Спецможливості
Статті

Ветеринарний фініш: куди йшли і до чого прийшли?

06.11.2014
220
Ветеринарний фініш:  куди йшли і до чого прийшли?  фото, ілюстрація

2014-й завершується. Саме час проаналізувати зроблену роботу та засвоїти «уроки». Цього року ми поставили якість на перше місце. Якість у всьому: в продукції, у бізнесі, у фермерстві, у стосунках, у роботі та добросовісному її виконанні. І це стосується кожного українця: від держслужбовця до звичайного фермера. 

2014-й завершується. Саме час проаналізувати зроблену роботу та засвоїти «уроки». Цього року ми поставили якість на перше місце. Якість у всьому: в продукції, у бізнесі, у фермерстві, у стосунках, у роботі та добросовісному її виконанні. І це стосується кожного українця: від держслужбовця до звичайного фермера. 

Рік випробовував нас як міг: АЧС, сказ, продовольчі війни, завоювання нових експортних ринків, реформації. Усі ці питання лягли на плечі ветеринарних служб. Олександр Вержи­хов­сь­кий, директор Департаменту ветеринарної медицини, поділився своїми роздумами щодо того, з якими реаліями стикаються у службі і чи будемо ми жити у безпечній країні.

Олександре Мар’яновичу, сьогодні актуальні питання реорганізації. Для ветеринарної служби це не вперше. Спочатку був Державний департамент ветеринарної медицини, потім Держкомітет ветмедицини, який перетворили на Держ­­вет­фі­то­служ­бу, поклавши на неї додаткові функції. У планах — створення нової Дер­жав­­ної служби України із питань безпечності харчових продуктів та за­­хисту споживачів. Як вдається повноцінно працювати в таких умовах?
— Зміни приходять, а ми працюємо. Перш за все, поясню трішки специфіку нашої роботи: хто чим займається. У нас є центральний апарат, до складу якого входять основні структурні підрозділи – юридичні, кадрові, фінансові, майнові тощо, а також два департаменти: ветеринарний та санітарної безпеки. У департаменті, який я очолюю, — три напрями діяльності: державна інспекція, епізоотологія, вете­ри­нарно-са­ні­тарна експертиза.
Що допомагає нам у роботі? Окрім центрального апарату, у нас функціонує шість регіональних служб державного ве­­те­ринарно-са­нітар­ного контролю і наг­ляду  на державному кордоні і транспорті. Є також Головні управління ветеринарної медицини в областях, м. Києві та управління ветмедицини в районах, містах. На сьогодні ми маємо ще один вагомий важель, який допомагає нам у роботі та якому заздрить чимало колег із країн СНД і навіть Європи. Це Державні надзвичайні протиепізоотичні комісії при Кабміні, обласних (районних) держадміністраціях, які всебічно допомагають нам у роботі і мають широкі повноваження, починаючи від права накладати обмеження у разі виникнення будь-якої інфекційної хвороби до загальної організації нашої роботи у здійсненні протиепізоотичних, оздоровчих заходів.  А також — Державна фармакологічна ко­­місія ветеринарної ме­­дицини, яка має дві секції, функції яких — конт­роль над біопрепаратами та кормами і кормовими добавками. На сьогодні ми маємо лабораторії ветеринарно-са­­ні­тарної експертизи майже на кожному продовольчому рин­ку — загалом їх 1211. Що стосується штату співробітників, то «армія» ветеринарів у нашій державі доводі потужна — понад 32 тис. працівників (лікарів — 16 330, фельдшерів — 3343 та інспекторів — 2822) по всій території України.

Окрім здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за епізоотичною ситуацією та інспектування, які ще функції виконує служба?
— Наразі законом на нас покладено функції вирішення питань ліцензування ветеринарних препаратів та медикаментів, оптової та роздрібної торгівлі, ветеринарної практики.

Скільки ліцензій видаєте і чи дорого її отримати?
— Загалом на сьогодні в Україні понад 5 тис. чинних ліцензій (105 із них отримали підприємства, 3073 — роздрібна торгівля, 2191 — ветеринарна практика). Плата за ліцензію сягає розміру мінімальної зарплати — 1218 грн.

