Використання сименталiв у створеннi м’ясних стад

В Українi симентальська порода за чисельнiстю поголiв’я посiдає друге мiсце. Планом породного районування її рекомендовано для розведення в 16 областях нашої країни. Hайбiльша питома вага симентальської худоби серед iнших порiд припадає на Чернiвецьку, Черкаську, Iвано-Франкiвську, Харкiвську, Полтавську, Вiнницьку, Київську, Тернопiльську та Львiвську областi.
З 70-х рокiв XIX столiття сименталiв почали завозити зi Швейцарiї до України, у помiщицькi господарства зони бурякосiяння (Харкiвська, Полтавська, Чернiгiвська та Київська губернiї). Розводили її “в собi”, а також здiйснювали ввiдне схрещування сiрої української худоби. Симентальська худоба та її помiсi давали великих тварин з добрими робочими якостями, що на той час дуже цiнувалося.
Масове схрещування корiв переважно сiрої української породи з сименталами почалося пiзнiше i проводилося через земськi парувальнi пункти. У 1910 роцi професор П. О. Пахомов заснував першу в Українi Харкiвську племiнну книгу великої рогатої худоби, до якої було занесено 336 голiв симентальської худоби та її помiсей.
Особливого розмаху в Українi вбирне схрещування мiсцевої худоби з симентальською породою набуло пiсля 1917 року (жовтневого перевороту). У 1933 роцi симентальську породу було визнано плановою в Українi й вона почала швидко витiсняти в зонi бурякосiяння, а також на Полiссi iншi породи та породнi групи. Велику роль у цьому вiдiграло створення власної племiнної бази в Українi завдяки завезенню симентальських бугаїв iз Сичевського мiжрайонного об’єднання племiнної справи Орловської областi, а також безпосередньо зi Швейцарiї. З 1929 по 1939 роки до колишнього Радянського Союзу iз Швейцарiї та Hiмеччини для племiнних радгоспiв i племрозплiдникiв було завезено понад 1200 голiв високоякiсної симентальської худоби. Було створено племiннi радгоспи “Тростянець”, “Терезiно”, “Хмельовик”, “Шамраївський”, “Червоний велетень”, “Ананьївський” та iншi, а також держплемрозплiдники — Гельмязiвський, Переяслав-Хмельницький, Тростянецький та Валкiвський, якi забезпечили комплектування ферм колгоспiв та радгоспiв племiнними бугаями-плідниками.
У повоєннi роки мережа симентальської худоби в Українi розширювалася. А останнiм часом симентальську худобу почали завозити з Австрiї, а також, у незначнiй кiлькостi, зi Швейцарiї. З Австрiї сименталiв завозили з метою пiдвищення жирномолочностi, проте надiї не справдилися.
Конституцiя тварин симентальської породи переважно мiцна та дебела. Серед тварин часто зустрiчаються особини з грубим мiцним, рiдше — з нiжним типом конституцiї.
Симентальська порода вiдзначається гармонiйним розвитком будови тiла. Серед тварин симентальської породи професор М. Д. Потьомкiн видiлив три екстер’єрних типи: з високими, середнiми та низькими кiнцiвками. В Українi найбiльш поширена худоба з середньою висотою кiнцiвок.
У повоєннi роки професорами М. Д. Потьомкiним та I. М. Клочком було проведено експедицiйне обстеження симентальської худоби Прикарпаття, в результатi чого було вiдмiчено високу продуктивну якiсть симентальської худоби захiдного регiону Українi. Пiсля цього сименталiв почали завозити iз захiдних областей до схiдного регiону. Племрозсадники симентальської худоби було органiзовано у Львiвськiй (Стрий та Дрогобич) та Iвано-Франкiвськiй (Отинський держплемрозсадник та iн.) областях.
Середня молочна продуктивнiсть корiв симентальської породи на всьому пробонiтованому поголiв’ї у племзаводах захiдного регiону України на початку 90-х рокiв XX столiття становила 3650—4550 кг за жирностi 3,85%.
У кращих племзаводах України молочна продуктивнiсть становила 5500—6000 кг молока жирнiстю 3,6—3,8, а в окремих випадках — до 4,10—4,16%.
