Власне комбікормове виробництво: з чого почати і як не помилитись

Тваринництво завжди потребувало ефективних способів розвитку, інноваційних і зважених рішень, а це особливо актуально сьогодні, коли Україна перебуває на новому етапі розвитку тваринництва. Як відомо, левова частка витрат у тваринництві — це витрати на корми. Проаналізувавши досвід тваринників та дослідження науковців, бачимо, що найефективнішим способом збільшення обсягів виробництва у галузі тваринництва є використання повнораціонних комбікормів, преміксів, вітамінно-мінеральних добавок, білкових вітамінно-мінеральних добавок, передстартерних кормів.

Більшість господарств ці корми закуповує, проте після певного часу використання таких комбікормів власники поступово доходять висновку щодо потреби будівництва власного комбікормового заводу (цеху), який задовольняв би потреби годівлі тварин і свого господарства і уможливлював виробництво комбікормів з метою продажу. Проте це не так просто. Тож щоб уникнути помилок під час будівництва комбікормового заводу, правильно все спланувати і зробити так, щоб завод приносив прибутки, пропонуємо ознайомитися з цим матеріалом.

Вибір постачальників
обладнання
Насамперед потрібно визначитись із постачальником обладнання: один або декілька — залежно від можливостей і побажань замовника. Слід мати на увазі, що для того, щоб грамотно скомпонувати обладнання різних виробників, потрібні досвідчені технолог, інженер-механік, інженер-електрик та інші спеціалісти. На цьому етапі паралельно з вибором обладнання потрібно визначитися, за якою технологією виробництва комбікормів ви працюватимете. Глобально існує дві технології: американська та європейська.
Основна відмінність між ними — це послідовність процесів подрібнення  та дозування компонентів, які використовують для приготування комбікорму. В американській технології компоненти сировини спочатку подрібнюють, а потім завантажують у дозувальні бункери. В європейській технології все навпаки: після дозування сировини суміш компонентів потрапляє до дробарки, звідти — у змішувач для остаточного приготування корму (додавання добавок, преміксів тощо). Ми схиляємося більше до європейської технології, тому що бачимо декілька її переваг, основною із яких є краще зберігання вихідної сировини для приготування комбікорму (вона не злежується та довше зберігається). Також потрібно врахувати, що комбікорми потрібно готувати для різних вікових груп тварин, для яких потрібна різна фракція подрібнення одного й того самого компонента.
Поряд із вдалим вибором технології кормовиробництва важливе значення має і грамотна організація процесу та продумана розстановка обладнання для оптимізації роботи у кожному окремо взятому випадку реалізації проекту.

Розрахунок продуктивності виробництва
Під час проведення розрахунку продуктивності виробництва потрібно враховувати основні моменти.
Œ   Комбікормовий завод — недешеве задоволення і будується один раз на декілька десятиліть, а то й більше. Тому слід врахувати перспективу розвитку поголів’я хоча б на 10 років уперед.
   Потрібно правильно оцінити, чи вигідно працювати, скажімо, по 15–20 год/добу, оскільки це тягне за собою збільшення штату обслуговуючого персоналу і, відповідно, витрат та підвищує енергоємність виробництва тощо.
Ž   Завод — це механізм, якому так само, як і автомобілю, потрібен сервіс, що передбачає необхідність технологічних перерв у роботі обладнання, а в разі поломок — і зупинки виробничого процесу для проведення ремонту.
   Також потрібен час для перелаштування обладнання у разі переходу  виробництва корму з одного рецепта на другий, для чого часто слід проводити очищення обладнання.
   Різні рецепти потребують різного часу для виготовлення корму: наприклад рецепти, насичені багатьма компонентами, або передстартерні, процес виготовлення яких триває дещо довше.
   Термін зберігання готового комбікорму обмежений, тому в разі приготування його про запас він потребує додавання консервантів, що, своєю чергою, веде до здорожчання кормовиробництва.

Складання технічного завдання для розрахунку кінцевої вартості
Кожен із виробників обладнання має свій підхід до реалізації проекту із будівництва комбікормового виробництва. Тож потрібно добре проаналізувати ті пропозиції, які вони нададуть. А для цього слід розумно підійти до складання технічного завдання, яке буде надано виробникам.
Основні моменти, на які треба звернути увагу:
 визначення продуктивності кожної лінії: виробництва сипкого комбікорму, гранулятора, експандера, лінії пакування, завантаження інгредієнтів та ін. Особливо слід звернути увагу на умови, які мають забезпечити потрібну продуктивність. Наприклад, візьмемо дробарку продуктивністю 10 т/год. Якщо сито має розмір вічок діаметром 5 мм, вона дасть бажаний результат, а за їхнього діаметра 3 мм продуктивність значно знизиться. Тому потрібно надавати виробникові обладнання точні параметри та з’ясовувати умови роботи окремих ліній і обладнання;
 чітке розуміння виробничого процесу на всіх його етапах: яким чином сировина надходитиме до комбікормового заводу, де її зберігатимуть тощо;
 визначення специфіки виробництва (особливості рецептів, компонентів і т. п.);
 створення відповідних потужностей для попередньої підготовки інгредієнтів, тобто екструдування, лущення ячменю і т. п.
Для правильного компонування вашого виробництва всі ці та багато інших нюансів потрібно внести у технічне завдання.

