Стре­сові фак­то­ри для ку­ку­руд­зи та мінімізація їхньо­го впли­ву

Задля зниження впливу стресових факторів у вирощуванні кукурудзи потрібно чітко визначитись із потенційними можливостями зони вирощування та конкретного поля. Слід мати на увазі: не буває поганих гібридів кукурудзи — буває невдалий їхній добір та неправильне використання. Виробники мають пам’ятати, що гібрида «на всі випадки життя» не існує.

А. Андрієнко, Д. Дер­га­чов,
канд-ти с.-г. на­ук,
В. Кузь­мич, Б. То­кар,
ТОВ «Ліма­грейн Ук­раїна»

Ко­жен із гібридів при­дат­ний для пев­ної грун­то­во-кліма­тич­ної зо­ни і тех­но­логії, то­му важ­ли­во до­три­му­ва­тись ре­ко­мен­дацій, в якій зоні Ук­раїни той чи інший гібрид потрібно ви­ро­щу­ва­ти та за
яких умов він ви­я­вить мак­си-
­маль­ну про­дук­тивність.
В умо­вах гло­баль­но­го по­тепління і зміни кліма­ту ак­ту­аль­ни­ми є об­грун­ту­ван­ня і роз­роб­ка за­ходів по­слаб­лен­ня не­га­тив­них явищ по­су­хи, жа­ри і дефіци­ту грун­то­вої во­ло­ги. У ра­курсі цих про­блем важ­ли­вим є по­шук шляхів оп­тимізації умов ви­ро­щу­ван­ня рос­лин різних біотипів, а та­кож досліджен­ня адап­тив­них функцій і аг­ро­це­но­тич­ної стійкості но­во­с­тво­ре­них гібридів.
По­су­ш­ливі умо­ви завжди бу­ли про­бле­мою для ефек­тив­но­го зем­ле­роб­ст­ва Ук­раїни, більша ча­с­ти­на те­ри­торії якої на­ле­жить до зо­ни нестійко­го та не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня. У се­ред­нь­о­му в країні три­валість літньо­го по­су­ш­ли­во­го (без­до­що­во­го) періоду мо­же ся­га­ти 50–90 днів. У більшості ви­падків такі яви­ща су­про­во­д­жу­ють­ся підви­ще­ною тем­пе­ра­ту­рою повітря, що при­зво­дить до ат­мо­сфер­ної та грун­то­вої по­су­хи. Грун­то­во-кліма­тичні ре­сур­си Сте­пу та Лісо­сте­пу Ук­раїни до­статні для ви­ро­щу­ван­ня май­же всіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, що куль­ти­ву­ють­ся у Східній Європі. Од­нак внаслідок не­спри­ят­ли­вих за зво­ло­жен­ням по­год­них умов в ок­ремі ро­ки не­добір уро­жай­ності ку­ку­руд­зи мо­же
ся­га­ти 45–50%.
Одер­жан­ня ви­со­ких уро­жаїв сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур  знач­ною мірою за­ле­жить від на­ко­пи­чен­ня і пра­виль­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня грун­то­вої во­ло­ги. Го­ло­вним дже­ре­лом її по­пов­нен­ня є ат­мо­сферні опа­ди. Роз­поділен­ня їх як за кількістю, так і у часі ви­па­дан­ня ду­же нерівномірне. У теп­лий період (квітень — ли­с­то­пад) опа­ди ма­ють особ­ли­во важ­ли­ве зна­чен­ня для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Са­ме в цей період ро­ку нерідко спо­с­теріга­ють­ся зли­ви з гра­дом, гро­зи. Як між зо­на­ми, так і між ок­ре­ми­ми об­ла­с­тя­ми, рай­о­на­ми і навіть в од­но­му гос­по­дарстві опа­ди роз­поділя­ють­ся нерівномірно. У хо­лод­ну по­ру ро­ку в сте­повій та пе­рехідній (від Лісо­сте­пу до Сте­пу) зо­нах за­вдя­ки опа­дам у грунт по­трап­ляє
65–75% во­ло­ги.

