Спецможливості
Агробізнес

Вітчизняний ринок молока: питань більше, ніж відповідей

07.04.2010
490
Вітчизняний ринок молока: питань більше, ніж відповідей фото, ілюстрація

Минулий рік завершився черговим подорожчанням молочної продукції. Переробники нарікають на дефіцит сировини. Обсяги виробництва свіжого молока зменшуються. Які ж причини цього та чого нам чекати далі?

Минулий рік завершився черговим подорожчанням молочної продукції. Переробники нарікають на дефіцит сировини. Обсяги виробництва свіжого молока зменшуються. Які ж причини цього та чого нам чекати далі?

Стан галузі
Давно минули ті часи, коли в Україні щороку виробляли понад 20 млн т молока. Якби було збережено тодішній потенціал, вітчизняна молочна галузь була б лідером серед країн Європи. Проте з початку 90-х років минулого століття й донині ситуація повністю змінилася. Сільськогосподарські товаровиробники пережили безліч проблем і негараздів. Катастрофічно зменшувалося поголів'я худоби, дуже повільно підвищувалась продуктивність молочного стада. За період 1990-2009 років обсяги виробництва молока зменшилися більш ніж удвічі, а поголів'я основного стада скоротилося майже втричі.
Показники галузі свідчать: негативні тенденції її розвитку не вдалося призупинити. За даними Державного комітету статистики України, торік було вироблено 11,6 млн т молока, що на 1,3% менше, ніж 2008 року.
На зменшення надоїв вплинуло скорочення поголів'я дійного стада. На початок 2009 року в усіх категоріях господарств України лишилося 2,8 млн корів, що на 3,5% менше проти показника 2008 року.
За раціональної норми здорового харчування населення - 380 кг молока та молочної продукції за рік у розрахунку на одну особу - фактично було спожито лише 208 кілограмів.
Які ж причини
нинішнього стану галузі?
Основні причини руйнації вітчизняного молочного сектору такі. По-перше, значні коливання закупівельних цін на молоко. У 2009 році на цей продукт було зафіксовано величезний перепад ціни. Якщо в червні молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало 1,10-1,30 грн/л, у сільськогосподарських підприємств - 1,50-1,80 грн/л, то наприкінці року воно подорожчало вдвічі й більше. Ціни зростали в усіх регіонах України, подекуди вони перевищили чотиригривневу межу.
Вітчизняні ціни на молоко з однаковим показником якості перевищили аналогічні в Сполучених Штатах та наблизилися до європейських. За ціни в Україні 2922,7 грн/т (365,3 дол./т) у США вона становила 2872 грн (359 дол./т), а в ЄС - 3124,8 грн (279,1 EUR/т). До того ж, в Україні була найбільша різниця між мінімальним та максимальним її рівнем. Якщо в Сполучених Штатах різниця в ціні становила 104 грн, в країнах Європейського Союзу - 643, то в Україні - 2100 грн за одну тонну молока.
Такі важкопрогнозовані цінові коливання ускладнюють планування розвитку галузі, підвищують її ризикованість та негативно впливають на кінцеві результати діяльності.
По-друге, переважну більшість молока виробляють в особистих господарствах населення. Так, за підсумками 2009 року, в приватних дворах було зосереджено 80,7% виробництва молока. Господарства сільського населення, застосовуючи ручну працю, маючи труднощі під час заготівлі й збуту сирого молока низької якості, формують основу сировинної бази молокопереробних підприємств. Це впливає на якість кінцевої продукції та обмежує її експорт на ринки розвинених країн. Крім того, дрібнотоварне господарство ускладнює впровадження сучасних виробничих технологій.
По-третє, низький рівень поновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології. На сьогодні в сільськогосподарських підприємствах домінують морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, що обумовлює високу енергоємність виробничих процесів та собівартість продукції. Лиш одиничні підприємства мають можливість у нинішніх умовах інвестувати в галузь. Причиною цього є тривалі терміни окупності вкладених коштів, що досягають семи-восьми років. У зв'язку з цим для суб'єктів агробізнесу молочне скотарство малопривабливе та цікавить здебільшого вертикально інтегровані компанії.
По-четверте, недостатня ефективність фінансово-економічного механізму державної підтримки агросектору, зокрема, виробництва молока. Якщо в 2008 році сума державної підтримки АПК із загального фонду Держбюджету й через механізм виплати ПДВ становила 13,5 млрд грн, то, за підсумками минулого року, аграрії отримали близько 8 млн грн. Мінімальна ж потреба фінансування з Державного бюджету в 2010 році оцінюється не менше ніж 10 млрд гривень.
По-п'яте, невідповідність системи перепідготування та підвищення кваліфікації кадрів для молочної галузі потребам її інноваційного розвитку. У вищих навчальних аграрних закладах більше стали приділяти уваги практичній підготовці майбутніх фахівців. Але за належного рівня теоретичних знань випускники вишів усе одно потребують додаткового часу для адаптації до умов виробництва.
Проте навіть за таких умов господарювання у випадку застосування сучасних технологій та обладнання молочне скотарство є високорентабельним.

