Шлях до подіуму

У світі тваринників уже багато років поспіль дуже популярні шоу-покази найкращих тварин. Це стосується усіх галузей тваринництва. Фахівці, які займаються проведенням показів, суддівством тварин, протягом певного проміжку часу відбирають, спостерігають, а потім знову відбирають кращі кандидатури у моделі. Вимоги до моделей-тварин, як і до моделей-людей, висувають доволі жорсткі. Проте, на відміну від останніх, худою тут бути — моветон.

А. Назаренко
a.nazarenko@univest-media.com,
Київ-Ротхольц-Київ

Використання косметики дозволено
У конкурсному показі найкращих тварин симентальської породи, що проходив у Ротхольці у рамках Міжнародного форуму селекціонерів симентальської худоби (Австрія), брати участь могли лише тварини, народжені в Австрії, за винятком певної квоти щодо тварин із Південного Тиролю (Італія). Батьки та батьки батьків цих тварин мають бути занесені у Племінну книгу симентальської худоби Австрії до розділу А.
Загалом цього року на показ було привезено 135 голів. Та перед головним змаганням і дефіле тварини пройшли внутрішній відбір (на фермі) за такими критеріями:
 Корови-первістки: мають дати 28 кг молока за один із перших трьох контролів лактації, а ті, що розтелилися раніше і мають на час показу 100 днів лактації — понад 2500 кг молока; загальна племінна цінність (GZW) — щонайменше 112, вік першого отелення— максимум 36 міс.
 Матері бугаїв: GZW 115 та абсолютна продуктивність за 305 днів — 7000 кг молока за першу лактацію або 7500 кг у середньому за дві закінчені лактації та 8000 кг у середньому за три (або більше) закінчені лактації.
 Корови з високою прижиттєвою продуктивністю — мінімум 50 000 кг, вимог до індексів племінної цінності немає. Середня продуктивність за 305 днів — 8000 кг молока.
Після відбору за цими критеріями тварин готують до дефіле із фотосесією. Цим займаються власники тварин або спеціально навчені поводирі. Тут діють уже інші вимоги, деколи навіть жорсткіші, ніж для людей-моделей. Так, забороняється завдавати болю тваринам або будь-яким чином обмежувати їхнє добре самопочуття. Проте користуватися спеціальною косметикою для тварин можна.

Фізичний стан тварини, екстер’єр, хода та поведінка на ринзі є вирішальними для оцінки журі та обрання переможниць. До того ж найкрасивіші за екстер’єром тварини стають моделями для рекламної продукції (флаєрів, плакатів тощо).
Ось про буденне життя-буття таких моделей ми й розповімо вам у цій статті.
Фотомодель Розалінда
Така собі модель з рекламного плаката, Розалінда (середня продуктивність 8500 кг молока), живе у господарстві Обергалльнхоф у Тиролі. Воно вже понад 100 років належить родині Гшпан. Вироблене тут молоко збувають на молочний завод Tiroler Milch та на сироварню за середньою ціною 0,37 євро/л. Усю худобу протягом чотирьох місяців (з травня по вересень) випасають на альпійських пасовищах. У цей період корів доять двічі на день у корівнику з прив’язним утриманням тварин. Решту місяців (стійловий період) тварини перебуваються там без прив’язі. Доїння проводять на «ялинці» 6 х 2 двічі на день. Середній надій по стаду — 8975 кг молока з вмістом 4,19% жиру та 3,60% білка.
У 2009 р. господарі побудували нову ферму з корівником, окремим приміщенням для телят та сховищем для кормів. Хоча на будівництво та реконструкцію тваринницьких приміщень держава виділяє дотації, однак родина не покладала великих надій на державну підтримку, а розраховувала лише на власні сили. Тож для реалізації проекту господарі взяли банківський кредит під 3% річних, цілком посильний для них.
Коли йшла розробка проекту, господарі поставили умову: всі виробничі приміщення мають бути під одним дахом. Так зручніше. Проект було втілено в життя, тож нині він поєднав одним даховим покриттям корівник на 100 голів, доїльний зал, телятник, ангари для техніки та силосних траншей, кормосховище. Зберігати силос під дахом — доволі незвичне рішення для австрійських господарств. Та фермери впевнені — воно того варте: втрати силосу та сінажу під час зберігання майже зійшли нанівець. Приміщення доволі просторе для маневрування техніки, тож із закладанням немає проблем, як і з вентилюванням.
Тварини вирізняються доволі міцним здоров’ям, випадків захворювань на мастит корів мало: тут проти нього практикують вакцинування лише високопродуктивних корів. А найкращою профілактикою цього захворювання господарі вважають відмінний менеджмент. Середній показник кількості соматичних клітин у молоці — 148 000.
Після народження і до 10–17-денного віку телят випоюють лише молоком. Потім їм до молока додають сіно та концкорми. Відлучають у віці 12–14 тижнів. Корів годують частково змішаним раціоном (сіно, трав’яний сінаж та кукурудзяний силос) та концкормами за викликом (через кормові станції). Увесь основний корм — власної заготівлі. Ось у таких умовах живе «дівчина з обкладинки» — корова Розалінда.