Наразі уряд повним ходом «переформатовує» законодавство. Не обходить осторонь це і ветеринарію…
—Безумовно, діяльність Держ­вет­­фітослужби регламентована від­­повідними законами, постановами Уряду, наказами Мінагро­по­літики, на кожен наш крок є відповідна інструкція, і саме це дає змогу працювати чітко та злагоджено.  Пам’я­таю, як ми колись навіть заздрили нашим європейським ко­­легам, які розповідали про свою роботу. У них обстеження будь-якого об’єкта супроводжується офо­рмленням поліса чи акта, де у кожній графі ставиться певна позначка — плюс чи мінус, — і кожна така відмітка підтверджується відповідним рядком законодавства. На сьогодні ми теж досягли подібного успіху і керуємося європейським підходом — тепер такої процедури дотримуються і у нас.

Але ж є «мінуси» і в законодавстві?
— Розумієте, я не можу сказати — «мінус» це чи ні, правильно чи неправильно. Є чинне законодавство, і ми змушені підкоритися його вимогам і виконувати його. Звичайно, деякі правила тільки ускладнюють роботу. Для прикладу: наразі введено у дію закон № 1193, за яким нашим інспекторам забороняється самостійно встановлювати об­­меження щодо роботи суб’єкта господарювання — тепер цю функцію виконує суд. Тобто наше завдання — донести дані про певні порушення до суду, а суддя має прийняти рішення.

Як часто виявляєте такі порушення?
— Наші інспектори постійно обстежують господарства всіх форм власності, забійні цехи, м’ясопереробні підприємства, холодокомбінати. Так, за перше півріччя цього року проведено понад 65 тис. перевірок. Відтак закрито п’ять підприємств, ош­­тра­­фовано майже 30 тис. осіб, а до правоохоронних органів пе­­редано 22 справи.

Кажете, в Україні чимала кількість лабораторій на ринках. А на продовольчих ринках часто виявляєте порушення?
— В Україні загалом понад 1,5 тис. агропродовольчих ринків, які у нашій службі постійно на контролі. Можу сказати, вже перевірено 23,8 млн т продукції тваринного та рослинного походження і за результатами експертизи направлено на знешкодження 474,2  т небезпечної для споживання продукції та утилізовано 466,3 т.

Тобто робота щодо поліпшення ситуації із безпечністю та якістю агропродукції ведеться, але потрібен час, щоб система контролю дала бажані плоди… А щодо епізоотичної роботи? На сьогодні залишається актуальним питання АЧС. У Росії тривалий час не можуть впоратися із цим захворюванням. Цього року воно «гуляло» і країнами Європи: Польща, Литва, Латвія, Естонія…
— Знаєте, як приємно чути, коли до нас приїжджають колеги з інших країн і вражено питають: «Як вам вдається до сьогодні так контролювати спалахи АЧС та інших інфекційних хвороб?!». Вони просто не вірять, що за поточний рік у нас було лише чотири випадки АЧС на сході України та чотири — у Чернігівській області. Не вірять, що нам вдалося так швидко загасити спалахи цього небезпечного захворювання. Згадайте наших сусідів. Був період, коли у їхніх господарствах від хвороби виляг­ло 10 тис. голів тварин. Більше того, збудника хвороби знаходять у готових продуктах (ковбасні вироби, копченності). Через це нам довелося закривати для них кордони. А це — біда для економіки.

Яка причина спалахів АЧС на нашій території  і як цьому запобігає ваша служба?
— Знаєте, як це буває: браконьєри ходять на відстріл диких свиней і часто натрапляють на хворих. Звичайно, АЧС — це транскордонне захворювання: адже хворі дикі кабани, перетинаючи кордон, паспорт не показують — заходять на нашу територію і тут гинуть. Мисливці радіють, натрапивши на такий несподіваний «трофей», і затягують «халявну» здобич до себе у двір. М’ясо — дітям, сусідам, а решту згодовують своїм свиням. От вам і поширення хвороби.  Лікар вводить хворій тварині антибіотики — вони не допомагають. Врешті-решт власник звертається до державної служби. І тоді включається в дію розроблений нами план заходів.
Ми розглядаємо кожен випадок як потенційний сигнал до захворювання АЧС. Відбираємо проби, відслідковуємо 24 години на добу. В максимально короткі терміни підозрілі зразки доставляють у регіональні державні лабораторії ветмедицини для первинної діагностики, а для підтвердження — у Дер­жав­ний науково-дослідний інститут лабораторної діагностики та ветсанекспертизи (Київ). Приблизно у 90% випадків ця хвороба не підтверджується. Але все одно повсякчас маємо бути насторожі: новий спалах АЧС може статися кожного дня. Ветеринарна служба постійно працює майже у напіввоєнному режимі. Кожен день нам надходять повідомлення про загибель тварин. На щастя, ці сигнали є зазвичай фактами їхньої природної загибелі.

