Сучасні сховища для зерна, або Як зекономити на елеваторних затратах

Вирішення цієї проблеми дасть змогу останньому бути вільним щодо продажу врожаю в найбільш вигідний час - за встановлення найвищих цін на вирощену продукцію.

Основні чинники впливу на якість зерна під час зберігання

Головним вирішальним чинником регулювання життєдіяльності зерна, застосовуваним у практиці зберігання, є його вологість. За сухого (не більш як 14%) та охолодженого стану зерна інтенсивність дихання його низька, мікроорганізми перебувають у пригніченому стані, спори пліснявих грибів не проростають. Комахи хоча й можуть розвиватися в зерні вологістю 12%, проте перебувають у стані заціпеніння. Кліщі, навпаки, не бояться низьких температур, але не живуть там, де сухо, і в зерні вологістю 13-13,5% гинуть. Позаяк у процесі зберігання можливе зволоження зерна за рахунок сорбції парів води з повітря, рекомендується на тривале зберігання закладати насіння вологістю на 2-3% нижчою за критичну. Так, для зерна пшениці, жита, ячменю це 12-13%. Отже, сухе й охолоджене зерно може зберігатися високим насипом упродовж тривалого терміну без втрат і погіршення якості. Режим зберігання в сухому стані є основним для насіннєвого, продовольчого і фуражного зерна.

Сушіння - найбільш складна й енергоємна операція, особливо в районах з підвищеною вологістю. Досить часто під час сушіння знижується якість насіння, що пов'язано з відхиленням від допустимої температури, а іноді навіть за оптимальної температури сушіння, що характерно для шахтних і барабанних сушарок. Ці сушарки мають низку недоліків: потребу повторних проходжень зернової маси, нерівномірність нагрівання насіння, низьку продуктивність, недотримання стабільного режиму. У шахтних сушарках не можна сушити насіння з початковою вологістю понад 30% і з високою засміченістю.

Камерні сушарки з активним вентилюванням підігрітим повітрям, навпаки, дають змогу одночасно висушувати великі партії насіння (по 30-50 т) трав, зернових, зернобобових, овочевих, технічних культур з будь-якою початковою вологістю й засміченістю, а також такі малосипкі матеріали, як конюшинова пижима і лляний ворох.

Другим надзвичайно важливим чинником, що регулює життєдіяльність зерна, є температура. Завдяки раціональному використанню добових перепадів температури і періодів тимчасових похолодань, можна в такий спосіб консервувати зерно. Охолодження корисне як для сухого, так і для вологого та сирого зерна, якщо останнє не можна негайно висушити. Зниження температури супроводжується різким скороченням інтенсивності дихання зернової маси, пригніченням розвитку мікрофлори, холодовим заціпенінням та загибеллю комах.

Активне вентилювання насіння атмосферним повітрям - найбільш ефективний, дешевий і простий спосіб тимчасового консервування вологого свіжозібраного насіння. Порівнюючи з іншими способами, охолодження потребує в 1,5-3 рази менше затрат. Через нерухомий насип зерна пропускають потік зовнішнього холодного повітря, використовуючи різницю між денною та нічною температурами. Наприклад, у серпні вона становить 8...10°С, а в окремі дні сягає 12...14°С. Активне вентилювання застосовується також для ліквідації самозігрівання, підсушування зернових насипів, прискореного охолодження і з профілактичною метою. На установках активного вентилювання вологе насіння зберігають шаром у 1-2,5 м упродовж точно визначеного нетривалого періоду. Насіння зернових (пшениця, ячмінь, овес) вологістю до 22% за 15...20°С може зберігатися (без зниження схожості) близько двох тижнів, тоді як вологістю 24-26% - не більш ніж 6-8 діб. За зниження температури повітря до 10...12°С допустимий термін зберігання можна дещо збільшити. Проте свіжозібране зерно з вологістю понад 20% доцільно вентилювати і після охолодження - до відправлення на сушарку.
Безперечно, вигідним є зберігання зерна і в штучному холоді. Адже традиційні методи зберігання (попереднє очищення, сушіння, остаточне очищення й зберігання на елеваторах чи зерноскладі) пов'язані з втратами врожаю на кожному з етапів. Водночас використання штучного холоду в кінцевому результаті на 25-30% дешевше за теплову обробку зерна. При цьому природні втрати збіжжя зменшуються на 80-90%, охолоджене зерно не самозігрівається, у ньому не розвиваються шкідники, збіжжя не потребує переміщення з однієї місткості в іншу. Тобто відсутні додаткові витрати, менше споживання електроенергії та очевидне незначне спрацювання устаткування. Окупність такої технології - 1,5-2 роки.

