Спецможливості
Новини

Спад­кові спра­ви

04.06.2014
7662
Спад­кові спра­ви фото, ілюстрація

Оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування є складною, тривалою та фінансово витратною процедурою. З одного боку, проблеми можуть мати суб’єктивний характер — втрата певних документів, пропущення  строків для прийняття спадщини, необхідність встановлення у судовому порядку фактів наявності родинних зв’язків чи спільного проживання тощо.

О. Шиш­ка­нов, парт­нер ЮК Jurimex

З іншо­го — су­пе­реч­ності про­це­ду­ри ве­ли­кою мірою обу­мов­лю­ють­ся об’єктив­ни­ми при­чи­на­ми — постійним ре­фор­му­ван­ням зе­мель­них відно­син, транс­фор­маціями си­с­тем обліку зе­мель та реєстрації прав на не­ру­хомість.
Вод­но­час обізнаність навіть що­до ба­зо­вих за­сад спад­ку­ван­ня землі до­по­мо­же збе­рег­ти час та уник­ну­ти зай­вих ви­т­рат.
От­же, за за­галь­ним пра­ви­лом, спад­коємці по­винні звер­ну­ти­ся до но­таріуса із за­явою про прий­нят­тя спад­щи­ни за ос­таннім місцем про­жи­ван­ня по­мер­ло­го про­тя­гом ше­с­ти місяців. Та­кий термін вста­нов­люється для ви­яв­лен­ня всіх спад­коємців та за­яв­лен­ня ни­ми своїх прав на спад­щи­ну.
Слід вка­за­ти, що да­ний строк не по­ши­рюється на спад­коємців, які постійно про­жи­ва­ли із спад­ко­дав­цем на мо­мент йо­го смерті, а та­кож на ма­лолітніх, не­по­внолітніх, недієздат­них осіб. Вва­жається, що такі спад­коємці прий­ня­ли спад­щи­ну не­за­леж­но від звер­нен­ня до но­таріуса.
Оформ­лен­ня прав на спад­ко­ве май­но, на спад­коємців, що звер­ну­ли­ся із відповідни­ми за­ява­ми або які вва­жа­ють­ся та­ки­ми, що ав­то­ма­тич­но прий­ня­ли спад­щи­ну, здійснюється но­таріуса­ми че­рез шість місяців після смерті спад­ко­дав­ця (оформлення спадщини на земелю).
Сто­сов­но спад­ку­ван­ня зе­мель­ної ділян­ки (оформлення спадщини на земелю) виз­на­чаль­не зна­чен­ня ма­ють до­ку­мен­ти, які не­обхідно по­да­ти но­таріусу. Перш за все, це пра­во­вста­нов­лю­ю­чий до­ку­мент на зем­лю (дер­жав­ний акт, до­говір купівлі-про­да­жу з до­да­ним дер­жав­ним ак­том то­що) та ви­тяг із Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­с­т­ру. З при­во­ду ос­тан­нь­о­го слід відзна­чи­ти, що йо­го ви­да­ють місцеві ор­га­ни Держ­зе­ма­гент­ст­ва Ук­раїни за місцем зна­хо­д­жен­ня зе­мель­ної ділян­ки. Як­що дер­жав­ний акт от­ри­ма­но до 2004 р. (так зва­ний чер­во­ний акт) та у по­даль­шо­му ка­да­с­т­ро­вий но­мер зе­мельній ділянці не при­сво­ю­вав­ся, то спад­коємець бу­де зму­ше­ний за­мо­ви­ти у зем­лев­по­рядній ор­ганізації ви­го­тов­лен­ня технічної до­ку­мен­тації із зем­ле­у­с­т­рою що­до вста­нов­лен­ня (віднов­лен­ня) меж зе­мель­ної ділян­ки в на­турі (на місце­вості). На підставі та­кої до­ку­мен­тації зе­мельній ділянці бу­де при­своєно ка­да­с­т­ро­вий но­мер, а ділян­ку бу­де вне­се­но до Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­с­т­ру. Тільки після цьо­го мож­ли­вим є от­ри­ман­ня ви­тя­гу з ка­да­с­т­ру ( оформлення спадщини на земелю).
Вар­то відзна­чи­ти, що по­дан­ня за­яви про прий­нят­тя спад­щи­ни про­тя­гом ше­с­ти місяців га­ран­тує мож­ливість оформ­лен­ня прав на спад­ко­ве май­но не тільки відра­зу після закінчен­ня ше­с­тимісяч­но­го терміну з мо­мен­ту смерті, але й у по­даль­шо­му про­тя­гом фак­тич­но не­виз­на­че­но­го стро­ку. До­сить по­ши­ре­ною є си­ту­ація, ко­ли спад­коємець по­дав за­яву та у по­даль­шо­му офор­мив пра­во на бу­ди­нок. Од­нак у зв’яз­ку з не­ста­чею коштів чи з інших при­чин од­но­час­но не сфор­му­вав не­обхідний па­кет до­ку­ментів на зе­мель­ну ділян­ку та, відповідно, не ус­пад­ку­вав її. Це не оз­на­чає, що та­кий спад­коємець поз­бав­ляється прав на зем­лю. Че­рез рік, два і більше він мо­же на­да­ти но­таріусу, у яко­го зна­хо­дить­ся спад­­ко­ва спра­ва, всі не­обхідні до­ку­мен­ти та за­вер­ши­ти про­це­ду­ру спад­ку­ван­ня.
Ре­зуль­та­том оформ­лен­ня пра­ва влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку в по­ряд­ку спад­ку­ван­ня є свідоцтво про пра­во на спад­­щи­ну та ви­тяг з Дер­жав­но­го реєстру ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но.
Роз­г­ля­не­мо де­які не­стан­дартні си­ту­ації, що мо­жуть ви­ник­ну­ти під час спад­ку­ван­ня.

