Спецможливості
Статті

Високопоживні багатокомпонентні однорічні травосумішки

04.02.2009
1099
Високопоживні багатокомпонентні однорічні травосумішки фото, ілюстрація

Одним із головних завдань сучасного кормовиробництва є вирощування високопоживних, екологічно чистих, із високим вмістом білка кормів.

Одним із головних завдань сучасного кормовиробництва є вирощування високопоживних, екологічно чистих, із високим вмістом білка кормів.

На сьогодні в більшості господарств вирощують малопоживні, незбалансовані рослинні корми. Нині в середньому по господарствах України вміст протеїну в раціонах не перевищує 85–90 г, а у деяких районах — 55–65 г/к.о. замість 110–115 г за зоотехнічною нормою.
Через незбалансованість кормових раціонів за протеїном сільськогосподарський виробник зазнає значних (до 30–34%) перевитрат кормів, а собівартість продукції тварин зростає в 1,3–1,5 раза.
Причина цього криється в тому, що в багатьох господарствах вирощують переважно одновидові злакові кормові культури. Дослідження показують, що маса злакових культур, висіяних у чистих посівах, недостатньо збалансована за протеїном, містить недостатню кількість макро- і мікроелементів та інших речовин, що призводить до перевитрати кормів, зниження продуктивності тварин. До того ж, такі посіви знижують родючість грунтів.
Дослідження свідчать, що найбільш продуктивними та збалансованими травосумішками є ті, до складу яких входять компоненти таких родин, як злакові (тонконогові), бобові (метеликові) та капустяні (хрестоцвіті).
Встановлено, що додавання в суміші капустяних культур дає можливість зменшити норму висіву насіння бобових культур на 20–30% і тим самим зменшити загальну норму висівання, заощадити засоби, підвищити вихід корму і збір перетравного протеїну. Переваги багатокомпонентних сумішок перед простими посівами такі: вони дають значно вищу стабільну продуктивність, збалансовані корми за перетравним протеїном, у них вищий склад амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів, для них можна подовжити термін використання без суттєвої зміни хімічного складу.
У змішаних багатокомпонентних травостоях зі значною кількістю бобових трав інші компоненти забезпечуються азотом завдяки азотфіксації бобових, що дає змогу одержувати високі врожаї екологічно чистого корму без внесення азотних добрив або ж із незначною нормою їхнього застосування.
На основі досліджень встановлено, що за належної технології та експлуатації багатокомпонентні травосумішки забезпечують 50–80 ц/га к. о., 8–13 ц — перетравного протеїну, а в кормовій одиниці міститься 125–145 г протеїну. На 100 кг зеленої маси в середньому припадає 18–19 к. о. і 2,8–3,4 кг перетравного протеїну. В сухій масі міститься: 11–12% протеїну, 8–9 — білка, 2,6–2,9 — жиру, 24–26 — клітковини, 7–8 — золи, 34–40% БЕР, зоотехнічна норма каротину й мікроелементів.
Створені та раціонально використані багатокомпонентні однорічні травосумішки, до складу яких входять злакові бобові та капустяні види, дають можливість збільшити вихід кормових одиниць на 15–20, а перетравного протеїну — на 25–30%, порівняно з одновидовими посівами, одержати корми з оптимальним цукрово-протеїновим співвідношенням та вмістом багатьох незамінних амінокислот.
Завдяки вмісту протеїну, білка, жиру, безазотистих екстрактивних речовин і добрій перетравності, багатокомпонентні однорічні травосумішки за поживною якістю можна поставити на перше місце серед кормових культур.
Численні дослідження показують, що врожайність, поживна цінність травостоїв залежать від їхнього складу. Складаючи багатокомпонентні травосумішки, слід враховувати те, як рослини реагують на умови середовища, їхні біологічні властивості, продуктивність та господарські якості. Підбираючи компоненти для травосумішок, кількість видів, які входять у неї, співвідношення встановлюють залежно від регіону, метеорологічних чинників та якості грунтів. Правильне кількісне співвідношення компонентів у травосумішках дає змогу сформувати належну густоту стояння, значну листкову поверхню, ярусне розміщення листків. Це дає можливість найефективніше використати фактори середовища, підвищити інтенсивність фотосинтезу, врожайність та поживну цінність агрофітоценозів. Завдяки різноманітності видів багатокомпонентних травосумішок акумулюється близько 60% сонячної енергії, а тварини забезпечуються екологічно чистими кормами і всіма потрібними поживними речовинами.
