Спецможливості
Статті

Вичинка козлин у домашніх умовах

05.06.2008
372
Вичинка козлин у домашніх умовах фото, ілюстрація
Вичинка козлин у домашніх умовах

Вичинка козячих шкір складається з низки операцій: підготовки (відмокання, видалення реп’яхів, вимивання, мездрування та знежирення), вичинки (пікелювання або квашення, дублення і жирування) та опорядження (висушування, косметики шкіряної тканини, волосу).

Розчин для відмокання виготовляють із солі (40–50 г на 1 л рідини) та якого-небудь антисептика. Якщо первинну обробку було проведено соляно-сухим способом, то кількість солі у розчині можна зменшити. Антисептиками можуть бути хлорин цинку — 2 г/л, бісульфіт натрію — 2 г/л, хлорид цинку — 1 г/л, формалін — 0,5–1,0 мл або 1–2 таблетки сульфідіну чи фурациліну з розрахунку на 10 л води (до цього об’єму можна додати ще 0,5 л відвару листків дубу, верби чи евкаліпту). Відсутність антисептиків у процесі відмокання шкір може спричинити випадання волосин із вичиненої шкіри через інтенсивне розмноження бактерій.

Корисно додати до води порошок для прання білизни, “Нептун” або “Лотос”, із розрахунку 1,5 г на 1 л рідини. Тоді шкіру можна не мити. Якщо за 12 годин вона не розмокне, треба вкинути її у свіжий розчин. Кількість розчину при відмоканні має бути така, щоб шкіра вільно плавала і над нею був 4–6-сантиметровий шар рідини.

Процес мездрування полягає в тому, що розправлену на дошці шкіру шкребуть тупим ножем: від хвоста до голови вздовж хребцевої частини шкіри та від середини в обидва боки, ретельно знімаючи залишки жиру (як відомо, надлишок жиру ускладнює обробку шкір та значно погіршує зовнішній вид хутрового виробу), м’яса та плівки. З цією метою можна також використовувати зворотний бік ножівкового полотна або сталеву щітку.

Для знежирення шкіри її перуть у розчині одного із зазначених пральних порошків (3,5 г/л). Після прання мездру та хутро треба добре витерти, щоб якомога скоріше видалити надлишок вологи.

Потім розпочинають пікелювання. Розчин для нього готують з такого розрахунку: на 1 л води — 80 г солі, 35 мл концентрованої сірчаної та 15–25 мл оцтової кислоти. Можна готувати і більш концентрований пікель: на 940 мл води — 60 мл 70%-ної оцтової есенції та 40 г кухонної солі. Слід нагадати про важливу роль рідинного коефіцієнта, тобто відношення маси шкіри до маси розчину. Масу шкіри встановлюють після мездрування. Для пікеля рідинний коефіцієнт повинен мати співвідношення 1:3, або 1:4, тобто розчину потрібно брати в три-чотири рази більше, ніж важить шкіра після мездрування.

Шкіри занурюють у розчин температурою 20...24°С і витримують у ньому 24–48 годин. Тривалість пікелювання залежить від виду сировини, товщини шкіри, якості знежирення і т. ін. Знаком до припинення пікелювання слугує поява “сушинки”. Аби її виявити, шкіру виймають з пікеля, згинають біля пахвини вчетверо мездрою догори (хрест-навхрест) і, щільно стиснувши кут, проводять уздовж зламу нігтем. Далі шкіру розправляють. Якщо вона дозріла, то на місці зламу залишиться слід (біла смужка — “сушинка”) від нігтя.

Після закінчення пікелювання плівка від мездри віддирається досить легко. Крім цього, пікельована мездра витягується і вже не зсідається. Зникає відчуття слизуватості.

Якщо пікелювання затримується, до пікелю додають 5–10 г/л сірчаної кислоти, але при цьому перебіг процесу треба контролювати щогодини.

Дозрілі в пікелі шкіри легенько віджимають, складають купкою хутром догори і кладуть на них гніт (наприклад, відро з водою). Відпресовування та відлежування триває близько однієї-двох діб.

На період відлежування шкіру можна накрити мокрою мішковиною.

Оскільки після пікелювання серед ворсинок залишається кислота, її від 20 хвилин до 1 години нейтралізують у розчині соди (1,0–1,5 г/л) або фотографічного гіпосульфіту (10 г/л).

Наступний процес — дублення, під час якого шкіряна тканина підвищує свою хімічну, механічну та гідротермічну стійкість.

Дублення буває хромове і танідне. Для хромового дублення беруть 7 г/л хромового галуну і 50–60 г/л кухонної солі. У такому розчині шкіру витримують 12–24 години.

Після хромового дублення міцність виробів може знижуватись, оскільки кислотність шкіряної тканини досить висока. У цьому разі після того, як шкіра після дублення відлежалася, доцільно провести нейтралізацію гіпосульфітом або ж содою.

Алюмокалієвий галун, на який часто розраховують деякі аматори, нерідко вимокається із шкіри, що призводить до зворотного процесу — роздублення. Такий галун можна використовувати лише в суміші з хромовим.

Для танідного дублення готують відвари кори верби та дрібних гіллячок. Ними наповнюють посуд, не утрамбовуючи. Заливають водою і кип’ятять 30 хвилин. Потім трохи відвару зливають, додають до розчину сіль (50 г/л) і охолоджують. Така рідина вважається готовою для дублення.

Найкращою для дублення є така суміш: 2,0–2,5 л відвару коренів кінського щавлю на відро відвару верби. Відвар готують так само, як і з верби. Шкіру тримають у розчині від 12 годин до 4 діб.

Перетримувати шкіру в дубильній суміші небажано. Кінець обробки визначають таким чином: відрізають в області пахвини невеличкий шматочок шкіри, на розрізі під лупою видно, як глибоко в шкіру проникла дубильна речовина (наприклад, при танідному дубленні — по жовтуватому кольору, яким фарбується поперечний розріз шкіри). Якщо дубильна речовина просочилася через весь поперечний розріз шкіри — дублення припиняють, і шкіра впродовж 2 діб відлежується. Аби шкіра стала більш м’якою і водостійкість її підвищилася, проводять жирування.

Після жирування шкіри висушують при кімнатній температурі. Коли вони починають підсихати, їх потрібно промокнути і розтягнути в різних напрямках, слідкуючи, щоб вони не пересохли.

Нарешті, хутро розчісують, а мездру натирають крейдою або зубним порошком. Ці речовини вибирають зайвий жир і надають мездрі приємного білого кольору. Потім мездру витирають наждаковим папером.

Зношення характеризується стійкістю вовнового покриву козлин (напівфабрикату) до витирання і виражається у відсотках до найбільш високоякісного і ноского виду хутра — видри, яке береться за 100%. Так зношення шкурок бобра становить 90%, каракулю — 60%, песця — 55%, хутра козлин і овчин — 50%, білки — 25%, кроля — 15%, зайця та дрібних гризунів — 5%.

Г. Даниленко,
канд. с.-г. наук,
Інститут тваринництва
СР “Асканія-Нова”, УААН

Інтерв'ю
З кожним роком український агробізнес стає більш інноваційним, високотехнологічним та складним. Такі глобальні зміни у колись звичному й традиційному для України секторі вимагають від управлінця нових підходів до ведення бізнесу й... Подробнее
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0