Спецможливості
Статті

Водоспоживання та випаровування озиминою в умовах зрошення

08.10.2013
1447
Водоспоживання  та випаровування озиминою  в умовах зрошення фото, ілюстрація

У пшениці озимої вирізняють два великих періоди щодо розвитку рослин і використання вологи: перший — від появи сходів до кінця вегетації у зв’язку з припиненням вегетації рослин узимку; другий — від весняного поновлення вегетації і до визрівання зерна.

У пшениці озимої вирізняють два великих періоди щодо розвитку рослин і використання вологи: перший — від появи сходів до кінця вегетації у зв’язку з припиненням вегетації рослин узимку; другий — від весняного поновлення вегетації і до визрівання зерна.

Р. Вожегова, д-р с.-г. наук,
П. Писаренко, канд. с.-г. наук,
Інститут зрошуваного землеробства НААН

Найважливішим елементом під час формування режиму зрошення сільськогосподарських культур є сумарне водоспоживання, або та кількість води, яка необхідна рослинам протягом вегетаційного періоду для отримання запланованого врожаю в конкретних природних умовах за оптимізації усіх технологічних процесів. Сумарне водоспоживання культур є показником потреби рослин у воді за весь період вегетації, а сумарне випаровування — за окремі її часові періоди. Вони складаються з витрат вологи на транспірацію рослин, випаровування з поверхні грунту і формування біологічної маси. Різні вимоги рослин до об’ємів води, необхідних для оптимального проходження ростових і продукційних процесів, а також формування високого врожаю, є результатом їхнього еволюційного розвитку і склалися під впливом різних кліматичних умов.
Численними дослідженнями встановлено, що найвпливовішими регулюючими факторами показників сумарного водоспоживання є кліматичні умови зони вирощування, погода під час вегетації рослин, біологічні ознаки сортів і, в першу чергу, тривалість вегетаційного періоду, вологозабезпеченість рослин та ін.
   Витрати грунтової вологи на транспірацію рослин і випаровування з поверхні грунту за окремі відрізки вегетаційного періоду за меліоративною термінологією прийнято називати сумарним випаровуванням. Показник сумарного випаровування культури не є константною величиною і змінюється протягом вегетації залежно від темпів ростових процесів та розвитку рослин, погодних умов, водного режиму грунту та інших факторів.
Як правило, на початку вегетації культури витрачають незначну кількість вологи і, в основному, шляхом випаровування з поверхні грунту.
У пшениці озимої вирізняють два великих періоди щодо розвитку рослин і використання вологи: перший — від появи сходів до кінця вегетації у зв’язку з припиненням вегетації перед входженням рослин у зиму; другий — від весняного поновлення вегетації і до визрівання зерна.
У науковій літературі здебільшого надається інформація щодо другого періоду, але в окремих працях є посилання і на показники витрат вологи рослинами від появи сходів до входження в зиму.
   За даними Інституту зрошуваного землеробства, на Півдні України середньодобова витрата вологи пшеницею озимою за оптимального зрошення в середньому за 9 років становила: від сівби до входження в зиму — 5,2 м3/га; від поновлення вегетації до виходу в трубку — 27,9; від виходу в трубку до колосіння — 35,3; від колосіння до молочної стиглості зерна — 65,3 і від молочної до повної стиглості — 21,7 м3/га.
Нами встановлено динаміку витрат вологи зрошуваною пшеницею озимою в польових дослідах від появи сходів і до повної стиглості зерна в умовах Південного Степу на Інгулецькій зрошувальній системі (табл. 1).
Отже, за роки спостережень середня кількість опадів за періодами була такою: сходи — припинення вегетації — 660 м3/га, припинення вегетації — весняне відростання — 1140, весняне відростання — повна стиглість зерна — 1897, усього від появи сходів до повної стиглості зерна — 3697 м3/га.
Аналіз даних використання вологи з різних шарів грунту показує, що в осінній період вегетації, а також під час зимівлі рослин відбувається поступове поповнення її запасів у глибоких шарах грунту. Це видно з наведених показників сумарного водоспоживання, які зменшуються від шару грунту 0–50 см до шару 0–200 см. Під час весняно-літньої вегетації, навпаки, показники сумарного водоспоживання у цих шарах збільшуються. Такі дані свідчать про те, що навесні та влітку рослини використовують вологу зі всього двометрового шару грунту.
   Порівняння сумарних витрат вологи полем пшениці озимої і кількості опадів за період від появи сходів до повної стиглості зерна дає змогу встановити дефіцит вологи, який необхідно компенсувати вегетаційними поливами. За нашими даними, виходячи з показників витрат вологи з метрового шару грунту, він становить 1834 м3/га. В середньому за роки досліджень зрошувальна норма в цьому досліді становила 1450 м3/га.
Наведені у табл. 1 дані дають змогу визначити і частку витрат вологи у різні періоди. Вони показують, що за період зимівлі рослин поле пшениці озимої втрачає близько 700 м3/га води (за показниками з шару грунту 0–200 см), а кількість опадів за цей самий час становить у середньому за 9 років 1140 м3/га. Таким чином, за зимовий період поле озимої пшениці накопичує близько 400–450 м3/га грунтової вологи. Що стосується періоду весняно-літньої вегетації, то диспропорція між витратами води, які, до речі, йдуть, в основному, на формування врожаю, і кількістю атмосферних опадів суттєва й становить у середньому 1842–2330 м3/га, та у більшості років нестачу легкодоступної вологи необхідно компенсувати вегетаційними поливами.
   Подібний аналіз зроблено нами і за 22-річний період, але за довші фази: сходи — весняне відростання, весняне відростання — повна стиглість зерна. Відповідно до його результатів, за період від появи сходів і до весняного поновлення вегетації поле пшениці озимої витрачає з двометрового шару грунту в середньому 1175 м3/га води, а сумарне водоспоживання за період весняно-літньої вегетації становить 3734 м3/га. Таким чином, у середньому поле пшениці озимої на Півдні України за оптимального режиму зрошення потребує на формування високого врожаю (60–65 ц/га і більше) близько 4900 м3/га води, значна частина якої подається шляхом вологозарядкового (передпосівного) і вегетаційних поливів.
   Середньодобове випаровування пшениці озимої має форму параболи, максимальна відзнака якої припадає на міжфазовий період колосіння — початок молочної стиглості зерна і дорівнює в середньому за 13 років 59,3 м3/га (табл. 2). Відразу після відростання рослин і до фази виходу рослин у трубку, а також від молочної і до повної стиглості зерна показники середньодобового випаровування незначні і становлять у середньому 23,5–30,5 м3/га.
За результатами багаторічних спостережень за динамікою витрат вологи рослинами озимої пшениці за оптимального режиму зрошення з метрового шару грунту нами було розраховано показники сумарного і середньодобового випаровування озимої пшениці за декадами весняно-літньої вегетації. Результати досліджень було систематизовано за різними щодо погодних умов роками і для них визначено конкретні показники випаровування (табл. 3).
Отримані результати дають змогу заздалегідь належним чином провести планування поливного сезону пшениці озимої, а також оперативно управляти режимом зрошення культури протягом усього вегетаційного періоду. Для прикладу наведемо проектний режим зрошення пшениці озимої для середньопосушливого року (табл. 4).

Інтерв'ю
Статуя кохання в Батумі "Алі та Ніно"
Нещодавно Україну відвідав заступник директора «Агросервіс центру» при Міністерстві сільського господарства Аджарії Леван Болгвадзе. Користуючись нагодою, propozitsiya.com поспілкувалась із
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее

1
0