Шкідники ріпаку та ефективність склеювачів
Рослини ріпаку дуже чутливі до пошкоджень шкідниками. Це виявляється як у погіршенні загального стану посівів, так і у втратах урожаю, які можуть становити 20%, а за сприятливих погодних умов — сягнути 50%. З огляду на це важливим елементом у системі захисту ріпаку є застосування засобів захисту рослин, без яких на сьогодні не обійтися.
Рослини ріпаку дуже чутливі до пошкоджень шкідниками. Це виявляється як у погіршенні загального стану посівів, так і у втратах урожаю, які можуть становити 20%, а за сприятливих погодних умов — сягнути 50%. З огляду на це важливим елементом у системі захисту ріпаку є застосування засобів захисту рослин, без яких на сьогодні не обійтися.
Ю. Лаба, канд. с.-г. наук, в. о. начальника відділу насіннєвих досліджень,
ДЦ сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції
Найнебезпечнішими шкідниками ріпаку є комплекс хрестоцвітих блішок Phyllotreta spp., який, за даними вчених, налічує 19 видів. Серед них найпоширеніші такі: світлонога — Ph. nemorum L., виїмчаста — Ph. vittata F., хвиляста — Ph. undulata Kutsch., синя — Ph. nigripes F., чорна — Ph. atra F. (= cruciferae Goeze.). Розрізняють їх за забарвленням надкриль, які можуть бути одноколірними (чорні, сині чи зелені із металевим блиском) чи двоколірними (чорні із жовтою більш-менш звивистою поздовжньою смугою), світлонога Ph. nemorum L. і чорна Ph. atra F. Цикли розвитку блішок приблизно однакові, тому їм властиво живитися на ріпакових посівах протягом вегетаційного сезону.
Жуки ріпакового квіткоїда M. aeneus шкодять посівам ріпаку озимого і ярого, заселяючи рослини на початку формування бутонів, що збігається із фазою кінця стеблування. Щодо жуків зеленуватого квіткоїда M. viridescens F., то вони з’являються на посівах улітку (кінець червня — липень), що збігається із фазою цвітіння — формування стручків у рослин ріпаку ярого. Чисельність жуків-квіткоїдів зростає мірою розвитку ріпакових квітконосів. Під час фази бутонізації їхня наявність на посівах у кількості від 4 до 200 особин/рослину є економічно небезпечною, оскільки поріг шкідливості ріпакового квіткоїда M. aeneus F. становить 3–5 жуків на рослину в період бутонізації рослин. Жуки пошкоджують бутони і квіти під час міграції із зовнішньої квітучої рослинності на насінники. Шкодять жуки ріпакового квіткоїда M. aeneus F., об’їдаючи пелюстки і пошкоджуючи зав’язь, і личинки, що живляться винятково пилком. Тільки у разі голодування вони пошкоджують пелюстки бутонів. Установлено, що личинки живляться пилком тільки в тому разі, якщо їхня чисельність на квітці не перевищує двох. Бутони і квіти, заселені однією личинкою, опадають рідко, двома личинками — опадає до 3–5% бутонів. Три і більше личинок повністю знищують бутони, пелюстки й інші частини бутона, за винятком оцвітини. Інколи, за теплої погоди, бутони відриваються раніше, ніж із яєць виходять личинки. У такому разі яйця можуть загинути, і пошкодження будуть меншими, ніж передбачалося.
Пошкодження однієї рослини п’ятьма жуками-квіткоїдами знижує урожай на 16%, 20 жуками — до 50%. Найшкідливішими є жуки, що перезимували. Загрозу становлять жуки ріпакового квіткоїда і їхні личинки пізнішого розвитку, які об’їдають стручки. За наявності 2–4 личинок у бутоні стручок не зав’язується, зав’язь опадає. Втрати насіння від пошкоджень жуками становлять від 25 до 75%.
На фоні інших шкідливих комах шкідники ріпакових стручків були «обділені увагою», причиною цього є особливість їхніх личинок розвиватися винятково у стручках. Оскільки на території нашої країни ріпак набув популярності, починаючи із 2000-х років, то у зв’язку зі збільшенням площ під посівами цієї культури у геометричній прогресії збільшилась і чисельність шкідливої ентомофауни, доповнившись, у тому числі, і представниками родин довгоносики (Curculionidae) та галиці (Cecidomyiidae).
Особливого значення набула шкодочинність у стручках личинок капустяної стручкової галиці D. brassicae Winn. (фото 1), заселеність якими відмічають щорічно по краях посівів ріпаку.
Спостереження свідчать, що для стручкових галиць характерною особливістю є літ у ранкові години, доки не висохла роса. Скупчуються особини у вигляді хмарок, переміщуються між середнім та нижнім ярусом листя, перелітаючи між рослинами.
