Спецможливості
Статті

Технологія внесення азотних добрив у посівах озимої пшениці

10.01.2014
7538
Технологія внесення азотних добрив у посівах озимої пшениці фото, ілюстрація

Відомо, що озимі хлібні злаки займають важливе місце серед зернових культур. Виробництво та експорт зерна пшениці деякою мірою є показником благополуччя в сільському господарстві країни.

Відомо, що озимі хлібні злаки займають важливе місце серед зернових культур. Виробництво та експорт зерна пшениці деякою мірою є показником благополуччя в сільському господарстві країни.

В. Ходаніцький, канд. біол. наук

На сьогодні у світі найбільше зерна пшениці виробляють США, Китай та Індія. Разом ці три країни забезпечують близько половини загального валового збору зерна. Україна за виробництвом зерна перебуває на рівні таких країн, як Австралія, Аргентина, Велика Британія. Серед хлібних злаків озимій пшениці належить провідне місце з огляду на її виняткову пластичність, невибагливість до умов вирощування та високу харчову цінність. Цю культуру вирощують практично в усіх країнах, які мають придатні кліматичні умови, вона є основою харчового раціону великої частини людства. Високі валові збори зерна передбачають використання нових високопродуктивних сортів пшениці та добрий догляд за посівами: внесення достатньої кількості добрив та засобів захисту рослин.
Сприйняття рослинами різних форм азоту та його значення у живленні культур
Останніми роками в багатьох країнах із розвиненим сільським господарством велику увагу приділяють раціональному використанню азотних добрив. Достатня кількість азоту в грунті необхідна для нормального росту і розвитку рослин. У перерахунку на суху масу вміст азоту в рослинах становить від 1 до 5%. Цей елемент у рослинному організмі входить до складу найважливіших біологічних сполук: амінокислот, білків, нуклеїнових кислот. Також значна кількість вітамінів містить у своєму складі азот, крім того, він входить до складу молекул хлорофілу — основних структурних елементів фотосинтетичного апарату рослин.
 У більшості районів із достатньо високим рівнем розвитку рослинництва врожай сільськогосподарських культур визначається запасами азоту в орному шарі грунту. Доступних форм азоту в грунті зазвичай мало. Грунтовий азот майже повністю входить до складу гумусу. Невелику кількість азоту містять внесені органічні рештки або післяжнивні залишки рослин, які за сприятливих умов швидко мінералізуються до форми амонійного азоту. Для рослин доступний той азот, який перебуває у грунтовому розчині. Він може бути представлений іонами амонію (NH4+) або нітратами (NO3-). Ще в дослідах Д. М. Прянішнікова було показано, що рослини здатні добре рости як за амонійної, так і за нітратної форм азоту. В різних умовах вони надаватимуть перевагу тій або іншій азотній формі: наприклад, у слабокислому середовищі (рН 5,0) це можуть бути нітрати, тоді як у нейтральному (рН 7,0) — амоній. На величину рН грунту впливають самі форми азоту. Так, нітрати проявляють себе як фізіологічно лужні солі, амонійна форма — як фізіологічно кислі. Тому за поглинання іонів NO3- середовище підлужується, а за засвоєння іонів NH4+ зростає його кислотність. На інтенсивність поглинання різних форм азоту впливає баланс інших елементів живлення у грунті, період розвитку рослин, температура. Так, за зниження температури повітря та грунту інтенсивність поглинання нітратів різко послаблюється, порівняно з іонами амонію, поглинання яких менш чутливе до температури. На початкових стадіях розвитку, коли рослини ще бідні на вуглеводи, краще засвоюються нітрати. У пізніші фази розвитку злаків (трубкування), коли достатньо розвинений асиміляційний апарат, амонійні добрива стають ефективними. Іони амонію та нітрати рослини поглинають через корені, проте амідний азот (NH2-) можуть засвоювати через листковий апарат. У деяких випадках через листки може засвоюватись і аміак. Величина доступних форм азоту в грунті постійно змінюється, вона залежить від його механічного складу, значення рН, мікробіологічних процесів та від попередника. Таким чином, під час вибору форм азоту для живлення рослин потрібно враховувати цілу низку факторів: способи та строки його внесення, період вегетації культур, а також особливості погодних умов.

