Спецможливості
Статті

Високопродуктивне стадо без КЕТОЗУ

12.12.2013
1088
Високопродуктивне  стадо без КЕТОЗУ фото, ілюстрація

Маючи в своєму господарстві високопродуктивних корів, будь-який господар, звісно, бажає отримувати від них максимальну продуктивність, не зашкоджуючи при цьому їхньому здоров’ю. У зв’язку з цим важливого значення набуває вибір оптимальної технології утримання і живлення тварин, адже високий рівень обміну речовин в організмі високоудійних корів неможливий без організації повноцінної годівлі, яка передбачає оптимальне забезпечення їх енергією, поживними та біологічно активними речовинами.

Маючи в своєму господарстві високопродуктивних корів, будь-який господар, звісно, бажає отримувати від них максимальну продуктивність, не зашкоджуючи при цьому їхньому здоров’ю. У зв’язку з цим важливого значення набуває вибір оптимальної технології утримання і живлення тварин, адже високий рівень обміну речовин в організмі високоудійних корів неможливий без організації повноцінної годівлі, яка передбачає оптимальне забезпечення їх енергією, поживними та біологічно активними речовинами.

В. Сахнюк,
д-р вет. наук, професор,
В. Левченко,
д-р вет. наук, професор,
академік НААН,
Білоцерківський національний
аграрний університет

Високопродуктивні голштини
Голштинська порода є найпоширенішою серед молочної худоби, унікальність якої полягає у надзвичайно високому рівні трансформації енергії корму в молоко.
Приміром, у США голштини з середньодобовим надоєм 18 кг і масою тіла 500–550 кг на виробництво молока витрачають 61% енергії спожитого корму, а тварини з продуктивністю 40 кг (середня маса 572 кг) — 70%. Еталоном і мрією всіх тваринників-селекціонерів є корова з добовим надоєм 49 кг (m = 700 кг), яка витрачає на виробництво молока 80–81% чистої енергії спожитого корму. Якби таку властивість ефективно трансформувати корми мала велика рогата худоба на відгодівлі, то добовий приріст маси тіла становив би у неї 7 кг!
На сьогодні, враховуючи сучасні наукові розробки і великий потенціал голштинів, намагаються як можна більше підвищити їхню продуктивність за одночасного зниження витрат на корми.
Так, в Україні, особливо останні 5–10 років, активно створюються високоудійні стада корів голштинської, української чорно-рябої та червоно-рябої порід із продуктивністю понад 6 тис. кг молока за лактацію, добре пристосованих до промислової технології утримання.

Кетоз та все про нього
Будь-які порушення живлення високопродуктивних корів, особливо в період, близький до отелення, і в перші 15–20 днів післяродового періоду, призводять до виникнення і розвитку метаболічних хвороб, насамперед кетозу, а також захворювань печінки, нирок, серця, ендокринних залоз, дистоній передшлунків, ураження кінцівок тощо.
Кетоз молочних корів — захворювання, що характеризується порушенням вуглеводно-жирового, білкового, енергетичного та мінерального обміну і супроводжується накопиченням в організмі кетонових тіл (β-оксимасляної, ацетооцтової кислоти та ацетону), дистрофічними змінами в печінці, серці, нирках, яєчниках, щитоподібній та прищитоподібній залозах, гіпофізі. Слід зазначити, що більш високі рівні кетонових тіл спостерігають у тварин з вищою молочною продуктивністю. Це пояснюють тим, що зростання рівня виробництва молока пов’язано з підвищенням мобілізації жирів, що тягне за собою підвищення рівня концентрації ацетону, β-оксимасляної та ацетооцтової кислот (кетонів) у крові.
Хворобу діагностують у країнах з високорозвиненим молочним тваринництвом, зокрема в США, Канаді, Німеччині, Голландії, Данії. Так, за даними E. R. Jordan і R. N. Fourdraine діапазон захворювання серед поголів’я 61 найбільш високопродуктивних молочних стад США був від 0 до 20%.
Кетоз — хвороба найвищого періоду лактації?
Ще й донині багато вчених і практичних фахівців ветеринарної медицини вважають, що частота виникнення кетозу сягає максимуму в період найвищої молочної продуктивності корів. Тому основну увагу дослідники звертають на клінічний статус корів саме в період піка лактації.
Проте проведені нами дослідження останніх років, а також дані J. R. Dracley, J. P. Elliott вказують на те, що критичним у корів молочного напряму є перехідний період, який починається за два-три тижні до родів і закінчується трьома тижнями після нього, причому порушення метаболізму можуть виникати уже в перші дні після отелення.
Коровам у ранній лактаційний період для синтезу молока потрібно значно більше поживних речовин, ніж вони спроможні споживати. Так, у здорових корів потреба в енергії на четвертий день після отелення переважає споживання на 26%, а білка — на 25%. Для продукції молока тварина використовує 97% спожитої енергії та 83% білка і лише невелика частка енергетичних ресурсів залишається для забезпечення потреб організму.
У цей період, коли корови в силу біологічних особливостей неспроможні споживати кількість корму, адекватну витратам організму для продукції молока, виникає негативний енергетичний баланс, який триває як мінімум перші три місяці лактації і особливо небезпечний у перші тижні після родів. Адже відомо, що найвищий надій молока за добу відмічається на 6–8-й тиждень лактації, а максимальне споживання корму коровами — на 10–12-й тиждень. У цей період дефіцит енергії компенсується шляхом використання резервів жиру, глікогену і м’язової тканини. Внаслідок цього корови втрачають до 10–12% маси тіла (50–80 кг). Негативний енергетичний баланс спричиняє порушення обміну речовин та різноманітні хвороби. Саме у цей період виникає максимальна кількість метаболічних розладів та інфекційних захворювань, що наносить молочному тваринництву значних збитків.

