Спецможливості
Статті

Важкі часи баклажана

05.06.2008
375
Важкі часи баклажана фото, ілюстрація
Важкі часи баклажана

Від початку XX ст. й донедавна баклажан вважали традиційною південною культурою. Незначну кількість площ він займав у середній зоні, де розсадним способом вирощували холодостійкі сорти. Нові проблеми постали перед культурою з поширенням найлютішого ворога її — колорадського жука. А невдовзі економічні негаразди призвели до того, що баклажан спіткала доля сочевиці, пшениці полби. Втім, прихильники його здаватися не збиралися. Вони міркували приблизно так: якщо не можна впоратися з колорадським жуком, спробуємо вирощувати баклажан у теплицях. І тут нові технології допомогли йому ніби пережити своє нове народження. Нині деяка кількість площ під ним все-таки залишається у відкритому грунті на півдні країни, вирощують його також у плівкових та зимових теплицях.

Плоди баклажана цінні тому, що вони сприяють виведенню з організму холестерину і, як наслідок, значному зниженню його вмісту в крові, на стінках судин. Отже, за допомогою баклажана можна лікувати атеросклероз, запобігати йому. Крім того, значна кількість калію — 238—250 мг у 100 г плодів — посилює роботу серця, сприяє виведенню з організму рідини, поліпшує обмін речовин. Особливо корисні баклажани для людей похилого віку, хворих на серцево-судинні хвороби.
Ті, хто вирішив вирощувати баклажан, дуже важливо знати, що генеративні органи ця рослина формує на пагонах 1 та 2 порядків гілкування. Розміщуються вони близько до середини міжвузлів. Висота закладання першої квітки, що дістала назву “коронної” (фото), характеризує скоростиглість сорту. У скоростиглих сортів і гібридів вона менша порівняно із пізньостиглими.
Пагони, що утворюються нижче коронної квітки, протягом вегетації рекомендується систематично видаляти. Це збільшує врожай плодів. Якщо квітка не поодинока, а суцвіття зібране в китицю, то врожай може дати лише одна — найбільша в суцвітті, інші значно поступаються їй за розмірами. Тому саме її, найбільшу, що дістала назву головної, слід залишити в китиці одну, а решту — видалити. На полі, ясна річ, таке видалення вручну неможливе, але в теплицях — це обов’язковий елемент агротехніки. А що робити з пагонами, розташованими вище? З них вибирають 2—4 найбільш розвинених і підв’язують шпагатом до шпалери, висота якої понад 2 м. Протягом вегетації їх систематично обкручують навколо шпалери. Їх, так само, як і всі інші частини рослинного організму, формують ростові мерісистеми. Втручанням в дію апікального домінування, що контролюється генетично, можна діяти на кущіння рослин. У цьому напрямку за кордоном проводять інтенсивні дослідження. Визначено, що інтенсивність кущіння баклажана визначається надходженням фітогормонів (передусім — цитокінінів) до надземних бруньок рослин. Для формуванні їх, з метою посилення надходження фітогормонів до генеративних органів, пагони, які розташовані нижче коронного бутона (першої квіткової китиці) видаляють, щойно буде сформовано бажану форму куща. Для пагонів, розташованих вище нього, застосовують прищипування (видалення верхівкових бруньок) та пасинкування (повне видалення бічних пагонів — пасинків). Прищипують пагони, які досягли довжини 8—15 см. На них залишають 1—2 розвинених квітки. Після знаття плоду (інакше кажучи, апікального домінування) пагін видаляють (виламують). Доволі перспективними є досліди з регулювання кущіння, зміни вегетативного апексу генеративним, посилювання цвітіння хімічними регуляторами росту, природними фітогормонами.
Яка кількість їх є оптимальною — 2, 3 чи 4? Це є предметом досліджень багатьох учених у різних світлових зонах, за різної площі розміщення рослин. Існують навіть розбіжності щодо термінів у формуванні рослин. Так у Нідерландах густоту оцінюють ща кількістю пагонів на 1 м2, тоді як у Росії — за кількістю рослин на 1 м2. В Україні з цим поки що не визначилися. Добре, якщо огірок або помідор формують в одне стебло, тоді кількість рослин та пагонів збігається. А якщо — у кілька пагонів? Інколи незнання цього призводить при перекладанні іноземних статей до неправильних рекомендацій. До речі, пагоном називають орган вищих рослин, що складається з бруньок, стебла та листя. Отже, формування рослини відбувається не у “2—4 стебла”, а у “2—4 пагони”. В умовах Київської області за густоти 2,5—2,8 рослини на 1 м2 кущ баклажана краще формувати у 2 пагони.
