Спецможливості
Технології

Соя у сівозміні

22.02.2017
11746
Соя у сівозміні фото, ілюстрація

У сучасних умовах аграрного виробництва соя стає ключовою бобовою культурою в сівозміні, потіснивши горох. Вирощування сої сприяє збагаченню ґрунту біологічним азотом, що має тривалу пролонговану дію. Так, його ефективність простежується як під час першого року вирощування сої, так і протягом другого та третього. 

 

 

Кра­щим по­пе­ред­ни­ком сої є пше­ни­ця ози­ма та ку­ку­руд­за на зер­но. Розміщен­ня її після цу­к­ро­вих бу­ряків зу­мов­лює істот­не зни­жен­ня вро­жай­ності зер­на, особ­ли­во в по­су­ш­ливі ро­ки. Са­ма соя є хо­ро­шим по­пе­ред­ни­ком для ярих куль­тур, а її ран­нь­о­с­тиглі сор­ти, особ­ли­во за ви­ро­щу­ван­ня в південній ча­с­тині Лісо­сте­пу, — та­кож і для пше­ниці ози­мої.

От­же, на ча­с­тині площ куль­ту­ри, ви­ро­щу­вані на па­ру, за висіву в тра­диційній ланці го­рох-ві­ка-овес-ку­ку­руд­за на си­лос-пше­ни­ця ози­ма-бу­ря­ки цу­к­рові мож­на заміни­ти соєю. Це дає мож­ливість ма­ти ефек­тив­ну лан­ку сі­­возміни для та­ких куль­тур, як ку­ку­руд­за на зер­но, пше­ни­ця ози­ма (як­що ос­­тан­­­ню висіва­ють після ран­нь­о­с­тиг­лої сої).

Се­ред­ня вро­жайність лан­ки в та­ко­му разі де­що зни­жується, але при­бут­ко­вість зро­с­тає. До­б­рим по­пе­ред­ни­ком сої є удо­б­ре­на ку­ку­руд­за на зер­но. За якіс­но­го за­гор­тан­ня післяж­нив­них ре­ш­ток ку­ку­руд­зи вро­жай сої мо­же бу­ти та­ким са­мим, як після ози­мої пше­ниці.

У зоні до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня ре­­гі­­ону сою мож­на висіва­ти та­кож після цу­к­ро­вих бу­ряків. Уро­жай сої на Біло­церківській ДСС у ланці цу­к­рові бу­ря­ки-ячмінь-соя ста­но­вив: 2010–2012 рр. — 2,83 (а в умо­вах найс­при­ят­ливішо­го, 2011-го, — 3,9) т/га. 
Не слід висіва­ти сою по бо­бо­вих по­пе­ред­ни­ках: го­ро­ху, ква­солі, ну­ту і ба­га­торічних тра­вах — це підви­щує ура­женість рос­лин ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми, а та­кож після со­няш­ни­ку або ріпа­ку — при­зво­дить до ура­жен­ня рос­лин скле­­­ро­тиніозом. У ко­рот­ко­ро­таційних сівозмінах (чо­ти­ри-п’ять полів) ча­ст­ка сої мо­же ста­но­ви­ти 20–25%. 

У досліджен­нях, про­ве­де­них на Ве­се­ло­подільській ДСС, сою в чо­ти­рипільній зер­но-про­сапній сівозміні висіва­ли після цу­к­ро­вих бу­ряків, а після сої розміщу­ва­ли пше­ни­цю ози­му. Для одер­жан­ня ви­со­ких уро­жаїв соя має бу­ти до­стат­нь­ою мірою за­без­пе­че­на еле­мен­та­ми жив­лен­ня. На фор­му­ван­ня 1 ц зер­на соя ви­ко­ри­с­то­вує 7,5 кг азо­ту, 1,8 — фо­с­фо­ру і 2,2 кг калію. До 70% за­галь­но­го спо­жи­ван­ня азо­ту бо­бові за­без­пе­чу­ють шля­хом йо­­­го азотфіксації з повітря буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями, які роз­ви­ва­ють­ся на ко­ре­невій си­с­темі рос­лин і за­вдя­ки яким відбу­вається симбіоз. Відповідно до цьо­го си­с­те­ма удо­б­рен­ня сої має вра­хо­ву­ва­ти рівень за­без­пе­чен­ня ґрун­ту спо­лу­ка­ми міне­раль­но­го азо­ту, ру­хо­мо­го фо­с­фо­ру, обмінно­го калію. Рівень со­льо­во­го вмісту pH ґрун­ту має ста­но­ви­ти 6,5–7,0. То­му за ро­тацію сівозміни потрібно про­во­ди­ти од­но­ра­зо­ве вап­ну­ван­ня ґрун­ту. Соя має здатність ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти важ­ко­роз­чинні спо­лу­ки з нижніх ґрун­то­вих шарів, вклю­ча­ю­чи їх у кру­го­обіг жив­лен­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур сівозміни. Після се­бе соя за­ли­шає 60–80 кг/га азо­ту, 20–30 — фо­с­фо­ру і 35 – 45 кг/га калію. Відповідно, до­зи за­сто­су­ван­ня до­б­рив мо­жуть бу­ти в ме­жах N 20–30P50–60K60–70, Mg40–50 кг/га. Діаг­но­с­ти­ку азот­но­го жив­лен­ня слід про­во­ди­ти після роз­вит­ку буль­бо­чок на ко­ре­невій си­с­темі. У та­ко­му разі, як­що їхня кількість на рос­лині менш ніж п’ять і за роз­ла­му­ван­ня буль­боч­ки спостерігається її сіре за­барв­лен­ня, — це оз­на­чає, що потрібно про­во­ди­ти піджив­лен­ня сої. Як­що буль­бо­чок на корінні більше й во­ни до­б­ре роз­ви­нуті, круглі, ро­жеві, то азотфіксація минає за­довільно й піджив­лен­ня про­во­ди­ти не­доцільно. 

