Спецможливості
Новини

Українські банкіри — аграріям: “Грошей для вас нема і не буде!”

09.12.2008
316
Українські банкіри — аграріям: “Грошей для вас нема і не буде!” фото, ілюстрація

Наприкінці жовтня та на початку листопада відбулися дві конференції: “Олієжирова промисловість’2007”, яку організувало інформаційне агентство АПК-Інформ, і “Матеріально-технічні ресурси для аграрного сектору: ризики та перспективи” (організотор — Украгроконсалт). Як видно із назв, конференції присвячувалися різним темам, але, як виявилося, їх об’єднала одна спільна: світова фінансова криза, яка фактично й визначила напрям роботи обох заходів.

Наприкінці жовтня та на початку листопада відбулися дві конференції: “Олієжирова промисловість’2007”, яку організувало інформаційне агентство АПК-Інформ, і “Матеріально-технічні ресурси для аграрного сектору: ризики та перспективи” (організотор — Украгроконсалт). Як видно із назв, конференції присвячувалися різним темам, але, як виявилося, їх об’єднала одна спільна: світова фінансова криза, яка фактично й визначила напрям роботи обох заходів.

Тут, мабуть, слід було б почати наводити дані про ситуацію в світі в розрізах видів сільськогосподарської продукції: виробництво, споживання, кінцеві запаси, тренди тощо. Але кого цікавить погода в Буркіна-Фасо, коли лихо на твоєму подвір’ї? Тому оминемо цю частину й перейдемо до найактуальніших тем сьогодення, а саме: де взяти гроші і що робити на безгрошів’ї?
Неявним гаслом обох конференцій стала фраза представника банку “Каліон банк Україна” Олексія Миколаєнка: “Не розраховуйте на банки в 2009 році!”. Аргументація була така:
1. Більшість кредитів видавали на придбання житла. Кредити видавали у валюті (менша банківська ставка), а доходи позичальники отримують у гривні. Фактична девальвація гривні на 20% означає автоматичне подорожчання кредитів на такий самий відсоток. Але ситуація для позичальників погіршується тим, що банки ужорсточують умови сплати боргу, підвищуючи відсотки за кредит.
2. Кілька банків опинилися на межі банкрутства й були продані: “Промінвестбанк”, “Надра” та “Дельта”. Хоча нові власники обіцяли влити в придбані ними банки вільні кошти для підвищення їхньої ліквідності, вони насправді тут же стали в чергу до Національного банку України за перекредитуванням (видати нові кредити для погашення заборгованості за старі. — Ю. М.).
3. Банки починають відчувати скруту через неповернення кредитів промисловими підприємствами, які в умовах глобальної фінансової кризи стикнулися зі скороченням попиту на їхню продукцію. В Україні вже зупинилися кілька потужних підприємств металургійного та гірничо-видобувного комплексу.
4. Іноземні банки, які мають в Україні “дочок”, не виявляють великого бажання перекредитовувати їх через високий ризик дефолту (неповернення боргу). Нині цей ризик для України оцінюється у 80% (тобто банкіри вважають, що в Україні станеться дефолт з імовірністю 80%). Якщо раніше банки могли залучати кошти за ставками LIBOR+1 — LIBOR+2%, то тепер мова вже йде про відсотки, не менші ніж LIBOR+10. (LIBOR — це ставка, за якою західні банки дають кредити один одному).
5. У багатьох випадках самі іноземні материнські банки відчувають гострий брак коштів.
6. Навіть такий інструмент кредитування, як гарантії, тепер не працює.
7. Порятунком для України міг би бути прихід у країну західних банків, але цьому чинять страшенний спротив власники українських банків, які звикли працювати в неконкурентному середовищі. Західні банки могли б надавати позики з маржею десь в 1%, тоді як знайти український банк, який має маржу менше 5%, неможливо. Ну а власники українських банків — дуже впливові люди, серед них багато народних депутатів. Тож і тут — глухий кут.