Азотні добрива
у посівах озимої пшениці
Під час інтенсивного землекористування відбувається значне зниження вмісту азоту в різних грунтових шарах. Особливо різко знижується вміст різних форм азоту на полях, де вирощують культури без дотримання сівозміни і без внесення мінеральних або органічних азотних добрив. Важливо створити оптимальний азотний фон у грунті протягом всієї вегетації рослин. Для зернових колосових культур вирішальними фазами розвитку є період інтенсивного нарощування вегетативної маси (кущіння, трубкування), а також формування зерна (цвітіння, колосіння). Протягом періоду кущіння закладаються майбутні продуктивні пагони, кількість яких значною мірою визначає майбутній урожай, тоді як у фазах трубкування та прапорцевого листка формуються генеративні органи пшениці.

 Для отримання високого врожаю озимої пшениці потрібно створити максимально комфортні умови вегетації. Основні фактори, які лімітують урожай, — це температура, світло, забезпечення вологою та достатній рівень мінерального живлення. Правильний догляд за посівами гарантує значну прибавку врожаю. Перед висівом насіння пшениці обов’язково потрібно протруювати, наприклад протруйником Максим Стар, 1,5 л/т насіння. Цей фунгіцид призначений для обробки насіння зернових культур. Препарат ефективний проти кореневих гнилей та снігової плісняви, ним можна завчасно обробляти насіння, проте слід дотримуватись правильної дози, оскільки надлишкова кількість протруйника погіршує процес сівби (насінини злипаються), а також може  сповільнювати проростання насіння. За застосування азотних добрив потрібно також враховувати сортові особливості рослин.
 Унаслідок розвитку сучасної тенденції
у рослинництві — «зеленої революції», перевагу у вирощуванні культур почали надавати новим високоінтенсивним сортам. Серед зернових великої популярності набули короткостеблові сорти пшениці, які на високому фоні азотного живлення здатні рости і давати високі врожаї без вилягання. Відомо, що для формування озимою пшеницею врожаю на рівні 6 т/га потрібно внести по вегетації близько 150 кг/га азоту. На початку вегетаційного періоду, крім азоту, важливим також є достатній вміст фосфору та калію. Основну частину елементів живлення озимі та ярі зернові поглинають у середині та в другій половині вегетації. Спосіб внесення азоту також є вкрай важливим. Перевагу слід надавати локальному застосуванню, оскільки такий метод забезпечує максимально точне внесення із найменшими втратами елемента. Високі кількості внесеного азоту здатні змінювати рН грунту. Оптимальна його величина за вирощування озимої пшениці становить 6,0–7,5, тому за значного відхилення показника рН від норми його слід корегувати шляхом вапнування грунтів. Для оптимального балансу азоту потрібну його кількість слід розподілити на основне та декілька додаткових внесень за фазами вегетації.
Кількість азоту, яку застосовують в основне внесення, слід корегувати на основі попередньо проведеного аналізу його кількості в грунті. Азотні добрива вносять у передпосівну культивацію грунту в кількості приблизно 30 кг/га діючої речовини у вигляді аміачної селітри, сульфату амонію. Для збільшення точності внесення і зниження втрат азоту за поверхневого розкидання добрив їх доцільно вносити у рідкій формі у вигляді безводного аміаку, аміачної води або КАСів. Застосування безводного аміаку або аміачної води перспективне тим, що амонійна форма азоту в цих добривах добре фіксується у грунтовому профілі, не вимивається в нижні шари, завдяки чому знижується нітратне навантаження на грунти та водні ресурси. Високі дози безводного аміаку також здатні знижувати інтенсивність процесів нітрифікації та деякою мірою стерилізують грунт і пожнивні рештки, що в осінній період знижує ступінь ураження рослин пшениці грибними хворобами. Внесення КАСів забезпечує рослини всіма формами азоту. Проте для застосування рідких форм азоту, особливо безводного аміаку й аміачної води, потрібні спеціальні агрегати для вприскування їх у грунт під надлишковим тиском.