Мак­си­маль­не ви­ко­ри­с­тан­ня еле­ментів жив­лен­ня соєю відбу­вається в період її цвітіння, ко­ли рос­ли­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють більш як по­ло­ви­ну еле­мен­тів жив­лен­ня, і на по­чат­ку на­ли­ван­ня зер­на — до 30–40%. Че­рез за­сто­су­ван­ня гербіцидів для бо­роть­би з бур’яна­ми в посівах сої спо­с­теріга­ється пригнічен­ня рос­ту й роз­вит­ку рос­лин, що при­зво­дить до змен­шен­ня вро­жаю куль­ту­ри. Досліджен­ня з ви­ко­ри­с­тан­ня ком­плекс­но­го гу­мат­но­го до­б­­ри­ва До­б­рин у нормі 2 л/га після за­сто­су­ван­ня гербіцидів (че­рез п’ять-сім днів) і по­втор­но — че­рез 14–20 днів дає мож­ливість змен­ши­ти їхню не­га­тив­ну дію. Це сприяє підви­щен­ню вро­жаю сої на 0,5–1,0 т/га, що повністю мо­же оку­пи­ти за­тра­ти на за­сто­су­ван­ня до­б­ри­ва.

У фазі бу­тонізації, пе­ред цвітінням, мож­на про­во­ди­ти по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня се­чо­ви­ною з роз­ра­хун­ку 5–7 кг/га д.р. із ви­т­ра­тою ро­бо­чо­го роз­чи­ну в нормі 350–400 л/га. Зба­лан­со­ва­не жив­лен­ня за­без­пе­чує ви­ко­ри­с­тан­ня мікро­е­ле­ментів у хе­латній формі. Іно­ку­ляція насіння чи­с­тою куль­ту­рою азотфіксу­ю­чих бак­терій сприяє по­си­лен­ню про­це­су азотфіксації, а от­же, й підви­щен­ню вро­жаю. 

У ви­роб­ництві з на­си­чен­ням сівозміни ози­ми­ми та яри­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми та із за­сто­су­ван­ням за­орю­ван­ня післяж­нив­них ре­ш­ток у ґрунт в ос­тан­нь­о­му спо­с­терігається по­си­ле­ний роз­ви­ток мікроміцетів, бак­терій, що за­без­пе­чу­ють роз­кла­дан­ня це­лю­ло­зи, а та­кож інгібу­ван­ня роз­вит­ку азотфіксу­ю­чих бак­терій.

Ос­нов­ний об­робіток під сою, спря­мо­ва­ний на збе­ре­жен­ня во­ло­ги в ґрунті та бо­роть­бу з бур’яна­ми, слід про­во­ди­ти з ура­ху­ван­ням по­пе­ред­ни­ка. Так, після зер­но­вих куль­тур за­сто­со­ву­ють лу­щен­ня на гли­би­ну 6–8 см, на за­бур’яне­них осо­том по­лях — дру­­­ге по­ли­це­ве лу­щен­ня лу­щиль­ни­ком на гли­би­ну 12–14 см. Най­е­ко­номічні­шим спо­со­бом бо­роть­би з ко­ре­не­вищ­ни­ми й ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми бур’яна­ми є за­сто­су­ван­ня гербіцидів суцільної дії (Ра­ун­дап, Ура­ган) за два-три тижні до оран­ки, а та­кож амінної солі. Гли­би­на зяб­ле­во­го об­робітку ґрун­ту під сою має ста­но­ви­ти 28–30 см, після про­сап­них куль­тур — 25–27 см. 

