Спецможливості
Статті

Вітчизняний органічний ринок потребує стратегії

09.04.2015
744
Вітчизняний  органічний ринок потребує стратегії фото, ілюстрація

Органічне сільське господарство на сьогодні — вже не мода, не примха якихось диваків — любителів патріархальної старовини, а потужна індустрія, яка багатьма розглядається як повноцінна альтернатива інтенсивному агробізнесу, невід’ємними складовими якого виступають міндобрива, синтетичні ЗЗР і ветпрепарати та кормові добавки.

Органічне сільське господарство на сьогодні — вже не мода, не примха якихось диваків — любителів патріархальної старовини, а потужна індустрія, яка багатьма розглядається як повноцінна альтернатива інтенсивному агробізнесу, невід’ємними складовими якого виступають міндобрива, синтетичні ЗЗР і ветпрепарати та кормові добавки.

Б. Малиновський,
К. Сокольнікова
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

Прихильники органічного землеробства наводять дані численних досліджень, згідно з якими завдяки такому способу господарювання родючість грунтів підвищується. Вже й FAO попереджає про зниження родючості грунтів у світі до 2050 р. на 8%, якщо у сільському господарстві не перейдуть від інтенсивного його ведення до органічного.
Та органічне сільське господарство — це не тільки спосіб підвищити родючість грунтів. Органічні виробники доводять, що після переходу з інтенсивного сільського господарства на органічне витрати знижуються, а валовий дохід і прибуток — відповідно зростають.
Світове органічне виробництво встигло вирости до розмірів потужної індустрії. Очікується, що нинішнього року світовий ринок органічних продуктів подолає планку в
100 млрд дол., а площі, на яких ведеться органічне сільське господарство (і це підтверджено відповідним сертифікатом), досягли у світі 43 млн га. Хоча серед цих мільйонів гектарів найбільшу частку становлять неозорі австралійські пасовища, а 40% світового попиту на органічні продукти припадає всього на одну країну — США.
Тенденція до прискореного зростання органічного сегмента продовольчого ринку охопила весь світ. Недарма ж органічних виробників «скуповують» провідні міжнародні харчові компанії.
Вітчизняний органічний ринок: старт узято…
Порівняно з європейським органічним ринком, особливо західними країнами, український органічний ринок перебуває ще тільки у зародковому стані. Так, кількість органічних виробників ледве сягає 200, а товарообіг українського ринку органічних продуктів недотягує і до 20 млн євро(джерело: Федерація органічного руху України). Та, як відомо, саме в ранній період діти ростуть найшвидше, от і український органічний ринок у 2008–2011 рр. щороку подвоювався. Із 2012 р. темп зростання дещо уповільнився, але до останнього часу становив приголомшливі 50–60% на рік, тоді як нині у країнах ЄС — це 5–10% на рік, що вважається пристойним показником.
Інтенсивно розвивається й експорт органічної продукції. Вітчизняні прогнози, зроблені ще в мирний час, передбачали зростання кількості виробників органічної продукції та площ, на яких ведеться органічне сільське господарство, вже до 2020 р. у кілька разів проти нинішнього показника.
Більшість українських органічних господарств розміщені сьогодні в Одеській, Херсонській, Київській, Пол­тавській, Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Терно­піль­ській, Жито­мир­ській областях(схема-карта). У 2013 р. загальна площа сертифікованих органічних сільськогосподарських земель в Україні досягла розміру 393 400 га (джерело: Федерація органічного руху України). Вже у 2014 р. Україна стала найбільшим експортером органічної пшениці до Німеччини. Всього ж на нашу країну припадає 5% світових площ під органічними зерновими.