Як правило, в країнах СНД для сушіння застосовують суміш топкових газів і повітря, що спричинює забруднення зерна канцерогенними речовинами. А охолоджене збіжжя залишається екологічно чистим і якісним.
Ідея використання штучного холоду не нова і вже давно використовується за кордоном: у США, Німеччині, Японії, Австралії та інших високорозвинених країнах.

Німеччина щороку охолоджує до 70 млн тонн зерна. Зокрема, фірма GRANIFRIGOR випускає пересувні (мобільні) холодильні установки параметричного ряду, які здійснюють періодичне охолодження силосів із зерном за допомогою повітряного потоку, що продукується через випарник. Одночасно в Російській Федерації спробували використовувати штучний холод під час зберігання рису за допомогою стаціонарних розсільних холодильних машин.

Галузь застосування стаціонарних холодильних машин - великі елеватори з тривалим низькотемпературним зберіганням зерна, а мобільних - невеликі сховища з короткочасним терміном зберігання, у тому числі і в місцях заготівлі.

Третім вагомим чинником збереження якості зерна на зберіганні є доступ повітря до зернової маси. Відсутність кисню в міжзернових просторах і над зерновою масою зумовлює значне зниження інтенсивності її дихання, внаслідок чого зерно основної культури й інші живі компоненти переходять на анаеробне дихання і поступово гинуть. За відсутності кисню не можуть розвиватися шкідливі для зерна мікроорганізми й комахи.

За анаеробного дихання зерна виділення тепла зменшується майже в 30 разів, тому унеможливлюється розвиток процесу самозігрівання. Оскільки за такого режиму втрачається життєздатність сирого зерна, його використовують переважно як фуражне. При цьому консервується зерно будь-якої вихідної вологості і завдяки цьому можна починати збиральні роботи приблизно на тиждень раніше загальноприйнятих строків. На зберігання зерно можна закладати без проведення його післязбиральної обробки.

Під час зберігання зернової маси у безкисневому середовищі з вологістю, близькою до критичної, добре зберігаються всі її технологічні і фуражні якості. Одночасно зберігати партії посівного матеріалу без доступу повітря можна тільки за вологості, значно нижчої за критичну, інакше можлива часткова або повна втрата його схожості.

Обов'язковою умовою надійного консервування зерна за такого режиму його зберігання є забезпечення достатньо повної герметизації сховищ.

Анаеробні умови зберігання зернових мас створюють одним із трьох способів: 1) природним нагромадженням вуглекислого газу і втратою кисню під час дихання живих компонентів, унаслідок чого відбувається самоконсервування зернової маси; 2) введенням у зернову масу газів (вуглекислого, азоту та деяких інших), які витісняють повітря з міжзернового простору; 3) створенням у зерновій масі вакууму. В умовах сільського господарства використовують тільки перший спосіб.

Зерно в герметичних умовах зберігають у металевих силосах різної місткості. Самоконсервування зерна кукурудзи й інших культур як тимчасовий захід забезпечують у траншеях з бетону, викладаючи їх поліетиленовою плівкою знизу, з боків і зверху зернового насипу та герметизуючи всі стики.
 

