Спецможливості
Технології

Шкідники ріпаку та  ефективність склеювачів

08.05.2014
1054
Шкідники ріпаку та  ефективність склеювачів фото, ілюстрація

Рослини ріпаку дуже чутливі до пошкоджень шкідниками. Це виявляється як у погіршенні загального стану посівів, так і у втратах урожаю, які можуть становити 20%, а за сприятливих погодних умов — сягнути 50%. З огляду на це важливим елементом у системі захисту ріпаку є застосування засобів захисту рослин, без яких на сьогодні не обійтися.

Рослини ріпаку дуже чутливі до пошкоджень шкідниками. Це виявляється як у погіршенні загального стану посівів, так і у втратах урожаю, які можуть становити 20%, а за сприятливих погодних умов — сягнути 50%. З огляду на це важливим елементом у системі захисту ріпаку є застосування засобів захисту рослин, без яких на сьогодні не обійтися.

Ю. Ла­ба, канд. с.-г. на­ук, в. о. на­чаль­ни­ка відділу насіннєвих досліджень,
ДЦ сер­тифікації та ек­с­пер­ти­зи сільсько­­гос­по­дарсь­кої про­дукції

Най­не­без­печніши­ми шкідни­ка­ми рі­па­ку є ком­плекс хре­с­тоцвітих блішок Phyllotreta spp., який, за да­ни­ми вче­них, налічує 19 видів. Се­ред них най­по­ши­реніші такі: світло­но­га — Ph. nemorum L., виїмча­с­та — Ph. vittata F., хви­ля­с­та — Ph. undulata Kutsch., си­ня — Ph. nigripes F., чор­на — Ph. atra F. (= cruciferae Goeze.). Розрізня­ють їх за за­барв­лен­ням над­криль, які мо­жуть бу­ти од­но­ко­лірни­ми (чорні, сині чи зе­лені із ме­та­ле­вим бли­с­ком) чи дво­колірни­ми (чорні із жов­тою більш-менш зви­ви­с­тою поз­довж­нь­ою сму­гою), світло­но­га Ph. nemorum L. і чор­на Ph. atra F. Цик­ли роз­вит­ку блішок при­близ­но од­на­кові, то­му їм вла­с­ти­во жи­ви­ти­ся на ріпа­ко­вих посівах про­тя­гом ве­ге­таційно­го се­зо­ну.
   Жу­ки ріпа­ко­во­го квіткоїда M. ae­­neus шко­дять посівам ріпа­ку ози­мо­го і яро­го, за­се­ля­ю­чи рос­ли­ни на по­чат­ку фор­му­ван­ня бу­тонів, що збігається із фа­зою кінця стеб­лу­ван­ня. Що­до жуків зе­ле­ну­ва­то­го квіт­коїда M. viridescens F., то во­ни з’яв­ля­ють­ся на посівах улітку (кінець черв­ня — ли­пень), що збігається із фа­зою цвітіння — фор­му­ван­ня стручків у рос­лин ріпа­ку яро­го. Чи­сельність жуків-квіткоїдів зро­с­тає мірою роз­вит­ку ріпа­ко­вих квітко­носів. Під час фа­зи бу­тонізації їхня на­явність на посівах у кількості від 4 до 200 осо­бин/рос­ли­ну є еко­номічно не­без­печ­ною, оскільки поріг шкідли­вості ріпа­ко­во­го квіткоїда M. aeneus F. ста­но­вить 3–5 жуків на рос­ли­ну в період бу­то­нізації рос­лин. Жу­ки по­шко­д­жу­ють бу­то­ни і квіти під час міграції із зовнішньої квіту­чої рос­лин­ності на насінни­ки. Шко­дять жу­ки ріпа­ко­во­го квіткоїда M. aeneus F., об’їда­ю­чи пе­лю­ст­ки і по­шко­­джу­ю­чи зав’язь, і ли­чин­ки, що жив­лять­ся ви­нят­ко­во пил­ком. Тільки у разі го­ло­ду­ван­ня во­ни по­шко­д­жу­ють пе­лю­ст­ки бу­тонів. Ус­та­нов­ле­но, що ли­чин­ки жив­лять­ся пил­ком тільки в то­му разі, як­що їхня чи­сельність на квітці не пе­ре­ви­щує двох. Бу­то­ни і квіти, за­се­лені однією ли­чин­кою, опа­да­ють рідко, дво­ма ли­чин­ка­ми — опа­дає до 3–5% бу­тонів. Три і більше ли­чи­нок повністю зни­щу­ють бу­то­ни, пе­лю­ст­ки й інші ча­с­ти­ни бу­то­на, за ви­нят­ком оцвіти­ни. Інко­ли, за теп­лої по­го­ди, бу­то­ни відри­ва­ють­ся раніше, ніж із яєць ви­хо­дять ли­чин­ки. У та­ко­му разі яй­ця мо­жуть за­ги­ну­ти, і по­шко­д­жен­ня бу­дуть мен­ши­ми, ніж пе­ред­ба­ча­ло­ся.
По­шко­д­жен­ня однієї рос­ли­ни п’ять­ма жу­ка­ми-квіткоїда­ми зни­жує уро­жай на 16%, 20 жу­ка­ми — до 50%. Най­шкід­ливіши­ми є жу­ки, що пе­ре­зи­му­ва­ли. За­гро­зу ста­нов­лять жу­ки ріпа­ко­во­го квіт­ко­їда і їхні ли­чин­ки пізнішо­го роз­вит­ку, які об’їда­ють струч­ки. За на­яв­ності 2–4 ли­чи­нок у бу­тоні стру­чок не зав’язуєть­ся, зав’язь опа­дає. Втра­ти насіння від по­шко­д­жень жу­ка­ми ста­нов­лять від 25 до 75%.