Так, багато псевдовикликів, багато зайвої, на перший погляд, роботи… Але результати  того варті?
— Погляньте на загальну картину щодо АЧС (випадки протягом 2014 р.)на фоні наших найближчих сусідів: Лит­ва — 9 випадків, Польща — 17, Росія — 64 і Україна — 8. Провадиться чимала робота, і головне — нам вдається підтримувати епізоотичне благополуччя держави.

А як щодо інших інфекційних захворювань?
— На сьогодні у нас кілька неблагополучних випадків щодо туберкульозу та лейкозу. Якщо порівняти дані щодо туберкульозу, то статистика така: якщо у 2000 р. було 70 неблагополучних щодо захворювання господарств, то у 2013-му — тільки одне! Щодо лейкозу ще три роки тому ми фіксували 30 господарств із цим захворюванням, нині — шість. Ведеться активна робота щодо конт­ролю таких хвороб, як сказ, лептоспіроз та Ауєскі. Так, торік проведено 46 тис. лабораторних досліджень на виявлення останньої, а отримано тільки 2673 позитивних результати.
Тому якщо порівняти із даними 2012 р., коли було виявлено 394 господарства із хворобою Ауєскі, то на сьогодні ця кількість зменшилася до 232 випадків.
Нам важливо отримати статус країни вільної від цієї хвороби без вакцинації, щоб мати змогу вийти на міжнародний ринок: живі тварини, сировина, продукція.
Наша країна вже вільна від сапу коней (із 1994 р.), хворобу Нью­касла, класичну чуму свиней, бруцельоз та пташиний грип не реєструємо вже понад п’ять років поспіль. Незалежно від політичної та економічної ситуації ми не маємо права зупиняти роботу, адже від цього залежать добробут та здоров’я українців. Наша служба щорічно проводить понад 600 млн щеплень, 24,5 млн досліджень, 110 тис. об’єктів охоплено контролем щодо дотримання обов’яз­кового проведення ветеринарно-са­ні­тарних робіт.

Яку ще міжнародну діяльність веде Держвет­фіто­служба?
— Із 1994 р. Україна — член Між­на­родного епізоотичного бюро. А на рівні керівників служб ветеринарної медицини України та 40 країн світу погоджено 213 форм ветеринарних сертифікатів на імпорт/експорт підконтрольних ветеринарній служ­­бі вантажів, зокрема 10 із них — для експорту в Алжир, Сербію, Арген­тину, Китай, ПАР, Туреччину та деякі країни ЄС.
Також ми ведемо роботу щодо диверсифікації ринків збуту для українських товарів, а це країни: ЄС, КНР, Південна Корея, Саудівська Аравія, Республіка Ірак. Відтак Україна має право експортувати до країн ЄС морську рибу, бджолиний мед, м’ясо птиці та продукти із нього, яєчні продукти та продукти тваринного походження, призначені не для людського споживання.
 
Із ким наразі ведуться переговори щодо співпраці?
— Стратегічним напрямом усе ж таки залишається Європа. Системи контролю ЄС визнають ще близько 50 країн світу, в тому числі Євразійського, Пів­нічно- та Південно-Амери­кан­ського кон­­тинентів. Це говорить про те, що, відкриваючи кордони Європи, ми автоматично відкриваємо не 28, а 78 країн! Тому вони є нашими стратегічними партнерами. Зробити це доволі важко! Це один із найзарегульованіших ринків у світі. Але Україна на сьогодні приводить своє законодавство у відповідність до вимог європейського.

Інтерв'ю
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала
Органіка
Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.

1
0