   Се­ред не­спри­ят­ли­вих для зем­ле­роб­ст­ва умов найістотніши­ми є періодичні по­су­хи, су­ховії, пи­лові бурі. Згуб­но впли­ває на стан посівів сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур і їхню уро­жайність низь­ка віднос­на во­логість повітря (30% і мен­ше) у поєднанні з ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою (30°С і ви­ще) і вітром (по­над 5 м/с). Ступінь шкідли­вості су­ховіїв виз­на­чається їхньою інтен­сивністю, три­валістю і ста­ном посівів. Найшкідливіші су­ховії у період за­пи­лен­ня та на­ли­ван­ня зер­на ку­ку­руд­зи. До­ве­де­но, що най­кращі умо­ви для одер­жан­ня ви­со­ких уро­жаїв зер­но­вих куль­тур ство­рю­ють­ся тоді, ко­ли гідро­термічний ко­ефіцієнт (ГТК) за відповідний період дорівнює 1–1,4. За зна­чен­ня цьо­го по­каз­ни­ка 0,6 і мен­ше рос­ли­ни пригнічу­ють­ся по­су­хою (рис. 1).
Три­ва­лий час відсутність ви­со­ко­про­дук­тив­них ран­нь­о­с­тиг­лих та се­ред­нь­о­ранніх гібридів стри­му­ва­ла по­ши­рен­ня ку­ку­руд­зи в північно-західних регіонах Ук­раїни. Нині се­лекційни­ми цен­т­ра­ми ство­ре­но ве­ли­ку кількість таких гібридів, які вирізня­ють­ся стійкістю про­ти хво­роб та ви­со­кою про­дук­тивністю, а їхнє зер­но швид­ко віддає во­ло­гу під час дозріван­ня.
Це да­ло по­штовх роз­вит­ку ви­роб­ництва ку­ку­руд­зи в північно-західних регіонах. На­при­клад, у 2010 р. у Чернігівській об­ласті під ку­ку­руд­зу бу­ло відве­де­но 204,0 тис. га, а вже у 2014 р. — 367,9 тис. га, у Київській об­ласті та­кож площі під цією куль­ту­рою збільши­ли­ся про­тя­гом за­зна­че­них років від  183,6 до 258,7 тис. га, у Сумській — від 136,4 до 326,2, у Хмель­ницькій — від  111,0 до 209,5 тис. га. От­же, ку­ку­руд­за швид­ко по­ши­рюється у тих регіонах країни, де раніше її ви­ро­щу­ван­ня стри­му­ва­ло­ся кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми та відсутністю ско­ро­стиг­лих форм. Стабілізу­ва­ли­ся площі ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи у Пол­тавській, Чер­каській, Вінницькій, Харківській і Кіро­во­градській об­ла­с­тях.
У су­час­но­му ви­роб­ництві в ку­ку­ру­дзосіючих гос­по­дар­ст­вах що­ро­ку ви­ни­кає пи­тан­ня, яким гібри­дам та гру­пам стиг­лості на­да­ти пе­ре­ва­гу, ад­же склад гібридів, за­не­се­них до Дер­жав­но­го реєстру сортів рос­лин, при­дат­них для по­ши­рен­ня в Ук­раїні, постійно вдо­с­ко­на­люється, зба­га­чу­ю­чись но­ви­ми, вро­жайніши­ми, з по­кра­ще­ни­ми гос­по­дарсь­ки­ми оз­на­ка­ми біоти­па­ми.
На наш по­гляд, са­ме новітні гібри­ди ку­ку­руд­зи, вда­ло впи­сав­шись у кон­ку­ренцію з на­яв­ни­ми, мо­жуть повніше мінімізу­ва­ти вплив стре­со­вих фак­торів, аніж ство­рені раніше.