Способи зберігання зернових мас

Що стосується способу зберігання зернових мас, то він залежить переважно від фізичних та фізіологічних властивостей зерна. Усі партії зернової маси, особливо насіннєвої, потрібно зберігати у спеціальних сховищах. Зерносховища класифікують за багатьма ознаками, найважливішими з яких є: період зберігання (тимчасового або тривалого); конструкційні особливості (навіси, склади, елеватори тощо); види операцій, які в них проводять (тільки зберігання чи зберігання й обробка); ступінь механізації (механізовані, напівмеханізовані, немеханізовані); наявність і тип установок для активного вентилювання насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).

Зберігання зерна може бути тимчасовим - від кількох діб до одного-трьох місяців або довгостроковим - від кількох місяців до кількох років. Як тимчасове, так і довгострокове зберігання зернових мас треба організувати так, щоб запобігти втратам маси (крім біологічних) та зниженню її якості.

Зернові маси зберігають насипом або в тарі. Перший спосіб є основним і найпоширенішим. Переваги його такі: повніше використовуються площа та об'єм зерносховища; більше можливостей для механізованого переміщення зернових мас; полегшується боротьба із шкідниками зерна (хлібних продуктів); зручніше організовувати контроль за всіма показниками; зменшуються витрати на тару і переміщення зерна.

У період збирання зернових культур виникає потреба в організації тимчасового зберігання зерна на токах або відкритих майданчиках хлібоприймальних підприємств у бунтах. Бунт - це партії зерна, які складені з урахуванням певних правил за межами сховищ, тобто під відкритим небом, у насипі або тарі. За зберігання зернових мас у бунтах насипом останнім надають форми конуса, піраміди, призми або іншої геометричної фігури, що дає змогу легше накривати бунти та забезпечувати стікання атмосферних опадів. Однак за зберігання зерна в бунті важко вести спостереження за його станом у внутрішніх частинах насипу, тому не завжди можна своєчасно виявити самозігрівання й розвиток шкідників.
За допомогою штучного дощування відкритих бунтів виявлено, що коли насип пшениці в бунті укласти під кутом природного нахилу, то проникнення в нього вологи після зливи сягає 11-13 сантиметрів.

Використання синтетичних матеріалів дещо полегшило організацію укриття і захист бунтів від несприятливого впливу дій навколишнього середовища. Наприклад, у США плівки підстилають під основу бунта і натягують на легкий каркас з алюмінію, який кладуть зверху бунта.

Для збереження зерна велике значення має підготовка зернової маси до укладання в бунт. Незалежно від вологості, вона має бути охолоджена до 8°С і нижче. Це дає змогу запобігти активному розвитку в ній кліщів і комах, а також зменшити можливість виникнення самозігрівання.

Враховуючи властивості зернових мас і вплив на них навколишнього середовища, навіть тимчасово зберігати їх треба у спеціальних сховищах. У типових зерносховищах зерно розміщують у засіках або насипом у купах. Висота насипу зерна основних культур вологістю до 14% у холодний період року - не вище 2-2,5 м. Сухе зерно вологістю 12-13% (пшениця, жито) розміщують у силосних сховищах елеваторного типу заввишки до 30 метрів.

Зернову масу з доброю сипкістю можна зберігати в різних місткостях. Зберігання зерна в мішках називається зберіганням у тарі; у великих сховищах - зберіганням без тари; у сховищах, бункерах і силосах - зберіганням насипом.
Зерносховища для тривалого зберігання зерна за конструкційними особливостями поділяють на склади, елеватори та змішаного типу. До першого типу належать звичайні склади, які використовують для підлогового зберігання зерна насипом, а також дообладнані спеціальними перегородками для утворення секцій з метою роздільного зберігання окремих партій насіння.

У сховищах без поперечних перегородок і секцій зерно розміщують на підлозі. При цьому партії насіння ізолюють одну від одної щитами або залишають незайнятою частину підлоги між ними. За такого розміщення насіння коефіцієнт використання складських місткостей різко знижується.

