Спецможливості
Статті

Технологічний травматизм у свинарстві

10.01.2014
660
Технологічний  травматизм  у свинарстві фото, ілюстрація

Нові форми ведення тваринництва, перегрупування, концентрація великої кількості тварин на обмежених площах, характер годівлі тощо створюють передумови для технологічного травматизму.

Нові форми ведення тваринництва, перегрупування, концентрація великої кількості тварин на обмежених площах, характер годівлі тощо створюють передумови для технологічного травматизму.

М. Чорнозуб, канд. вет. наук, доцент,
О. Ємельяненко, канд. вет. наук, доцент,
С. Рубленко, д-р вет. наук, професор,
Білоцерківський НАУ,
А. Полтавець, головний ветлікар,
ДП «Кліринг-Агро»

За короткий проміжок часу тварини не можуть повною мірою адаптуватися до нових умов, виникають передумови для окремих форм травматизму. І що більша продуктивність тварин, то більше їм потрібні комфортні умови життя, що створюються штучно і мають попереджувати можливий розвиток травматизму.
Із загальної кількості тварин, хворих на незаразну патологію, на частку хірургічних захворювань, зумовлених травматизмом, у свинарстві припадає 25–30%.
Найпоширеніші форми технологічного травматизму в сучасному свинарстві:
 травмування та задушення поросят свиноматками;
 паралічі й парези тазових кінцівок;
 травми кінцівок під час утримання на щілинних підлогах;
 травматизм, пов’язаний із технологією годівлі, канібалізм.

Ці негативні явища завдають значних збитків господарствам, тож для їхньої профілактики слід вживати як загальногосподарських (зоотехнічних), так і ветеринарних заходів. Останні передбачають проведення технологічних оперативних втручань.

Технологічні оперативні втручання — операції, що передбачені технологічною картою вирощування свиней. Доцільність їхнього виконання науково обгрунтована й підтверджена виробничою практикою протягом багатьох років розвитку галузі. Нині такими оперативними втручаннями є скушування ікол, каудотомія та кастрація кнурців. Кожне з них має свої показання, але більшість таких оперативних втручань проводять задля попередження технологічного травматизму.

Травмування та задушення поросят свиноматкою
Проблема: у свинарстві добре відомі окремі випадки, коли свиноматка після опоросу ударяє порося копитцями грудної кінцівки чи наносить йому травму зубами, а буває, що потім навіть поїдає травмоване порося. Також реєструють випадки придушування новонароджених і досить часто — з летальним кінцем (це явище відмічають у 10,4–38,2% новонароджених поросят). Таке збочення материнського інстинкту пов’язане з деякими порушеннями функцій ЦНС тварини.
Випадки кусання і поїдання поросят трапляються в разі, коли у свиноматки уражені соски (рани, запалення) і вона відчуває сильний біль під час смоктання.

Рішення: підсисних свиноматок утримують у спеціально обладнаних станках, де вони опираються на металеві конструкції під час лягання, і можливість придушування поросят зводиться до мінімуму (фото 1).
Температура у гнізді має становити близько 30–32°С. У господарстві цього досягають завдяки системі підігрівання підлоги та використанню інфрачервоних ламп. У такому разі контакт поросят зі свиноматкою зменшується, оскільки вони перебувають у теплих місцях, не використовуючи для обігрівання матір.
За виразного прояву агресії щодо поросят свиноматці слід ін’єктувати седативний засіб, наприклад Комбістрес у дозі 0,25–0,5 мл на 100 кг маси тіла внутрішньовенно або 0,5–1,0 мл на 100 кг маси тіла внутрішньом’язово, а після заспокоєння тварини підсадити до неї поросят. Як правило, після кількох смоктань свиноматки поросятами та її пробудження агресія більше не проявляється.

Травмування поросят
під час бійок
Проблема: травматизм, пов’язаний із технологією годівлі, реєструють у 8,2– 41% поросят. Він має тенденцію до збільшення у цеху відгодівлі, коли кількість поросят у клітках перевищує нормативну, що спричинює дефіцит фронту годівлі або обмежений доступ до води.
Це призводить до бійок між поросятами, у результаті яких можуть виникати кусані, кусано-рвані рани різних ділянок тіла тварин з подальшим їх інфікуванням та нагноєнням чи утворенням абсцесів.

Рішення: годівлю тварин проводять механізовано, забезпечуючи цілодобову наявність комбікорму у спеціальному бункері біля кожної клітки (фото 2). Такий прийом дає змогу забезпечити повноцінний фронт годівлі, завдяки чому не виникають сутички та бійки під час роздавання кормів. Аналогічним чином обладнують і водопостачання за допомогою автонапувалок, які можуть бути ніпельними чи чашковими (фото 3).