   За ре­зуль­та­та­ми ви­роб­ни­чих ви­про­бу­вань у 2014 р. у зоні Полісся нові се­ред­нь­о­ранні гібри­ди з ФАО 250–290 по­ка­за­ли ви­со­ку та стабільну уро­жайність — на рівні 102,2–117,2 ц/га. В якості кон­тро­лю бу­ли ви­ко­ри­с­тані по­пу­лярні гібри­ди інших се­лекційних ком­паній. Ви­щу вро­жайність що­до Кон­тро­лю 1 та Кон­тро­лю 03 по­ка­за­ли гібри­ди ЛГ 3255 та ЛГ 30288, а гібрид ЛГ 3258 за­без­пе­чив ви­щий уро­жай порівня­но із Кон­тро­лем 81 та Кон­тро­лем 95 (рис. 2).
У зоні Лісо­сте­пу ви­со­ку вро­жай­ність по­ка­за­ли се­ред­нь­о­ранні гібри­ди — на рівні  105,6–125,0 ц/га. Ви­щу вро­жайність що­до Кон­тро­лю 1 по­ка­зали гібрид ЛГ 3255 та Кон­троль 03, а гібри­ди ЛГ 3258, ЛГ 30288 за­без­пе­чи­ли ви­щий уро­жай порівня­но із Кон­тро­­­лем 03, Кон­тро­лем 81 та Кон­тро­лем 95.
У пе­рехідній зоні від Лісо­сте­пу до Сте­пу стабільну вро­жайність по­ка­за­ли нові гібри­ди з ФАО 250–290 —
82,3–92,5 ц/га. Ви­щою що­до  Кон­тро­лю 1, Кон­тро­лю 03 та Кон­тро­лю 81 бу­ла уро­жайність гібридів ЛГ 3255 та ЛГ 30288, а гібрид ЛГ 3258 за­без­пе­чив ви­щий уро­жай віднос­но всіх ви­ко­ри­с­та­них у ви­про­бу­ван­нях кон­тролів.
У зоні Північно­го Сте­пу стабільну вро­жайність та­кож по­ка­за­ли нові гібри­ди — на рівні 58,7–69,0 ц/га. Ви­щу вро­жайність що­до Кон­тро­лю 1, Кон­тро­лю 03, Кон­тро­лю 81 та Кон­тро­лю 95 по­ка­за­ли напівінтен­сив­ний гібрид ЛГ 3255 та інтен­сив­ний —
ЛГ 3258. Най­ви­щу про­дук­тивність за­без­пе­чив но­вий гібрид ЛГ 30288.
Ко­ли­ван­ня во­ло­гості зер­на відбу­ва­ло­ся відповідно до зон ви­ро­щу­ван­ня та за­леж­но від при­зна­чен­ня та ти­пу зер­на гібри­да. Не­обхідно за­ува­жи­ти, що у гібри­да ЛГ 3255 на­пря­м ви­ко­ри­с­тан­ня, окрім фу­раж­но­го, як у інших гібридів, ще й круп’яний. Це, на на­шу дум­ку, є йо­го знач­ною відмінністю та пе­ре­ва­гою. Ство­рю­ю­чи цей гібрид, се­лек­ціоне­ри за­зда­легідь под­ба­ли про якісні по­каз­ни­ки зер­на, а са­ме — цілісність насіння під час зби­ран­ня, наділив­ши йо­го здатністю до інтен­сив­но­го змен­шен­ня зби­раль­ної во­ло­гості до 16–17%. По­даль­ший темп во­ло­говіддачі суттєво сповільнюється, що за­без­пе­чує от­ри­ман­ня ви­со­ко­якісної си­ро­ви­ни для ви­роб­ництва кру­пи зі вста­нов­ле­ни­ми по­каз­ни­ка­ми якості й відповідної фракції при подрібненні.
