Спецможливості
Статті

«Так!» здоровій лактації

12.09.2013
439
«Так!» здоровій лактації фото, ілюстрація

Інфікування молочної залози відбувається, як правило, галактогенно (через сосковий канал), особливо після доїння, коли він протягом однієї-двох годин залишається відкритим, а місцевий протимікробний захист є зниженим.

Інфікування молочної залози відбувається, як правило, галактогенно (через сосковий канал), особливо після доїння, коли він протягом однієї-двох годин залишається відкритим, а місцевий протимікробний захист є зниженим.

І. Плахотнюк, канд. вет. наук,
Білоцерківський НАУ

Мастит схожий на боротьбу бактерій, що прагнуть залишитися в молочній залозі, та імунної системи яка все ж намагається «відбити атаку». І та безліч факторів, що спричинюють виникнення маститу (активність бактерій під час зараження, сила імунної відповіді корови та ін.), позначається на результаті «битви».

Акцент на період лактації
Збільшення випадків виникнення маститу після отелення зазвичай пов’язане з ураженням статевих органів (патогенні мікроорганізми, що викликають метрит, лімфо- та гематогенним шляхом потрапляють до паренхіми вим’я, де викликають патологічні зміни), загостренням хронічних запальних процесів у молочній залозі та низькою резистентністю організму. Такі мастити слід відрізняти від набряку вим’я, який виникає у більшості корів перед родами і зникає невдовзі після отелення (фото 2). Однак набряк може ускладнювати перебіг запалення вим’я, що слід враховувати під час розробки терапевтичних процедур. Перебіг післяродового маститу доволі тяжкий, адже патологічний процес поширюється на велику зону паренхіми, а під час лікування тварини потрібно враховувати стан статевих органів.
Підвищення частоти виникнення маститу в кінці піка лактації пов’язане з порушенням правил запуску, незадовільними умовами утримання, неповноцінною годівлею та відсутністю моціону у глибокотільних тварин. Нерідко мастит під час лактації виникає внаслідок хоч і незначних, але тривалих і регулярних мікротравм епітеліальної оболонки дійки, що виникають за порушення правил доїння (грубе доїння щипком, невідрегульований вакуум за машинного доїння, перетримання апаратів тощо). Як правило, такий мастит не відрізняється глибиною та інтенсивністю ураження і зазвичай має клінічні ознаки катару цистерн (виявляють органолептичні зміни молока на початку доїння), а ефективність лікування за такого запалення молочної залози доволі висока. Але за тривалого механічного впливу асептичний мастит (розвивається у відповідь на дію фізичних і хімічних чинників) може ускладнюватись розвитком мікрофлори, і ефективність терапевтичних процедур різко знижується.
Як перебігає мастит
За перебігом захворювання поділяють на гостре, підгостре і хронічне.
 Для гострої форми (від 3 до 7 діб) властиві: раптовий набряк і різке зниження продуктивності, ущільнення й болючість паренхіми, почервоніння і підвищення температури шкіри вим’я та, в більшості випадків, лихоманка у тварини. Такі зміни в організмі виникають внаслідок швидкого росту і розвитку мікроорганізмів у паренхімі молочної залози та потраплянні у кров великої кількості продуктів їхньої життєдіяльності (токсинів).
 Підгостра (від 8 до 15 діб) і хронічна (понад 15 діб) форми характеризуються запаленням вим’я з повільним перебігом хвороби, поступовим зниженням продуктивності, часто незначними змінами у молоці, підвищенням соматичних клітин і ущільненням тканин паренхіми (фото 3).