«Ранній» кетоз
Проведена нами диспансеризація близько півтори тисячі високопродуктивних корів голштинської породи у господарствах Київської, Дніпропетровської, Вінницької, Житомирської, Черкаської, Миколаївської та Тернопільської областей показала, що кетоз діагностують у середньому у 17,6% (8,4–34,1%) тварин.
Корови частіше хворіли у перші два-три тижні післяродового періоду, навіть на другий-четвертий дні. Наші дослідження щодо розвитку «раннього» кетозу у корів вносять суттєві зміни у погляди на кетоз, як хворобу найвищого періоду лактації. Експериментально спричинене зменшення енергетичного забезпечення корів на 25% на п’ятий день лактації зумовило розвиток кетозу у 80% корів, у той час, як обмеження споживання сухої речовини на 25%, починаючи з 14-го дня після отелення, або на 50% на шостий чи сьомий тиждень лактації було не ефективним у провокуванні кетозу (Drackley J. K. et al., 1991; De Boer G., Trenkll A., Young  J. W.).

Основна причина кетозу — дефіцит енергії в раціоні
Корова з добовою продуктивністю 25 л молока повинна одержувати 1 к. од. (10,5 мДж обмінної енергії) в 1 кг сухої речовини корму, 30 л — 1,05 (11,0 мДж), 35–40 л — 1,1 (11,5 мДж), понад 40 л — 1,15–1,20 к. од. (11,5–12,0 мДж). Окремі корови вже в перші три тижні лактації дають 30–35 л, а їм згодовують лише 18 кг сухої речовини, що недостатньо, оскільки їхня добова потреба становить 20–22 кг з високою концентрацією енергії в сухій речовині.
Добова потреба корови з продуктивністю 30 л молока становить 23–24 к. од. (250–275 мДж обмінної енергії). Дефіцит енергії різко зростає за порушення годівлі та розвитку різних патологій у перші дні післяродового періоду: затриманні посліду, гіпокальціємії, гіпофосфатемії, ендометриту, маститу, гіпотонії рубця, зміщенні сичуга, хвороб кінцівок тощо.
У перший місяць лактації особливо небезпечним є дефіцит цукру і крохмалю в раціоні на фоні надмірного протеїнового живлення. Так, наприклад, добова потреба високопродуктивної корови в цукрі за надою 25 л становить 1,9 кг, 30 — 2,4 кг, 35 л — 3,1 кг; у крохмалі, відповідно, 2,8; 3,7 і 4,8 кг. Кетоз розвивається за дефіциту цукру (від 56 до 72%) у раціоні та низькому співвідношенні між ним і перетравним протеїном ((0,35–0,6):1). Цукро-протеїнове співвідношення за надою 25 л повинно становити (0,95–1,1):1; 30–35 л — 1,1:1; 40 л і більше — 1,2:1. Не менш важливим є співвідношення сумарної кількості цукру і крохмалю до перетравного протеїну: воно зростає від 2,3:1 до 2,7:1 (у середньому 2,5:1) за збільшення продуктивності корів.
Сприяють розвитку захворювання високопродуктивних корів на кетоз особливості їхнього енергетичного балансу. Клінічно здорова корова на продукцію молока витрачає енергії і поживних речовин більше, ніж вона може спожити корму навіть за повноцінного раціону і вільного доступу до кормів за безприв’язного утримання (період негативного енергетичного балансу).
Другим сприяючим фактором, на якому ще на початку 80-х років минулого століття наголошував професор І. П. Кондрахін, є ожиріння корів у період сухостою. Оптимальною є середня вгодованість (3,5–3,7 бала), що характеризується округлістю і плавними контурами клубових і сідничних кісток та хребта, помітними контурами останніх трьох ребер. Ожиріння є однією з причин тяжких родів, що спричиняє затримання посліду і травмування родових шляхів з наступним їх інфікуванням, розвитком катарально-гнійного ендометриту і поглибленням дефіциту енергії. Ожиріла корова має знижений апетит. Водночас   вона на 15–20-й день після отелення повинна споживати не менше 18 кг сухої речовини раціону (порівняйте з 12 кг в останні три тижні сухостою). У період роздою (35–40 днів лактації) високопродуктивна корова повинна споживати 22–25 кг сухої речовини, оскільки її продуктивність сягає 40–45 кг молока на добу, з концентрацією в 1 кг 11,0–11,5 мДж обмінної енергії (1,05–1,15 к. од.), 11,2–11.4% перетравного протеїну та 20–18% сирої клітковини — за надою 30 л та 18–16% — за вищої продуктивності.

