Сільська економіка — це спосіб життя

Даним матеріалом ми розпочинаємо детальну розповідь про життя аграрної Волині, про особистості та їх внесок у розвиток регіону. В наступних номерах читайте про ВАТ “ВолиньАгрореммаш”, ТОВ “Романів”, ЗАТ “Ковельські ковбаси”, СГТЗОВ “Городище”, Поліський філіал ННЦ Інституту грунтознавства та агрономії, ВАТ “Гнідавський цукровий завод”. Маємо надію, що досвід цих підприємств стане у нагоді й вам.

Відповіді на ці та інші запитання, які наш кореспондент Вікторія Волошка поставила Віталію Зарембі, заступникові голови Луцької облдержадміністрації з аграрних питань, заслуженому працівникові сільського господарства України, вийшли за рамки ділового інтерв’ю.

— Віталію Миколайовичу, щоб працювати в селі, потрібно бути оптимістом чи реалістом?

— Насамперед фахівцем. Сьогодні село найбільше страждає від їх нестачі. Я не вірю, що слова про полум’яну любов до землі, до тварин, до сільського устрою, якщо вони навіть щирі, можуть зробити аграрний сектор високоефективним. Тут, як і в бізнесі, все треба робити з глибоким розрахунком — від задуму до кінцевого продукту, яким є гроші. На превеликий жаль, сьогодні немає ідеології села як такого, чи ідеології сільського укладу життя, чи ідеології майбутнього села. І, на мій погляд, найбільша проблема — в зневажливому ставленні до селянина, якого, скажімо, в законодавчому органі влади, у виконавчому можуть називати нахлібником. А саме село — найбільшою “чорною дірою” для Держбюджету. Звичайно, сьогодні можна найбільші гроші пустити так, що вони пройдуть повз селянина і зникнуть у тій, так званій “дірі”. То хіба в цьому можна звинувачувати селянина? Для чого створювати купу програм з абсолютно непрозорим їх фінансуванням? Я, держслужбовець достатньо високого рівня, на них практично не впливаю. А моє завдання — щоб гроші з казначейського рахунку пішли безпосередньо до товаровиробника.

 Так, потрібно розробити науково обгрунтований розрахунок затрат: на виробництво продукції рослинництва (за звичайних, ресурсоощадних та інтенсивних технологій) залежно від урожайності; на виробництво продукції тваринництва (за звичайних та інтенсивних технологій) залежно від продуктивності худоби. Запровадити дотування агроформувань із Держбюджету на один гектар посіву сільськогосподарських культур та на одну голову маточного поголів’я з урахуванням науково обгрунтованих затрат. Тож є статистична звітність, яку можна перевірити, є зареєстрований суб’єкт господарювання на землі. Щоправда, з цієї схеми випадає підтримка державою особистого селянського господарства. Але тоді треба сказати: “Просимо тебе, дорогий селянине, реєструйся як суб’єкт господарської діяльності, щоб держава побачила й тебе”.

 Важливо також не загубити селян на шляху до СОТ. Для забезпечення адаптації до норм і вимог, які формує ця організація, розробляємо Програму розвитку особистих селянських господарств на 2006–2010 роки. Цим документом передбачаємо підтримку селян відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.

Усе, що я сказав, можна обговорювати. Я не наполягаю, що це істина в останній інстанції, я розмірковую, спираючись на власну багаторічну практику.

 — Урожай’2005 уже в коморі, яку ж базу закладено під урожай’2006?

 — В умовах 2005 року маємо непогані результати в зерновому господарстві області. Валовий збір зерна становить 720 тис. т за середньої врожайності 25,5 ц/га, що на 0,8 ц більше запланованого. Область забезпечена продовольчим зерном власного виробництва, достатньо зернофуражу. Восени в господарствах області посіяно на зерно 164 тис. га озимих зернових культур, що становить 102,3% запланованого. На площі 26,5 тис. га закладено ділянки, засіяні високопродуктивним насінням, — це вже піклування про врожай 2007 року.