Діагностуємо мастит
За проявом захворювання розрізняють клінічний (серозний, катаральний, гнійний, геморагічний, фібринозний) і субклінічний (прихований, або латентний) мастит.
Діагностику клінічного маститу проводить перед та після доїння оператор машинного доїння. Після виявлення болючості, ущільнення, набряку, збільшення молочної залози або хоча б однієї з її часток, пошкодження шкіри чи судин, появи включень (згустки казеїну, гнійний ексудат, нитки фібрину, кров тощо) або зміни кольору секрету та інших ознак, що свідчать про мастит, корову мітять та повідомляють лікарю ветеринарної медицини, який уточнює діагноз та лікує хвору тварину.
Діагностику субклінічного маститу проводять лабораторними методами  перед доїнням за відсутності клінічних ознак запалення молочної залози. Основними діагностичними ознаками за прихованого маститу, що мають найбільше практичне значення, є збільшення кількості соматичних клітин та електропровідності молока.
   Для визначення кількості соматичних клітин у молоці на практиці найчастіше застосовують швидкі непрямі методи їхнього визначення (2%-й розчин мастидину, DeLaval mastitis test, Eimu.., Profilac Reagent, Kenotest тощо). Для цього у луночку молочно-контрольних пластин надоюють 1–2 см3 секрету і додають таку саму кількість реактиву. Секрет і реактив перемішують скляною або дерев’яною паличкою протягом 15 с. Оцінюють реакцію за консистенцією і кольором суміші згідно з інструкцією (фото 4).
   Для визначення електропровідності чи електроопірності молока згідно з інструкцією використовують прилади: Draminski, «Маститон», «Мілтек-1», АСМ, ЕА, «Екотест-303», ПЕДМ тощо та спеціальні доїльні установки різних фірм: «Крістенс», «Бовітек», «Дяболо-Манус», «Афімілк».
   Для бактеріологічного дослідження молока відбирають проби з уражених часток із дотриманням правил асептики і антисептики. Культивування проводять у термостаті за температури 37°C і аеробних умовах на агарових поживних середовищах протягом 24–48 год. Визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків найчастіше проводять методом дифузії в агар (метод дисків).
Терапія маститу
Ефективність лікування маститу залежить від характеру запального процесу, періоду лактації та збудника.
 Лікування корів за гострого (серозне, катаральне, гнійне, геморагічне, фібринозне) запалення молочної залози має бути направлене на нейтралізацію дії токсинів на організм та зупинку росту і розвитку бактерій. Після виявлення абсцесів або флегмон молочної залози застосовують засоби протисептичної дії (антибіотики, які рекомендовані для парентерального застосування за клінічного маститу) та хірургічне втручання (після хірургічної обробки операційного поля 3%-м спиртовим розчином йоду проводять розтин та антисептичну обробку абсцесу 0,02%-м розчином фурациліну з 3%-м розчином перекису водню 1:1 тощо).
 Проте більшість випадків клінічного маститу потрапляє в категорію підгострого перебігу. Ефективність лікування таких корів набагато нижча, ніж за гострого запалення молочної залози, що частіше зумовлено несвоєчасним початком та закінченням терапевтичних процедур і обмеженим вибором лікарських засобів, а рідше — стійкістю мікроорганізмів. Для лікування таких корів внутрішньоцистернально згідно з інструкцією вводять антимікробні препарати (Мастієт-Форте, Маміфорт та ін.), що застосовуються під час лактації. Курс лікування обов’язково повинен закінчуватися через 24 год після зникнення клінічних ознак.
 Ефективність лікування корів за підгострого та хронічного маститу значно покращується після комплексного застосування протимікробних препаратів із засобами неспецифічної стимулюючої дії (Катозал, Іхглюковіт, Іхглюкол, ретикуло-біологічний стимулятор, тканинні препарати та ін.) та фізіотерапії (спиртові компреси, зігріваючі мазі, аплікації парафіну чи озокериту, опромінення ультрафіолетом тощо).
На що звернути
додаткову увагу
Із усього комплексу причин, які викликають лактаційний мастит, найбільшу увагу приділяють мікробному фактору. Бактеріологічними дослідженнями секрету уражених часток вимені виділено близько 90 видів різноманітних мікроорганізмів. Тому на початку терапевтичних процедур проводять бактеріологічне дослідження молока та виявляють чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
Якщо причиною субклінічного маститу у лактуючих корів є Str. Agalactiae, то добрий (одужує 90–95% лактуючих тварин) терапевтичний ефект отримують після внутрішньоцистернального введення протимікробних препаратів, неспецифічної стимулюючої терапії та внутрішньочеревного введення 10%-го розчину новокаїну.
Після виявлення Staph. aureus або Str. dysagalactiae чи uberis за субклінічного маститу попередню лікувальну схему потрібно доповнювати парентеральним застосуванням антибіотиків. Однак ефективність такої комплексної терапії не буде перевищувати 60%. Тому подальшу роботу з цими тваринами слід направити на обов’язкове введення протимікробних засобів пролонгованої дії під час переведення тварин у цех сухостою.

Інтерв'ю
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее

1
0