Висновок напрошується сам собою: аграрний бізнес як один із найбільш ризикованих буде позбавлений фінансування — у банків просто немає коштів. Прості підрахунки показують, що наступного року банківська ставка за кредити в Україні буде не меншою ніж 30%, що є вбивчою для всіх галузей економіки, не тільки для сільського господарства.
Наш уряд, за його словами, прийшов на допомогу аграрному сектору:  змусив банки пролонгувати взяті сільгоспвиробниками кредити до 1 червня 2009 року. Це — все одно, що засудженому до смертної кари повідомляють, що страту перенесено на завтра. За цього варіанту залишитися “живими” аграріям може допомогти тільки диво: стрімке зростання цін (удвічі-втричі) на сільськогосподарську продукцію навесні наступного року. Але така “ведмежа послуга” від уряду, швидше за все, обернеться аграріям зле.
Отже, розглянемо ситуацію. Борги тепер віддавати банкам не треба. Сільгосппродукцію виробництва 2007/2008 маркетингового року продадуть, а кошти використають для фінансування посівної кампанії (нових кредитів банки не дадуть). Але ж у травні нового врожаю ще не буде. Чим гасити борги банкам, якщо торішнього врожаю вже немає, а нового — ще немає?
Ось як прокоментувала ситуацію з кредитуванням аграрного сектору економіки наступного року керівник сектору рейтингів підприємств АПК рейтингового агентства “Кредит-рейтинг” Катерина Васіна на конференції “Олієжирова промисловість’2008”: “Останнім часом ситуація з кредитуванням підприємств АПК суттєво погіршилася. Через це можна очікувати, що в гіршій ситуації опиняться підприємства, що залучили короткотермінові кредити. Перекредитуватися підприємства, скоріше за все, не зможуть, а погасити кредити за рахунок обігових коштів буде доволі складно в умовах сталого падіння цін на сільгосппродукцію. Отже, деякі компанії будуть змушені продавати активи, а деякі — виходити з ринку”. “Виходити з ринку” — це ввічливий синонім терміну “збанкрутувати”.
В умовах фінансової кризи цікавим, навіть з наукового погляду, є доля суперлатифундій, яких у нас евфемістично називають “агрохолдингами”. З одного боку, ці суперлатифундії (середній і дрібний аграрний бізнес може не турбуватися) могли б звернутися за кредитами до таких фінансових інститутів, як Європейський банк реконструкції та розвитку або Міжнародна фінансова корпорація. З другого боку, цим суперлатифундіям потрібні просто фантастичні суми на десятки, а то й сотні мільйонів доларів кожній. А от відповідної застави у них немає (в умовах падіння цін на основні сільськогосподарські товари в світі навіть новий урожай не розглядається як приваблива застава).
Про набагато складніші проблеми суперлатифундій розповів директор Інституту кон’юнктури аграрних ринків (Москва) Дмитрій Рилько. Проблема полягає в тому, що навіть у звичайних умовах агрохолдинги характеризуються поганим менеджментом. (Фахівців з антикризового менеджменту наша країна взагалі не має — досить послухати ті безпорадні “балачки” від уряду, Верховної Ради, Секретаріату Президента та Національного банку України. Що вже казати про якісь агропідприємства.)
Нарешті, якщо агрохолдинги займаються не тільки виробництвом сільгосппродукції, а й її переробкою (наприклад, бурякоцукрові комплекси), то кредити їм потрібні не на рік, а на два (а то й більше). А тривалих кредитів у гривні в Україні просто не існує.
Багато суперлатифундій залучали кошти під емісію облігацій (про що свого часу вони з радістю заявили на весь світ). Тепер в умовах потреби перекредитування вони не можуть домовитися з кредиторами через дуже велику кількість останніх (з одним-двома банками легше було б домовитися), і їх чекає дефолт.
Що може врятувати суперлатифундії? Лише державна підтримка. Але суперлатифундій багато, а держава одна. Всім вона не допоможе, можливо, хіба якійсь жменьці (вгадайте, кому саме).
