Спецможливості
Статті

ВОЛИНСЬКІЙ М’ЯСНІЙ ПОРОДІ ВРХ — 10 РОКІВ

05.06.2008
1819
ВОЛИНСЬКІЙ М’ЯСНІЙ ПОРОДІ ВРХ — 10 РОКІВ фото, ілюстрація
Волинську м’ясну породу великої рогатої худоби створювали протягом 20 років. Затвердили у 1994 р. Сьогодні її поголів’я в Україні становить 13 тис. голів, у т. ч. майже 5 тис. корів. Найбільше її в господарствах Волинської, Вінницької, Львівської, Рівненської та Тернопільської областей. Волинську м'ясну цінують за міцну конституцію, високу відтворювальну здатність, легкість отелень, добру пластичність до природно-кліматичних зон західного регіону. Цільові стандарти тварин волинської м’ясної породи за живою масою (кг): повновікові бугаї-плідники — 1000; корови — 540; телята при народженні — 28–32; бугайці — 255 (у 8 міс.), 370 (12 міс.), 450 (15 міс.), 530 (18 міс.); телички, відповідно, 230, 320, 370, 410. За показниками м'ясної продуктивності: швидкість росту — 1000 г на добу, маса туші — 320 кг, забійний вихід 62–65%, вихід жиру — 3–4%, вміст кісток у туші — 16–17%, якість м’яса — 4,5 бала, плодючість і легкість отелень — 4,5 бала, витрати кормів на 1 кг приросту 6–8 к. о., вихід телят на 100 корів — не менше 90 голів. За словами одного із авторів породи, Тимофія Янка, завідуючого відділом тваринництва Волинського інституту АПВ, у волинській м’ясній поєднались найкращі риси порід великої рогатої худоби: чорно-ряба і червона польська (материнські лінії), абердин-ангуська, герефордська, лімузинська (батьківські). Саме 10-річний ювілей породи став приводом для проведення Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та шляхи розвитку галузі м’ясного скотарства в сучасних умовах”, яка відбулась у м. Ковелі 30 вересня та 1 жовтня. Провідні фахівці, практики та науковці галузі, гості з Польщі й Білорусі (загалом понад 100 учасників) мали змогу оглянути племінні стада волинської м’ясної породи на пасовищах, ознайомитися з технологією виробництва. Наслідком такої “екскурсії” стало укладення договорів на купівлю місцевого племінного молодняку.

Стан та перспективи розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні, загальнодержавні та регіональні його аспекти обговорювали під час пленарної частини. М’ясне скотарство в Україні почало розвиватися в 70-і роки минулого століття. У 1993 р. було затверджено першу вітчизняну породу — українська м’ясна. У 1994 р. — волинську, в 1999 — поліську м’ясну. Нині — на завершальному етапі робота зі створення української симентальської та південної м’ясної порід. Але економічних умов, які б заохочували до розвитку м’ясного тваринництва, тривалий час не було створено, тож  чисельність поголів’я такої худоби зменшувалась рік від року. І тільки, починаючи з 2003 р., коли Мінагрополітики видало накази “Про розвиток галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні” та “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для підтримки розвитку м’ясного скотарства сільськогосподарським підприємствам через виплати доплат за поголів’я корів м'ясного напряму продуктивності”  чисельність поголів’я м’ясної худоби стабілізувалась, а з початку цього року почалось його зростання. За даними Держкомстату України, станом на 1 вересня 2004 р. її  поголів’я становило 128 тис. голів, у т. ч. — корів 56 тис. голів, що порівняно з минулим роком більше на 6 і 5,5 тис. голів. Її розводять близько 500 господарств. І все ж  поки що частка яловичини, одержаної від м’ясних порід, в Україні становить усього 2% від загальних обсягів її виробництва, натомість у світі — 54%.
Для нарощування поголів’я м’ясної худоби в Україні створено потужну племінну базу, до якої входять 24 племзаводи і 120 племрепродукторів, у яких утримують 32 тис. голів такої худоби, у т.ч. — 12,3 тис. корів.


У своїй доповіді заступник міністра агрополітики Юрій Мельник зазначив, що якісна селекційна робота не може бути ефективною без оцінки бугайців за власною продуктивністю та якістю нащадків. А для цього потрібно прискорити організаційні заходи щодо роботи контрольно-випробувальних  станцій, розробити Положення про раду з питання селекційно-племінної роботи з породами великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності. Треба звернути увагу на прискорене формування великих масивів м’ясної худоби, збільшення обсягів виробництва високоякісної яловичини у товарних господарствах за рахунок впровадження промислового, перемінного та ротаційного схрещування. Близько 30% маток молочних і молочно-м’ясних порід потрібно парувати з бугаями м’ясних порід, що дасть можливість без додаткових витрат підвищити м’ясну продуктивність тварин на 25–30%, одержати за короткий термін кондиційних тварин з високим виходом м’яса. При цьому середня жива маса молодняку, що реалізується на забій, повинна бути не нижче 450 кг, а вибракуваних дорослих тварин — 600 кг. Ефективним є вирощування м’ясної худоби з використанням пасовищного утримання протягом 9–10 місяців на рік в комплексі з безприв’язним.  Це дає змогу економити на капітальних приміщеннях, а кошти спрямовувати на створення культурних пасовищ, які дадуть змогу одержати у 8–10 разів більший урожай трав, у 3–4 рази збільшити навантаження худоби на 1 га пасовищ, а отже, досягти високої ефективності ведення м’ясного скотарства. М’ясну худобу слід відгодовувати на кормах власного виробництва з розрахунку 70 к. од. на корову з телям.
На переконання Ю. Мельника, одночасно зі створенням цивілізованого ринку живої худоби через аукціони й біржі необхідне регулювання мінімальної закупівельної ціни на худобу м’ясних порід і типів.
Стан реалізації цих завдань — у повній залежності від державної підтримки. Але при цьому слід враховувати, що основна товарна продукція почне надходити до споживача тільки через 3–4 роки після початку фінансування.
10-річний ювілей худоби волинської м’ясної породи став добрим приводом ще раз оглянути зроблене в галузі м’ясного тваринництва, обговорити її майбутнє.


Вікторія ВОЛОШКА

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька

1
0