16,8 тис. т насіння ярих і зернобобових культур доведено до посівних кондицій. На зяб виорано 39,3 тис. га, що становить 100% до прогнозу. Загальна потреба області для проведення комплексу весняно-польових робіт, за попередніми даними, — 163,5 млн грн. Матеріально-технічні ресурси купуватимемо за рахунок власних коштів і банківських кредитів.

— Зрозуміло, що сільгосптоваровиробники розраховуватимуть на здешевлення кредитів. Адже цей механізм торік спрацював.

— Станом на 1 грудня 2005 року сільгосппідприємства області одержали 65,8 млн грн короткострокових і 98,4 млн грн довгострокових кредитів за кредитними ставками 17–20%. Відповідно до плану асигнувань, на фінансову підтримку механізму їх здешевлення було передбачено 11500 тис. грн. Підприємства, яким надавали такі кредити, визначали на конкурсній основі.

Станом на 1 грудня кошти в сумі 8369 тис. грн (100%) перераховано на рахунки підприємств АПК, які користувались здешевленими кредитами. Завдяки частковій компенсації кредитних ставок, суб’єкти агропромислового виробництва змогли отримати значно більше кредитів, що дало можливість в оптимальні строки провести весняні та осінньо-польові роботи й трохи поновити основні виробничі засоби.

 Крім того, протягом минулого року для підтримки розвитку агропромислового комплексу з обласного бюджету надійшло 1,6 млн грн, у тому числі на технічне переоснащення машинно-тракторного парку — 1350 тис. грн.

— За потреби?..

— Наявний парк тракторів налічує 4,7 тис. одиниць, зношений на 65–67%, зернозбиральних комбайнів, відповідно, — 1,6 тис. та 85–90%. Завдяки програмі часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, сільгосппідприємства торік придбали 24 трактори та іншу техніку на загальну суму 4 млн грн з частковою компенсацією — 1,4 млн грн. Визначено потребу на 2006 рік і, відповідно, замовлено 218 одиниць техніки на суму 24,2 млн грн. Значно прискорити технічне переоснащення села могла б 50-відсоткова компенсація вартості придбаної техніки.

— Віталію Миколайовичу, але й наявною технікою вдалося посіяти та зібрати непогані врожаї, наприклад, цукрових буряків.

— Торік під цією культурою було 29,5 тис. га. Валовий збір становив 720 тис. т, що відповідає намірам виробництва цукросировини та валовому збору 2004 року. А от цукристість солодких коренів виявилась на 1,5% вищою. І цукру вироблено на 12% більше, ніж 2004 року, — 112,5 тис. т. Мабуть, ми єдиний регіон України, де збережено всі чотири наявні цукропереробні заводи, які успішно працюють.

— Волинь — це ще й регіон виробництва картоплі.

— Це правда. Але реалії такі, що нині картоплю виробляють переважно в особистих селянських господарствах. Культура надзвичайно трудомістка. І коли почались проблеми з її збутом (втрачено ринки, розірвано налагоджені зв’язки), першими стали скорочувати площі цього коренеплоду великі товарні господарства. На сьогодні залишається три, які ще займаються первинним насінництвом. Це дуже важливо, адже без якісного насіння не буде картоплі і в дядька. Завдяки державному фінансуванню програми “Селекція в рослинництві”, придбали майже 200 т картоплі для сортозаміни. А загалом площі посівів знизились на 4 тис. га і, порівняно з попереднім роком, валове виробництво картоплі зменшилось на 55 тис. т, або на 5,3%. За врожайності 141 ц/га минулорічний валовий збір становив 975 тис. т, при тому, що в попередні роки ми збирали понад мільйон тонн.

 А от овочів за рахунок підвищення врожайності вирощено на 35,2 тис. т більше, або на 20,3%.

 — А як справи в тваринництві?

 — На жаль, свого часу і Волинь не оминула загальна тенденція до скорочення поголів’я великої рогатої худоби і свиней, яке на початок 1990 року зменшилось утричі. Але вже можна сказати, що нова команда напрацювала серйозні інвестиційні програми з нарощування виробництва м’яса птиці, свиней, великої рогатої худоби, молока. Станом на 1 грудня 2005 року в усіх категоріях господарств збільшилась чисельність поголів’я свиней, порівняно з початком року, на 19,7 тис. голів, або на 6,4%; на 2,8% стало більше овець та кіз; на 26,3% — птиці. Тільки чисельність поголів’я великої рогатої худоби зменшилась на 2,3%, у т. ч. корів — на 3%. Цю негативну тенденцію певною мірою компенсує підвищення середніх надоїв молока на одну корову в усіх категоріях господарств (січень-листопад — це 3040 кг), що на 339 кг більше, ніж за відповідний період 2004 року. Валовий надій молока зріс на 5,4%, реалізація худоби та птиці на забій — на 6,6%, виробництво яєць — на 2,5%.