Слід відміти­ти, що най­ниж­чу во­логість не­за­леж­но від зо­ни ви­ро­щу­ван­ня мав гібрид Аалвіто (Полісся та Лісо­степ — 17,0%, а у пе­рехідній зоні та Північно­му Сте­пу — 14,2–14,9%). Та­кож до­б­рою во­ло­говідда­чею відзна­чи­ли­ся у зо­нах Полісся та Лісо­сте­пу гібри­ди ЛГ 3258 (17,6–18,6%) та ЛГ 30288 (17,3–17,7%).
Як свідчать дані на­укових дослі­джен­ь, до­сить ціка­вим і важ­ли­вим є добір гібридів ку­ку­руд­зи за гру­пою стиг­лості відповідно до зо­ни ви­ро­щу­ван­ня. Відо­мо, що в од­на­ко­вих аг­рокліма­тич­них умо­вах гібри­ди, які різнять­ся три­валістю ве­ге­таційно­го періоду, навіть за умо­ви рівної зба­лан­со­ва­ності еле­мен­та­ми жив­лен­ня, з од­на­ко­вою стійкістю про­ти хво­роб та шкідників, подібною ре­акцією на не­спри­ят­ливі умо­ви се­ре­до­ви­ща то­що, фор­му­ють не­од­на­ко­ву вро­жайність.
Для нор­маль­но­го рос­ту і роз­вит­ку ку­ку­руд­за на зер­но по­тре­бує відповідно­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му і во­ло­го­за­без­пе­че­ності. Тем­пе­ра­турні умо­ви в зо­нах Лісо­сте­пу і Сте­пу Ук­раїни є спри­ят­ли­ви­ми для ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи усіх груп стиг­лості. Для пізньо­с­тиг­лих форм де­що ри­зи­ко­ва­ни­ми є північні лісо­сте­пові рай­о­ни. Не завжди спри­ят­ли­вою для ви­ро­щу­ван­ня се­ред­нь­о­с­тиг­лих та се­ред­нь­о­пізніх гібридів є зо­на Полісся. Ку­ку­ру­дза, за­вдя­ки до­б­ре роз­ви­нутій ко­ре­невій си­с­темі і підви­щеній стійкості до грун­то­вої та повітря­ної по­су­хи, вва­жа­ється по­су­хостійкою куль­ту­рою. Так, зо­ни Лісо­сте­пу і Сте­пу Ук­раїни від­по­віда­ють біологічним по­тре­бам ку­ку­ру­дзи. Ви­нят­ком є по­су­ш­ливі рай­о­ни Пів­ден­но­го Сте­пу, які вва­жа­ють­ся менш за­довільни­ми для ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри, а уро­жайність вза­галі перебуває на межі збит­ко­вості. У цій зоні ку­ку­руд­зу здебільшого ви­ро­щу­ють
на зро­шенні.
Провівши у 2014 р. ви­роб­ничі ви­про­бу­ван­ня з гібри­да­ми ку­ку­руд­зи з ФАО 300–470 у зоні Полісся, ми мо­же­мо відміти­ти стабільну вро­жайність но­­вих се­ред­нь­о­с­тиг­лих та се­ред­нь­о­пізніх гібридів — на рівні 109,0–120,1 ц/га. Ви­щу вро­жайність що­до Кон­тро­лю 11 по­ка­зав гібрид ЛГ 3330 (до +4,7 ц/га), а гібри­ди Латіза­на, ЛГ 30360, ЛГ 3350 за­без­пе­чи­ли ви­щий вро­жай порівня­но із  Кон­тро­лем 3/1, Кон­тро­лем 11 та Кон­тро­лем 14 (від +1,4 до +11,2 ц/га). Най­ви­щу про­дук­тивність се­ред кон­тролів за­без­пе­чив гібрид Кон­троль 01,
з яким до­стой­но кон­ку­ру­ва­ли гібри­ди
ЛГ 30360, ЛГ 3350, ЛГ 3395 та
ЛГ 3475 (рис. 3).

