Українська птиця: вистачить на всіх

Згідно із зоологічною класифікацією, клас птахів об’єднує близько 40 рядів і 8600 видів. Людина ж одомашнила з них трохи більше десяти видів, із яких сільськогосподарськими стали лише кури, гуси, качки та індики. Основа ж промислового виробництва птиці — курка. І саме на ній нині великою мірою тримається продовольча безпека нашої країни. Адже темпи розвитку галузі птахівництва в кілька разів випереджають інші тваринницькі галузі. За останні п’ять років виробництво м’яса бройлерів зросло у 14,7 раза (з 27 тис. тонн у 2000 р. до 396 тис. тонн у 2005 р.), яєць курячих харчових — у 2,2 раза (з 3 млрд шт. до 6,5 млрд шт.) А щоб і надалі працювати успішно, потрібно визначити точну перспективу і методи її реалізації. Для цього майже шістсот учасників із 23 країн світу взяли участь у Другій міжнародній науково-практичній конференції з птахівництва, що відбулася 18-22 вересня в місті Судак АР Крим. Її організатори — Міністерство аграрної політики України та Союз птахівників України.
Конференція зібрала науковців, головних спеціалістів птахогосподарств, начальників обласних управлінь ветеринарної медицини, провідних світових та вітчизняних виробників обладнання, кормів і кормових добавок для птахівництва.
Можна впевнено стверджувати, що птахівнича галузь нашої держави вже зробила серйозну заявку щодо виходу на міжнародний ринок. Підтвердженням цьому стала й вітальна телеграма учасникам заходу від Джима Саммера, президента Всесвітньої ради птахівників, членами якої є США, Аргентина, Бразилія, країни ЄС. Зокрема, в ній зазначалось, що світові експерти птахівництва, аналітики ринку, економісти вражені темпом росту виробництва м’яса птиці в Україні за останні кілька років, аналогів якому немає в інших країнах. І цілком закономірно, що Україна стала одним із засновників цієї міжнародної організації. Мета Всесвітньої ради птахівників — звернути увагу на наукові проблеми, які сьогодні потребують невідкладного розв’язання, одна з них — високопатогенний грип птиці, що може принести біду в будь-яку країну, незалежно від кордонів. Тож треба спільно шукати спосіб боротьби з підступною хворобою — наголошувалось у посланні.
Уже тепер українські птахівники мають технологічні показники на рівні кращих бразильських компаній, зокрема, середньодобові прирости птиці — 50 грамів; висока збереженість поголів’я; 310-320 штук яєць на курку. За показниками собівартості й продуктивності яєчні та м’ясні птахопідприємства працюють на рівні світових стандартів, впевнено конкуруючи з імпортною продукцією, що є важливим чинником для входження України до ЄС та СОТ. З іншого боку, зростаюча роль нашої держави на східно-європейському ринку м’яса птиці не може не хвилювати інших його учасників. Іноземні гості в спілкуванні під час семінарів навіть не приховували свого занепокоєння з цього приводу. Адже ринок є ринок. І дуже важливо, що держава підтримує на цьому шляху свого виробника, про що говорив, відкриваючи конференцію, Петро Вербицький, заступник міністра агрополітики. Він наголосив, що важливість цього зібрання саме в тому, що його учасники розглянуть найбільш глобальні та першочергові питання розвитку птахівництва, впровадження найпередовіших методів і технологій вирощування птиці, годування, питання племінної справи, біобезпеки й захисту птахівництва від інфекційних захворювань. Відзначаючи різке зростання виробництва продукції птахівництва за останні п’ять років, Петро Вербицький пояснив це двома факторами: держава надала систему пільг для розвитку галузі, й вітчизняні інвестори скористалися цими пільгами — вклали гроші у птахівничий бізнес. Він нагадав, які саме пільги було надано: пільгове оподаткування — це податок на додану вартість та єдиний сільськогосподарський податок; здійснення доплат сільгосппідприємствам за проданих на забій курчат-бройлерів; запровадження часткового фінансування програми селекції у птахівництві — 10-12% від фактичної потреби; фінансова підтримка через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів; 30% компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. Тож державна підтримка, з одного боку, та інвестиції, з іншого, сприяли швидкому нарощуванню обсягів виробництва. Значні фінансові вкладення дали змогу відновити в Україні роботу практично всіх великих бройлерних підприємств і в двічі-тричі збільшити виробництво продукції на наявних потужностях за рахунок технічного переоснащення, нових досягнень у технології годівлі та утримання, запровадженні ефективного менеджменту. Питома вага м’яса птиці в загальному обсязі виробництва в 2005 р. збільшилась до 56,6% проти 10% в 2000 р. Весь приріст продукції здійснювався за рахунок провідних птахопідприємств.