   На фоні інших шкідли­вих ко­мах шкід­ни­ки ріпа­ко­вих стручків бу­ли «об­ділені ува­гою», при­чи­ною цьо­го є особ­ливість їхніх ли­чи­нок роз­ви­ва­ти­ся ви­нят­ко­во у струч­ках. Оскільки на те­ри­торії на­шої країни ріпак на­був по­пу­ляр­ності, по­чи­на­ю­чи із 2000-х років, то у зв’яз­ку зі збільшен­ням площ під посіва­ми цієї куль­ту­ри у ге­о­ме­т­ричній про­гресії збільши­лась і чи­сельність шкідли­вої ен­то­мо­фа­у­ни, до­пов­нив­шись, у то­му числі, і пред­став­ни­ка­ми ро­дин дов­го­но­си­ки (Curculionidae) та га­лиці (Cecido­myiidae).
Особ­ли­во­го зна­чен­ня на­бу­ла шко­до­чинність у струч­ках ли­чи­нок ка­пу­с­тя­ної струч­ко­вої га­лиці D. brassicae Winn. (фото 1), за­се­леність яки­ми відміча­ють що­річ­но по кра­ях посівів ріпа­ку.
   Спо­с­те­ре­жен­ня свідчать, що для струч­ко­вих га­лиць ха­рак­тер­ною особ­ливістю є літ у ран­кові го­ди­ни, до­ки не ви­сох­ла ро­са. Скуп­чу­ють­ся осо­би­ни у ви­гляді хма­рок, пе­реміщу­ють­ся між се­ред­нім та нижнім яру­сом ли­с­тя, пе­ре­літа­ю­чи між рос­ли­на­ми.
Слід відзна­чи­ти, що за­се­леність струч­ків рос­лин ріпа­ку ли­чин­ка­ми насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка
C. assimilis Payk. і ли­чин­ка­ми ка­пу­с­тя­ної струч­ко­вої га­лиці за­ле­жить від відстані від краю по­ля. У період мо­лоч­ної стиг­лості стручків ріпа­ку про­ве­дені обліки за­се­ле­ності рос­лин ли­чин­ка­ми цих шкідників на посівах ріпа­ку яро­го і ози­мо­го у сму­гах, розміще­них на відстані близь­ко 20 м від краю по­ля, і у сму­гах, відда­ле­них від краю по­ля у ме­жах 21–40 м, по­ка­за­ли, що за­се­леність рос­лин ли­чин­ка­ми насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка і ка­пу­с­тя­ної струч­ко­вої га­лиці змен­шу­ва­ла­ся мірою відда­ле­ності від краю по­ля. Так, на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го у смузі на відстані 20 м за­се­леність рос­лин ста­но­ви­ла від 30 до 44%. У смузі 21–40 м їхня кількість бу­ла не­знач­ною — 0–2%.
   На ріпа­ку яро­му за­се­леність рос­лин у смузі на відстані 20 м від краю по­ля ста­но­ви­ла від 20 до 29%. У смузі 21–40 м рівень за­се­лен­ня шкідни­ка­ми був не­знач­­ним — від 0 до 3%, що на 1% більше, ніж на ріпа­ку ози­мо­му.
Кож­но­го ро­ку на ріпа­ко­вих посівах відміча­ють на­явність жуків насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка C. assimilis Payk. (фото 2). За­се­лен­ня рос­лин жу­ка­ми на по­сі­вах ріпа­ку ози­мо­го відбу­ва­ло­ся за на­стан­ня теп­лої тем­пе­ра­ту­ри повітря у ме­жах 15…17°С.
   На ріпа­ку ози­мо­му відкла­дан­ня яєць са­ми­ця­ми роз­по­чи­на­ло­ся, в ос­нов­но­му, від по­чат­ку ІІ до по­чат­ку ІІІ де­ка­ди трав­ня.
По­яву жуків но­во­го по­коління насін­нєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка спо­с­теріга­ли у період із кінця черв­ня — на по­чат­ку серп­ня. Роз­ви­ток йо­го ко­ли­вав­ся у се­ред­­нь­о­му від 40–49 днів на ріпа­ку ози­мо­му і у ме­жах 32–41 день — на яро­му.
