Спецможливості
Статті

В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну?

05.06.2008
541
В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну? фото, ілюстрація
В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну?

Заправляти автомобілі імпортним біопаливом, виробленим на основі української технічної сировини, — така перспектива світить нам у недалекому майбутньому.

Доктор сільськогосподарських наук, завідувач відділу нових культур Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка Джамал Бахлулович Рахметов нещодавно повернувся з Чехії. Його запросили туди організатори міжнародної конференції, присвяченої... виключно розробкам відділу, очолюваного впродовж десятиліть відомим ученим-інтродуктором, селекціонером Юрієм Утеушем, а нині — Джамалом Рахметовим. У цій країні, так само як і в багатьох інших, уже давно зацікавилися кормовими, овочевими, пряноароматичними культурами, виведеними в Києві. Особливої популярності набув щавнат (щавель гібридний овочево-кормовий сорту Румекс ОК-2) — до конференції в Празі видали про нього навіть спеціальний буклет. На честь великого вченого чехи, за погодженням з українцями, офіційно назвали в себе щавнат щавлем Утеуша. Що ж то за культура, що викликала таку увагу і повагу за кордоном?

Згідно зі всесвітньою стратегією ботанічних садів щодо охорони рослин, основними напрямами наукових досліджень у цій галузі є збагачення генофонду рослин селекційними методами, селекція нових культур і опрацювання біологічних основ їх вирощування. Від часу створення в ботсаду відділу нових культур учені під керівництвом Юрія Адольфовича Утеуша взяли курс на комплексні інтродукційні та селекційні дослідження видів, що становлять високу народногосподарську та економічну цінність. У пошуках багаторічних високопродуктивних стійких до екстремальних умов рослин звернули увагу на щавель тянь-шанський. Він придатний для годівлі тварин дуже ранньої весни, але маловрожайний і, до того ж, містить значну кількість щавлевої кислоти, що знижує смакові якості молока в молочних корів. 1974 року розпочали гібридизацію його як батьківської форми зі щавлем шпинатним (шпинат англійський) як материнської форми. Останній — малопоширений, пізніше достигає, але більш високорослий, з незначною кислотністю. У результаті отримали мжвидовий гібрид, який за продуктивністю біомаси та насіння перевищує батьківську форму, стійкий до несприятливих умов, високорослий, довговічний, має незначну кислотність. Після тривалих відборів у 80-ті роки минулого століття гібридний кормовий щавель був районований під назвою Румекс К-1. Як найбільш рання високопродуктивна багаторічна високобілкова рослина сорт-гібрид швидко поширився не лише в господарствах України, а й опановував дедалі більші простори за її межами.

За допомогою цього велетня серед трав’янистих, який напрочуд добре поєднав у собі якості англійського шпинату та високогірного щавлю тянь-шанського, Юрій Утеуш “прорубав вікно” в Азію — спершу до Казахстану, а потім і до Китаю, де Румекс вирощують уже на значних площах. У чотирьох інститутах Алмати, у тому числі в НДІ харчування та НДІ фізіології людини і тварин, навіть розробили комплекс біологічно активних добавок як для годування тварин, так і для дієтичного та лікувально-профілактичного харчування людини, а також десятки рецептів страв на основі зеленої маси щавлю гібридного. Неабиякої популярності він набув завдяки ідеальному співвідношенню білків, вітамінів, макро- та мікроелементів, що сприяє швидкому та повному засвоєнню їх організмом. На свої розробки казахські інститути отримали патенти.

Селекційна ж робота в ботсаду тривала — наслідком її став новий, більш високопродуктивний гібрид на основі тих самих видів щавлю. 2001 року він був районований в Україні та рекомендований для вирощування в усіх кліматичних зонах країни під назвою щавнат (сорт Румекс ОК-2). Автори його — Юрій Утеуш і Джамал Рахметов. Так було створено нову багаторічну культуру, що поєднала в собі за спадковістю кращі якості батьківської пари і придатна для універсального використання як кормова й овочева рослина. Це підтвердили інтродукційні випробування в інших країнах. Зокрема, в умовах Китаю щавнат показав високу морозо- та холодостійкість, здатність виносити з грунтів солі (до 375 кг/га щорічно), стійкість до перезволоження. При триразовому скошуванні за вегетацію він дає 15 т сухої трави з гектара. Недарма китайці рекомендують вирощувати його в гірських районах, на засолених грунтах, деградованих луках. А от у Чехії після багаторічних випробувань він дістав широке визнання ще й як енергетична рослина, що має всі оптимльні характеристики для виробництва біопалива. У країні почали активно впроваджувати новий напрям використання біомаси щавлю гібридного, відпрацювавши технологію вирощування, переробки та використання біопалива для обігрівання житлових та виробничих приміщень. На цьому аспекті, не менш важливому і для України, зупинимося детальніше.