   У зоні Лісо­сте­пу нові гібри­ди по­­ка­за­ли ви­со­ку та стабільну врожайність — на рівні 113,2–123,9 ц/га. Так, ви­щу вро­жайність за­без­пе­чив гібрид ЛГ 3330 що­до Кон­тро­лю 11 (+9,8 ц/га), а гібри­ди Латіза­на, ЛГ 30360, ЛГ 3350 — що­до Кон­тро­лю 3/1, Кон­тро­лю 11 та Кон­тро­лю 14 (від +3,4 до +15,4 ц/га). Де­що ви­щу вро­жайність се­ред кон­тролів за­без­пе­чив гібрид Кон­троль 01, з яким до­стой­но кон­ку­ру­ва­ли гібри­ди ЛГ 30360, ЛГ 3350,
ЛГ 3395 та ЛГ 3475.
Знач­на ча­с­ти­на посівів ку­ку­руд­зи в нашій країні розміще­на в рай­о­нах із не­до­статнім та нестійким зво­ло­жен­ням, де об­ме­же­на кількість опадів і ви­сокі тем­пе­ра­ту­ри повітря під час ве­ге­тації рос­лин ча­с­то при­зво­дять до помітно­го зни­жен­ня вро­жаю зер­на.
То­му в пе­ре­хідній зоні від Лісо­сте­пу до Сте­пу нові по­су­хостійкі гібри­ди по­ка­за­ли стабільну вро­жайність на рівні
94,0–103,4 ц/га. Ви­щу вро­жайність що­до всіх кон­тролів по­ка­за­ли гібри­ди ЛГ 3330, ЛГ 30360, ЛГ 3350, ЛГ 3475. Най­ви­щу про­дук­тивність за­без­пе­чив гібрид ЛГ 3350.
У зро­шу­ва­них умо­вах Сте­пу ви­со­ку вро­жайність та­кож по­ка­за­ли гібри­ди ЛГ 30360, ЛГ 3350 та ЛГ 3475 — на рівні 104,7–108,8 ц/га.
Як ба­чи­мо на прак­тиці, асор­ти­мент гібридів ку­ку­руд­зи різнить­ся  три­валістю ве­ге­таційно­го періоду, габіту­сом рос­лин, стійкістю до затінен­ня, за­гу­щен­ня, хво­роб, по­су­хи, ре­акцією на зміну рівня жив­лен­ня, вод­но­го ре­жи­му то­що. У зв’яз­ку з цим ак­ту­аль­ним ас­пек­том ви­ко­ри­с­тан­ня у ви­роб­ництві різних гібридів є виз­на­чен­ня і за­сто­су­ван­ня оп­ти­маль­них прий­омів їхньо­го ви­ро­щу­ван­ня, вла­с­ти­вих кон­крет­ним біоти­пам. У ком­плексі аг­ро­технічних за­ходів важ­ли­ве місце зай­ма­ють стро­ки сівби, гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин та інші тех­но­логічні фак­то­ри.
Ос­нов­ним ета­пом у ви­ро­щу­ванні ку­ку­руд­зи на зер­но та бо­ротьбі зі стре­со­ви­ми яви­ща­ми має бу­ти правильне виз­на­чен­ня гібри­да, який най­кра­ще відповідає на­яв­ним грун­то­во-кліма­тич­ним, аг­ро­технічним умо­вам та технічно­му за­без­пе­чен­ню кон­крет­но­го гос­по­дар­ст­ва. Підви­щен­ня рівня ви­роб­ництва про­дукції, зни­жен­ня ви­трат на післяз­би­раль­ну до­роб­ку зер­на обу­мов­лю­ють стро­ки сівби та добір гібридів ку­ку­руд­зи різних груп стиг­лості, ча­ст­ка яких у струк­турі посівних площ на зер­но має бу­ти ди­фе­ренційо­ва­на і зміню­ва­ти­ся за­леж­но від спеціалізації гос­по­дар­ст­ва та йо­го прак­тич­ної спря­мо­ва­ності.