Віце-місіс Санні
Друге місце серед корів другого отелення на конкурсному показі у Ротхольці зайняла корова Санні із продуктивністю 8443 кг молока (батько Хупсол має показник геномної племінної цінності — 126).
Її власник — Георг Лєнк — за фахом механік, проте молочне господарство було у його батьків (тепер там працює його брат). З ферми батьків Георг узяв пару корів та розпочав власну справу. Нині працювати на фермі йому допомагає 15-річна дочка Валентина.
Усі тварини: 70 корів, 7–8 бугаїв-плідників, молодняк — щороку в теплий період упродовж 120–130 днів перебувають на пасовищі високо у Альпах. Проте й саме господарство розміщене на висоті 1000 м над рівнем моря!
У пасовищний період молоко здають на приватний молокозавод по 0,41–0,42 євро/л, а з настанням холодів, коли корів утримують на прив’язі в фермі (доїння — у молокопровід) — на молочний завод Tiroler Milch за ціною 0,38 євро/л. У цей період корів годують частково змішаним раціоном із кукурудзяного силосу та трав’яного сінажу трьох укосів (закладеного в траншеї та рулони), до цього додають пивну дробину з розрахунку 7,5 кг/гол. Концкорми, як і кукурудзяний силос, закуповують та дають максимально 9 кг/гол.
Племінну роботу в господарстві проводять на основі власного відтворення: відбирають тварин із добрим здоров’ям та гарним екстер’єром. Якщо ж справа доходить до купівлі в інших господарствах, то в полі уваги — лише тварини потрібних ліній. Для осіменіння (100%-ве штучне осіменіння) використовують лише найкращих плідників. Велику увагу господар приділяє й добору матерів, бо проводить також і трансплантацію ембріонів. Статус здоров’я на фермі високий. Звертатися за допомогою до ветлікаря — тут остання справа. Господар дотримує принципу: набагато дешевше попередити захворювання, аніж його лікувати. Тому вважає ліпше проводити вчасну профілактику та постійно спостерігати за поведінкою тварин, оглядати худобу. А якщо вже виникла необхідність лікувати тварину, то за можливістю — лише гомеопатичними засобами.
Серед своїх корів власник відібрав чотирьох, які відповідають вимогам щодо конкурсних показів, та найкращих за екстер’єром, які й потрапили цього року на конкурс у Ротхольці (серед них і була Санні).
Далі підготовка проходить зазвичай таким чином. Протягом декількох тижнів корів тренують (власник або спеціально навчений працівник племінного об’єднання або центру з продажів худоби). Тварини повинні вміти спокійно виходити на подіум, ставати рівно, піднявши голову під певним кутом, кінцівки мають стояти рівно, праві — дещо висуватися вперед (якщо тварину показують з правого боку). У таких позах їх легше оглядати та фотографувати. Також моделі повинні вміти стояти шеренгою поряд з іншими коровами та не нервувати від галасу глядачів та спалахів фотокамер (під час відбору до уваги береться спокійний темперамент конкурсантки). За два-три тижні обрані для показу тварини проходять косметичні процедури: стрижуть, чистять, вимивають та розчісують хвости. Ці процедури повторюють, зокрема безпосередньо перед показом. І на подіум уже виходять виголені та вимиті до блиску красуні з довгими пухнастими хвостами.

Ось у таких умовах формують майбутніх моделей та переможниць. Завдяки спостеріганню та цілеспрямованому відбору протягом декількох поколінь австрійські фермери зі звичайної Бурьонки вирощують справжню красуню. Господарі по декілька разів на день заходять до корівника та оглядають тварин. Однак не тільки для того, щоб виявити потенційних моделей, а й для того, щоб проконтролювати стан здоров’я тварин.
Та здебільшого майбутні моделі ростуть разом із майбутніми фермерами. Ще підлітками діти фермерів долучаються до роботи батьків. Обирають собі улюблену тварину (теля), доглядають за нею, тренуються разом. Якщо ж у подальшому виявиться, що тварина не відповідає вказаним вище вимогам щодо продуктивності, походження тощо, досвід роботи з тваринами все ж залишається — далі буде легше працювати вже з потрібною твариною. А згодом — і нагорода за старанний догляд та наполегливість: слава і популярність тварини та її господаря, відповідно, з усіма позитивними наслідками, адже попит на тварин-переможців та їхніх нащадків і досі залишається надзвичайно великим.