Вибір місця для розміщення виробництва
Місце розміщення майбутнього комбікормового заводу (цеху) напряму впливає на економічність виробництва комбікорму. І щоб правильно його визначити, потрібно врахувати такі фактори:
 джерело забезпечення сировиною та шлях її надходження на виробництво;
 наявність достатньої площі для розміщення обладнання з урахуванням його обслуговування, а також для складання готової продукції;
 для безпеки будівництва потрібно передбачити створення захисної зони як власне комбікормового виробництва, так і сусідніх із ним об’єктів;
 зручнішим та економічнішим є вертикальне розміщення виробничих машин, що зумовлює будівництво об’єкта у висоту в межах 20–30 м, тобто потрібно визначитись, чи не має місце запланованого будівництва обмежень за висотою.
Перевірка технічних показників та якості обладнання
До підписання договору поставки обладнання слід уважно перевірити його технічні характеристики, а саме:
 показники продуктивності всіх його елементів та умови, за яких відповідна продуктивність досягається. Для прикладу: гранулятор провідного виробника має продуктивність
6 т/год, але це за умов, що матриця має діаметр 5 мм; рецепт комбікорму містить не більше 7–8 компонентів; низький вміст жиру; відсутність цукру, сухого молока чи його замінника. Якщо ж виробляти передстартерний комбікорм, то його продуктивність буде 2 т/год;
 параметри обладнання, що забезпечують потрібну якість роботи і готової продукції: товщина металу, надійність виробника підшипників, мотор-редукторів, із якої сталі зроблені зірочки, вали тощо;
 термін експлуатації кожного окремо взятого елемента або лінії чи заводу в цілому. Звісно, щодо машин та механізмів це досить складно перевірити, але можливо. Я наведу приклад бункерів макродозування: їх можна зробити з металу завтовшки 1 мм (термін їхньої експлуатації, ясна річ, невеликий, а можна виготовити зі сталі завтовшки 6 мм, що в десятки разів збільшує експлуатаційний термін.

Гарантії на обладнання
Виробники зазвичай визначають гарантійний термін впродовж 12 місяців. Тут також потрібно бути пильним та перевірити такі пункти:
а) з якого часу розпочинається гарантійний термін. Приклад: виробник може сказати, що з моменту продажу гарантійний термін — 12 місяців. Але поки даний агрегат запустять у роботу, може пройти і більше часу — відповідно, певний час гарантії втрачається;
б) у яких випадках втрачається гарантія: за експлуатації обладнання, термін якої перевищує 8-годинний робочий день; самостійне здійснення монтажу або запуску обладнання (без їхнього спеціаліста) та ін.
Підписання договору
з постачальниками
Окрім надання послуг за умовами договору, постачальник має надати специфікацію поставленого обладнання. На які моменти слід звернути увагу в цьому питанні:
 специфікація має бути якнайдетальнішою: з описом товщини та марки використаних металів, зазначенням виробників окремих елементів, із яких складається механізм, наприклад, підшипників, пневмоприборів, електродвигунів;
 за комплексного постачання важливо з’ясувати, чи всі елементи з’єднання, метизи, ущільнювачі та інше враховано в специфікації.
«Підводні камені»
технічного перекладу
Ще одне питання, з яким часто зіштовхуються користувачі, — це складність перекладу технічної документації за замовлення імпортного обладнання.
Із досвіду знаю, що дуже важливо, щоб українською або російською мовами назва елементів у специфікації, наданій відповідно до договору, звучали саме так, як в оригіналі. Складнощі полягають у тому, що зазвичай перекладачі не володіють технічними термінами, тому в перекладі може з’явитись, наприклад, «клапанна коробка», тоді дуже важко митникам, а згодом і бухгалтерії пояснити, що ж це є насправді. Звідки ж узялась ця «клапанна коробка»? Англійською мовою цей термін звучить як «вальв бокс» і, справді, її дослівний переклад — «клапанна коробка», а насправді це перекидний клапан. Або, наприклад, норія англійською мовою — «елевейтер», що дослівно перекладається як «підйомник». І коли в специфікації з’являється «фільтр підйомника», також виникають казуси.

Оформлення договору
поставки з огляду на подальше оформлення митних документів
До початку оформлення договору потрібно з’ясувати, які види документів необхідні для митної служби, та домовитись із постачальником про підготовку саме цих документів у правильному форматі. Часто на практиці трапляється так, що вантаж кілька днів чи навіть тижнів перебуває на митниці через неправильне оформлення на нього документів. Також необхідно чітко знати кодування цього вантажу, відповідне мито для цього коду тощо.

Експлуатація очима постачальника обладнання 
Безперебійну та довговічну роботу заводу забезпечить проведення якісного сервісного обслуговування. Для цього на основі паспортів на обладнання має бути розроблено регламент проведення робіт із змащування, доливання чи заміни рідини, натягування цепів та стрічок, обтяжки електричних з’єднань, перевірки вимірювальних та зважувальних приборів.
Ще один важливий фактор, що потребує уваги: відразу після запуску практично неможливо отримати зарегламентовану виробником продуктивність. Раніше, за Радянського Союзу, розроблявся цілий проект заходів із виведення об’єкта на заявлену робочу потужність, а нині ті підручники, в яких написано, як саме це робити, застаріли, а нових ще ніхто не написав, тому обслуговуючий персонал має власноруч виявляти причини недостатньої продуктивності обладнання та розробляти заходи щодо їхнього усунення для досягнення бажаних результатів або ж підписувати договори на комплексне виконання робіт до досягнення відповідної продуктивності.