У збільшенні ва­ло­вих зборів зер­на ку­ку­руд­зи та підви­щенні йо­го якості провідну роль відігра­ють стро­ки сівби, які в різних грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах не­од­на­кові. На дум­ку вче­них, сівбу не­обхідно про­во­ди­ти тоді, ко­ли в грунті ство­рю­ють­ся спри­ят­ливі умо­ви для про­ро­с­тан­ня насіння, по­яви сходів і їхньо­го нор­маль­но­го роз­вит­ку. Тоб­то для повнішо­го роз­крит­тя по­тенціалу рос­лин слід за­сто­со­ву­ва­ти прин­цип відповідності по­треб рос­лин і умов на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща.
   По­стає пи­тан­ня: ко­ли висіва­ти ку­ку­руд­зу, на що орієнту­ва­ти­ся при цьо­му — на тем­пе­ра­ту­ру грун­ту чи ка­лен­дарні стро­ки? Аг­ро­ном має виз­на­чи­ти ці терміни за тем­пе­ра­ту­рою грун­ту й вста­но­ви­ти да­ту по­чат­ку сівби, вра­хо­ву­ю­чи при цьо­му на­яв­не за гібри­да­ми насіння. Гібри­ди ку­ку­руд­зи по-різ­но­му ре­а­гу­ють на стро­ки висіву, то­му го­ло­вне за­вдан­ня — правильно виз­на­чи­ти, з яко­го гібри­да роз­по­ча­ти сівбу для по­­кра­­­щан­ня умов рос­ту і роз­вит­ку рос­лин та підви­щен­ня про­дук­тив­ності з оди­ниці площі.
За ре­зуль­та­та­ми досліджень, про­ве­де­них у 2013–2014 рр., всі гібри­ди ку­ку­ру­дзи у різних зо­нах ви­ро­щу­ван­ня по­ка­за­ли най­кра­щий ре­зуль­тат за ран­нь­о­го стро­ку сівби з тем­пе­ра­ту­рою прогріван­ня грун­ту на гли­бині за­гор­тан­ня насіння 6…8°С, і ли­ше гібри­ди ЛГ 3258, ЛГ 30288 та ЛГ 3475 у зоні Лісо­сте­пу за­без­пе­чи­ли більшу вро­жайність за тем­пе­ра­ту­ри 10…12°С. Слід відміти­ти суттєву втра­ту про­дук­тив­ності всіма гібри­да­ми за пізньо­го стро­ку сівби, що особ­ли­во по­­мітно у зоні Північно­го Сте­пу (табл. 1).
От­же, са­ме для мінімізації впли­ву фак­торів на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща на про­дук­тивність ку­ку­руд­зи та за­для мак­си­маль­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня осінньо-зи­мо­вих та зи­мо­во-вес­ня­них за­пасів во­ло­ги ми про­по­нуємо в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ранні та ран­ньо-оп­ти­мальні стро­ки сівби.
Уро­жайність ку­ку­руд­зи є ре­зуль­та­том взаємодії рос­лин із чин­ни­ка­ми на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, які силь­но варіюють, за­леж­но від грун­то­во-кліма­тич­них і по­год­них умов, і обу­мов­лю­ють­ся аг­ро­технічни­ми прий­о­ма­ми ви­ро­щу­ван­ня. Од­ним із фак­торів змен­шен­ня не­га­тив­них явищ є вста­нов­лен­ня оп­ти­маль­но­го по­пе­ред­ни­ка.