Форми та перебіг кетозу
Кетоз може перебігати субклінічно та в клінічно вираженій формі.
Субклінічний перебіг здебільшого спостерігається у перші три тижні після отелення. Виявляють пригнічення, зниження продуктивності, тахікардію (80–90 ударів за 1 хв), тахіпное, гіпотонію рубця, спотворення смаку, кетонурію. Температура тіла в межах норми.
Для клінічної форми кетозу характерні гастроентеральний, гепатотоксичний, невротичний і ацетонемічний синдроми, які в чистому вигляді проявляються досить рідко.
   Ацетонемічний синдром характеризується млявістю, зниженням апетиту, гіпотонією передшлунків, анемією. Спостерігають тахікардію (90–110), тахіпное (35–60 дихальних рухів), іноді дихання сповільнене (8–12), видихуване повітря часто має запах ацетону. Цей синдром супроводжується дистрофічними змінами в серці, печінці та нирках. Вміст кетонових тіл у крові збільшується в кілька разів, розвивається кетонемія і кетонолактія.
   Гепатотоксичний синдром проявляється зниженням апетиту, серцево-судинною недостатністю. Відмічають збільшення ділянки печінкового притуплення (гепатомегалію), ураження нирок та розвиток вторинної остеодистрофії.
   Гастроентеральний синдром характеризується змінами з боку шлунково-кишкового тракту. Порушується ритм жувальних періодів, апетит знижений, скорочення рубця рідкі, в’ялі, послаблені, закріпи чергуються з проносами. У тварин швидко зменшується маса тіла.
   Невротичний синдром частіше спостерігають у корів в перші дві доби після отелення. Виявляється підвищена збудливість, гиперестезія шкіри в ділянці шиї, грудної клітки, попереку. Нервові явища доповнюються тремором м’язів, тонічними судомами черевних м’язів, скреготом зубів. Збудження швидко змінюється пригніченням: тварини сонливі, повільно реагують на роздавання корму, стоять з опущеними головами, переважно лежать, піднімаються важко (сопорозний стан). Вгодованість і продуктивність швидко знижуються. Температура тіла — у межах норми.