Останнім часом побудовано багато секційних насіннєсховищ місткістю 3,2 тис. т. Коефіцієнт використання їхньої місткості значно вищий, ніж у несекційних, і сягає 75-80%. Секція - це частина простору, відгородженого стінами заввишки 2,5-5,0 м.

Як правило, їх обладнують установками для активного вентилювання (канальна, підлогова, переносна) або аерожолобами, а також засобами механізації завантаження і часткового розвантаження насіння (верхні і нижні стрічкові конвеєри).

Бункерні насіннєсховища, на відміну від секційних, мають повністю механізоване випускання насіння без застосування ручної праці і пересувної механізації. Цього досягають тим, що днище бункера роблять у вигляді перевернутої піраміди або конуса. Місткість бункерів становить, як правило, 35-50 т за висоти стін від 4 до 9,5 метра.

Силосні насіннєсховища - це залізобетонні або цегляні елеватори заввишки 30-50 м. Більшість їх має спеціальну башту, в якій розміщують необхідне обладнання для потокової обробки насіння. Майже всі такі насіннєсховища повністю механізовані, а деякі автоматизовані.

Якщо зерно зберігають у тарі, довжина штабеля залежить від розмірів сховища і партії насіння, ширини і довжини трьох-п'яти мішків, висоти - кількості складених вгору мішків (залежно від культури і пори року). Кожну партію зерна складають окремо у штабель на дерев'яному настилі, який міститься на відстані від підлоги не менш як 10 см. Відстань між штабелями і стінами сховища - не менше 0,75, а між окремими штабелями - 1 метр.

У тарі зберігають переважно протруєний насіннєвий матеріал, елітне насіння і насіння першої репродукції та те, яке має крихку структуру оболонок (арахіс) або легко розколюється під час пересипання (мак, тютюн), каліброване і протруєне насіння кукурудзи або оброблене на спеціальних заводах і в цехах, а також насіння трав, овочебаштанних, ефіроносних, дрібне і сипке насіння технічних та олійних культур.

Основним видом тари для насіння і зерна є мішки з цупких і грубих тканин (джутові, полотняні та ін.), паперові мішки з прокладкою з тканини, крафт-мішки (для протруєного зерна) тощо.

Основні вимоги до конструкцій зерносховищ

Зерносховища будують з різних матеріалів: дерева, каменю, цегли, залізобетону, металу тощо залежно від місцевих умов, цільового призначення (для тривалого чи короткочасного зберігання зерна) та економічних міркувань.

У господарствах споруджують засікові та наземні зерносховища. Перші зручні для роздільного зберігання невеликих партій насіннєвого і сортового, а другі - для великих партій товарного зерна. Будують також комбіновані зерносховища.
Місткість окремих засіків для зберігання насіннєвого зерна становить не менш як 25 т за гранично допустимої висоти завантаження 3 м. Місткість засіків для зберігання продовольчого і фуражного зерна не обмежується. Засіки розміщують у 2-4 ряди з поздовжніми і поперечними проходами між ними. Ширина поздовжніх проходів - не менше 2, а поперечних - 1,2 м за відстані між ними не більше 18 м. У сховищах для продовольчого і фуражного зерна крайні поздовжні ряди засіків розміщують біля зовнішніх стін, а за зберігання насіння між засіками і зовнішньою стіною залишають порожнє місце завширшки до півметра.

До сховищ насіннєвого зерна прибудовують навіси для повітряного сушіння і провітрювання або відкриті майданчики для повітряно-сонячного сушіння і теплового обігрівання насіння.

Для зерносховищ непридатні каркасні стіни з подвійними обшивками і засипками, між якими можуть поселятися шкідники хлібних запасів. У зерносховищах господарств допускаються грунтово-бетонні підлоги, у бункерних - бетонні, на тимчасових складах - глинобитні. Не рекомендується робити бетонні підлоги в засікових та наземних зерносховищах, оскільки зернова маса на таких підлогах зволожується. Стіни і підлогу треба ізолювати від проникнення крізь них грунтових і поверхневих вод.