Про­ве­дені про­тя­гом 2010–2012 рр. у пе­рехідній зоні від Лісо­сте­пу до Сте­пу досліджен­ня з ку­ку­руд­зою по­ка­за­ли, що за­сто­су­ван­ня сої як по­пе­ред­ни­ка ма­ло по­зи­тив­ний вплив на фор­му­ван­ня уро­жай­ності, яка ста­но­ви­ла в се­ред­нь­о­му за ро­ка­ми 71,5 ц/га та суттєво пе­ре­ви­щу­ва­ла про­дук­тивність посівів після ета­ло­на (пше­ни­ця ози­ма) на 4,3 ц/га. Порівня­но з інши­ми по­пе­ред­ни­ка­ми, а са­ме ку­ку­руд­зою на зер­но та со­няш­ни­ком, при­бав­ка бу­ла іще більшою: 6,0 та 8,6 ц/га. За ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи у по­втор­них посівах та після со­няш­ни­ку на фоні оран­ки рівень уро­жай­ності істот­но зни­жу­вав­ся — до 65,5 та 62,9 т/га що­до по­пе­ред­ни­ка соя (табл. 2).
Мінімізація об­робітку грун­ту в тех­но­логічно­му про­цесі ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­ру­д­зи на різних по­пе­ред­ни­ках, крім сої, при­зво­ди­ла до суттєво­го падіння уро­жай­ності, яка після ози­мої пше­ниці, ку­ку­руд­зи та со­няш­ни­ку зни­жу­ва­ла­ся на 4,5–4,6 ц/га порівня­но із варіан­та­ми з оран­кою. Ще більший не­добір уро­жаю спо­с­теріга­ли за пря­мої сівби по по­пе­ред­ни­ках: сої — 5,9 ц/га, со­няш­ни­ку — 6,8, у по­втор­них посівах — 9,1, а після ози­мої пше­ниці — 25,5 ц/га.
Та­кож слід відміти­ти, що уро­жайність ку­ку­руд­зи у по­втор­них посівах за тра­диційно­го об­робітку грун­ту бу­ла близь­кою за рівнем до діля­нок із пря­мою сівбою після сої, де рівень про­дук­тив­ності ста­но­вив 65,5–65,6 ц/га.
  От­же, най­надійніший вибір гібри­да для тієї чи іншої зо­ни мо­же бу­ти здійсне­но за ре­зуль­та­та­ми ви­роб­ни­чих ви­про­бу­вань та, зо­к­ре­ма, на де­мон­ст­раційних поліго­нах. За­сто­су­ван­ня новітніх гібридів, ге­не­тич­но стійких і то­ле­рант­них до хво­роб та стре­со­вих явищ, дасть змо­гу об­ме­жи­ти ри­зи­ки, пов’язані з ви­ро­щу­ван­ням куль­ту­ри.
Змен­ши­ти не­га­тив­ну дію стре­со­вих чин­ників під час ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи на зер­но мож­ли­во за вміло­го до­бо­ру по­пе­ред­ни­ка та об­робітків грун­ту. Перш за все, ці аг­ро­технічні за­хо­ди ма­ють бу­ти спря­мо­вані на змен­шен­ня за­бур’яне­ності посівів, ство­рен­ня умов для мак­си­маль­но­го на­ко­пи­чен­ня во­ло­ги в грунті, її збе­ре­жен­ня та раціональ­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня. То­му оп­ти­маль­ни­ми по­пе­ред­ни­ка­ми ку­ку­руд­зи, у кла­сич­но­му ро­зумінні, є зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри в лан­ках з чи­с­ти­ми, зай­ня­ти­ми па­ра­ми або ж зер­но­бо­бові куль­ту­ри та соя чи навіть ку­ку­руд­за. Ри­зи­ко­ва­ним у плані по­си­лен­ня вод­но­го стре­су, особ­ли­во в Сте­пу, Півден­но­му та Східно­му Лісо­сте­пу, мо­же ви­я­ви­ти­ся та­кий по­пе­ред­ник, як со­няш­ник, а в ок­ремі ро­ки — й ку­ку­руд­за на зер­но. Кра­щим ос­нов­ним об­робітком грун­ту для ку­ку­руд­зи був і за­ли­шається гли­бо­кий об­робіток на 25–27 см.