Технічно-соєвий тандем

25–27 лютого в Києві відбулася чергова Міжнародна виставка “Київ АгріХорт”. Цей експо-форум щороку звертає на себе увагу великою кількістю учасників-іноземців. Проте цілі і завдання, які ставлять перед собою іноземні експоненти, різні. Одні з них лише приглядаються до українського ринку, маючи на меті співробітництво у невизначеній перспективі. Інші — готові вже сьогодні запропонувати сільгоспвиробникам взаємовигідні контракти.

З-поміж учасників нинішньої “Київ АгріХорт”, налаштованих на активну роботу з українськими аграріями, хотілося б відзначити компанію BartUr (її стенд експонувався у тандемі з кіровоградською науковою селекційно-насінницькою фірмою “Соєвий вік”). BartUr спеціалізується на продажах сільгосптехніки, яка певний час відпрацювала у фермерських господарствах Німеччини.

Треба сказати, що до компаній — продавців “секонд-хенду” існує дещо зверхнє ставлення з боку ексклюзивних дистрибуторів техніки відомих західних марок. А ось у сільгоспвиробників цієї зверхності немає. Навпаки, мало не кожний український господар прагне і собі здобути щось з ужитку німецького або якогось іншого європейського фермера — надійну, ще не стару, але й уже не дорогу машину. Адже економіка — річ уперта: наші співвітчизники змушені жити сьогоднішнім днем і розраховувати лише на власні нечисленні кошти. За таких умов якісна сільгосптехніка “з нуля” перебуває поза межами фінансової досяжності.

Можна навіть сказати, що обсяги торгівлі технікою “секонд-хенд” на наших теренах були б ще більшими, якби не певні перешкоди. Про законодавчі причини говорити не будемо — це окрема велика тема. Але проблема полягає ще й у тому, що самі західні фірми не поспішають виходити на український ринок, обмежуючись лише участю у виставках і запрошеннями українців до себе. Їх можна зрозуміти: тягти сюди, у країну з нестабільною політикою і нестабільною економікою машини, які обов’язково треба продати (бо це не є виставкові екземпляри!), дуже ризиковано. А отже, за рахунок самої лише страховки вартість техніки може істотно підскочити. Тому наразі іноземці намагаються працювати за принципом, сформульованим у фільмі “Діамантова рука”: “Та ні, краще ви до нас.”

На цьому економічному грунті в Україні розвинувся бізнес, пов’язаний з організацією “ділових турів”. Кожен з читачів цієї кореспонденції, напевно, стикався з фірмами, які пропонують послуги з відвідання виставок-ярмарків “беушної” техніки у країнах Західної Європи. Як розповів кіровоградський фермер Руслан Моніч (засновник наукової селекційно-насінницької фірми “Соєвий вік”), йому також доводилося брати участь у таких турах: цікавився технікою для вирощування і переробки сої. Проте з цих поїздок пан Моніч виніс подвійне враження. З одного боку, на виставці-ярмарку справді можна придбати уживану техніку відомих світових виробників за привабливими цінами, і це добре. З іншого, — бал у цій торгівлі править не покупець, а продавець: вибір — обмежений, протестувати техніку і поторгуватися з приводу ціни — неможна. Одне слово, хочеш — бери, не хочеш — до побачення!

Однак Руслан Васильович вирішив дослідити цей ринок глибше. У мережі “Інтернет” фермер знайшов пропозицію компанії BartUr, і ця знахідка розвинулася у тривале й плідне співробітництво. Річ у тім, що BartUr має низку специфічних рис, які роблять її послуги дуже привабливими для українських клієнтів. Передусім, керівник компанії Крістіан Урбанчик володіє російською мовою, тож мовний бар’єр на перешкоді не стає. Робота з кожним клієнтом ведеться індивідуально. Дуже зручною є сама процедура вибору покупки. У супроводі пана Урбанчика клієнт об’їжджає німецьких фермерів, які мають бажання щось продати. Такі оглядини тривають доти, поки не буде знайдено потрібну машину чи знаряддя. Компанія BartUr при цьому нічого не нав’язує, а, навпаки, — підказує, де ще можна подивитися варіанти. Спілкуючись безпосередньо з господарем техніки, покупець має змогу висунути свої умови щодо її технічного стану, ціни, оплати, завантаження тощо.

Співробітництво фермера Моніча і компанії BartUr вилилося у спільну роботу на стенді виставки “Київ АгріХорт’2004”: це був перший безпосередній вихід Крістіана Урбанчика на український ринок. Проте далеко не останній. Разом зі своїм українським партнером Русланом Монічем пан Урбанчик хоче створити пункт з продажу німецької уживаної техніки для вирощування і переробки сої. Розміститься цей пункт поблизу Кіровограда. Там можна буде придбати сівалки точного висіву, комбайни із системами копіювання рельєфу грунту, обприскувачі, знаряддя для мінімального обробітку грунту, екструдери тощо.

Зрозуміло, що соєвий напрям у цьому співробітництві обрано не випадково, адже фермерське господарство Руслана Моніча є потужним виробником високоякісного насіння сої, а заснована ним фірма “Соєвий вік” працює над створенням перспективних сортів цієї культури. На думку фермера, брак в Україні придатної для виробництва сої техніки є одним із чинників, що стримують розвиток цієї галузі. І саме співробітництво з компанією BartUr має допомогти вирішити цю проблему.