Як­що у пра­во­вста­нов­лю­ю­чо­му до­ку­менті до­пу­ще­но по­мил­ку у прізвищі, імені або по-бать­кові спад­ко­дав­ця.
На жаль, такі ви­пад­ки є до­сить по­ши­ре­ни­ми, зва­жа­ю­чи на ма­совість ви­дачі дер­жав­них актів у про­цесі роз­па­ю­ван­ня зе­мель ко­лек­тив­них аг­ропід­приємств.
У та­кому разі спад­коємець по­ви­нен звер­ну­ти­ся до су­ду в по­ряд­ку ок­ре­мо­го про­ва­д­жен­ня із за­явою про вста­нов­лен­ня фак­ту на­леж­ності по­мер­ло­му від­по­відно­го пра­во­вста­нов­лю­ю­чо­го до­ку­мен­та. В за­яві заінте­ре­со­ва­ним осо­бам слід вка­за­ти відповідний ор­ган місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня та місце­вий ор­ган Держ­зе­ма­гент­ст­ва Ук­раїни.

Як­що спад­ко­да­вець роз­по­чав про­це­ду­ру при­ва­ти­зації зе­мель­ної ділян­ки та не встиг за­реєстру­ва­ти пра­во влас­ності.
Згідно з чин­ним за­ко­но­дав­ст­вом Ук­раїни пра­во влас­ності на не­ру­хо­ме май­но, у то­му числі на зе­мельні ділян­ки, ви­ни­кає з мо­мен­ту йо­го дер­жав­ної реєст­рації.
Як­що спад­ко­да­вець роз­по­чав про­це­ду­ру при­ва­ти­зації зе­мель­ної ділян­ки (от­ри­мав дозвіл упов­но­ва­же­но­го ор­га­ну вла­ди, за­мо­вив зем­лев­по­ряд­ну до­ку­мен­тацію то­що), од­нак не встиг за­реєстру­ва­ти пра­во на зем­лю, вва­жається, що він не на­був ділян­ку у власність. Відтак, згідно із за­ко­ном та­ка ділян­ка не мо­же бу­ти ус­пад­ко­ва­на.
Втім, існує прак­ти­ка, відповідно до якої су­ди, після відмо­ви но­таріуса у ви­дачі свідоцтва про пра­во на спад­щи­ну на «не­до­при­ва­ти­зо­ва­ну» ділян­ку, за­до­воль­ня­ють по­зо­ви спад­коємців про виз­нан­ня пра­ва влас­ності на та­ку зе­мель­ну ділян­ку.
З цьо­го пи­тан­ня Ви­щий спеціалізо­ва­ний суд Ук­раїни з роз­гля­ду цивільних і криміна­ль­них справ у Листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.13 «Про су­до­ву прак­ти­ку роз­гля­ду цивільних справ про спад­ку­ван­ня» роз’яс­нив на­ступ­не. За вка­за­них умов спад­коємці ма­ють пра­во звер­ну­ти­ся до су­ду із по­зо­ва­ми про виз­нан­ня відповідно­го пра­ва в по­ряд­ку спад­ку­ван­ня — пра­ва на за­вер­шен­ня при­­ва­ти­зації та одер­жан­ня дер­жав­но­го ак­та про пра­во влас­ності на зем­лю на ім’я спад­коємця, а не пра­ва влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку ( оформлення спадщини на земелю).