Особливо старанно споруджують дах, оскільки збереження зерна залежить від його водонепроникності та герметичності. Добрі властивості має дах з азбоцементних плит або шиферу, які укладають на суцільну дощану опалубку з шаром руберойду. Не рекомендується робити металеві дахи через їхню високу теплопровідність.

Зерносховища будують, як правило, без вікон. Освітлюються вони через відчинені ворота, які роблять подвійними, або електролампами.

За ступенем механізації зерносховища бувають механізованими (із стаціонарними засобами для механізації завантаження і розвантаження зерна), частково механізованими (із стаціонарними засобами для виконання однієї операції, частіше - для завантаження, що дає змогу забезпечити швидке приймання зерна і насіння та складувати їх насипом максимально допустимої висоти, а розвантаження проводити засобами пересувної механізації) і немеханізованими (для полегшення робіт застосовують тільки пересувні засоби механізації).
Технологічний процес у зерносховищах супроводжується виділенням пилу та утворенням відходів. Тому слід передбачати у них аспіраційні установки і спеціальні бункери для накопичення відходів. Зерносховище має бути стійким, протистояти тиску зерна та вітру, руйнівній дії повітря навколишнього середовища.
Зерносховища повинні мати добрі під'їзні шляхи, бути оптимально економічними й відповідати вимогам охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії. Отже, зерносховища - це складне виробництво, яке слід добре знати, для того щоб уміло керувати всім технологічним процесом.
 

Сучасні сховища для зерна

В Україні основна маса зерна зберігається на державних великотоннажних залізобетонних елеваторах, обладнання яких морально і фізично застаріло, через що знижується якість зерна та пропускна здатність елеваторів. Одночасно останні значно віддалені від зерновиробника, а вартість зберігання зерна в них дуже висока й становить майже 25% вартості закладеного на зберігання зерна.

Одним із найважливіших шляхів зменшення втрат і підвищення якості продукції є очевидне забезпечення кожного господарства власним сучасним зерносховищем. Так, в аграрно розвинених країнах до 80% урожаю зберігається в його виробника. При цьому у світі перевагу надають баштовим сховищам. Технологія зберігання зерна в баштових сховищах, обладнаних активною вентиляцією, широко використовується у США та Канаді, а в останнє десятиріччя і в Європі.
Збірні металеві зерносховища мають такі переваги: знижують капітальні витрати під час монтажу вдвічі-втричі і трудомісткість монтажу - вчетверо-вп'ятеро; дають змогу максимально наблизити сховища до місця збирання і використання фуражного зерна; дають можливість впроваджувати повну механізацію та автоматизацію процесу зберігання.

На сьогодні ДКБ "Південне" розробляє комплекси зерносховищ герметичного і вентильованого типу місткістю 500 і 1000 т зерна на основі силосів місткістю 125-200 т зерна. Ці зерносховища призначені для зберігання насіннєвого, продовольчого і фуражного зерна вологістю до 18% у режимі активного вентилювання та вологості до 28% зерна продовольчого і фуражного призначення завдяки його консервації азотом. Зерносховища розроблені з урахуванням досягнень кращих світових аналогів.

Порівняно з вентильованими зерносховищами, герметичні є ефективнішими й універсальними, але й дорожчими на 5-10%. Проте вони мають ширший діапазон використання, оскільки дають змогу: розпочати збирання зернових на один-два тижні раніше (за умов дальшого дозрівання зерна) і закінчувати його до початку зсипання зерна; здійснювати закладання на зберігання зерна за будь-яких погодних умов; не застосовувати в процесі закладання зерна зерноочищувального та зерносушильного обладнання та заощадити енергію, яка витрачалася б на сушіння зерна; підвищити, завдяки збереженню природної вологи зерна, його кормові якості порівняно з висушеним зерном.
Виробляє досушувальні металеві сховища фірма Bin (Польща), яка комплектує сховища сушарками Araj (Польща).
З метою автоматизації процесу консервування та зберігання башти Bin обладнують вентилятором, електричним нагрівачем і контролером Bin із комплектом датчиків, що дає змогу: здійснювати нагляд за біологічними процесами, які перебігають у масі зерна; проводити охолодження та низькотемпературне досушування зерна; уникнути зволоження зерна від розвитку плісняви; мінімізувати енергозатрати за активного вентилювання і сушіння.