Але проблема з суперлатифундіями в умовах кризи має ще один вимір: немає учасників ринку, які могли б прийняти активи агрохолдингів, що збанкрутували, через їхні величезні розміри. Тут могли б допомогти іноземні компанії, але досвід свідчить, що мало хто ризикує інвестувати в сільське господарство України, особливо в умовах, коли немає приватної власності на землю, та за повсякденного рейдерства на активи підприємств в Україні.
Поруч із проблемою кредитування аграрних підприємств стоїть проблема інвестицій. Як засвідчила нинішня фінансова криза, в Україну йшли переважно спекулятивні інвестиції, в тому числі в цінні папери українських підприємств. Із початком фінансової кризи цей спекулятивний капітал “побіг” геть, і виявилося, як сказав хлопчик із казки Андерсена, “а король-то голий”. Тепер про інвестиції так званий реальний сектор економіки можна просто забути. Вже не до нарощування потужностей — дай Боже, аби вижити. А в нинішніх умовах виживуть ті, в кого частка кредитів буде мінімальною.
Та й про які інвестиції в реальний сектор економіки може йти мова, якщо ставка рефінансування Національного банку України нині становить 12%? І це тоді, коли керівництво Федеральної резервної системи США (аналог нашого НБУ) прийняло рішення про зниження ставки рефінансування до 1%, щоб стимулювати інвестиційну діяльність!
Ще один цікавий аспект, який обговорювався під час обох конференцій: цього року виграли ті, хто продав урожай одразу після збирання. Парадоксально, але тоді ціни виявилися найбільшими. Тепер ціни впали і спад триває, і коли вони почнуть зростати (і чи зростатимуть взагалі) — ніхто не знає. І що це означає?
А означає це, як зазначив директор Украгроконсалту Сергій Феофілов, скорочення світової торгівлі (де ти, експорт з України?), падіння попиту на “дорогі” сільськогосподарські товари, зростання використання робочої сили, посилення адміністративного втручання в ринок. А крім того, падіння цін на сільськогосподарську продукцію не супроводжується аналогічним падінням цін на матеріально-технічні ресурси: добрива, засоби захисту рослин, техніку, пально-мастильні матеріали.
Чудовим прикладом є ситуація в олієжировому комплексі.
Європейський Союз прийняв рішення припинити субсидування виробництва біодизелю з пальмової та соєвої олій. Але пальмова олія є харчовою олією, до того ж, значно дешевшою за соняшникову. А це означає, що пальмова та соєва олії почнуть “тиснути” на ринок харчових олій, ще більше збиваючи ціни, а отже, — збивати ціни на соняшник (в Україні вже давно використовують пальмову олію для виготовлення дешевих майонезів і маргаринів). По друге, ціни на рослинні олії дуже сильно залежать від ціни на нафту: падає ціна на нафту — падають і ціни на рослинні олії. За ціни на нафту 55 дол./барель ціна на рослинні олії буде в межах 500–600 дол./т. Ціни на харчові олії тісно пов’язані з рівнем доходів населення: за умов падіння реальних доходів населення, в тому числі через девальвацію гривні, не можна сподіватися на зростання цін на рослинні олії. Ще однією проблемою є імпорт значно дешевшого м’яса (свинини, курятини) з Південної Америки та США. Імпорт м’яса означає скорочення попиту на шроти і, як наслідок, на олії.
А тут ще й додався скандал із виявленням в українській соняшниковій олії слідів нафтопродуктів, що мало наслідком ужорсточення умов експорту української олії. Додамо до цього квотування (а фактично — заборону) урядом експорту олії навесні цього року, що мало наслідком не тільки обмеження валютних надходжень, а й накопичення великих перехідних залишків, які тепер створюватимуть додатковий тиск на ціни.