Широке використання багатокомпонентних однорічних травосумішок сприятиме біологізації кормовиробництва, зменшенню енерговитрат, економії матеріальних ресурсів, зменшенню забруднення довкілля продуктами деградації азотних добрив. Крім того, вирощування травосумішок сприяє оптимізації мікробіологічного стану в грунті, поліпшенню низки його фізико-хімічних властивостей, внаслідок чого істотно підвищується його родючість.
Багатокомпонентним однорічним травосумішкам має належати провідне місце серед кормових культур. А з огляду на дефіцит, значну вартість азотних добрив та ще й при тому, що вони шкідливі для тварин, людей, довкілля, особливої уваги набуває створення й розширення площ під травосумішками, бо вони в складі бобових трав здатні засвоювати атмосферний азот і накопичувати значну частину його в грунті. Корми з багатокомпонентних травосумішок, порівняно з іншими, є одними з найдешевших, а із зоотехнічного, господарського, економічного поглядів — найдоцільнішими.
Для багатокомпонентних травосумішок слід підбирати високоврожайні, цінні в кормовому відношенні культури для заготівлі різних видів кормів. Важливо зважати на якість зелених кормів, особливо за вмістом протеїну, каротину, амінокислот, вуглеводів, вітамінів, фосфору, калію, магнію, кальцію, заліза. Від їхньої наявності залежить продуктивність тварин. На основі досліджень встановлено, що оптимальними показниками якості зеленої маси для більшості тварин є наявність ( у перерахунку на суху речовину): протеїну — 13–15%, клітковини — 23–25, фосфору — 0,4–0,5, кальцію — 0,7–0,8, калію — 2,4–2,6, натрію — 0,29–0,35, магнію — 0,13–0,20% за цукрово-протеїнового співвідношення 1:1–1,5. Вміст нітратного азоту в зелених кормах більше ніж 0,07% вважають шкідливим для тварин. Багатокомпонентні травосумішки мають складатися з трьох-чотирьох видів.
З цих сумішок, що різняться між собою вмістом протеїну, цукрів, амінокислот, жиру, зольних елементів, вітамінів, тварини одержують повноцінний, збалансований корм, завдяки чому підвищується його поїдання, перетравність та засвоюваність організмом; вони якнайкраще відповідають біологічним потребам тварин.
Створюючи багатокомпонентні травосумішки, важливо сформувати густі посіви. Густота стояння травостоїв забезпечує повне використання площі, негрубий, соковитий агроценоз, високу врожайність та поживність.
Основна умова створення високопродуктивних однорічних багатокомпонентних травосумішок — сівба високопродуктивними компонентами, здатними в різні за метеоумовами роки забезпечувати високі врожаї повноцінних кормів.
 У зоні Полісся найбільш цінними, високоврожайними видами, які використовують у травосумішках родини злакових (тонконогових), є кукурудза, овес, ячмінь, кормове сорго, суданська трава, а родини бобових — горох, серадела, вика яра та озима, люпин білий та жовтий, кормові боби, соя. Цінними, високоврожайними видами родини капустяних є: ріпак озимий та ярий, редька олійна, свиріпа, гірчиця біла.
У зоні Лісостепу та Степу, крім перелічених культур, цінними, урожайними, посухостійкими видами, які використовують у сумішках, є: кормове сорго, суданська трава, сорго-суданкові гібриди, чина посівна.
Багатокомпонентні однорічні травосумішки треба широко використовувати в післяжнивних посівах. Упровадження післяукісних та післяжнивних посівів кормових культур підвищує ефективність використання кормової площі й збільшує вихід високопоживних кормів на 20–25 відсотків.
Деякі науковці та виробничники вважають, що післяукісні та післяжнивні посіви травосумішок призводять до зниження родючості грунту. Справді, так буває в тому разі, коли вирощують суто злакові культури. В разі ж вирощування травосумішок, до складу яких входять тонконогові (злакові), метеликові (бобові) та капустяні (хрестоцвіті), грунт, навпаки, збагачується на поживні речовини завдяки бобовим видам (вони є добрими азотфіксаторами) та капустяним (рештки яких містять багато азотистих сполук та інших речовин). Тому твердження, що післяукісні й післяжнивні посіви спричинюють виснаження грунту, — безпідставне. Вирощування багатокомпонентних травосумішок, до складу яких входять бобові та хрестоцвіті, сприятиме не тільки одержанню якісного корму для тварин, а й підвищенню родючості грунтів.
Усе це дає підставу вважати, що багатокомпонентні травосумішки — це джерело зміцнення кормової бази, вирішення проблеми кількісного вмісту білка, важливий елемент біологізації кормовиробництва, їхнє вирощування економічно виправдане і заслуговує на увагу виробничників. Найпродуктивніші багатокомпонентні травосумішки для зон України наведено в  таблиці