Відзна­чи­мо, що відповідно до чин­но­го Цивільно­го ко­дек­су Ук­раїни у разі відсут­ності спад­коємців, усу­нен­ня їх від пра­ва на спад­ку­ван­ня, не­прий­нят­тя ни­ми спад­щи­ни, а та­кож відмо­ви від її прий­нят­тя ор­ган місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня зо­бов’яза­ний по­да­ти до су­ду за­яву про виз­нан­ня спад­щи­ни віду­мер­лою. Та­ка за­ява по­дається по закінченні од­но­го ро­ку з мо­мен­ту смерті спад­ко­дав­ця. Спад­щи­на, у то­му числі і зе­мельні ділян­ки, виз­на­на віду­мер­лою, пе­ре­хо­дить у власність те­ри­торіаль­ної гро­ма­ди.
От­же, на сьо­годні не­ус­пад­ко­ва­не май­но мо­же бу­ти пе­ре­да­но в ко­му­наль­ну власність у су­до­во­му по­ряд­ку.
Звер­не­мо ува­гу, що існу­ючі кон­цепції ре­фор­му­ван­ня рин­ку зе­мель пе­ред­ба­ча­ють вне­сен­ня змін до Цивільно­го ко­дек­су Ук­раїни з ме­тою виз­нан­ня не­ус­пад­ко­ва­них зе­мель віду­мер­ли­ми з на­ступ­ною пе­ре­да­чею в дер­жав­ну власність. За ра­ху­нок та­ких зе­мель, пло­ща яких, за де­я­ки­ми да­ни­ми, ста­но­вить близь­ко 2 млн га, пла­ну­ва­ло­ся фор­му­ва­ти ста­тут­ний капітал Зе­мель­но­го бан­ку Ук­раїни.
От­же, зволіка­ти з оформ­лен­ням у спад­щи­ну зе­мель­них діля­нок не мож­на за жод­них умов. Про­це­дурні склад­нощі, за­ко­но­давчі колізії, ма­теріальні ви­т­ра­ти не по­винні бу­ти пе­ре­по­ною. Ад­же зем­ля є найціннішим ак­ти­вом, який за­без­пе­чує влас­ни­ку стабільний при­бу­ток за будь-яких умов. І на сьо­годні цінність зе­мель­них ре­сурсів тільки підви­щується.

Як­що втра­че­но пра­во­вста­нов­лю­ю­чий до­ку­мент на зе­мель­ну ділян­ку.
Чин­не за­ко­но­дав­ст­во Ук­раїни не пе­ред­ба­чає мож­ли­вості ви­дачі спад­коємцю дубліка­та дер­жав­но­го ак­та про пра­во влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку, який був оформ­ле­ний на по­мер­ло­го.
У та­кому разі но­таріус ви­но­сить по­ста­но­ву про відмо­ву у ви­дачі свідоцтва про пра­во на спад­щи­ну. Спад­коємець має пра­во звер­ну­ти­ся до су­ду із по­зо­вом про виз­нан­ня пра­ва влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку в по­ряд­ку спад­ку­ван­ня. Відповіда­чем у справі слід виз­на­чи­ти ор­ган місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, тре­ть­ою осо­бою доцільно за­лу­чи­ти місце­вий ор­ган Держ­зе­м-
а­гент­ст­ва Ук­раїни.
У про­цесі роз­гля­ду спра­ви суд ви­тре­бує у но­таріуса спад­ко­ву спра­ву для пе­ревірки скла­ду спад­коємців, що звер­ну­ли­ся про прий­нят­тя спад­щи­ни. До­ка­зом на­леж­ності зе­мель­ної ділян­ки спад­ко­дав­цю бу­де відповідна довідка Держ­зе­ма­гент­ст­ва Ук­раїни.
Рішен­ня су­ду про виз­нан­ня пра­ва влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку в по­ряд­ку спад­ку­ван­ня є підста­вою для звер­нен­ня в місце­ву реєстраційну служ­бу (не до но­таріуса) сто­сов­но реєстрації пра­ва влас­ності.