Скушування та спилювання ікол
Проблема: порося народжується з вісьмома молочними зубами — по два ікла та два окрайки з кожного боку на верхній і нижній щелепах. Вони є морфологічно розвиненими, а їхні верхні частини мають конусоподібну форму.
Враховуючи ці анатомічні особливості, після народження тварин усі вісім молочних зубів слід скушувати. Якщо вчасно цього не зробити, вим’я свиноматки може травмуватися під час смоктання поросятами.
Рішення: зуби поросятам обрізують якомога скоріше після народження — відразу після завершення опоросу або, якщо він відбувся вночі, — наступного дня.
Фіксацію поросят під час маніпуляцій проводить безпосередньо лікар, який тримає тварину в руках. Для кращого оперативного доступу до зубів голову поросяти тримають лівою рукою, пальцями якої помірно тиснуть на нижньощелеповий суглоб, внаслідок чого ротова порожнина відкривається, або ж великий палець відразу поміщають у ротову порожнину.
У багатьох господарствах цю операцію виконують зубними щипцями, відкушуючи  –  кожного зуба, намагаючись при цьому не травмувати ясна і язик, який може потрапляти під гострі поверхні інструмента (фото 4). Це попереджає розвиток кровотечі та подальше інфікування пульпи зуба. Голову поросяти нахиляють так, щоб видалені частини зуба самостійно випадали з ротової порожнини. Після операції часто залишаються гострі частини коронки зуба, тому їх доводиться повторно скушувати, але вже на довжину, що значно перевищує вказану вище. В окремих господарствах зуби скушують повністю, попід самі ясна. Це спричиняє кровотечу, оскільки оголюється пульпа зуба (фото 5), що в післяопераційний період зумовлює розвиток пульпітів, занесення стрептококової інфекції тощо. Тому на сьогодні в багатьох країнах таке оперативне втручання заборонене відповідно до закону про захист тварин.
Спилювання зубів за допомогою спеціального приладу — кутової шліфувальної машинки — має низку переваг. Техніка виконання оперативного втручання зводиться до того, що робочою поверхнею приладу спилюють загострені частини молочних зубів на  чи  їхньої довжини, а в деяких випадках і значно менше, надаючи їм заокругленої форми (фото 6, 7).

Каудотомія
Проблема: травмування вух та хвостів, а згодом і поява канібалізму у поросят на комплексах — досить поширене явище.
В окремих господарствах такий травматизм реєструють у 26,5% тварин у цеху дорощування та у 7,3% — на відгодівлі.
Водночас загибель поросят, у тому числі внаслідок сильної кровотечі, реєструють у 8,3% тварин, що мають хірургічну патологію. За вимушеного їхнього забою до 20% туші є непридатною для вживання.
Нині достеменної причини розвитку канібалізму у поросят не встановлено. Він може виникати через незбалансованість раціонів, годівлю малооб’ємними кормами, перегрупування тварин, розвиток стресу, відсутність моціону та вигульного утримання тощо.

Рішення: для зняття стресу в поросят  клітки, де їх утримують, рекомендують обладнувати імпровізованими іграшками. В якості останніх можуть слугувати підвішений на ланцюгу шматок дерева (брусок, кругляк) (фото 8), просто ланцюг тощо. Граючись ними, поросята не влаштовують бійок між собою.
Проте можна назвати цілу низку господарств, де названих причин немає, а канібалізм усе ж реєструють. Тому одним із заходів, спрямованих на профілактику такого травматизму, є ампутація хвоста — каудотомія, яку виконують у першу-другу добу після народження поросяти.
Поросят тримають на руках і знеболювання не застосовують. Каудотомію можна виконувати, використовуючи хірургічні ножиці, емаскулятор чи спеціальні щипці або ж спеціальні газо- чи електротермокаутери.
У поросят ампутують хвіст, відступивши від його кореня 1 см (фото 9). У низці країн практикують видалення лише двох третин хвоста. Ручки інструмента стискають поступово і після повного передавлювання хвоста інструмент тримають ще впродовж 5–10 с. Куксу обробляють аерозольним препаратом (наприклад Септонекс, Кубатол), який утворює на поверхні рани плівку, що захищає її від забруднення й сприяє швидшому загоюванню під струпом.
В окремих випадках у тварин після ампутації виникає кровотеча з кукси хвоста. Для її зупинки куксу повторно стискають емаскулятором або на 1–2 год накладають лігатуру. Інших ускладнень після каудотомії, як свідчить практика, не буває, тому що покрита струпом кукса хвоста у тварини в лежачому положенні не торкається підлоги й не забруднюється. Поросята відносно легко витримують цю операцію.
У разі застосування електротермокаутера, його спіраль розжарюють до червоного кольору і, відступаючи від коріння хвоста на 1,5–2 см, ампутують його (фото 10). Для цього на окремих приладах є спеціальна ручка, за натискування на яку хвіст придавлюється до розжареної поверхні й перепалюється, а на поверхні кукси утворюється темно-бурий струп. У післяопераційний період ускладнення, як правило, не виникають: кровотеча попереджується шляхом впливу на судини хвоста високої температури, а післяопераційна рана швидко загоюється під струпом.
 Далі буде

Інтерв'ю
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее

1
0