Таким чином ми разом із другом пішли подавати документи у технікум на спеціальність ветеринарного лікаря. Після навчання у технікумі я працював деякий час у місцевому господарстві, а згодом поступив до вишу. Знаєте, я жодного дня не пошкодував про свій вибір. До речі, мій товариш також працює ветеринарним лікарем.

Отже, можна назвати Вас засновником династії ветеринарних лікарів?
— Ну, це звучить досить гучно, хоча, якщо діти підуть, як то кажуть, по моїх стопах, буду вельми радий.

З якими проблемами стикаєтесь у своїй роботі найчастіше?
— Проблеми виникають із кормами… Адже на сьогодні забезпечення поголів’я якісними кормами обходиться недешево. Тому деякі господарства намагаються економити на цьому, не розуміючи, що згодом така «економна економія» може перетворитися на велику проблему.
Також для успішного ведення будь-якого господарства украй необхідні кваліфіковані кадри. «Вічною темою» на підприємстві є стосунки між зоотехніком і лікарем ветеринарної медицини…

А як у вас у господарстві вирішується «кормове питання»?
— Ми працюємо комбіновано: маємо свою кормову базу (вирощуємо кукурудзу та пшеницю) і закуповуємо готові комбікорми. Щодо вибору комбікормів, відверто скажу, було непросто: ми довго перебирали, експериментували із компаніями, але зрештою визначилися із постачальником — із 2009 р. співпрацюємо із ТОВ Agrofid Ukraina. Їхній комбікорм найкраще придатний для нашого стада, адже, розумієте, для конкретних умов господарства, так би мовити, під кожну тварину слід свій корм добирати.

Які планові вакцинації проводите?
— Щеплюємо від колібактеріозу, парвовірозу, мікоплазми, рожі, чуми…

Ми нещодавно працювали над матеріалом про канібалізм у свиней. Що вразило, так це те, що в Україні навіть статистики щодо цієї проблеми немає. До речі, при радянському режимі така статистична інформація була… У вашому господарстві з таким явищем, як «покусані п’ятачки», стикаються?
— Чесно кажучи, — рідкісне явище, але воно є. Розумієте, за сучасної налагодженої кормової бази та грамотно продуманих і правильно організованих умов утримання канібалізм — «нечастий гість» на фермах. Але все одно для запобігання цій проблемі ми додаємо сіль у корм, підвішуємо іграшки тощо…

Володимире Івановичу, щиро дякуємо за розмову! Дозвольте ще раз привітати Вас із такою почесною і, головне, заслуженою нагородою! Наснаги, терпіння і нових досягнень у нелегкій, але такій цікавій професії!
— Дякую Вам і редакції «Тваринництво та ветеринарія» за таку увагу до моєї персони. Дуже приємно…