“Війни” у м’ясних рядах

Уряд погрожує відмінити затверджені ним державні дотації бізнесменам-курівникам

Початок липня ознаменувався “м’ясними баталіями” на політичному олімпі. На тлі подальшого подорожчання м’яса та збільшення кількості українців, неспроможних дозволити його собі до столу, на урядовому рівні розгорілася справжня війна навколо цього продукту.

Перший випад у цьому напрямі зробила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка поінформувала громадськість, що вітчизняні, начебто наближені до очільника Державного управління справами — Ігоря Тарасюка, підприємці-виробники курятини тримають необгрунтовано високу ціну на свою продукцію. Справді, “наші ряби” приносять немалі та швидкі капітали: бройлер набирає товарну вагу за 42 дні. При цьому бізнесмени і на нинішній рік “пробили” під себе бюджетні дотації.
Утім курятина, що позиціонується як м’ясо для незаможних верств населення, на полицях крамниць дорожчає, наче на дріжджах. Стегенця на початку липня коштували 22–23 гривні за кілограм, тоді як у світі їх продають по 10–11 грн. А якщо необгрунтовано піднімається ціна на курятину, то це провокує подорожчання інших видів м’яса. Прем’єр-міністр небезпідставно вважає, що рентабельність виробників курятини зашкалює за всі розумні межі. Це, за словами глави уряду, питання корупції, безконтрольності та картельних змов. Причому, мовляв, ні Антимонопольний комітет, ні Генпрокуратура не вдаються до ефективних дій щодо цих підприємств. Одержав на горіхи від Юлії Володимирівни і Президент. Вона закликала Ющенка поговорити про ціни на курятину зі своїми співробітниками, які, на її переконання, причетні до їхнього підвищення. До нього леді Ю звернулася через засоби масової інформації: “Я звертаюся сьогодні (до глави держави. — Авт.), оскільки Президента турбує ситуація з інфляцією, — я бачу, що він робить заяви про це, — вивчити статистику й подивитися, хто в країні тягне ціни на курятину вгору,  поговорити зі своїми співробітниками й сказати їм, що не треба в країні штучно підвищувати ціни”.
Прем’єрка наголосила, що їй не вдалося домовитися “з виробниками курятини в Секретаріаті Президента” про зниження цін на неї. А якби не здорожчання курятини, то інфляція в країні в червні була б нульовою або навіть могла б бути дефляція.
У протидію Тимошенко наполягла на інтервенції на внутрішній ринок стегенець із Держкомрезерву по 13,5 гривень за кілограм. А виробникам курятини поставила ультиматум: якщо до початку серпня ціни на їхню продукцію істотно не знизяться, вона відмінить державні дотації для підприємств-монополістів, які виробляють м’ясо птиці.
“Відповіддю Чемберлену” на заяви прем’єрки можна вважати палку промову під час нещодавньої прес-конференції міністра агрополітики Юрія Мельника, який виголосив, що його тривожать факти ввезення з-за кордону м’яса низької якості. Хвилюватися, мовляв, з цього приводу й виступити з “сенсаційною” заявою його підштовхнули дані митних органів. За шість місяців нинішнього року до нашої держави було імпортовано 160 тисяч тонн м’яса. І лише трохи більше чверті з цієї кількості, розповів міністр, “мало відповідну якість”. Те, що українців часто годують “неїстівним” м’ясом, яке великими партіями завозять наші-таки наближені до уряду окремі бізнесові структури, — не новина. Відомо, що комерсанти охоче постачають із-за кордону м’ясо за ціною менше долара за кілограм. Стільки коштує те, що в інших країнах називають неліквідом. Час від часу зі сторінок газет чи телевізійних повідомлень теж можна дізнатися про завезення в Україну туш майже із скотомогильників, про імпорт малопридатної до споживання буйволятини або про вагони заморської курятини, яку готували на утилізацію, але потім чомусь спрямували на наші переробні заводи й намагалися пустити на ковбасу.
Якщо перефразувати слова міністра агрополітики, він укотре нагадав: у країні працює ціла низка компаній, зокрема й наближених до уряду, які бізнесують на завезенні імпортного м’яса. У КабМіні, мовляв, протекціонують завезення неліквіду, який як сировину використовують м’ясокомбінати. І щоб розчистити шлях, оголосили війну “курячим” баронам вітчизняного гатунку. Не забарилися з відповіддю Главі уряду і в Союзі птахівників України. Звідти повідомили, що дешевше за 16–17 гривень вирощена в нашій державі курятина, з огляду на затрати на її виробництво, коштувати не може. У протидію прозвучала заява з підконтрольного уряду Держрезерву. Там миттєво зреагували на “птахівничі пропозиції” Юлії Тимошенко й одразу повідомили, що вже відпускають для продажу в роздрібних мережах курячі стегенця за ціною 10 гривень 72 копійки за кілограм. З транспортними витратами цей товар приблизно й коштуватиме споживачеві 13–13,5 гривні. Йдеться, щоправда, не про вітчизняні стегенця, а, не виключено, про залежалі “ніжки Буша” американського виробництва.