Органічне тваринництво: проблем вистачає?
Так сталося тому, що ведення органічного тваринництва знач­но складніше, ніж вирощування органічних зернових, адже всі корми мають бути органічними. Пасовище — також, тобто мінімум три роки — ніяких синтетичних пестицидів, ГМО та міндобрив. А головне — режим утримання тварин має бути зручним для них і не спричинювати стресів. Наприклад, на випасанні корови мають перебувати на вільному утриманні, а щільність їх на пасовищі має не перевищувати дві голови на гектар. Таким чином, органічне тваринництво потребує більших площ, аніж традиційне. «А ще — більших затрат ручної праці», — додає Тетяна Яблонська, власник та директор товариства «Либідь-К», що займається вирощуванням органічної продукції на Хмельниччині. Тому собівартість такої продукції в Україні на 20–70% перевищує аналогічний показник для традиційних продуктів.
Досить важко і з торговими мережами. Спеціалізовані органічні мережі та окремі магазини у містах мільйонниках можна порахувати на пальцях. А серед великих мереж супермаркетів органічну продукцію продають далеко не всі. Наприклад, у недорогих магазинах на кшталт «АТБ» чи «Фори» її не видно. Можна купити органічні продукти у «Мегамаркеті», «Сільпо», «Фур­шеті» та ін. Пред­ставники однієї з мереж підрахували, що влаштовувати окремий стелаж з органічними продуктами їм буде вигідно, якщо їхній асортимент буде не меншим ніж 600 позицій. Спробуй знайди все це в Україні!
Імпортні ж органічні продукти практично не продаватимуться через свою дорожнечу. І це якщо вони взагалі доїдуть сюди і пройдуть нашу митницю, бо термін придатності багатьох органічних продуктів набагато коротший, аніж у традиційних аналогів. А нема окремого стелажа — органічні продукти розставляють між їхніми традиційними аналогами, де вони серед загального розмаїття пропозиції нерідко й губляться. Бо покупець тільки-но бачить ціну, відразу бере дешевший традиційний продукт, навіть не встигши зрозуміти, що дорогий товар коштує стільки через те, що він органічний!
І все ж таки, за словами представників спеціалізованих магазинів, попит на «природні» продукти з кожним днем зростає. Бажання людей споживати здорову їжу перемагає попри високі ціни на неї. Так, найбільшим попитом користуються органічні овочі, м’ясо, молоко та яйця.
Олександр Братіщев, господар магазину «Еко-Лавка», розмірковуючи про цінність органічної продукції для здоров’я людини, констатує: «До нас щодня приходить багато покупців, нині ми буквально на піку популярності. Серед них — спортсмени, яким необхідно підтримувати тонус, мами, які піклуються про здоров’я своїх дітей. Особливо часто до нас звертаються алергіки, тому що споживати звичайну магазинну їжу, в якій безліч добавок, стабілізаторів, барвників, вони не можуть, а наша органічна продукція — для них порятунок. Приходять люди, яким небайдуже власне здоров’я».
Звісно, здоров’я здо­ров’ям, але ж ціни на органічні продукти у роздрібній торгівлі високі. Ціна зростає внаслідок 30%-ї і більше торгової націнки супермаркетів. Як питання ці­­ни коментує Тетяна Яблонська: «Магазини  не пропонують орга­­нічну картоплю, капусту, моркву, тому що борщовий набір коштуватиме набагато більше, ніж звик покупець. Водночас ціни на ці продукти від “органічного” фермера — у межах 6–10 грн.
Молоко органічне в супермаркетах — 21 грн/л, молоко козине буде в межах 40 грн/л, а традиційне молоко екстра класу — від 30 грн. Ціна фасованих яєць неорганічних — 22–24 грн, органічні яйця в упаковці — 35 грн.
Для порівняння: в країнах ЄС органічні продукти на 20–30% дорожчі за традиційні, коли продукція продається з ферми напряму, у нас же це не практикується, бо далеко, погані дороги і т. д. У магазинах більша націнка, наприклад у Швейцарії десяток яєць на наші гроші —170 грн».
«Звичайно, у тих, хто вперше купує органічну продукцію, виникає запитання, чому ковбаса коштує вдвічі дорожче, ніж звичайна у супермаркеті. Мовляв, що в ній такого особливого? — продовжує Олександр. — У нас на це є відповідь: ми даємо кожній людині скуштувати продукцію і порівняти. До того ж уся наша продукція має дуже малий термін придатності: молоко — три дні максимум, ковбаса — до тижня, печиво — до п’яти днів. Після цього товар вибраковується і завозиться свіжий. Зазвичай люди, які хоч раз придбали органічну продукцію, стають її постійними споживачами…»
Але поки що на сучасному етапі споживча аудиторія органічних продуктів в Україні обмежується майже 10% найбагатших громадян, батьками малолітніх дітей та вагітними жінками. Та й то, наприклад, у сім’ях із дітьми дошкільного віку лише 15% продуктів, що споживаються, — органічні, і тільки у 10% найзаможніших покупців на органічний кошик відводиться половина споживання м’яса й олії, 70%— молока, яєць і цукру та 80% споживання хліба, фруктів і овочів. А менш заможні шукають так звану чисту продукцію на ринках (нерідко — стихійних) у дачників-городників. Часто не здогадуючись, що на присадибних ділянках колорадського жука нерідко труять дешевими китайськими препаратами, які по півроку не розкладаються, а накопичуються усюди, з чим стикаються. Курчат чи кролів «пічкають» антибіотиками, щоб не подохли від різних інфекційних захворювань, а коли підростуть — годують кормами з гормональними добавками.
За такого низького внутрішнього попиту цілком логічно, що 80% вітчизняних органічних продуктів іде на експорт. А 90% решти обсягу доводиться продавати за ціною звичайних, оскільки термін придатності органічної продукції короткий, а здатних у рази переплачувати за продукт органічного виробництва — не так багато. А тут ще й сумнозвісні події, які призвели до суттєвого зубожіння споживачів... Останнє, за словами Тетяни Яблонської, скоротило розрив між роздрібними цінами органічної і традиційної продукції, але продажі органічної продукції на вітчизняному ринку все одно впали принаймні на 30%.

