Танки-охолоджувачі для «оборони» молока

Молочний бізнес в Україні — доволі прибуткова справа. Та щоб отримати якісне молоко за низькою собівартістю, замало працювати за принципом чотирьох «К» — корови, корми, комфорт, кадри. Від технологічного процесу, який відбувається у всьому світі, нікуди не дітися. Коли людина щаслива, про неї кажуть: «Народжена у сорочці». Цей вислів можна перефразувати і для тваринника, в якого молоко «у сорочці». Тож саме про «оберіг» для молочної сировини й піде мова у цій статті.

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

Як такої статистики за кількістю проданих охолоджувальних систем тими чи іншими компаніями поки немає: постачальники зарубіжної техніки з різних причин не афішують кількість проданого і змонтованого обладнання. Самостійно аналізуючи вітчизняний ринок охолоджувальних систем, дійшли висновку, що компанії GEA Farm Technologies (Німеччина) і DeLaval (Швеція) мають найбільшу частку ринку за обсягами продажів цього устаткування і найрозгалуженіші дилерські та сервісні мережі в Україні.
Далі йдуть Etscheid, Fabdec, Mueller (Німеч­чина), Frigomilk (Італія), Krosno (Польща), Milkplan (Греція), PАСКО (Бельгія), PRO-INOX, SERAP (Франція), Ro-Ka (Данія) (компанії-виробники подані не за рейтингом, а в довільному порядку).
На наше запитання, на яких саме танках-охолоджувачах зупиняють свій вибір українські тваринники, П’єр Ларідон, менеджер французької компанії SERAP, відповідає: «За надою 20–25 л молока на голову найпопулярніші об­­сяги танків-охолод­жу­ва­чів — 5 і 10 т. Вони найпридатніші для ферм із поголів’ям у 200–400 голів. Також більшість господарств обирають танки із розрахунку, що молоко з них будуть забирати раз на добу.
Тобто обсяг танка має відповідати добовому надою ферми. Великі ж господарства, де доїння триває практично цілодобово, намагаються придбати кілька танків однакового об’єму, щоб у той час, коли один танк звільняється і миється, другий був доступний для приймання свіжовидоєного молока».
Такий популярний second hand...
Варто відзначити, що в Україні ринок вторинного обладнання більше розвинений, порівняно із ринком нової техніки, яка поставляється, що називається, «прямо з конвеєра». На жаль, основне пояснення цьому явищу одне — відсутність коштів у вітчизняних сільгоспвиробників на покупку більш дорогого нового обладнання, адже різниця вартості старих і нових танків може коливатися у середньому від 20 до 50%.
Звичайно ж, за купівлі вживаного обладнання варто бути особливо уважним, щоб надалі уникнути неприємних сюрпризів і поломок. Слід сказати, що вже на етапах проектування і монтажних робіт можна уникнути безлічі помилок і налагодити безперебійну роботу охолоджувальної техніки. Пра­вильна підготовка приміщення, якісний монтаж, своє­часне проведення планового огляду і ТО обладнання — ті чинники, на яких зовсім не можна економити. На думку П’єра Ларідона, основоположним орієнтиром для вибору охолоджувального устаткування є доступність сервісного обслуговування, а також швидкість і якість охолодження молока. Фахівці також радять звертати увагу на якість використовуваної води: досить часто жорстка вода призводить до поломки охолоджувальної техніки. Також не варто забувати про здатність танка утримувати набрану температуру (на жаль, на цю важливу характеристику рідко звертають увагу), оскільки через перебої з електрикою така властивість обладнання може відігравати вирішальну роль. У зв’язку з цим фахівці рекомендують ще на етапах проектування передбачати встановлення дизеля-генератора, який забезпечує обладнання ферми енергією в разі відключення електрики.
Однак однією з головних причин поломок танків-охолоджувачів, як не кру­ти, є неграмотність і халатність обслуговуючого персоналу на фермі: деякі «кулібіни», намагаючись «додумати» за виробника конструкцію і призначення елементів танка, виводять його з ладу. У підсумку все закінчується викликом фа­­хівців і дорогим ремонтом. П’єр Ларідон переконаний: «За грамотного технічного обслуговування та своєчасної заміни запчастин охолоджувальне обладнання — як нове, так і старе — служитиме досить довго. Так, термін експлуатації нержавіючої ста­­лі, з якої виготовлені тан­ки-охоло­д­жу­вачі, становить не менше 30–40 років».
Танки-охолоджувачі відкритого і закритого типу. Який обрати?
Отже, матеріал, із якого виготовляють танк, — нержавіюча сталь, що забезпечує збереження всіх корисних вла­­стивостей молока. Як відомо, такі установки за способом зберігання поділяються на відкриті і закриті.
   Танк-охолоджувач відкритого типу — найпростіше і недороге рішення для невеликого молочнотоварного виробництва. Ці установки являють собою негерметичний резервуар (зі знімною кришкою вгорі), тому молоко в них швидше втрачає потрібну температуру, а отже, установка має працювати довший час, що неекономічно за великих обсягів продукту. Очи­щен­ня внутрішніх стінок ре­­зервуара проводить вручну відповідальний за цю справу співробітник (із використанням спеціальних безпечних речовин).
  Танки-охо­­лод­жу­­вачі закритого типу мають герметичний корпус із надійною термоізоляцією і завжди обладнані системами авто­­ма­­тич­ного промивання. По­­при вищу ціну, плюси такого типу танка очевидні — економія води і мийного засобу під час промивання, економія електроенергії зав­­дяки кращій теплоізоляції танка, а найголовніше — це дуже висока якість промивання, що дає змогу уникнути впливу так званого людського фактора. Крім того, вони мають спеціальний люк невеликого діаметра, через який усередину танка в разі потреби може спуститися фахівець для проведення ре­­монтних заходів.
Як вибрати систему охолодження?
Нині більшість виробників пропонує танки-охолоджувачі молока, обладнані однією з двох систем охолодження:
 охолодження прямого розширення (пряме охолодження);
 охолодження із використанням морозильного холодоакумулятора.