Як­що про­пу­ще­но строк на по­дан­ня за­яви про прий­нят­тя спад­щи­ни.
За за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми Цивільно­го ко­дек­су Ук­раїни, як­що спад­коємець не по­дав за­яву про прий­нят­тя спад­щи­ни, вва­жається, що він не прий­няв спад­щи­ну.
У та­ко­му ви­пад­ку:
  за пись­мо­вою зго­дою всіх спад­коємців та­ка осо­ба мо­же звер­ну­ти­ся до но­таріуса про прий­нят­тя спад­щи­ни після закінчен­ня ше­с­тимісяч­но­го терміну;
  та­кий спад­коємець мо­же звер­ну­ти­ся до су­ду із по­зо­вом про виз­на­чен­ня до­дат­ко­во­го стро­ку для по­дан­ня за­яви.
У по­зові про виз­на­чен­ня до­дат­ко­во­го терміну відповіда­ча­ми ви­с­ту­па­ють інші спад­коємці, а в разі їхньої відсут­ності — ор­ган місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня за місцем відкрит­тя спад­щи­ни.
По­зовні ви­мо­ги ( оформлення спадщини на земелю) мо­жуть бу­ти за­до­во­лені су­дом, як­що при­чи­ни пропущення стро­ку є по­важ­ни­ми. До та­ких су­до­ва прак­ти­ка відно­сить при­чи­ни, пов’язані з об’єктив­ни­ми, не­пе­ре­бор­ни­ми, істот­ни­ми труд­но­ща­ми для спад­коємця на вчи­нен­ня цих дій. Це мо­жуть бу­ти три­ва­ле відря­д­жен­ня, тяж­ка хво­ро­ба, пе­ре­бу­ван­ня за кор­до­ном, що підтвер­д­жується від­повідни­ми до­ку­мен­та­ми та свідчен­ня­ми. Згідно із за­ко­ном, не мож­на вва­жа­ти по­важ­ни­ми такі при­чи­ни, як не­обізнаність спад­коємця що­до по­ряд­ку оформ­лен­ня спад­щи­ни, відсутність кош­тів, про­жи­ван­ня в іншій місце­вості то­що.
Слід вка­за­ти, що до­сить ча­с­то су­ди ло­яль­но відно­сять­ся до спад­коємців  у та­­­ких спра­вах (оформлення спадщини на земелю), виз­на­ча­ю­чи до­дат­кові стро­ки на прий­нят­тя спад­щи­ни навіть за на­яв­ності «не зовсім» по­важ­них при­чин. Од­нак роз­ра­хо­ву­ва­ти на та­ку по­зицію су­ду не вар­то.

Як­що спад­коємець є іно­зем­цем.
За за­галь­ним пра­ви­лом, вста­нов­ле­ним Зе­мель­ним ко­дек­сом Ук­раїни, іно­зе­мець (іно­зем­ний гро­ма­дя­нин, осо­ба без гро­ма­дян­ст­ва) не мо­же ма­ти на праві влас­ності зе­мельні ділян­ки сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.
Ви­нят­ком є на­бут­тя пра­ва влас­ності на сільгоспземлі у по­ряд­ку спад­ку­ван­ня. До то­го ж іно­зе­мець зо­бов’яза­ний відчу­жи­ти та­ку зе­мель­ну ділян­ку сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня про­тя­гом од­но­го ро­ку з мо­мен­ту на­бут­тя. Інак­ше пра­во влас­ності при­пи­няється у при­му­со­во­му по­ряд­ку.
Спірним мо­мен­том є до­три­ман­ня ви­мог за­ко­ну що­до обов’яз­ко­вості відчу­жен­ня іно­зем­цем ус­пад­ко­ва­ної зе­мель­ної ділян­ки, на яку по­ши­рюється дія мо­ра­торію. В такій си­ту­ації маємо кла­сич­не про­тиріччя двох імпе­ра­тив­них ви­мог за­ко­ну: з од­но­го бо­ку, іно­зе­мець зо­бов’я­за­ний про­да­ти на­леж­ну йо­му зе­мель­ну ділян­ку під за­гро­зою при­му­со­во­го поз­бав­лен­ня пра­ва влас­ності; з іншо­го — за­кон за­бо­ро­няє про­даж роз­пай­о­ва­них зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.
З да­но­го при­во­ду Ви­щий спеціалізо­ва­ний суд Ук­раїни з роз­гля­ду цивільних і криміна­ль­них справ у Листі № 10-71/0/4-13 від 16.01.13 «Про де­які пи­тан­ня за­сто­су­ван­ня норм Зе­мель­но­го ко­дек­су Ук­раїни» роз’яс­нив, що нор­ми ко­дек­су про мо­ра­торій на про­даж роз­пай­о­ва­них зе­мель не по­ши­рюється на іно­земців.
На жаль, та­ка по­зиція ви­кла­де­на на рівні су­до­во­го пра­во­за­с­то­су­ван­ня, а не на рівні за­ко­ну. Відтак, во­на не має за­га­ль­­но­обов’яз­ко­во­го ха­рак­те­ру, а мо­же за­сто­со­ву­ва­тись у суді під час роз­гля­ду від­повідних спорів (оформлення спадщини на земелю).
На прак­тиці но­таріуси відмов­ля­ють­ся посвідчу­ва­ти уго­ди про відчу­жен­ня іно­зем­ця­ми ус­пад­ко­ва­них ни­ми роз­пай­о­ва­них діля­нок сільгоспприз­на­чен­ня.
У будь-яко­му ви­пад­ку іно­зе­мець, який у по­ряд­ку спад­ку­ван­ня на­був пра­во влас­ності на та­ку зе­мель­ну ділян­ку, по­ви­нен звер­ну­ти­ся до но­таріуса сто­сов­но ук­ла­ден­ня до­го­во­ру про відчу­жен­ня. От­ри­ман­ня офіційної відмо­ви но­таріуса бу­де свідчи­ти про на­ма­ган­ня та­кої осо­би до­три­ма­ти­ся ви­мог за­ко­ну.