   Жу­ки пе­ре­зи­му­ва­ло­го по­коління по­сту­по­во відми­ра­ли, а но­во­го — ли­ша­ли­ся зи­му­ва­ти на місцях жив­лен­ня. По­ява ли­чи­нок насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка і їхнє за­ляль­ко­ву­ван­ня бу­ли нерів­но­мірни­ми, тоб­то за підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря по­над 17°С ці про­це­си пе­ребіга­ли інтен­сивніше, а ко­ли її по­знач­ка опу­с­ка­ла­ся до зна­чен­ня 13°С і мен­ше — повільніше.
На ріпа­ку ози­мо­му чи­сельність жуків бу­ла най­ви­щою у період по­чат­ку ма­со­во­го цвітіння, яка, за да­ни­ми спо­с­те­ре­жень про­тя­гом кількох років, при­па­дає на кінець ІІІ де­ка­ди квітня і три­ває до се­ре­ди­ни ІІ де­ка­ди трав­ня.
   За­се­леність рос­лин жу­ка­ми насін­нє­во­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка на­ро­с­та­ла по­сту­по­во, по­чи­на­ю­чи із фа­зи по­чат­ку бу­то­нізації, і три­ва­ла у період по­чат­ку цві­тіння, ко­ли­ва­ю­чись у ме­жах 29–39%. Чи­сельність жуків на досліджу­ваній рос­лині у період по­чат­ку бу­­тонізації — цві­тіння ста­но­ви­ла 1–2 екз., а впро­довж по­чат­ку ма­со­во­го цвітіння — 3–4 екз./рос­ли­ну.
На ріпа­ку яро­му за­се­леність рос­лин жу­ка­ми насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка де­що мен­ша — від 19 до 31%, про­те чи­сельність жуків більша, ніж на ози­мо­му, і ста­но­вить у фазі по­чат­ку ма­со­во­го цвітіння 3–5 екз./рос­ли­ну. За­се­лен­ня жу­ка­ми відбу­вається на по­чат­ку фа­зи бу­­тонізації ріпа­ко­вих рос­лин. Жуків на посівах спо­с­теріга­ли до кінця фа­зи цві­тіння. У кінці черв­ня — на по­чат­ку лип­ня трап­ля­ли­ся жу­ки, по­даль­ший роз­ви­ток яких відбу­вав­ся на ріпа­ку ози­мо­му.
   Теп­ла зи­ма і помірно су­хе літо спри­я­ли зро­с­тан­ню чи­сель­ності іма­го насін­нє­во­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка (C.assimilis Pаyk.), яка завжди пе­ре­ви­щу­ва­ла ЕПШ, але ли­ше по кра­ях по­ля. Пік шкідли­вості насіннєвих при­хо­ва­но­хо­бот­ників при­па­дає на період між фор­му­ван­ням струч­ків на 20% рос­лин і кінцем цвітіння ос­нов­но­го суцвіття, під час яй­це­клад­ки са­миць.
При­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки (C. assimilis Payk.) ду­же до­б­ре влов­лю­ють аро­мат ка­пу­с­тя­них рос­лин на відстані до 20 м і швид­ко за­се­ля­ють їх. Жу­ки (C. assimilis Payk.) жив­лять­ся на стеб­лах, квітконіж­ках, бу­то­нах, ти­чин­ках, пе­лю­ст­ках, ви­­гри­за­ю­чи в них не­ве­ликі за­глиб­лен­ня. На посівах ріпа­ку при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки (C. assimilis Payk.) жив­лять­ся бу­то­на­ми, вик­ли­ка­ю­чи їхнє уси­хан­ня, особ­ли­во у по­су­ш­­ливі ро­ки, ко­ли ком­пен­саційна здат­ність рос­лин об­ме­же­на.