Діагностика кетозу
Під час постановки діагнозу на кетоз враховують продуктивність тварин, структуру раціону, симптоми, результати визначення вмісту кетонових тіл у сечі, крові та молоці.
   Характерними ознаками субклінічного і гострого перебігу кетозу є підвищення вмісту кетонових тіл у крові понад 1,5 ммоль/л (понад 9,0 мг/100 мл — кетонемія), в сечі — понад 1,7 ммоль/л (10,2 мг/100 мл — кетонурія) та в молоці — понад 1,5 ммоль/л (кетонолактія).
   Часто на початку розвитку захворювання концентрація кетонових тіл у сечі корів сягає 7–10 і навіть 15 ммоль/л, що в 4,1–8,8 раза більше максимальної фізіологічної межі.
Для діагностики кетозу рекомендуємо використовувати індикаторні смужки KetoРhan, універсальні індикаторні смужки Hepta- або Penta-Phan (La-Chema, Чехія), Ketur-Test, Combur-Test (Німеччина) або реактив Лестраде. Індикаторну смужку змочуємо сечею і порівнюємо колір зі стандартом. Останнім часом для кількісного визначення кетонових тіл (b-оксимасляної кислоти) у крові корів в умовах ферми використовують прилад Precision Xceed (Німеччина).
Кетонурія, кетонемія і кетонолактія характерні для гострого перебігу хвороби, а за її затяжного характеру та зменшення апетиту вміст кетонових тіл, зокрема в сечі, знаходиться у межах 1,7–2,5 ммоль/л, тобто незначно більший за верхню межу норми. За різко вираженої патології печінки кетонурія може зовсім не проявлятися, оскільки порушується окиснення жирних кислот і, відповідно, утворення кетонових тіл. У цьому випадку для діагностики хвороби необхідно проводити аналіз годівлі, звертати увагу на клінічні симптоми хвороби (найбільш типовими є ознаки гепатодистрофії та вторинної остеодистрофії), визначати вміст глюкози в крові (знижується до 1,2–2,0 ммоль/л, у здорових корів — 2,2–3,5 ммоль/л).
Лікування
Для успішного лікування кетозу дуже важливо почати втручання якомога раніше. Протеїнове та енергетичне живлення приводять у відповідність до норми, регулюють цукро-протеїнове співвідношення, вводячи до складу раціону кормові, напівцукрові і цукрові буряки, мелясу (1–2 кг), коровам дають картоплю (6–7 кг), якісне сіно (8–10 кг), сінаж доброї якості (8–10 кг), з концентрованих кормів — ячмінну і кукурудзяну дерть, екструдований горох.
Патогенетично обгрунтованим є внутрішньовенне введення 10–20%-го розчину глюкози в дозі 0,25–0,5 г на 1 кг маси тіла 1–2 рази на добу впродовж 3–5 днів (корові масою тіла 600 кг — 0,75–1,5 л 20%-го розчину), 5%-й розчин глюкози можна вводити у черевну порожнину (1–2 л). Оскільки нирковий поріг для глюкози у хворих корів знижений, то, за можливості, за 30–60 хв до ін’єкції глюкози підшкірно вводять інсулін у дозі 0,2–0,3 ОД на 1 кг маси тіла.
Паралельно з уведенням глюкози підшкірно або внутрішньовенно вводять катозал по 15–25 мл.
Після закінчення курсу глюкозотерапії упродовж 5–7 діб внутрішньо використовують глюкогенні засоби: гліцерин (250–300 мл порівну з водою), пропіленгліколь (по 250 мл два рази на добу), холінол (по 300 мл) або натрію пропіонат (80–100 мл двічі на добу, внутрішньо з водою 1:1). Можна використати цукор по 150 г двічі на добу з водою. Для усунення ацидозу внутрішньовенно вводять 500 мл 4%-го розчину натрію гідрокарбонату (3–5 днів).
Для попередження патології печінки та відновлення її функції застосовують: гепаринол — 50 мл (розводять 1:10 водою), гепавекс-200 (по 250 мл двічі на добу), холіну хлорид — до 25 г або внутрішньовенно 10%-ий розчин 20–25 мл разом із глюкозою, Е-селен або евтесол по 10 мл внутрішньом’язово, метіонін — 12–15 г (внутрішньо з теплою водою 1:20), бікогепар по 20–40 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
Доцільним є застосування інтровіту по 10 мл, олійних розчинів ретинолу ацетату по 500–600 тис. МО і холекальциферолу по 125–150 тис. МО один раз на 5 діб.

Інтерв'ю
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і
Минулої осені сайт «Пропозиція» побував у гостях у кооператорів Дніпровської області. Чималу допомогу в становленні кооперативів, а згодом – кооперативних об’єднань, надала Кооперативна академія, що працює в м. Дніпро. Її очолює Софія... Подробнее

1
0