Такі самі синьо-жовті

Швеція має велику площу, привітних людей, розвинуте сільське господарство та високий рівень життя. “Пропозиція” розповідає про свою подорож до цієї північної країни.

Швеція — країна різноманітної природи, чистесеньких озер, несходжених лісів і розвинутого тваринництва. Символом Швеції вважають північних оленів. Нині їх можна вже назвати свійськими тваринами. Рибна ловля — не лише один із популярних способів провести дозвілля в країні Карлсона та “АББИ”, а й доволі прибутковий бізнес. Фірмові шведські страви готують із оселедця. Рибна продукція становить значну частину шведського експорту.
Впадає у вічі наддбайливе ставлення шведів до своєї природи. У цій країні, вперше в Європі, 1910 року було відкрито Національні парки. Шведи полюбляють відпочивати просто неба. Втім, порожніх пляшок, пивних банок, використаного одноразового посуду та іншого сміття ви не побачите в місцях масового відпочинку людей (звісно, допоки там не з’являться наші люди). “Ви можете пити воду просто з озера”, — наголошували шведи під час нашого перебування поблизу озера Веттерн (одного з двох найбільших у країні). Щоправда, скуштувати озерної води ми не ризикнули, однак звичайнісінькою, з-під крана, ласували залюбки: це смачно й безпечно.
Колишній аграрний віце-прем’єр, а нині лідер фракції БЮТ у Верховній Раді Іван Кириленко, казав: “У розвинутих країнах фермер не знає, як звуть міністра сільського господарства. Це — найкраща оцінка роботи високопосадовця”. Чесно кажучи, ми не цікавилися

Кожен фермер, що себе поважає, має вітроенергетичний пристрій

обізнаністю шведських фермерів у структурі управління аграрною галуззю країни, але, судячи з того, що держава надає аграріям відчутну підтримку, такі знання не будуть зайвими. До компетенції міністерства сільського господарства Швеції та особисто міністра сільського господарства Швеції, 51-річного Ескіла Ерландссона, входять: організація ринку, лісове господарство, мисливство, розвиток сільських територій, цукровий сектор, біоенергетика, контроль за якістю їжі тощо. Назагал у Міністерстві сільського господарства працює 150 осіб. У структурі — чотири підрозділи: 1) сільського господарства й лісівництва, 2) тваринництва та харчування, 3) ігрового менеджменту, рибництва та у справах саамів, 4) сільського зростання. Крім того, в складі міністерства — чотири адміністративні секції: 1) секретаріат із координації з ЄС та у міжнародних справах, 2) юридичний секретаріат, 3) секретаріат адміністрування та розвитку, 4) інформаційний сектор. Нехай вас не дивує наявність серед підрозділів такого, який опікується іграми: у Швеції напрочуд популярний бізнес — гольф-клуби, — який часто-густо дає сільським жителям неабиякі прибутки. Примітною є й особлива увага до саамів. У Швеції — 17 тисяч представників цієї етнічної групи. У саамів є власний напівавтономний парламент Самітингет, завдання якого полягає в захисті та розвитку національної культури й мови. Остання, до речі, аж ніяк не схожа зі шведською. Більшість саамів зайнята в оленярстві. Цікаво, що у мові саамів є понад 400 різних слів, перекласти які на українську можна одним словом “олень”. Погодьтеся, вже це свідчить про значення згаданої галузі для цього народу. Ще одним традиційним

Томас Орреніус

заняттям саамів є рибництво. Однак останнім часом саамська молодь їде з рідних країв до великих міст і опановує там цілком міські професії.
Важливу роль у розвитку сільського господарства країни відіграє Шведське правління із сільського господарства. У ньому працює 920 осіб, з яких 590 — в головному офісі,в місті Йєнчепінг (не в столиці!). Воно складається із дев’яти департаментів (ІТ, адміністративний, рослинницької продукції, ветеринарний, тваринницької продукції і здоров’я, ринковий, сільського розвитку, фінансової підтримки, інспекції та контролю), які, своєю чергою, розподіляються на 38 дивізіонів, а також із п’яти автономних дивізіонів.
Звісно, в країні, 60% площі якої займають ліси, просто не можуть не приділяти їм належної уваги. Показово, що в Шведському університеті аграрних наук серед чотирьох факультетів є й факультет лісової науки з головним офісом в Умео. Цікаво, що серед департаментів факультету чи не найменшим є Департамент лісової економіки.
У сільському господарстві Швеції зайнято лише 1,4% економічно активного населення країни. Водночас місцевий агросектор більш як на 80% забезпечує населення країни продовольством. Останнім часом тут наявна тенденція до розширення агрофірм. Загальна кількість фермерів скорочується, а кількість землі в обробітку в них щороку збільшується. Щоправда, порівняно з тисячами гектарів, які обробляють наші агрофірми, цифри від 100 до 400 гектарів (саме на таких площах господарюють шведські агрофірми) можуть викликати лише скептичну посмішку в топ-менеджерів вітчизняних господарств.
Українська група відвідала невеличке сільськогосподарське підприємство “Альвастра”. Власники агрофірми орендують 300 гектарів землі в шведського уряду. Є 80 гектарів пасовищ. У власності родини Орреніус є ще одна ферма приблизно за 80 кілометрів від цієї. Там 80 гектарів землі та 180 гектарів лісу. Такий розмір господарства — середній у цьому регіоні. Вирощують на “Альвастрі” ріпак, жито, озиму пшеницю, картоплю. Власник господарства Томас Орреніус скаржиться на складні цьогорічні умови: через посуху не матимуть пристойного врожаю. Середня зарплата на фермі — дві тисячі євро за місяць. Чесно кажучи, поля не справили враження на українських аграріїв. Значно більше емоцій викликала цифра, що характеризує рівень субсидій для сільгоспвиробників у Швеції: 280 євро на гектар. Проблем зі збутом у фермерів немає. Так, картоплю у “Альвастри” купує данська компанія, що спеціалізується на постачанні бульб стокгольмським ресторанам. Ціна якісної картоплі — 160 євро за тонну.
Буквально всі українці звернули увагу на високі ціни в шведських магазинах. Справді, Північна Європа, пишаючись своєю винятковою екологією, наче наголошує: за чистоту треба платити. Однак виграш від придбання якісної шведської продукції все одно вищий за витрати.
Кольори на прапорах України та Швеції подібні. Втім, нестача екологічної (і не лише екологічної) культури, на жаль, не сприяє просуванню українських продуктів на європейський ринок. Натомість більш інтегровану до Європи країну, ніж Швеція, важко собі уявити. Саме тому в різних куточках Європи, в супермаркетах, продають продукцію із синьо-жовтим прапором. Шкода, що цей прапор — не наш.

Олексій Рижков

Київ-Лінчепінг-Ведерстад-Омеберг-Торнум-Стокгольм-Київ