«Біо», «еко», «organic»… а може, бабусине молоко?
Отже, попит на «здорову» продукцію поступово зростає. Проте в галузі комунікацій зі споживачем існує проблема через плутанину в поняттях, що зумовлено недостатньою обізнаністю останнього: пересічний покупець не бачить різниці між продуктами, на етикетках яких зустрічаються слова «органічний», «еко», «біо», «натуральний» тощо.
Так, у магазині «Еко-Лавка» продається не лише органічна продукція… І з цим погоджується господар цього магазину, пан Олександр: «Окрім органічних продуктів, ми продаємо ще фермерські натуральні продукти. Маємо сертифікати на весь асортимент і торгуємо тільки тими товарами, які є у списку, пройшли всі тести і дослідження. Зрозумійте, підміна чи підробка товарів контролюється досить суворо. Будь-якого дня до магазину може прийти “таємний” покупець, який переглядає продукцію, фотографує порушення і у разі виявлення фальшивого товару повідомляє у відповідну комісію, яка накладає штраф за порушення мінімум 5 тис. грн».
Доволі часто виникають суперечки щодо походження селянської продукції: «бабусине молоко», вирощене на власному подвір’ї порося, помідори з городу. Селяни переконані, що між м’ясом, молоком та овочами, «вирощеними як для себе», та тими, що сертифікуються як органічні і продаються вдвічі дорожче, різниці немає. 
Детальніше про так званий розподіл продукції на вітчизняному органічному ринку розповіла Тетяна Ситник, керівник Retail Academy (Київ): «На українському продовольчому ринку сьогодні можна виділити чотири групи продуктів залежно від принципів виробництва: конвенційні (звичайні), органічні, продукти з еко-маркуванням та псевдоорганічні.
 Так, до органічних продуктів, згідно з вітчизняним законодавством та правовими нормами ЄС щодо органічного виробництва, мо­­жуть бути віднесені тільки ті продукти, які мають відповідний органічний сертифікат, і він має бути чинним на момент придбання продукту. Термін дії сертификату — 1 рік. Сертифікат про органічне виробництво видається тільки за умов повної відповідності вимогам закону про органічне виробництво.
 Продукти, які не мають органічного сертифікату, зараховують до групи конвенційних (звичайних).
 Псевдоорганічні продукти — коли на упаковці написано "органічний продукт", але  виробник не має підтверджуючих документів та умов для виробництва органічних  продуктів/сировини. Це введення в оману споживача.
 В Україні продукти з еко-маркуванням  супроводжуються сертифікатом про екологічне маркування, він видається органом, який у своїй діяльності керується програмою екологічного маркування відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO14024. В Україні, на відміну від країн ЄС, поняття “органічний продукт харчування”  та “продукт харчування з еко-маркуванням” не одне й те саме. 
 А префікс “біо”, який в ЄС є синонімом органічного статусу, в Україні донедавна означав лише те, що такі молочні продукти було виготовлено з використанням біфідобактерій».
Згідно з чинним Законом України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» (ст. 28, п. 7): «Забо­ро­ня­ється при маркуванні продукції, яка не відповідає вимогам цього Закону, ви­­користовувати позначення з написами “органічний”, “біодинамічний”, “біо­­логічний”, “екологічний”, слова з префіксом “біо” тощо».
І непорозуміння, викликані термінологічною плутаниною, траплятимуться у вітчизняній споживчій практиці доти, доки не запрацює на повну силу український органічний закон. Тому поки що в Україні різниця між органічними й іншими продуктами харчування криється лише у процесах створення продукту. Для споживача дуже важливо знати історію походження продукту, і це має бути зрозуміло та прозоро відображено на упаковці. Тож удосконалення правової бази органічного виробництва та роз’яснення кінцевому споживачеві різниці між продуктом «із приватного подвір’я» і продуктом, відзначеним органічним сертифікатом, залишаються темами для майбутнього активного обговорення. Що ж, нам, пересічним покупцям, залишається лише чекати…

Інтерв'ю
Тиждень тому президент Зеленський підписав закон, який назвали законом про земельну децентралізацію. Сайт «Пропозиція» вирішив поцікавитися у завідувача кафедри землевпорядного проєктування НУБіП (колишня УСГА), доктора економічних наук... Подробнее
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0