Втягнувся у “курячий монолог” і головний підозрюваний прем’єркою. Керівник Державного управління справами Ігор Тарасюк відкинув звинувачення Юлії Тимошенко щодо своєї причетності до здорожчання м’яса птиці. В інтерв’ю одній із газет він повідомив: “На сьогодні я як державний чиновник не володію акціями комерційних підприємств”. Він щиро вважає, що на ринку м’яса птиці немає монополізації, бо “є дві великі компанії — “Миронівський хлібопродукт” і “Гаврилівські курчата”, — але ж працює й багато невеликих фірм. Тому до монополізації далеко, й ціну диктує ринок”.
На початку липня з дещо дивною заявою вступив у “бойові дії” й Антимонопольний комітет. Звідти повідомили, що вдалися до розслідування обгрунтованості підвищення цін на м’ясо птиці. А доки воно триватиме, подорожчання курятини не буде. “Ми підготували рішення, аби найбільші оператори ринку, такі як “Гаврилівські курчата”, “Наша Ряба”, припинили підвищення цін на час розслідування”, — поінформував журналістів в. о. голови Антимонопольного комітету Олександр Мельниченко. У цих заявах дивним є ось що: ціни й так захмарні, куди ж іще підвищувати?!
А вже наприкінці липня Антимонопольний комітет пішов ще далі — через свою прес-службу прозвітував про перші успіхи в просуванні справи: “Реагуючи на рекомендації Антимонопольного комітету України, ВАТ “Миронівський хлібопродукт” (ТМ “Наша Ряба”) офіційно повідомило Комітет, що утримається від необгрунтованого підвищення оптово-відпусних цін на м’ясо птиці до закінчення розслідувань Комітету”.
“Те, що один із найбільших виробників м’яса птиці оперативно відреагував на наші пропозиції, є запорукою обопільного якнайшвидшого вирішення проблемних питань на цьому ринку”, — висловив сподівання Олександр Мельниченко.
АМК все ще вивчає причини зростання цін на дану продукцію. Скільки триватиме розслідування — не повідомляють. Але те, що воно затягнеться, — без сумніву. Комітет звернувся до інших найбільших птахофабрик із вимогою надати потрібну для дослідження інформацію. Серед цих суб’єктів: ТОВ “Комплекс Агромарс”, ЗАТ “Птахокомбінат “Дніпровський”, ТОВ “Рубі Роз Агрікол КО., ЛТД”, ТОВ “Курганський бройлер”, ДП “Перемога Нова” ВАТ “Миронівський хлібопродукт”, ЗАТ “Миронівська птахофабрика”, ЗАТ “Дружба Народів Нова”, ЗАТ з ІІ “Оріль Лідер” та ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика”.
Затребувані матеріали мають містити вичерпні дані про економічну діяльність суб’єктів господарювання на товарних ринках. Зокрема, хронологію підвищення оптово-відпускних цін на м’ясо птиці та інформацію щодо обсягів виробленої та реалізованої птахофабриками продукції.
Для отримання вичерпної інформації про ринок м’яса птиці Комітет надіслав також відповідні запити Держкомстату, Держмиткому та галузевим об’єднанням підприємств.
Слід сказати, від цих комерційно-політичних “війн” якщо й полегшиться життя споживача, то ненадовго. Ми вже знаємо: коли йдеться про бізнесові інтереси державних чиновників, вони вміють швидко домовлятися. Бо чи не в усіх політичних силах є “важковаговики”, які займаються м’ясним бізнесом. На підтвердження: авторові цих рядків так і не вдалося відшукати розрекламовані урядом стегенця по 13 грн 50 к. із Держрезерву — ні на полицях крамниць, ні на базарах. А до такої ціни курятина вітчизняного виробництва в супермаркетах, звісно, й не збирається дешевшати. Хіба що ціни на цю продукцію справді не завищені. Але й така стабілізація, схоже, нетривала, бо для політиків, які розв’язали цю “війну”, головна вигода — не зниження цін, а отримання політичних дивідендів.
Тим часом агровиробники вже програли. Зокрема, малопривабливе для бізнесу тваринництво. Доки одні, в гонитві за швидкими грішми, роблять гешефт на курятині, а другі — завозять іноземний неліквід, поголів’я великої рогатої худоби в країні за рік скоротилося більш як на 700 тис. голів. А якісну яловичину “made in Україна” в напівтушах і четвертинах продають за кордон.

Галина Квітка