За останні роки чехи збільшили виробництво біодизелю в десять разів. Особливо помітних успіхів досягли у питанні використання біомаси рослин для опалювання різних споруд. З 1994 року випробовують культури і київського ботанічного саду — окрім Румексів, ще й нові сорти сильфії, мальви, сиди багаторічної... Те, що площа під ними рік у рік зростає, свідчить про неабиякий потенціал інтродуцентів.

— Наші близькі сусіди поставили за мету на 30–40% забезпечити енергетичну незалежність держави саме за рахунок енергоносіїв рослинного походження, — розповідає Джамал Рахметов. — На власному прикладі переконалися: скажімо, аби задовольнити потреби в енергоресурсах села на 100 осель, досить посіяти 80–100 га щавлю чи сиди. Для опалення одного будинку треба 4–6 т сухої речовини — трав’яну масу на спеціальному обладнанні переробляють на “дрова” — брикети. Дедалі більший попит мають і гранули — у конструкції котлів передбачено автоматичну подачу їх, тож тепло в квартирі можна підтримувати й тоді, коли господаря немає вдома. Фірма “Вернер” налагодила випуск різних типів котлів, камінів — і всі працюють на біопаливі. Вони у півтора-два рази дорожчі, ніж газові, але держава виділяє солідну дотацію на їх придбання. Бо зацікавлена в тому, щоб якомога менше імпортувати звичайне паливо — дороге та екологічно шкідливе. Котли постійно удосконалюють — їх сьогодні охоче, у дедалі більшому обсязі, купують не лише західновропейці, а й прибалти, білоруси, росіяни. Пропонували й Україні випустити агрегати спеціальної конструкції -— для утилізації забруднених радіацією чорнобильських лісів, та нікого те не зацікавило.

— Під час міжнародної конференції, — продовжує вчений, — ми побували на деяких підприємствах, які використовують альтернативні джерела енергії. У місті Замберг відвідали завод, що випускає близько 200 видів комбікормів, — він повністю працює на біопаливі. Сировиною для нього слугують наші щавель та сида, які сама комбікормова фірма “Фітмін” і вирощує. Як нам пояснили, біопаливо уп’ятеро дешевше від солярки. І не виділяє токсичних відходів. На конференції не лише чехи виявляли великий інтерес до нових культур Національного ботанічного саду України. Проте чехи співпрацюють з нами найбільш плідно. На сорт щавнату Румекс ОК-2 уже оформляють патент — ми передали їм 5 відсотків авторського права, щоб мати змогу виходити на інші європейські країни. В Україні, на жаль, на нові культури (окрім кількох, що вважаються основними) видається лише авторське свідоцтво, яке не є документом, що захищає авторське право. Таким документом є патент.

— Чи не трапиться так, Джамале Бахлуловичу, що ми скоро імпортуватимемо, крім нафти й газу, ще й біопаливо, вироблене підприємливими сусідами з нашої ж технічної сировини?

— Цілком можливо, бо Україна не поспішає розвивати ринок біодизелю. Науковці відділу нових культур з болем констатують ослаблення уваги в державі до їхніх творчих розробок. Навіть у такій традиційній галузі, як кормова. Згадують ті часи, коли діяла чітка система впровадження селекційних новинок у виробництво — вони швидко потрапляли на поля, отримували прописку в нових і нових регіонах. Нині ніхто в Україні не координує роботу вкрай важливої галузі, у тому числі й щодо нових культур. У Міністерстві аграрної політики навіть відділ кормовиробництва ліквідували. А в якому стані перебуває тваринництво — відомо всім.