Слід відзначити, що заселеність стручків рослин ріпаку личинками насіннєвого прихованохоботника
C. assimilis Payk. і личинками капустяної стручкової галиці залежить від відстані від краю поля. У період молочної стиглості стручків ріпаку проведені обліки заселеності рослин личинками цих шкідників на посівах ріпаку ярого і озимого у смугах, розміщених на відстані близько 20 м від краю поля, і у смугах, віддалених від краю поля у межах 21–40 м, показали, що заселеність рослин личинками насіннєвого прихованохоботника і капустяної стручкової галиці зменшувалася мірою віддаленості від краю поля. Так, на рослинах ріпаку озимого у смузі на відстані 20 м заселеність рослин становила від 30 до 44%. У смузі 21–40 м їхня кількість була незначною — 0–2%.
На ріпаку ярому заселеність рослин у смузі на відстані 20 м від краю поля становила від 20 до 29%. У смузі 21–40 м рівень заселення шкідниками був незначним — від 0 до 3%, що на 1% більше, ніж на ріпаку озимому.
Кожного року на ріпакових посівах відмічають наявність жуків насіннєвого прихованохоботника C. assimilis Payk. (фото 2). Заселення рослин жуками на посівах ріпаку озимого відбувалося за настання теплої температури повітря у межах 15…17°С.
На ріпаку озимому відкладання яєць самицями розпочиналося, в основному, від початку ІІ до початку ІІІ декади травня.
Появу жуків нового покоління насіннєвого прихованохоботника спостерігали у період із кінця червня — на початку серпня. Розвиток його коливався у середньому від 40–49 днів на ріпаку озимому і у межах 32–41 день — на ярому.
Жуки перезимувалого покоління поступово відмирали, а нового — лишалися зимувати на місцях живлення. Поява личинок насіннєвого прихованохоботника і їхнє заляльковування були нерівномірними, тобто за підвищення температури повітря понад 17°С ці процеси перебігали інтенсивніше, а коли її позначка опускалася до значення 13°С і менше — повільніше.
На ріпаку озимому чисельність жуків була найвищою у період початку масового цвітіння, яка, за даними спостережень протягом кількох років, припадає на кінець ІІІ декади квітня і триває до середини ІІ декади травня.
Заселеність рослин жуками насіннєвого прихованохоботника наростала поступово, починаючи із фази початку бутонізації, і тривала у період початку цвітіння, коливаючись у межах 29–39%. Чисельність жуків на досліджуваній рослині у період початку бутонізації — цвітіння становила 1–2 екз., а впродовж початку масового цвітіння — 3–4 екз./рослину.
На ріпаку ярому заселеність рослин жуками насіннєвого прихованохоботника дещо менша — від 19 до 31%, проте чисельність жуків більша, ніж на озимому, і становить у фазі початку масового цвітіння 3–5 екз./рослину. Заселення жуками відбувається на початку фази бутонізації ріпакових рослин. Жуків на посівах спостерігали до кінця фази цвітіння. У кінці червня — на початку липня траплялися жуки, подальший розвиток яких відбувався на ріпаку озимому.
Тепла зима і помірно сухе літо сприяли зростанню чисельності імаго насіннєвого прихованохоботника (C.assimilis Pаyk.), яка завжди перевищувала ЕПШ, але лише по краях поля. Пік шкідливості насіннєвих прихованохоботників припадає на період між формуванням стручків на 20% рослин і кінцем цвітіння основного суцвіття, під час яйцекладки самиць.
Прихованохоботники (C. assimilis Payk.) дуже добре вловлюють аромат капустяних рослин на відстані до 20 м і швидко заселяють їх. Жуки (C. assimilis Payk.) живляться на стеблах, квітконіжках, бутонах, тичинках, пелюстках, вигризаючи в них невеликі заглиблення. На посівах ріпаку прихованохоботники (C. assimilis Payk.) живляться бутонами, викликаючи їхнє усихання, особливо у посушливі роки, коли компенсаційна здатність рослин обмежена.
За cпостереженнями вчених, у період, коли молоді, найвищі зав’язі стручків досягнуть величини в 10–40 мм, самиці (C. assimilis Payk.) починають відкладати у них яйця. Самиця (C. assimilis Payk.) прогризає отвір у стручку, відкладає всередину одне яйце, заклеює отвір слизом, який містить феромон, тим самим запобігаючи відкладенню другого яйця на те саме місце. Інколи самиця (C. assimilis Payk.) відкладає два яйця, але це буває тоді, коли щільність жуків дуже велика. Оскільки відкладати яйця можуть відразу декілька самиць (C. assimilis Payk.), то в одному стручку може виявитися більше двох яєць. Плодючість — 25–240 шт. Яйцекладні самиці насіннєвих прихованохоботників (C. assimilis Payk.) надають перевагу рослинам із високим вмістом сірки і низьким — азоту. Відкладання триває протягом близько двох місяців, починаючи з другої половини травня.