Перше підживлення азотом
Проводять одразу після танення снігу, як тільки техніка може виходити в поле. Кількість азоту, яку вносять, становить близько 30% повної необхідної дози елемента. Традиційним є внесення аміачної селітри, проте можна вносити КАСи або сульфат амонію. Ранньовесняне підживлення азотом сприяє швидшому відновленню вегетації рослин, інтенсифікації продуктивного кущення, від чого, в кінцевому підсумку, залежить урожайність культури.

Друге підживлення азотом
Проводять його у кінці фази кущіння — на початку фази виходу в трубку. Строки внесення азотних добрив у цей період потрібно узгоджувати з погодними умовами (важливе значення має достатній запас вологи в грунті). Кількість внесеного азоту в цей період становить близько 50% повної дози елемента. Здебільшого азот у фазі трубкування вносять у формі аміачної селітри шляхом поверхневого розкидання, проте можливе позакореневе внесення карбаміду. За наявності відповідного обладнання вигідно застосовувати КАСи, які вносять у фазі трубки культури безпосередньо між рядками з метою зниження пошкодження посівів. У цей період вегетації рослини пшениці добре реагують на внесення сірчаних добрив, зазвичай застосовують сульфат амонію — 40 кг/га туків або сульфат магнію — 15 кг/га туків.

Третє підживлення азотом
Останніми роками почастішали весняно-літні посухи, особливо в лісостеповій та степовій зонах України. За цих умов поверхневе розкидання добрив має недостатньо ефективним через низький вміст вологи в грунті. Доцільніше в цей період вносити азот позакоренево. Застосування азотних добрив під озиму пшеницю в наступні фази вегетації (прапорцевий листок, цвітіння) майже не впливає на врожайність культури. Встановлено, що за внесення невеликих кількостей карбаміду у фазі цвітіння врожайність майже не зростає, проте підвищується вміст загального азоту у вегетативних, а особливо — у генеративних органах пшениці. Порівняно із варіантами, де застосовували азот в основне внесення та в перші підживлення, у варіантах із додатковим внесенням азоту у фазі цвітіння підвищувався вміст білка та сирої клейковини у зерні пшениці. Позакореневе внесення карбаміду у фазі цвітіння бажано проводити разом із внесенням фунгіцидів. Для запобігання опікам робочі розчини карбаміду не мають містити понад 3–4% туків. Високий фон азотного живлення сприяє швидкому нарощуванню вегетативної маси рослин, водночас стійкість рослин до грибних захворювань дещо знижується. Внесені на цьому етапі вегетації фунгіциди разом з іншими засобами захисту рослин сприяють по-довженню вегетації, листки довше залишаються зеленими, завдяки чому зростає продуктивність посіву.
Під час вирощування озимої пшениці не слід надавати перевагу тільки мінеральній складовій елементів живлення. Тривале використання лише мінерального азоту спричинює виснаження грунтів та їхню деградацію, крім того, внесення цих добрив зменшує кількість в орному шарі корисних грунтових бактерій. Для послаблення негативного впливу синтетичного азоту слід, за можливості, залишати велику кількість пожнивних решток на полях, а також як попередники вирощувати культури, після збирання яких залишається достатня кількість органіки. Поліпшенню структури грунту, його вологоутримувальної здатності сприяє застосування органічних добрив та сидератів. Як сидерати найкраще застосовувати бобові культури — сераделу, буркун, люпин або інші — ріпак, редьку, гірчицю. У зеленій масі сидеральних культур міститься велика кількість азоту — майже така, як в органічних добривах, проте за їхнього застосування не слід забувати про внесення інших важливих елементів живлення: фосфору, калію, сірки.
Таким чином, правильно збалансована система живлення, яка поєднуватиме мінеральні добрива, органічні та сидерати, допоможе максимально розкрити продуктивність нових сортів озимої пшениці, а також збереже родючість грунтів у нашій державі.

Інтерв'ю
Люди, які в усьому шукають позитив, відзначають, що нинішньої весни на полях хоча б хвороби не дошкуляють. «І так, і ні», — коментує ситуацію менеджер з технічної підтримки напряму захисту насіння компанії «Сингента», фітопатолог, кандидат... Подробнее
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  

1
0