   За cпо­сте­ре­жен­ня­ми вче­них, у пе­ріод, ко­ли мо­лоді, най­вищі зав’язі струч­ків до­сяг­нуть ве­ли­чи­ни в 10–40 мм, са­миці (C. assimilis Payk.) по­чи­на­ють від­кла­да­ти у них яй­ця. Са­ми­ця (C. assimilis Payk.) про­гри­зає отвір у струч­ку, відкла­дає все­ре­ди­ну од­не яй­це, за­клеює отвір сли­зом, який містить фе­ро­мон, тим са­мим за­побіга­ю­чи відкла­ден­ню дру­го­го яй­ця на те са­ме місце. Інко­ли са­ми­ця (C. assimilis Payk.) відкла­дає два яй­ця, але це бу­ває тоді, ко­ли щільність жуків ду­же ве­ли­ка. Оскільки відкла­да­ти яй­ця мо­жуть відра­зу декілька са­миць (C. assimilis Payk.), то в од­но­му струч­ку мо­же ви­я­ви­ти­ся більше двох яєць. Пло­дючість — 25–240 шт. Яй­це­кладні са­миці насіннє­вих при­хо­ва­но­хо­бот­ників (C. assimilis Payk.) на­да­ють пе­ре­ва­гу рос­ли­нам із ви­со­ким вмістом сірки і низь­ким — азо­ту. Відкла­дан­ня три­ває про­тя­гом близь­ко двох місяців, по­чи­на­ю­чи з дру­гої по­ло­ви­ни трав­ня.
Шко­дять насіннєві при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки (C. assimilis Payk.), в ос­нов­но­му, у ста­дії ли­чин­ки, жив­ля­чись мо­ло­дим на­сінням у струч­ку. Про­тя­гом періоду роз­вит­ку ли­чин­ка з’їдає повністю або ча­ст­ко­во до п’яти насінин. За­се­лені ли­чин­ка­ми струч­ки мо­жуть розтріску­ва­ти­ся, інко­ли де­фор­му­ють­ся. Че­рез от­во­ри, зроб­лені ли­чин­ка­ми дов­го­но­си­ка, за во­ло­гої по­го­ди до струч­ка по­трап­ля­ють спо­ри грибів, які ура­жу­ють ще цілі на­сіни­ни.
   ЕПШ насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка (C. assimilis Рayk.), за да­ни­ми різних уче­них, ста­но­вить: 1 жук або 1 ли­чин­ка за за­се­лен­ня 5–10% рос­лин; 1 жук (C. assimilis Рayk) на дві-три квітки під час фа­зи бу­тонізації — по­чат­ку цвітіння рі­па­ку або пе­ред цвітінням — 1 жук/рос­ли­ну.
Пред­став­ни­ки ро­дин сліпня­ки (Miridae) та щит­ни­ки (Pentatomidae) на ріпа­ко­вих посівах трап­ля­ли­ся кож­но­го ро­ку про­тя­гом ве­ге­таційно­го се­зо­ну. Ви­хід мо­ло­до­го по­коління три­вав уп­ро­довж лип­ня — серп­ня.
   Крім тра­диційно­го за­сто­су­ван­ня ін­сек­ти­цидів для пе­ред­посівної об­­роб­ки насіння та об­при­с­ку­ван­ня із ме­тою за­хи­с­ту посівів ріпа­ку від за­зна­че­них ви­ще шкідників, ви­я­ви­ли, що за­сто­су­ван­ня скле­ю­вачів стручків підви­щу­ва­ло рівень смерт­ності ли­чи­нок струч­ко­вих шкід­ників.
З ме­тою змен­шен­ня втрат насіння під час ком­бай­ну­ван­ня ріпа­ку яро­го ми за­сто­су­ва­ли скле­ю­вачі стручків Ела­с­тик та Нью-Філм 17. Дані, одер­жані на­ми у ході спо­с­те­ре­жень, свідчать, що, крім функції зберіган­ня вро­жаю, ці пре­па­ра­ти та­кож спра­ви­ли вплив на ли­чи­нок струч­ко­вих шкідників, а са­ме: насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка та струч­ко­вої га­лиці. На по­­лях, де за­сто­со­ву­ва­ли скле­ю­вачі, у струч­ках рос­лин ви­я­ви­ли вже мерт­вих ли­чи­нок цих шкідників.