Шкодять насіннєві прихованохоботники (C. assimilis Payk.), в основному, у стадії личинки, живлячись молодим насінням у стручку. Протягом періоду розвитку личинка з’їдає повністю або частково до п’яти насінин. Заселені личинками стручки можуть розтріскуватися, інколи деформуються. Через отвори, зроблені личинками довгоносика, за вологої погоди до стручка потрапляють спори грибів, які уражують ще цілі насінини.
ЕПШ насіннєвого прихованохоботника (C. assimilis Рayk.), за даними різних учених, становить: 1 жук або 1 личинка за заселення 5–10% рослин; 1 жук (C. assimilis Рayk) на дві-три квітки під час фази бутонізації — початку цвітіння ріпаку або перед цвітінням — 1 жук/рослину.
Представники родин сліпняки (Miridae) та щитники (Pentatomidae) на ріпакових посівах траплялися кожного року протягом вегетаційного сезону. Вихід молодого покоління тривав упродовж липня — серпня.
Крім традиційного застосування інсектицидів для передпосівної обробки насіння та обприскування із метою захисту посівів ріпаку від зазначених вище шкідників, виявили, що застосування склеювачів стручків підвищувало рівень смертності личинок стручкових шкідників.
З метою зменшення втрат насіння під час комбайнування ріпаку ярого ми застосували склеювачі стручків Еластик та Нью-Філм 17. Дані, одержані нами у ході спостережень, свідчать, що, крім функції зберігання врожаю, ці препарати також справили вплив на личинок стручкових шкідників, а саме: насіннєвого прихованохоботника та стручкової галиці. На полях, де застосовували склеювачі, у стручках рослин виявили вже мертвих личинок цих шкідників.
Кількість розтріснутих стручків визначали безпосередньо перед збиранням урожаю. Найбільше їх було на посівах, оброблених препаратом Нью-Філм 17 (1,0 л/га), у середньому до 18%. Кращі показники виявилися у склеювача Еластик за норми витрати 0,8 л/га. Кількість розтріснутих стручків варіювала у межах 9–12%. Найвищу смертність личинок стручкових шкідників виявили на рослинах із застосуванням Еластику — в середньому 78,8% і 61,5% — на посівах, де було застосовано Нью-Філм 17 (таблиця).
У зв’язку з тим, що під час обприскування рослин Нью-Філм 17 має схильність до розтікання стручковою поверхнею, його витрати дещо вищі, ніж препарату Еластик, для якого характерне краще прилипання та довша дія.
Стручки, оброблені склеювачем Нью-Філм 17, мали більшу тенденцію до розтріскування, особливо якщо в них перебували личинки стручкових шкідників. Заселені личинками стручки, оброблені склеювачем Еластик, залишалися здебільшого закритими.
Смертність личинок пов’язана із застосуванням склеювачів стручків, оскільки через неможливість вийти із стручка для подальшого заляльковування личинки гинуть. Це, в основному, стосується личинок капустяної стручкової галиці. Причому вищу смертність личинок стручкових шкідників відмічено у стручках, оброблених Еластиком.
Застосування склеювачів стручків не тільки сприяє збереженню врожаю завдяки запобіганню їхньому розтріскуванню, але й частково стримує масове пошкодження стручків наступними поколіннями шкідників, личинки яких живляться насінням.
Отже, з метою профілактики зменшення заселення ріпаку основними шкідниками (з огляду на їхню високу міграційну здатність) слід обов’язково дотримувати просторової ізоляції, особливо між посівами ярого і озимого видів культури.
Наступним кроком до зменшення чисельності шкідників ріпаку є обприскування його насіння системними інсектицидами, що є ефективним хімічним методом захисту цієї культури від шкідників, зокрема жуків-квіткоїдів. Обприскування посівів на початку цвітіння культури запобігає масовому заселенню ріпаковими квіткоїдами у цій важливій для майбутнього врожаю фазі, також частково знищує личинок, що на той час вийшли із яєць.
Основними факторами ефективного захисту посівів є правильний вибір сорту, вчасне виявлення появи шкідника, врахування фенофази рослини і погодних умов.
Застосування склеювачів насіння виявилося ефективним щодо зменшення популяції стручкових шкідників шляхом обмеження функціональності їхніх личинок.