Як­що втра­че­но до­ку­мен­ти, що підтвер­д­жу­ють ро­динні та шлюбні зв’яз­ки.
Не­по­оди­но­ки­ми є ви­пад­ки втра­ти свідоцтв про од­ру­жен­ня, на­ро­д­жен­ня то­що з од­но­час­ною не­мож­ливістю їхньо­го віднов­лен­ня в ор­га­нах РАГС.
У та­кому разі спад­коємцю слід звер­та­ти­ся до су­ду в по­ряд­ку ок­ре­мо­го про­ва­д­жен­ня із за­явою про вста­нов­лен­ня фак­ту на­яв­ності ро­дин­них зв’язків. Заін­те­­ре­со­ва­ни­ми осо­ба­ми у та­ких спра­вах бу­дуть ви­с­ту­па­ти ор­ган місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня та но­таріаль­на кон­то­ра.
Рішен­ня су­ду про за­до­во­лен­ня за­яви спад­коємця є підста­вою для по­дальшого оформ­лен­ня спад­щи­ни но­таріусом у за­­галь­но­му по­ряд­ку.

Про труд­нощі під час дер­жав­ної реєст­рації пра­ва орен­ди зе­мель­них наділів «Про­по­зиція» уже роз­повіда­ла у по­пе­ред­нь­о­му но­мері. Але то — да­ле­ко не єди­ний камінь спо­ти­кан­ня із пай­о­ви­ми гек­та­ра­ми для аг­ро­ви­роб­ників. Чима­ло пи­тань, а особ­ли­во у гос­по­дар­ників півден­них регіонів, ви­ни­кає й що­до вста­нов­лен­ня мінімаль­ної оренд­ної пла­ти на рівні 3% від гро­шо­вої оцінки землі. Та­кий крок, як дек­ла­ру­ють очіль­ни­ки га­лузі, пе­ре­дусім, по­кли­ка­ний збіль­ши­ти бю­д­жетні над­хо­д­жен­ня від на­­дан­ня в орен­ду діля­нок дер­жав­ної та ко­му­наль­ної влас­ності. Од­нак мо­же ви­ник­ну­ти серй­оз­на про­бле­ма із зем­ля­ми, які кла­сифіку­ють як зро­шу­вальні. Зро­шен­ня на них дав­но за­нед­ба­но, але нор­ма­тив­на оцінка за­ли­шається ви­со­кою. Гек­та­ри простіше ви­ве­с­ти із об­робітку, ніж пла­ти­ти оренд­ну пла­ту.
Схо­жа си­ту­ація і з тва­рин­ниць­ки­ми ком­плек­са­ми, що розміщені у ме­жах на­се­ле­них пунктів. За­зви­чай у та­ко­му разі гро­шо­ва оцінка ви­со­ка, а пло­ща цих ком­плексів до­сить при­стой­на. У ре­зуль­таті оренд­на пла­та мо­же при­рівню­ва­тись до до­ходів гос­по­дарств. На­слідок пе­ре­дба­чи­ти не­с­клад­но: по­голів’я піде під ніж.
Тож аг­ро­ви­роб­ни­ки сподіва­ють­ся, що нор­ма про вста­нов­лен­ня мінімаль­ної оренд­ної пла­ти на рівні 3% від гро­шо­вої оцінки землі у поспішно прий­ня­то­му ан­ти­кри­зо­во­му за­коні бу­де відко­ре­го­ва­на із ура­ху­ван­ням спе­цифіки га­лузі.
Про ще один не­га­разд для сіль­госп­ви­роб­ників, який по­тре­бує не­гай­но­го ви­прав­лен­ня, роз­повів ге­не­раль­ний ди­рек­тор Ук­раїнсько­го клу­бу аг­рар­но­го бізне­су Во­ло­ди­мир Ла­па:
— Про­бле­ма вар­тості орен­ди по­ля­гає не ли­ше у відсот­ко­вих став­ках за до­го­во­ра­ми орен­ди, але і в нор­ма­тивній гро­шовій оцінці зе­мель. У 2011 р. во­на зрос­ла на по­над 75%, як наслідок — суттєво підви­щу­ва­ли­ся й орендні пла­тежі. Бе­зу­мов­но, це по­зи­тив­но по­зна­ча­лось на до­хо­дах сільських жи­телів (хо­ча ба­га­то влас­ників зе­мель­них паїв нині вже є спад­коємця­ми, які меш­ка­ють у містах), але суттєво вда­ри­ло по еко­номіці аг­рар­но­го ви­роб­ництва. Як­що в по­пе­редні ро­ки, за­вдя­чу­ю­чи порівня­но ви­со­ким світо­вим цінам на зер­нові та олійні куль­ту­ри, аг­рарії ви­т­ри­му­ва­ли-та­ки ре­жим ро­бо­ти, то в 2013-му се­ред­ня рен­та­бельність ви­роб­ництва зер­но­вих ста­но­ви­ла ли­ше 1,7%, що є най­ниж­чим по­каз­ни­ком за часів не­за­леж­ності дер­жа­ви. Особ­ли­во ця про­бле­ма ак­ту­аль­на у зоні ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва, до якої відне­се­но прак­тич­но весь південь і схід Ук­раїни. На жаль, нині справді не стоїть чер­га ба­жа­ю­чих об­роб­ля­ти зем­лю, особ­ли­во зва­жа­ю­чи на по­до­рож­чан­ня ма­теріаль­но-технічних ре­сурсів та не­ста­чу і до­рож­не­чу кре­дитів. Але і в та­ких умо­вах дер­жа­ва мог­ла хо­ча б ча­ст­ко­во спро­с­ти­ти жит­тя аг­раріям, зняв­ши не­ви­прав­дані доз­во­ли, ліцензії та пе­ревірки, влад­нав­ши пи­тан­ня реєст­рації прав орен­ди. Ро­зуміння ак­ту­аль­ності про­бле­ма­ти­ки не­про­сто дається в сто­лиці, але сільгоспви­роб­ни­ки все ж вірять, що і на пар­ла­ментсь­ко­му, і на уря­до­во­му рівні пи­тан­ня га­лузі по­с­ту­по­во вирішу­ва­ти­муть.

Офіційно
Розмір оренд­ної пла­ти вста­нов­лю­ють у до­го­ворі орен­ди, але річна су­ма пла­те­жу не мо­же бу­ти мен­шою ніж 3% нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцінки.
(Пп 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 По­дат­ко­во­го ко­дек­су Ук­раїни зі зміна­ми, вне­се­ни­ми За­ко­ном Ук­раїни «Про за­побіган­ня фінан­со­вої ка­та­ст­ро­фи та ство­рен­ня пе­ре­ду­мов для еко­номічно­го зро­с­тан­ня в Ук­раїні», № 1166-VII від 27.03.2014 р. Зміни на­бу­ли чин­ності 1 квітня цьо­го ро­ку).

Інтерв'ю
Олександр Дуда
Сьогодні аграрії все частіше стикаються на своїх полях із посухою, а це означає необхідність  ротації звичних польових культур на більш посухостійкі. Однією із таких може стати  амарант. При середній урожайності в Україні 2 т/га (а на... Подробнее
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее

1
0