Гли­бо­ка по­ли­це­ва оран­ка сприяє кра­що­му роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми (за мілкого та без­по­ли­це­во­го об­робітку ґрун­ту вро­жайність сої бу­ває ниж­чою на 0,3–0,5 т/га). Ефек­тив­ним є та­кож ви­ко­ри­с­тан­ня чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту. Так, в умо­вах Но­во­мир­го­родсь­ко­го рай­о­ну Кіро­во­градсь­кої об­ласті у фер­мерсь­ко­му гос­по­дарстві «Еле­ма» вро­жайність сої за чи­зель­но­го об­робіт­ку ґрун­ту не по­сту­па­лася її по­каз­ни­ку за ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри із за­сто­су­ван­ням оран­ки.

У вес­ня­ний період слід по­тур­бу­ва­тися про за­крит­тя во­ло­ги шля­хом бо­ро­ну­ван­ня важ­ки­ми бо­ро­на­ми. Куль­ти­ва­цію бо­ро­на­ми про­во­дять після по­яви бур’­янів. Пе­ред­посівний об­робіток — на гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння з ви­ко­ри­с­тан­ням комбіно­ва­них аг­ре­гатів.

Сою слід висіва­ти ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом: ран­нь­о­с­тиглі сор­ти — на ши­ри­ну 45 см, се­ред­ньо- й ран­нь­о­с­тиглі — 60 см, ви­со­ко­рослі се­ред­ньо- й пізньо­с­тиглі — 70 см. Висіва­ють куль­ту­ру та­кож суцільним ряд­ко­вим спо­со­бом. Гли­би­на за­гор­тан­ня насіння — 4–5, а в умо­вах не­до­стат­нь­о­го й не­­стій­ко­го зво­ло­жен­ня — 5–6 см. Оп­ти­маль­на гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин пе­ред зби­ран­­­ням: у зоні до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня Лісо­сте­пу — 450–500 тис., не­до­стат­­­ньо­го зво­ло­жен­ня — 450 тис., на По­­ліс­­­­­сі — 400–450, у Сте­пу — 300–450 тис. росл./га. Вар­то бра­ти до ува­ги й тем­пе­ра­ту­ру ґрун­ту, яка на гли­бині за­гор­тан­ня насіння має ста­но­ви­ти 12…14°С. Після висіву для бо­роть­би з бур’яна­ми про­во­дять до­схо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня: пер­ше — за чо­ти­ри-п’ять днів після сівби, дру­ге — че­рез 12–14 днів.

Де­що пізніше про­во­дять міжряд­не роз­пу­шу­ван­ня: двічі-тричі (до зми­кан­ня рядків) за гли­би­ни об­робітку ґрун­ту 6–8 см. Під час ви­ро­щу­ван­ня сої слід за­сто­со­ву­ва­ти за­со­би за­хи­с­ту рос­лин як від бур’янів, хво­роб, так і від шкідників. Щоб убез­пе­чи­ти куль­ту­ру від не­ба­жа­но­го впли­ву гербіцидів, вар­то за­сто­со­ву­ва­ти ті з них, що вже ап­ро­бо­вані в гос­по­дар­ст­вах у тех­но­логії ви­­ро­щу­ван­ня сої (слід бра­ти до ува­ги як пря­му, так і післядію на на­ступ­ну в сі­­воз­міні куль­ту­ру). На період зби­ран­ня сої за по­тре­би за­сто­со­ву­ють об­роб­ку посіву де­фоліан­та­ми. 

Я. Цвей, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор, Інсти­тут біое­нер­ге­тич­них куль­тур і цу­к­ро­вих бу­ряків (ІБК і ЦБ) НА­АН

 

Інформація для цитування

Соя у сівозміні / Я. Цвей // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 90-91

Інтерв'ю
Українська делегація на продовольчій виставці в Японії. Крайній праворуч - Юрій Луценко
Японія, як відомо, — одна з найзаможніших країн світу. При цьому за кількістю населення лише трохи поступається Росії. А ще дуже обмежена в земельних ресурсах, тож більшістю продуктів забезпечити себе не може. Це робить ринок «країни сонця... Подробнее
Директор Інституту обліку і фінансів НААН України, академік НААН Валерій Жук
Після майже 20-річної перерви агрофірмам знову доводиться сплачувати податки на загальних засадах. Ясна річ, сільгоспвиробники не звикли до такого. От і стогнуть зараз сільські бухгалтери, бо і звітність значно ускладнилась, і податківці... Подробнее

1
0