При вирощуванні в полі теж виявлено дещо цікаве. Баклажан є пластичною культурою, його трансплантація на помідор і паслін чорний дає змогу вирощувати його у північних регіонах. Насіння його починає проростати за температури 13°С. Температурою для проростання та подальшого утворення вегетативних органів є 22—29°С. За температури повітря 10—15°С, залежно від сорту, ріст рослини зупиняється, хід фізіологічних процесів уповільнюється. Тому це явище можна використовувати для консервування розсади, що дає змогу скоротити витрати на її вирощування на 15–20%. За температури 0 оС рослини баклажана гинуть. Однак холодостійкість їх збільшується на 1–2°С, якщо застосувати гартування: витримування проростаючого насіння протягом 15 днів за температури 5–10°С.
Найвимогливішими рослини баклажана є до оптимальної температури та найменш стійкі — до низької (нижче 10°С) у період з моменту сходів до цвітіння. Після його початку вони здатні переносити зниження температури до 8–10°С протягом близько 20 днів. Вимоги рослин до температури грунту також не однакові протягом вегетації. Вони залежать від віку рослин. Так, у перші фази росту й розвитку вони краще ростуть за температури грунту 15°С і вище. Від часу утворення генеративних органів ці вимоги дещо знижуються, і рослини протягом близько 10 днів можуть переносити температуру грунту 10°С.
Світлова стадія фотосинтезу починається в баклажанів з фази появи першого справжнього листка (на 7—9 день після сходів) і скоріше проходить за 10—12-годинного дня, залежно від сорту. Особливо чутливі рослини до короткого дня в період до цвітіння. Після його початку вони можуть швидко розвиватися за більш тривалого освітлення. Проте є сорти — нейтральні щодо довжини дня.
Рослини баклажана відрізняються сильною реакцією на спектральний склад світла: під денним і червоним, короткохвильовою синьо-фіолетовою радіацією, вони розвиваються швидше. Розсада потребує освітлення на рівні 6000—8000 люкс. Для цього у процесі вирощування її в теплицях 3—4 світлових зон застосовують додаткове освітлення спочатку цілодобово, а потім по 12–14 год. Високою потребою у світлі характеризуються також генеративні органи баклажана. Навіть добре розвинена квітка не може утворити плід, якщо буде затіненою. Через це одним із заходів формування використовують “освітлення рослин” — видалення нижнього старого листя, недорозвинених квіток в китиці, розміщення та орієнтацію пагонів у просторі, вибір кількості їх, оптимальної густоти рослини. Усе підпорядковується оптимальному режимові освітлення, від якого залежить перебіг фотосинтезу, а зрештою й врожай плодів.
Баклажан добре реагує на внесення добрив, проте водночас має схильність до надмірного вегетативного росту на шкоду плодоутворенню. Цей процес дістав назву “жирування” рослин. Ознакою його є потужний розвиток листкового апарату та стебел, внаслідок чого повільно утворюються генеративні органи. Для боротьби з цим явищем потрібно зменшити внесення азотних добрив.
У літературі є відомості про те, що коренева система баклажанів погано засвоює магній. Тому доцільно раз на тиждень проводити позакореневе підживлення цим елементом (10—15 мг/рослину). Через це також не можна запізнюватись із збиранням плодів, адже час формування насіння рослина витрачає велику кількість цього елемента. Оскільки він входить до складу хлорофілу, то у разі запізнення із збиранням врожаю плодів ріст рослин зупиняється. Якщо баклажан вирощують на різних субстратах, то переважним за виносом елементом є калій: його винос більше, ніж азоту, утричі, а ніж фосфору — у 2—5 разів.
Опанування агротехніки вирощування баклажанів, хочеться вірити, допоможе збільшити виробництво його плодів в Україні.

Ю. Слєпцов, канд. с.-г. наук

Інтерв'ю
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації

1
0