Вірус скручування листків помідора: погляд практика

Останніми роками вірусні хвороби стали ледь не головними й найшкодочиннішими на багатьох культурах, вони створюють навіть більшу проблему, ніж грибкові. На жаль, у нас їх часто недооцінюють, а боротьба з ними потребує доволі високого фахового рівня, та наші фермери й фахівці не завжди володіють потрібними знаннями.

Недооцінювання проблеми вірусних хвороб
“…Сьогодні, діти, ми на уроці поговоримо про вірусні хвороби людини, — говорить учителька. — Назвіть, які ви вже добре знаєте?” — “СНІД”, — хором відповідає весь клас. — “А грип, у тому числі пташиний? Це нині найстрашніші хвороби, і стає зрозуміло, якого масштабу сягає ця небезпека. Недаремно ж програми, що несуть загрозу для програмного забезпечення вашої ЕОМ, назвали “комп’ютерними вірусами”. Тривалий час людина не вела селекції на стійкість рослин проти вірусів, навіть відкривши їх. Вперше це зробили на культурі, що розмножується вегетативно, — картоплі. 1775 року зниження врожаю її набуло такого масштабу, що уряди деяких європейських держав установили премії за виявлення причин цього явища й розробку заходів боротьби. Вже у XVIII сторіччі виникає термін “виродження”. Проте багато хто вважав причиною цього не стільки віруси, скільки відхилення умов мікроклімату від оптимальних для вирощування картоплі (екологічне виродження)…”.
 Дехто, на жаль, поширює таку теорію, навчаючи студентів, і досі.
Хоч як це прикро, навіть фахівці з багаторічним досвідом роботи, приносячи в лабораторію скручене листя, думають, що в електронний мікроскоп можна глянути, немов у звичайний. А коли, не маючи елементарних навичок роботи з ним, дізнаються, що він тільки близько двох годин розігрівається, дуже дивуються. Крім серологічної діагностики, часто неефективної для виявлення деяких вірусів, наші фахівці не знають інших методик, а електронні мікроскопи доступні лише вузькому колу спеціалістів.
Значне місце приділяють захисту картоплі від фітофтори, а от що робити проти вірусних хвороб — мало хто знає. Тому їхня поява на плантації томатів часто набуває просто характеру епідемії. Можна сказати, що вірусні хвороби, як жодні інші, потребують дуже високого рівня знань, навичок, постійного вдосконалення, а найгостріше їх відчувають країни із слаборозвиненою економікою, адже від цього залежить забезпечення лабораторій та університетів сучасним обладнанням, електронними мікроскопами, доступними кожному студенту.