Ми тримаємо першість у світі лише за обсягом розорюваності власної території. Рівень освоєння земельного фонду становить близько 70 відсотків, тоді як у Європейському Союзі — 43. Якщо в Німеччині розорюється 28% землі, Великій Британії — 25, США — 20, то в нас — понад 57. Зате врожайність зернобобових культур у Великій Британії — 70,9 ц/га, Франції — 69,3, США — 51,4, Норвегії — 39,9 ц/га, а в Україні пересічно — 18–20 ц/га. Давно йдуть розмови про те, щоб вилучити з обробітку до 10 млн га орних земель та перевести їх у сіножаті, пасовища, лісопосадки — а справа майже не рухається. Засіяти б бодай частково ті площі кормовими культурами, створеними в Національному ботсаду, — і надійну базу для тваринництва мали б, і загальну екологічну ситуацію поліпшили б... Зацікавленість виявляють поодинокі фермери, сільські підприємці. Звісно, якщо не брати до уваги сусідів — он з Росії пачками надходять пропозиції розмножувати київські сорти, білоруси взялися активно висівати високостеблові рослини в чорнобильській зоі, шлють гінців за насінням Молдова, Казахстан...

— Могли б уже й власну целюлозу виробляти, — каже Джамал Рахметов. — З тієї ж сиди, сильфії, які дають за рік з гектара до 25 т сухої речовини та ростуть на одному місці до 20 років.

А втім, повернімося до наших баранів — рослин як альтернативних джерел енергії. Нещодавно в Києві відбулася Друга міжнародна конференція з біодизелю, на якій наводилися вельми цікаві дані. Завдяки протекціоністській політиці ЄС, щорічне виробництво біодизелю у Європі зросло до 2 млн т, до 2010 року його використання в загальній масі палива мають довести до 12%. Дедалі більшого попиту в цивілізованому світі набувають паливні суміші, що містять до третини компонентів рослинного походження. Провідні автомобільні компанії — “Ауді”, “Фольксваген”, “Шкода” — почали випускати пристосовані до такого палива моделі. У Німеччині, скажімо, біодизель пропонують уже понад 1,7 тисячі автозаправок — він там дешевший за звичайне дизпаливо. А в Латвії ввели високий акцизний збір на ввезення останнього, стимулюючи в такий спосіб виробництво вітчизняного біологічного палива. Виробникам технічного ріпаку на кожен гектар посіву надається дотація у 320 євро — Європа зацікавлена в значному розширенні площ під ним. Вони зростають,а ріпакової олії у зв’язку з шаленим попитом не вистачає — у Німеччині, наприклад, підприємства з випуску біопалива завантажені лише на 30%.

Ото б Україні сказати своє вагоме слово: на думку фахівців, вона має величезний селекційний потенціал та сприятливі кліматичні умови для того, щоб засівати ріпаком без шкоди для інших культур 1,5 млн га. А ще ж є сильвія, сида, щавель, суріпиця, амарант, мальва... Могли б заробляти на експорті мільйони доларів, могли б уже тепер бодай частково вирішити питання альтернативних енергоносіїв... Про це говорилося не лише на конференції з біодизелю. Про це йдеться вже давно і на всіх рівнях. Ось із інтерв’ю міністра аграрної політики Сергія Рижука:
“...Ріпак — серйозна альтернатива соняшнику. Це — великий “лікар” землі. А при згорянні одного грама його виділяється 3000 калорій: стільки дає єдиний у світі продукт — сало. Чехія уже виробляє 1,17 млн т ріпаку, він займає 14% посівних площ. Якщо в Україні буде хоча б 9% посівів, а врожай становитиме 9 млн т, то можна буде одержати 3,5 млн т біодизельного палива і ним повністю забезпечити сільське господарство. За моїм глибоким переконанням, завдяки ріпакові наша країна зробить стрибок у світову економіку. У мене вже чотири роки лежить доповідна записка Президенту, і якщо моя ідея не знайде розуміння, ми знову відстанемо років на 20”.

Скільки ще та доповідна записка лежатиме — невідомо. Відомо інше: так само як і торік, цього року площі під ріпаком у країні становлять 300 тис. га. Ніхто вам не скаже, скільки посіяно сиди, щавнату, сильфії... Багато хто й не чув про такі культури, не знає, що з ними ведуться успішні селекційні роботи на полях під Києвом. Зате про це добре знають чехи, китайці, казахи.

М. Пуговиця

Інтерв'ю
Попри бурхливий розвиток аграрного сектору в економіці України рівень проникнення агрострахування у сільське господарство коливається на позначці 2-3%. Натомість світовий досвід підказує, що становлення потужної аграрної держави неможливе... Подробнее
Органічне землеробство в поєднанні з бджолозапиленням - новий перспективний тренд у сільському господарстві. Не відстають від світових тенденцій і українські аграрії. Компанія "Агроінвест Холдинг" ризикнула і запустила пілотний проект з... Подробнее

1
0