 У великотоварних агроформуваннях темпи приросту виробництва тваринницької продукції ще вищі. Зокрема, виробництво яєць зросло на 27,6%. Повністю модернізовано старі виробничі потужності та будуємо нові на найбільшому підприємстві області з вирощування бройлерів — Володимир-Волинській птахофабриці, продукція якої відома під торговельною маркою “Курка Чеботурка”. У 2005 році введено в дію до наявних виробничих потужностей ще два виробничі майданчики: ТОВ “Птахокомплекс “Губин”, торгова марка “Пан Курчак”. Реконструює виробництво та нарощує випуск яєць Рожищенський птахокомбінат.

Йдуть інвестиції комерційних структур у свинарську галузь. В економічно міцних господарствах, таких як “Рать”, “Дружба”, “Романів”, “Городище” Луцького району, “Вільна Україна” — Іваничівського, “Імені Шевченка”й “Імені Франка”Горохівського району та інших, вкладають власні кошти, залучають інвестиції переробних підприємств у молочне скотарство. Саме стараннями таких сільгосппідприємств валовий надій молока торік збільшився на 8,7%. Позитивним є й те, що зі збільшенням реалізації худоби та птиці на забій на 13,6% вирощування її зросло на 20,1%, тобто виробництво перевищує реалізацію на 12,2%. Все це відбувається завдяки підвищенню продуктивності відгодівельного поголів’я та покращанню показників його відтворення. Це й результати фінансування різних державних програм у тваринництві. Зокрема, кошти, спрямовані на підтримку галузі м’ясного скотарства, дали змогу наростити чисельність худоби м’ясного стада, порівняно з 2004 р., на 20%, у т. ч. корів — на 22%. Середньодобові прирости підвищились на 6%. Завдяки державній підтримці, на 20% зросло поголів’я овець.

 Доплати з Державного бюджету за молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій сприяли збільшенню середньої здавальної ваги на 8 кг і загальній реалізації худоби та птиці на забій усіма категоріями господарств на 4,7 тис. тонн, що становить 6,6%.

Але якщо врахувати, що великотоварним сільгосппідприємствам належить всього лише 30% виробництва сільгосппродукції, викликає занепокоєння тенденція падіння виробництва в особистих селянських господарствах, яке відбувається швидше, ніж великотоварні сільгосппідприємства та фермери нарощують потужності. Тут багато причин, серед яких і старіння населення, і підвищення матеріальних статків. До вирішення цієї проблеми треба готуватись уже сьогодні. Як, до речі, й ще до однієї — вивільнення людських ресурсів унаслідок застосування інтенсивних технологій виробництва. Сільська економіка й досі несе на собі соціальне навантаження.

— Можливо, радикально змінить ситуацію на краще нинішній рік, оголошений Роком села?

— Я дуже обережно ставлюсь до гасел. От ми кажемо — Рік села. А що, всі державні інституції справді зорієнтовані працювати в цьому напрямі? Перед ними поставлено абсолютно чіткі вимоги щодо забезпечення комплексу заходів, які дадуть можливість відчути, що в Україні — Рік села?

 Ми на місцях не повинні ні за яких обставин складати руки й чекати, що щось таке станеться нагорі, у владі, й посиплеться на селянина золотий дощ — тільки корито підставляй. Не буде цього. Все одно селянина чекає така копітка й часто-густо виснажлива праця, яка далеко не завжди відтворюється дзвінкою монетою. Про це треба пам’ятати, як і про те, що сільська економіка — це спосіб життя.

— Віталію Миколайовичу, спасибі Вам за щиру змістовну розмову. Бажаємо наснаги у здійсненні всього запланованого!