Хитрість і особливості вірусів
Однією з цікавих особливостей вірусів, особливо рослинних, є ураження організму господаря без проявів симптомів. Таких форм дві: латентна й прихована. Якщо за першої його ще можна виявити в клітинах рослини за допомогою відомих методів діагностики, то за другої — неможливо! При цьому вони перебувають в особливому фізіологічному стані, починаючи проявляти себе лише за якогось провокативного стимулу.
Як відомо, вірус не має клітинної будови, складаючись лише з двох компонентів: білка і РНК, але в 1973 році у ФРН відкрили, що вірус скручування листків (скорочено — ВСЛ) містить не РНК, а ДНК. Існують вони лише як паразити живої клітини, а зараження відбувається доволі своєрідно:
n в клітини іноді проникає лише РНК, попередньо лишаючи білковий футляр;
n в клітині господаря синтез білка й нуклеїнового компонента нових вібріонів відбувається в різний час і в різних місцях завдяки енергії господаря;
n утворення нових вібріонів на диво просте, це елементарне з’єднання, що одержало назву “зборка готових компонентів”, тому за короткий час відбувається доволі швидке розмноження. Наприклад, в одній клітині тютюну (накопичуються вони здебільшого в цитоплазмі) їх налічують до 6х107.
Їхній синтез долучається до синтетичних процесів клітин, порушує метаболізм уражених клітин і органів, що ускладнює лікування. Але новостворені вібріони, навпаки, являють собою замкнену систему в стані спокою, вилучену з обміну речовин! Таке явище колись було аргументом належності вірусів до неживої природи, за тих часів, коли все ділили на два “царства”: рослин і тварин, тим більше, що деякі з них можуть перебувати в такому стані дуже довго, не подаючи ознак ніякої діяльності.
Нині віруси вже виокремили, вирішальну роль відіграла наявність у них спадкової мінливості й здатність утворювати численні штами. Всіх їх можна розділити на дві групи: широка й вузька спеціалізації. Перші уражують рослини кількох родин, а другі — вузьке коло однієї родини, при чому вони часто втрачають зв’язок із природними джерелами інфекції, пристосовуючись до стійкої циркуляції в межах культури, передаючись з насінням або посадковим матеріалом.
Виявлено і форми фітопатогенних вірусів, що не утворюють вібріонів у клітинах заражених рослин. Їх назвали “дефектними”, або “нестабільними”: накопичується лише РНК вірусу, позбавлена білкової оболонки.
У деяких випадках симптоми вірусних хвороб мало чим різняться із симптомами грибкових і бактеріальних хвороб. Нині важко назвати точну цифру відомих вірусів, поки що їх відомо близько 30, не враховуючи віроїдів і мікоплазм.
Отже, вірусну хворобу не завжди вдається виявити, а діагностика не завжди під силу й спеціалісту (навіть за наявності дорогого спеціального обладнання). Боротьба з ними доволі складна, оскільки вони включаються в метаболізм клітини. Спадкова мінливість і здатність утворювати нові штами постійно збільшує їхню небезпеку.
ВСЛ (вірус скручування листя) помідора
Віруси в науці прийнято позначати літерами латинського алфавіту. Оскільки цей матеріал цікавить практика, не заглиблюватимемося до наукових тонкощів, зазначимо лише, що ВСЛ спричинено двома вірусами: К і L.
Вірус К, або мозаїчне скручування листя, виявляють у вигляді слабкої плямистості та скручування молодих верхніх листків, часто скручування супроводжується хвилястістю країв листка. Проте в наших дослідах відмічено скручування нижніх листків, тому поговоримо про вірус L.
Вірус L нині став найпоширенішим у Європі. Тому, купуючи голландське чи французьке насіння, поцікавтесь, чи піддавали його противірусній обробці. У рік зараження на рослинах реєструють первинні симптоми у вигляді слабкого скручування верхніх листків, через що помилково зараховують їх до вірусу К. Інколи цих симптомів може й не бути (!). Вже наступного року нижні листки рослини скручуються (спочатку складаються в човник), на верхньому й середньому ярусах залишаються нормальними. Згодом скручування посилюється, листя скручується в трубку, втрачає еластичність, сягає верхніх ярусів. І хоча він відомий давно, виділити його в чистому виді та вивчити вдалося лише 1967 року голландцю Д. Петеру.
Поширюють його, як і багато інших вірусів, попелиці. Тому треба зробити все можливе, щоб убезпечитися від цього шкідника, особливо в плівкових теплицях. Уражує інші пасльонові, щирицю. Цікаво, що контактним шляхом — хворих рослин зі здоровими — він не передається. Під електронним мікроскопом не завжди вдається його побачити, що пояснюють низькою концентрацією вірусу в тканинах хворих рослин. Виявлено кілька штамів вірусу L, які розрізняються властивістю уражувати окремі сорти, реакцією на температуру.

Заходи боротьби
Відразу слід сказати, що лікують вірусні хвороби лише антибіотиками, яких для рослин у нашій країні немає. Відтак лікування вірусних хвороб неможливе. Лишається сподіватися на стійкість сортів, профілактичні заходи, обмеження під час виявлення.
Значна частина вірусів передається помідорам від картоплі, яку вирощують із бульб. Оскільки одна рослина дає їх 8–10, у наступні роки поширення вірусів відбувається в геометричній прогресії, навіть якщо попелиць і немає. Колись спробували вирощувати картоплю в місцях, де попелиці немає: на півночі, в гірських районах тощо, але вірусів позбавитися не вдалося. Тому перший крок боротьби з вірусними хворобами — новий здоровий посадковий матеріал. Але, на жаль, у наших умовах зробити це практично неможливо. Слід відмовитися від різання бульб, за якого особливо сильно розповсюджуються віруси. Та не всі дотримуються такого правила, якщо плід великий. Вимагати цього від широкого кола городників в Україні просто нереально.
Отже, приділити увагу картоплі важливо для захисту помідора. А от віруси в грунті попелицями не переносяться. Їх можуть перенести нематоди. Не бажано брати розсаду з інших місць, тепличних комбінатів: вона вже може бути зараженою. Систематичне знищення бур’янів навколо теплиці (місць резервації шкідників), зокрема попелиці, теж доволі ефективне одночасно зі знищенням її у разі появи. Можна взяти ентомофагів — золотоочку, галицю-афідимізу, які знищують попелицю, обробити перші вогнища біопрепаратом Актофіт. Посприяє убезпеченню ретельне й швидке знищення бадилля з рослинними рештками та їхнє спалювання. Якщо неможливо перенести каркас на інше місце, вдатися до культурозміни в самій теплиці. Можна рідше вентилювати, застосовуючи в разі перегрівання зашторювання, забілення, випарне охолодження, або вдатися до гребеневої вентиляції (із зачиненими дверима), зробивши фрамуги вище двох метрів — висота льоту попелиці. Навіть якщо немає загрози приморозків улітку,  бажано закривати вентиляцію на ніч.
Отже, повторимося, заходи боротьби прості: висаджувати здоровий матеріал картоплі й самостійно вирощувати розсаду (насіння купувати вже оброблене проти вірусів), а головне, жорстко контролювати основних переносників — попелицю.

Л. Бенев’ят