 За ці роки створено потужну, сучасну, з кращою світовою генетикою, племінну базу (в основному репродуктори II порядку). Якщо в м’ясному птахівництві всі великі бройлерні фабрики мають власну племінну базу і на 95% задовольняють потребу в племінній продукції (а до кінця 2006 р. забезпечать її повністю), то в яєчному птахівництві племінний молодняк уже експортують до 10 країн. Крім того, добовий молодняк реалізують фермерам, населенню, а інкубаційні яйця — інкубаторно-племінним станціям. Серед завдань, які вже успішно реалізують, — максимальне забезпечення населення молодняком гусей, качок, індиків та курей м’ясо-яєчних порід. При цьому Петро Вербицький констатував, що проблему забезпечення населення продуктами птахівництва в державі практично вирішено.
 “За розрахунками фахівців галузі, зробленими на основі реальних результатів та з урахуванням розпочатих проектів розвитку промислових птахопідприємств і зростання обсягів виробництва в господарствах населення, галузь має можливість у 2006 р. збільшити виробництво м’яса всіх видів птиці на 162 тис. тонн, або на 25%, якщо порівняти з показниками 2005 р., й довести обсяги його виробництва в живій масі в 2008 р. до 1 млн 205 тис. А це вже реальне забезпечення фізіологічної норми споживання цього продукту населенням — у середньому 25 кг за рік на кожного”, — запевнив Олександр Бакуменко, голова ради директорів асоціації “Союз птахівників України”. Черговий крок у розвитку українського м’ясного птахівництва, запланований на 2010 р., — вихід на зовнішній ринок. На його думку, перспективним є ринок Росії, куди можна буде постачати охолоджене м’ясо птиці.
 У 2006 р. планується забезпечити й фізіологічну потребу споживання яєць на душу населення (270 шт. на рік), виробивши в усіх категоріях господарств 13,2 млрд штук яєць. Водночас уже є проблема збуту, яка спостерігається і в сусідній Росії. Хоча зниження середньореалізаційних цін на яйце куряче маркетологи Союзу птахівників України прогнозували ще два роки тому. На жаль, їхньої поради щодо проведення реконструкції, не збільшуючи обсягів виробництва, удосконалення торговельної мережі, системи збереження, складських приміщень, переробки — дослухались не всі. Якщо за вісім місяців минулого року реалізаційна оптова ціна становила 2,93 грн, то за відповідний період цього року — 1,92 грн. “Якщо у 2005 р. середня рентабельність яєчного виробництва була близько 25%, то цього року йдеться не про рентабельність, а про збитки мінус 8%”, — поскаржився Олександр Бакуменко. Хоча більшість присутніх у залі відчула це на власному бізнесі. Один із шляхів виходу із цієї ситуації Олександр Бакуменко бачить у тому, щоб виробництво яйця було включено в перелік прямих бюджетних дотацій. Він вважає цей процес складним, але не безнадійним. На переконання Олександра Бакуменка, саме цей сектор економіки буде головним для продовольчої безпеки країни, і на нього слід звернути увагу в державних програмах підтримки галузі.
Адже розвиток птахівничої галузі допомагає вирішувати й соціальні питання. Кожна 1000 тонн приросту виробництва м’яса бройлерів, із урахуванням усієї інфраструктури, дасть можливість додатково створити близько 800 робочих місць. У цілому ж у галузь за 2005-2008 рр. буде додатково залучено майже 57 тисяч працівників.
Пріоритетним розвитком птахівництва України стане великотоварне виробництво. Якщо 2000 року питома вага промислового сектору в загальному обсязі виробництва становила 18%, нині це — 70%, у т. ч. м’яса бройлерів — 96%.
 “У промисловому птахівництві налагоджено систему загального захисту, систему роботи в закритому режимі, що забезпечує епізоотичне благополуччя. А от птицю в приватному секторі, яка має контакт із дикою, захистити важче, але робити це обов’язково треба, щоб попередити епізоотію високопатогенного грипу птиці”, — наголосив Петро Вербицький. Особливо треба бути уважними у період осіннього перельоту птахів. Тому цій темі, як і різним аспектам біобезпеки птахопідприємств, було присвячено чимало семінарів.
 Узагалі програма науково-практичної конференції була дуже насиченою. Семінари з найактуальніших питань годівлі, утримання, збереження поголів’я тощо проводили спеціалісти провідних фірм світу. У рамках заходу працювала галузева виставка, своєрідним семінаром стали спілкування на демонстраційних стендах. Тож, набуті знання слугуватимуть подальшому динамічному розвитку галузі птахівництва.