Одним із кращих комплексів для післязбиральної переробки та зберігання зерна побудував АТЗТ "Агро-Союз" у своєму підсобному господарстві в с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської області. Вказаний комплекс переробки та зберігання зерна призначений для приймання, очищення, сушіння, зберігання, видачі зернових культур, а також переробки зерна на різні види продукції. До складу комплексу входять: вагове господарство, багатофункціональна лабораторія, система приймання, очищення, сушіння, зберігання, транспортування та відвантаження зерна, лінія підготовки насіннєвого матеріалу, міні-завод із виробництва комбікормів і борошнозбиральний комплекс. Система комплексу зберігання складається з 24 силосів. Із урахуванням зберігання різних культур місткість зерносховища становить 32000 т. Усі силоси обладнані системою активного вентилювання і системою контролю за температурою зерна, за допомогою яких інформація виводиться на комп'ютерну лабораторію.

Виробляє промислові зерносховища одна з найвідоміших фірм у світі - MFS/YORK/STORMOR (США). Металеві циліндричні сховища місткістю від 50 до 5000 т постачає спільне українсько-канадське підприємство "Агрокомплекс". Багато років їх експлуатують у корпораціїї "Агро-Союз" (Дніпропетровськ). Сховища вказаної фірми, за даними багаторічного використання в господарстві Майське Синельниківського району Дніпропетровської області, забезпечують якісне збереження зерна. Зерносховища обладнані системою вентиляції зерна, контролю температури та ступеня заповнення.

В Україні виробництво металевих циліндричних сховищ для зерна освоїли фірми "Лорд"(Миколаїв) і ВАТ "Карлівський машинобудівний завод".

Підприємство "Проект Контакт Сервіс"(Миколаїв) розробило 20 типорозмірів циліндричних металевих сховищ для зерна з конічним і пласким дном. Згадане підприємство проектує та будує сховища зерна і здає їх "під ключ". Місткість сховища з конічним дном - до 1400 т, з пласким дном - до 8100 т. Виробництво сховищ для зерна, розроблених на підприємстві "Проект Контакт Сервіс", освоїли фірми "Лорд" (Миколаїв) і ВАТ "Карлівський машинобудівний завод".

Торговельно-промислова компанія "Лорд" реалізує в Україні вітчизняні силоси СМВУ. На бажання замовника силоси обладнують системами активного вентилювання та пошарового контролю температури зерна, що зберігається. Системи активного вентилювання забезпечують витрату повітря не менше 7 м3/год на 1 т місткості силосу. Це дає змогу застосовувати універсальні технології з "м'яким" повільним досушуванням або охолодженням зерна. Силоси СМВУ з конусним днищем забезпечують повне вивантаження зерна силосу самопливом і потребують мінімальних затрат часу на ручне доочищення силосу. Силоси СМВУ виробляють трьох типорозмірів:

•  силоси місткістю 7-60 т з кутом нахилу днища 60° (для зберігання зернових культур і комбікорму);
•  силоси місткістю 25-105 т і кутом нахилу 45° (для зберігання комбікорму);
•  силоси місткістю 90-1400 т з кутом нахилу конусного днища 45° (для зберігання продовольчого і фуражного зерна). Місткість циліндричних сховищ з пласким днищем - від 70 до 3000 тонн.

Циліндричні сховища, які виробляє ВАТ "Карлівський машинобудівний завод", мають діаметр 3,6-16,5 м; висоту - 6,7-30,6 м; місткість - 34-5786 куб. метрів.