Напрями розвитку
У своєму розвитку галузь має орієнтуватися на великотоварне виробництво, а також підвищувати ефективність господарювання та якість продукції у дрібнотоварних та кооперативних формуваннях.
За планами Міністерства аграрної політики України, в 2015 році споживання молока й молочної продукції становитиме 380 кг на одну особу за рік, обсяги виробництва молока досягнуть 20 млн т, поголів'я корів збільшиться до 3,6 млн голів.
Цього можна досягти за допомогою впровадження низки заходів спільними зусиллями різних гілок влади на всіх рівнях, а саме:
n модернізація виробництва на основі інноваційних підходів, спрямованих на зменшення витрат та одержання продукції високої якості;
n застосування економічних важелів цінового регулювання ринку молока й молочної продукції, зокрема здійснення товарних та фінансових інтервенцій;
n надання фінансової підтримки переважно способом пільгового кредитування та зменшення ставки відсотків комерційних банків, запровадження кредитних канікул;
n розбудова інфраструктури ринку тваринницької продукції, в тому числі обслуговувальних кооперативів, оптових ринків та стаціонарних аукціонів живої худоби тощо.
Незважаючи на нинішній стан розвитку ринку молока, товаровиробники віднаходять можливості для виконання власних, раніше накреслених, планів розвитку. Так, у Сумській області, яка є одним із лідерів молочного скотарства України, в 2009 році товаровиробники третини районів перевищили чотиритисячну межу надоїв молока. За останні роки в області запрацювало 12 доїльних залів, що супроводжувалося переобладнанням тваринницьких приміщень для безприв'язного утримання молочної худоби. Нині проводиться реконструкція приміщень ще у п'яти господарствах. Завдяки виконаній роботі, значно поліпшилися якісні показники виробленого молока. Проти минулого року на переробні підприємства продано молока класу "екстра" та вищого гатунку більше ніж у 3,5 раза. В Сумському державному селекційному центрі придбано обладнання та введено в експлуатацію лабораторію для оцінки фізико-біохімічних показників якості молока.
Уряд визначив мінімально допустимий рівень цін на свіже молоко. Так, у 2010 році мінімальна ціна за одну тонну молока класу "екстра" та вищого гатунку повинна бути не нижче 2600 грн, першого гатунку - 2500 грн, другого - 2120 грн. До того ж, перелік об'єктів державного цінового регулювання поповнився такими видами продукції, як масло вершкове та молоко сухе. Відтак, Аграрний фонд України для забезпечення цінової стабільності на ринку молока та молочної продукції здійснюватиме, за європейським зразком, фінансові й товарні інтервенції цих видів продукції. При цьому інвестиційні ціни у 2010 році на молоко сухе будуть в межах від 25,6 до 30,7 тис.грн/т, масло вершкове - 30,0-36,0 тис. грн/тонну.
Значним поштовхом для розвитку  інфраструктури ринку молока й молочної продукції було прийняття Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції", Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговувальної кооперації на період до 2015 року, деяких супроводжувальних нормативно-правових актів, які одержали фінансову підтримку з бюджетів різних рівнів та мають позитивні показники діяльності.
Всім відомо, що молочне скотарство як вид аграрного бізнесу забезпечує робочими місцями населення сіл, підтримує життєздатність сільських територій, відтак має соціальне значення. До того ж, це постійне надходження коштів упродовж всього року.
Безумовно, капіталовкладення в галузь повинні мати віддачу. Що коротший цей період, то привабливіший бізнес. Вкладення у молочне скотарство мають тривалий термін окупності, а тому являють невеликий інтерес для інвесторів. Але інвестиції в галузь - це не лише бізнес, а вкладення в сільські території, а значить, в наше майбутнє.
Отже, проведення цілеспрямованої роботи щодо визначених напрямів розвитку забезпечить створення сприятливого інвестиційного середовища в галузі, її стабільне функціонування, досягнення оптимального рівня насиченості внутрішнього ринку молока та молочної продукції.

В. Ладика,
д-р с.-г. наук, професор,
член-кореспондент УААН, ректор
О. Маслак,
канд. екон. наук,
керівник центру стратегічних досліджень АПК,
Сумський національний аграрний університет

Advertisement

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в

1
0