Агротехніка вирощування багатокомпонентних травосумішок
Урожайність, поживна цінність багатокомпонентних однорічних травосумішок залежать від ретельного виконання всіх елементів технології. Попередниками для них можуть бути всі польові, овочеві та кормові культури. Багатокомпонентні травосумішки добре використовують післядію органічних добрив, тому їх висівають другими або третіми культурами після внесення органіки. Позитивно реагують посіви травосумішок на внесення мінеральних добрив на всіх типах грунтів. Середні дози фосфорних і калійних добрив становлять 40–60 кг/га д. р. Азотні добрива вносять у нормі 30–45 кг під основний обробіток грунту або під першу весняну культивацію. Ці добрива сприяють підвищенню врожайності та поживної цінності травосумішок. У разі післяжнивних посівів зяблевий обробіток не проводять, а здійснюють лише дискування та лущення. Після стерньових попередників проводять лущення дисковими лущильниками, а на ущільнених і сухих грунтах — лемішними або дисковою бороною на глибину 6–8 см. Одразу після оранки слід зарівнювати борозни та гребені, застосовуючи боронування. Весняний обробіток починають із закриття вологи важкими зубовими боронами. Після цього поверхню грунту вирівнюють вирівнювачами-планувальниками для поліпшення теплового режиму в посівному шарі й прискорення проростання бур’янів. Передпосівну культивацію здійснюють культиваторами, пружинними боронами. До сівби проводять одну-дві культивації: першу — на глибину 10–12 см, а передпосівну — на глибину загортання насіння. За посушливих умов першу культивацію здійснюють одночасно з коткуванням кільчастими котками. Мінімалізація обробітку грунту ефективна в разі виконання кількох операцій за один прохід агрегату під час основного й передпосівного обробітку грунту.

Сівба
Готуючи насіння до сівби, його протруюють та ретельно очищають. Насіння повинно мати високу схожість, бути чистим від бур’янів. Висівають травосумішку рано або пізно навесні. Кращий спосіб сівби — звичайний. Капустяні види висівають окремо від інших культур, упоперек рядків. Велике насіння загортають у грунт на глибину 3–4 см; на легких грантах і в разі пересихання посівного шару насіння загортають на глибину 4–6 см; на важких глинистих грунтах і за надмірного їхнього зволоження — на 2 см. За посушливої погоди після сівби або одночасно з нею поле коткують кільчастими котками, а за достатньої зволоженості — боронують. Якщо після сівби на полі утворюється грунтова кірка, то для її розпушення та боротьби з бур’янами до появи сходів поле боронують легкими боронами або обробляють ротаційними мотиками.
Щоб одержати корм високої якості, травостій збирають під час колосіння злакових — на початку цвітіння бобових та капустяних культур.

П. Ковбасюк,
канд. с.-г. наук,
Національний аграрний університет

Інтерв'ю
14-15 березня в Одесі пройшов черговий конгрес "Органічна Україна". Органічне землеробство, як і кожне явище, має як своїх прихильників, так і своїх противників. І у тих, і у інших є свої аргументи. Тож сьогодні редакція сайту «Пропозиція... Подробнее
Жнивна кампанія в Україні на стадії завершення. За прогнозами Україна має зібрати врожаю всіх сільськогосподарських культур в межах 70 млн тонн. Жнива на сході та півдні завершуються, захід України внаслідок дощів дещо із затримками збирає... Подробнее

1
0