Підлогові сховища зерна виробляє в Україні "ЮК-Постачання" (Обухів Київської обл.). Їх виготовляють з металевого каркаса, дах якого виробляють із профнастилу із оцинкованої сталі та поліестеру, а стіни облаштовують панелями-сандвічами. Приміщення модульного типу заввишки до 6 м і прольотом до 18 м. Фірма "ЮК-Постачання" проектує зерносховища, виготовляє, здійснює поставку, монтаж і здає "під ключ".
За рубежем циліндричні металеві легкозбірні сховища вертикального типу виготовляють фірми Petkus, (Німеччина) Araj, BIN (Польща), Prive (Франція), Rielа (Німеччина), Kongskilde (Данія), The GSI Group (Англія), Mepu (Фінляндія), Mfs/York/stormor (США) тощо.

Широкий асортимент циліндричних металевих сховищ пропонує, зокрема, фірма Araj (Польща). Силоси для зерна фірми Araj призначені для зберігання сухого зерна пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпаку, бобових та інших культур. Згідно з даними фірми, спеціальна конструкція днища та ефективна система вентиляції забезпечують можливість рівномірного провітрювання зернового матеріалу. Пропонується понад 100 моделей сховищ різних габаритів місткістю від 110 до 7430 т.
Для виробництва силосів використовують пласкі сталеві листи з високоякісним гальванічним покриттям. Завдяки цьому на пласких стінках не затримуються бруд і залишки зерна. Силоси обладнані системою датчиків температури, які несуть реальну інформацію про стан зерна, що зберігається в силосі.

Для забезпечення вентиляції сховища фірми Araj обладнані перфорованим дном, системою підлогових повітряних каналів, вентиляторами та системою дахових провітрювачів. Вивантаження силосів здійснюється підібраними конвеєрами. Для повного вивантаження бункерів під дном сховища розташовані шнеки.

Відомі в світі круглі сховища з оцинкованої сталі торгової марки RIELA (Німеччина). Місткість сховищ - від 40 до 10000 т. Сховища обладнані оцинкованими драбинами та помостками, вентиляційною та охолоджуваною технікою. Для завантаження використано норії та редлери, для вивантаження - зачисні шнеки продуктивністю до 200 т/год. Виготовляє фірма Riela також круглі бункери з конічним днищем діаметром від 3,56 до 10,7 м, місткістю до 940 т та прямокутні бункери місткістю до 132 т (175 м. куб). А ще - підлогові склади, обладнані вентиляційними каналами. Пропонується широкий вибір стаціонарних та мобільних зерносушарок.

Фірма Agrotec (Німеччина) виробляє металеві циліндричні сховища з пласким і конічним дном місткістю від 1,6 до 1000 т. Для завантаження сховищ використовують шнеки та норії.

Фірма Wellenbrock (Німеччина) продукує циліндричні металеві сховища місткістю 100-600 т, які обладнуються завантажувальними норіями, вивантажувальними шнеками продуктивністю до 100 т/год та обладнанням для сушіння зерна продуктивністю від 5,5 до 37 кВт. Потужність приводу сушильного обладнання становить 5,5-37 кВт; температура теплоносія - 24...80°С. У куполі металевого сховища монтується спеціальний розподілювач зерна продуктивністю 10-100 т за годину.

Фірма Petkus (Німеччина) пропонує для зберігання зерна різноманітне сучасне обладнання: прямокутні профільовані силоси PWS, круглі силоси з вивантажувальною лійкою конусної форми та пласким днищем, прямокутні силоси з гладенькими стінами та VKS бункери-накопичувачі різного призначення в технологічному процесі.
VKS бункери-накопичувачі Petkus - оцинковані силоси прямокутного перерізу модульної конструкції з можливістю установки як поза будівлею, так і всередині будівлі.

Область застосування:

•  зберігання зернистих та сипких продуктів;
•  застосування в якості дозувального, змішувального та накопичувального бункерів.