Охолодження прямого розширення (пряме охолодження)
Це найпоширеніша система охолодження. У цьому разі нижня частина танка складається з двох зварених між собою сталевих листів і виконує роль випарника. Зазор між листами залежно від типу застосовуваного холодоагента становить від 0,7 до 2,0 мм. Теплота молока через тонку сталеву стінку передається холодоагенту. Холодоагент переходить до розширювача, який знижує тиск, і поглинає тепло, а молоко охолоджується.
Основні складнощі у ви­­робництві танків із прямим охолодженням пов’я­зані з ви­­готовленням випарника, тому в процесі роботи тиск холодоагента всередині випарника може досягати понад 40 кгс/см2. Для виготовлення на­­­дійних випарників ос­­новні виробники використовують лазерне зварювання і найсучасніші методи конт­­ролю надійності зварних з’єднань. Для запобігання намерзанню молока на стінках танки-охо­ло­джувачі облад­нують датчиками конт­ролю рів­ня продукту, які блокують пуск холодильного агрегату за малого заповнення (менш ніж на 10%).
Для збільшення швид­­­кості охолодження молока застосовують плас­­тин­часті або коаксіальні теплообмінникі або встановлюють більш потужні холодильні агрегати.

Охолодження із використанням мо­ро­зильного холодоакумулятора
(крижана вода/льодогенератор. Також використовують «чіллери»: розчин води і гліколю)
Ці дві системи є обладнанням попереднього охолодження, призначені для того, щоб знизити температуру молока до того, як воно потрапить в охолоджувач. Наприклад, за їхнього застосування відпадає потреба охолоджувати молоко від 35 до 4°C в охолоджувачі молока, натомість його температуру знижують від 20 до 4°C, тому що воно вже пройшло попереднє охолодження. Це дає змогу монтувати на охолоджувачі молока компресори меншої потужності, а значить — і меншої вартості. Окрім цього, попереднє водяне охолодження молока дає змогу отримувати теплу воду на виході із системи. Підігріту воду можна використовувати для напування корів, що сприяє кращому перебігу лактації, або застосовувати її як технічну для задоволення різних потреб на фермі (миття обладнання, прибирання приміщень, обмивання вимені корів, наповнення копитних ванн тощо).
У цій системі випарник встановлено в ємності, заповненій теплоносієм (за­­звичай водою), що міститься під танком — охо­ло­джувачем молока. Ви­­пар­ник складається із системи спіралей або трубок, де холодоагент випаровується і охолоджує теплоносій.
Фор­­мування льоду навколо випарника, у проміжку між доїннями, створює холодний буфер («крижаний банк»), який потім використовується для охолодження молока. За надходження продукту в танк охолоджений теп­лоносій (крижана вода) забирається із «крижаного банку», розбризкується на стінки танка й охолоджує молоко. Ско­чу­ючись зі стінок танка, вода знову потрапляє в «крижаний банк», охолоджується шляхом танення льоду і знову подається на стінки танка і т. д.