І про які інвестиційні проекти в олієжирову галузь може йтися, коли наявні потужності з переробки насіння олійних культур у півтора раза перевищують урожай олійних культур. Та й за умовами вступу в СОТ експортне мито на насіння соняшнику цього року становить 14%, кожного наступного року воно зменшуватиметься на 1% — до 10%. Тобто мова йде про зменшення прибутку. А тут ще й уряд у спробі зупинити падіння цін на насіння соняшнику намагається скасувати експортне мито.
Переробні підприємства кредитуються, використовуючи як заставу свої акції, причому обсяг кредитування залежить від ринкової вартості підприємства. А в Україні фондовий ринок упав більш ніж на 80%. Вартість “Кернел-груп” впала на 64%, групи “Креатив” — на 32 відсотки.
Ну й що робити?
Перша порада експертів: скоротити посіви культур наступного року, але максимально забезпечити агротехнології на тих землях, що будуть в обробітку. Краще дати повний комплект добрив, засобів захисту рослин, посіяти якісне насіння, щоб отримати врожай високої якості. Саме на нього буде попит наступного року.
Порада друга: зосередитися на кількох найбільш рентабельних культурах. Такими наступного року будуть продовольча пшениця, соняшник і ріпак. До речі, частка ріпаку в олійній групі постійно зростає, насамперед завдяки попиту європейських переробників. Якщо цього року з України було експортовано 85% урожаю ріпаку, то, за прогнозами експертів, наступного року ця частка зросте до 91 відсотка.
Порада третя: домовлятися з постачальниками матеріально-технічних ресурсів щодо товарних кредитів. Багато з цих постачальників МТР є іноземними компаніями, а отже, вони легше зможуть отримати кредити на закордонних фінансових ринках. Але на це можуть розраховувати тільки ті сільгоспвиробники, які є давніми та надійними партнерами постачальників матеріально-технічних ресурсів. Ті, хто щороку міняв постачальників МТР, шукаючи миттєвої вигоди, можуть про такий вид кредитування забути.
Порада четверта: купувати техніку, що була у використанні. В переважній більшості випадків якість такої техніки не поступається якості нової, а коштує вона вдвічі-втричі дешевше.
Остання порада експертів: позбавлятися непрофільних активів. От, скажімо, власник компанії “Інтерпайп” купив своїй дружині — Олені Франчук (дочці екс-президента України Леоніда Кучми) — за кошти своєї компанії замок у Лондоні вартістю 160 млн доларів. У даному разі лондонський замок на балансі “Інтерпайпу” є непрофільним активом. Коли в Україні вибухнула фінансова криза, Віктор Пінчук, замість того, щоб продати придбаний замок для погашення боргів за кредити, звернувся до уряду з проханням надати йому для цього кредит. Або, скажімо, Ринат Ахметов є власником футбольного клубу “Шахтар”. Футбольний клуб “Шахтар” є непрофільним активом для компанії Рината Ахметова “Систем капітал менеджмент” (чудова назва для української компанії, чи не так!) До речі, купівля закордонних замків, футбольних команд (“Челсі”, наприклад) тощо є одним із способів вивезення грошей за кордон.
Усім щасливого Нового року!

Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Українська делегація на продовольчій виставці в Японії. Крайній праворуч - Юрій Луценко
Японія, як відомо, — одна з найзаможніших країн світу. При цьому за кількістю населення лише трохи поступається Росії. А ще дуже обмежена в земельних ресурсах, тож більшістю продуктів забезпечити себе не може. Це робить ринок «країни сонця... Подробнее
Микола Горбачов, керівник New World Grain Ukraine (Soufflet Group), президент Української Зернової Асоціації
Для успішного ведення агробізнесу мало виростити і зібрати хороший урожай, потрібно ще вміти його продати. Про основні засади роботи зернового трейдингу в Україні propozitsiya.com розповів

1
0