   Кількість розтрісну­тих стручків виз­на­ча­ли без­по­се­ред­ньо пе­ред зби­ран­ням уро­жаю. Найбільше їх бу­ло на посівах, об­роб­ле­них пре­па­ра­том Нью-Філм 17 (1,0 л/га), у се­ред­нь­о­му до 18%. Кращі по­каз­ни­ки ви­я­ви­ли­ся у скле­ю­ва­ча Ела­с­тик за нор­ми ви­т­ра­ти 0,8 л/га. Кількість розтрісну­тих стручків варіюва­ла у ме­жах 9–12%. Най­ви­щу смертність ли­чи­нок струч­ко­вих шкідників ви­я­ви­ли на рос­ли­нах із за­сто­су­ван­ням Ела­с­ти­ку — в се­ред­нь­о­му 78,8% і 61,5% — на посівах, де бу­ло за­сто­со­ва­но Нью-Філм 17 (таблиця).
У зв’яз­ку з тим, що під час об­при­с­ку­ван­ня рос­лин Нью-Філм 17 має схиль­ність до розтікан­ня струч­ко­вою по­верх­нею, йо­го ви­т­ра­ти де­що вищі, ніж пре­па­ра­ту Ела­с­тик, для яко­го ха­рак­тер­не кра­ще при­ли­пан­ня та до­вша дія.
   Струч­ки, об­роб­лені скле­ю­ва­чем Нью-Філм 17, ма­ли більшу тен­денцію до розтріску­ван­ня, особ­ли­во як­що в них пе­­ре­бу­ва­ли ли­чин­ки струч­ко­вих шкід­ників. За­се­лені ли­чин­ка­ми струч­ки, об­роб­лені скле­ю­ва­чем Ела­с­тик, за­ли­ша­ли­ся здебільшо­го за­кри­ти­ми.
Смертність ли­чи­нок пов’яза­на із за­­сто­су­ван­ням скле­ю­вачів стручків, ос­­кіль­ки че­рез не­мож­ливість вий­ти із струч­­ка для по­даль­шо­го за­ляль­ко­ву­ван­ня ли­чин­ки ги­нуть. Це, в ос­нов­но­му, сто­сується ли­чи­нок ка­пу­с­тя­ної струч­ко­вої га­лиці. При­чо­му ви­щу смертність ли­чи­нок струч­ко­вих шкідників відміче­но у струч­ках, об­роб­ле­них Ела­с­ти­ком.
   За­сто­су­ван­ня скле­ю­вачів стручків не тільки сприяє збе­ре­жен­ню вро­жаю за­вдя­ки за­побіган­ню їхньо­му роз­тріску­ван­­ню, але й ча­ст­ко­во стри­мує ма­со­ве по­шко­д­жен­ня стручків на­ступ­ни­ми по­коління­ми шкідників, ли­чин­ки яких жив­лять­ся насінням.
От­же, з ме­тою профілак­ти­ки змен­шен­­ня за­се­лен­ня ріпа­ку ос­нов­ни­ми шкід­ни­ка­ми (з ог­ля­ду на їхню ви­со­ку міграційну здатність) слід обов’яз­ко­во до­три­му­ва­ти про­сто­ро­вої ізо­ляції, особ­ли­во між посіва­ми яро­го і ози­мо­го видів куль­ту­ри.
   На­ступ­ним кро­ком до змен­шен­ня чи­сель­ності шкідників ріпа­ку є об­­при­с­ку­ван­ня йо­го насіння си­с­тем­ни­ми інсек­ти­ци­да­ми, що є ефек­тив­ним хімічним ме­­то­дом за­хи­с­ту цієї куль­ту­ри від шкід­ників, зо­к­ре­ма жуків-квіткоїдів. Об­при­с­ку­ван­ня посівів на по­чат­ку цвітіння куль­ту­ри за­побігає ма­со­во­му за­се­лен­ню ріпа­ко­ви­ми квіткоїда­ми у цій важ­ливій для май­бут­­ньо­го вро­жаю фазі, та­кож ча­ст­ко­во зни­щує ли­чи­нок, що на той час вий­ш­ли із яєць.
Ос­нов­ни­ми фак­то­ра­ми ефек­тив­но­го за­хи­с­ту посівів є пра­виль­ний вибір сор­ту, вчас­не ви­яв­лен­ня по­яви шкідни­ка, вра­ху­ван­ня фе­но­фа­зи рос­ли­ни і по­год­них умов.
   За­сто­су­ван­ня скле­ю­вачів насіння ви­я­ви­ло­ся ефек­тив­ним що­до змен­шен­ня по­пу­ляції струч­ко­вих шкідників шля­хом об­ме­жен­ня функціональ­ності їхніх ли­чи­нок.

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Ольга Насонова, ресторанний експерт, концептолог і аналітик
В Європі та Америці вже давно цінується все, що відрізняється від масового продукту в маркетах, так званий hand made, до якого відносяться в тому числі і продукти, вирощені на приватних фермерських

1
0