Про потенцiйнi можливостi симентальської худоби свiдчить продуктивнiсть корiв-рекордисток. У Швейцарiї: Фегелi 980 — надiй 10707 кг молока жирнiстю 4,12%; Розалiя 2699 — 9411 i 3,78%; Крове 331 — 6298 i 5,04%. В Угорщині: Дама 171 — надiй за 358 днiв лактацiї 19664 кг молока жирнiстю 3,5%; Баша 160, — відповідно, 365, 16704 i 3,5%; Августа 26 — 356, 12707 i 6,04%.
Молочна продуктивнiсть корiв-рекордисток симентальської худоби України така: надiй — вiд 5000 до 14500 кг, жирнiсть молока — вiд 3,60 до 4,85%.
Про потенцiйнi можливостi симентальської худоби в передгiрнiй та гiрськiй зонах Карпат свiдчать багаторiчнi данi молочної продуктивностi корiв-рекордисток рiзних господарств. У 1990 роцi в господарствах нараховувалося понад 250 корiв з надоєм понад 5000 кг молока. Мiсцевих сименталiв використовують 7—8 лактацiй.
Поряд з оптимальною молочною продуктивнiстю тварини симентальської породи характеризуються вiдмiнними м’ясними якостями. Тому подальше збiльшення виробництва яловичини, полiпшення її якостi, зниження собiвартостi можливе за умови спецiалiзацiї та iнтенсифiкацiї галузi скотарства. Виходячи з природно-клiматичних умов захiдного регiону України, в зонi розведення симентальської комбiнованої великої рогатої худоби з метою збiльшення виробництва високоцiнної яловичини виранжируваних корiв i телиць потрiбно схрещувати з плiдниками м’ясних порiд. Hеобхiднiсть такої роботи зумовлена також бiологiчною повноцiннiстю й високою якiстю м’яса спецiалiзованих м’ясних порiд.
В Iнститутi землеробства i тваринництва захiдного регiону УААH колективом науковцiв пiд керiвництвом кандидата сiльськогосподарських наук Т. Я. Бобрушко перевiрено понад 20 варiантiв схрещування чорно-рябої, симентальської та бурої карпатської порiд з м’ясними плiдниками британського (абердин-ангус, герефорд), французького (шароле, лiмузин, свiтла аквiтанська) та iталiйського (кiан) походження. Данi розробки можуть послужити у подальшому методичною основою для створення стад м’ясної худоби в Прикарпаттi, у зонi розведення комбiнованої симентальської худоби. Ефективним виявилися поєднання сименталiв з лiмузинською, шаролезькою та українською м’ясними породами. Iндекс м’ясностi у цих поєднань становив 4,5—5,2, тодi як у чистопородних сименталiв — тiльки 4,0—4,2. Останнiм часом у зону Прикарпаття завезено австрiйських м’ясних сименталiв, яких використовують для створення м’ясних стад.
Шляхом цiлеспрямованої селекцiйно-племiнної роботи, вiдбору та добору, спрямованого вирощування молодняку планується створити новий зональний м’ясний тип худоби для зон Прикарпаття. У процесi ведення селекцiйної роботи можна отримати консолiдований масив з такими показниками продуктивностi бажаного типу для Прикарпаття:
q жива маса дорослих бугаїв —
1000—1200 кг;
q жива маса повновiкових корiв —
550—650 кг;
q жива маса бичкiв у 18-мiсячному вiцi — 550—600 кг;
q середньодобовi прирости молодняку — 1000 г i бiльше;
q молочнiсть корiв (жива маса телят при вiдбивцi у 8-мiсячному вiцi) —
260—270 кг;
q забiйний вихiд у 15—18-мiсячному вiцi — 60% i бiльше;
q витрати корму на 1 кг приросту — 6,5—7,0 к. о.;
q плодючiсть — не менше 90 телят на 100 корiв.
Отже, за рацiонального ведення племiнної роботи з симентальською худобою в зонi Прикарпаття можна досягти оптимальних показникiв продуктивностi в молочних i м’ясних стадах.
В. Федак, Т. Бобрушко,
канд. с.-г. наук та iн.,
Iнститут землеробства
i тваринництва захiдного регiону УААH