Можлива ємкість таких бункерів-накопичувачів - від 500 до 20000 тонн.
Прямокутні профільовані силоси PWS - це силосні секції (місткість секції  - 100 т) модульної конструкції, які можуть розміщуватися в ряд як батареї або як єдиний блок  різних висоти та місткості. Кількість секцій може бути різною і залежить від побажань замовника. Як правило, у Західній Європі фермери замовляють такі силоси на 20 секцій.

Вивантажування із силосів з профільованими стінами здійснюється через лійку або за допомогою системи пневматичних каналів. Система зберігання в силосах такого типу є компактною, вони значно (порівняно із силосами круглої форми) економлять зайняту під конструкцію площу, спеціалістами її визнано однією з найсучасніших. Окрім переваг абсолютно рівномірного вентилювання в поєднанні  з пневматичною системою вивантаження, досягається повне використання об'єму силоса.

Фірма Amazone (Німеччина) пропонує селянам як циліндричні металеві, так і підлогові сховища зерна (побудовано понад 500 таких сховищ). Ширина горизонтальних сховищ - від 7,5 до 25 м; ширина відсіків - 3; 4 і 5 м; висота сховища - від 6,9 до 10,7 м; місткість - 80-720 м3. Для завантаження сховищ використовують норії, а для транспортування і розподілу зерна - стрічкові конвеєри. Виходячи з конкретних потреб виробника зерна, фірма Amazone рекомендує використовувати комбінації підлогових і металевих циліндричних сховищ. Сховища зерна фірми Amazone обладнують повністю автоматизованими системами управління і регулювання, укомплектованими мнемосхемами.

Фірма SLK Schutz (Німеччина) поставляє виробникам с.-г. продукції циліндричні металеві сховища зерна місткістю від 62 до 13000 т. Сховища фірми SLK Schutz обладнуються завантажувальними норіями або шнеками, розподільними конвеєрами, вентиляторами, вивантажувальними конвеєрами продуктивністю до 100 т за годину.
Фірма Gruber (Австрія) виробляє невеличкі циліндричні металеві сховища зерна місткістю від 2 до 22 т. Фірма Brice-Baker пропонує циліндричні металеві сховища зерна діаметром 4-32 м, місткістю від 64 до 16650 м3. Фірма DMC (США) виготовляє невеличкі сховища, які обладнують вивантажувальними конвеєрами, пневматичним завантажувальним обладнанням і пересувними пристроями.

Фірма Dameco (Німеччина) виробляє зерносховища різних типів. Серед них заслуговують на увагу підлогові сховища зерна, які обладнують різними підлоговими системами для вентиляції сховищ (приховані канали з решітками, збірні дірчасті повітропроводи). Виробляє фірма Dameco також і металеві циліндричні сховища місткістю 5-6987 т. Завантаження силосів здійснюється норіями, вивантаження - шнековими конвеєрами.

Аналіз цін на ефективні зарубіжні зерносховища свідчить, що їхня питома вартість (вартість/місткість) становить 100-250 грн/т (польські зерносховища), до 240-350 грн/т (зерносховища канадського та американського виробництва). За даними ДКБ "Південне", планова вартість вітчизняних зерносховищ становить 135-160 грн/т, яка з нарощуванням виробництва буде зменшена до 100-120 грн/т. Тому доцільним є організація великосерійного виробництва вітчизняних зерносховищ, що дасть змогу: забезпечити якісне та безвідходне (1-2% втрат проти нинішніх 20%) зберігання зернових за сортами та якістю; одержати в 1,5-2 рази дешевші, ніж імпортні, конкурентоспроможні вітчизняні зерносховища, окупні за два-три сезони за терміну експлуатації не менше ніж 25 років; знизити потребу в паливі для перевезення зерна приблизно на 100 тис. т щороку, а також витрати на амортизацію транспорту та обладнання.

Н.О. Ящук, мол. наук. співробітник НУБіП України