Що було, що буде. Підсумки, прогнози...
Попри труднощі, з якими стикаються господарства, та бойові дії на сході, Україна продовжує бити рекорди із продажу зерна за кордон
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Агропром — рулює!
Попри труднощі, з якими стикаються господарства, та бойові дії на сході, Україна продовжує бити рекорди із продажу зерна за кордон
«Колапс», «спад», «дефолт» — слова, які останнім часом найчастіше застосовують засоби масової інформації, характеризуючи стан нашої економіки. Народ, схоже, уже звик жити в нових економічних реаліях. Змирився із курсом долара, який через кризу вже не один місяць «скаче як березневий заєць». Не був винятком і листопад. У середині місяця Нацбанк на деякий час навіть опустив офіційний курс гривні до 15,77 грн за долар. Так «глибоко» українські гроші ще не падали… Одними із перших обвал на валютному ринку помітили автомобілісти. Скачки цін на заправках теж виявилися рекордними — услід за карколомним знеціненням гривні літр 92-го бензину за кілька листопадневих днів подорожчав одразу на 1 грн 30 к. Ефект від зміцнення долара не можна було не помітити на полицях супермаркетів. Підскочила вартість продуктів, насамперед імпортних, які посередники купують за валюту. Якщо банани торік у цей час коштували 10–11 грн/кг, то нині — 18–19. А філе лосося, замість 90–100 грн/кг, тепер полегшить гаманець на 180–190 грн. Одне тішить: через те, що імпортні харчі дорожчають, то й попит на них зменшується, а це — карт-бланш вітчизняним продуктам. На щастя, картопля майже вдвічі дешевша — три-чотири гривні за кіло замість п’яти-семи — торік. Прийнятні за ціною й інші інгредієнти борщового набору.
Тим часом (якщо ретельніше придивитися) можна помітити й інші оптимістичні тенденції. Дедалі підбадьорливішими на тлі загальноекономічних катаклізмів вбачаються перспективи вітчизняного агропрому. Продукція АПК нині становить значну частину всього експортного товарообігу. І це попри всі труднощі, з якими зустрічаються сільгосппідприємства! На кінець листопада, якщо рахувати від початку маркетингового року, за кордон було продано майже 15 млн т зерна. Як і раніше, культурою, яку найбільше купують, залишається пшениця. Її вивезли понад половину названих обсягів. Причому Мінекономрозвитку експортні прогнози підвищило до небачених досі висот. За розрахунками, за весь маркетинговий рік (із 1 липня 2014 р. по 30 червня 2015-го) Україна відправить на зовнішні ринки 36,68 млн т зерна, зокрема: 11 млн 764 тис. т пшениці, 20 млн 235 тис. т кукурудзи, 4 млн 157 тис. т ячменю. Це тим більше успіх, якщо згадати, що наша країна фактично перебуває у стані війни. Агропромисловий комплекс залишається однією із небагатьох галузей, які продовжують підтримувати державу валютними надходженнями. Ложкою дьогтю в цій бочці меду є таке: Україна, як і раніше, викликає інтерес світового співтовариства, насамперед, як джерело одержання сировини. А що стосується рекордних прогнозів з експорту, то на цю цифру можна подивитися і по-іншому: вивозити дедалі більше зерна із країни вдається через скорочення їдців. Йдеться про міграцію і про смертність. За останнім показником наша держава, повідомляють ЗМІ, вийшла на друге місце у світі. І хоча подібні невтішні дослідження можна брати під сумнів (є країни, де такий облік взагалі ретельно не ведеться), проблема скорочення населення в Україні вочевидь загострюється.
Гривня — російський карбованець: інфляційні змагання наввипередки
Після рекордного обвалу у середині листопада національна валюта зупинила своє падіння, навіть почала із дня в день відвойовувати на кілька копійок свої позиції. Наближення офіційного курсу до позначки 15 грн/дол. дало підставу Міністерству фінансів говорити про зміцнення гривні (у перспективі — до 13 грн). Однак головним «ворогом» стабілізації на валютному ринку, як і раніше, залишаються панічні настрої. Вони охоплюють не лише населення, а й бізнес. За таких умов спрогнозувати більш-менш точно майбутній курс, вважають експерти, нереально. Він може бути як 12, так і 25 грн за долар. Відрізняється навіть офіційне бачення перспектив. Так, голова Національного банку Валерія Гонтарева прогнозує до кінця року прискорення інфляції до 25%, що є антирекордом за останні 15 років.
«Уже нині інфляція становить 20% і до кінця року прискориться до 25», — повідомила Валерія Гонтарева під час п’ятого Українського інвестиційного форуму «Еволюція після Революції», який відбувся у жовтні в Києві. Основними чинниками, що ускладнюють ситуацію, головний банкір країни бачить скорочення експорту й різку девальвацію національної валюти.
Сіє паніку й недовіра громадян до банківської системи. Наприкінці листопада ще дві фінансові установи оголошено неплатоспроможними. У Міському комерційному банку та Всеукраїнському акціонерному банку було введено тимчасову адміністрацію. До речі, НБУ повідомив, що наміру націоналізувати великий системний Всеукраїнський акціонерний банк не має. Адже «світові стандарти рекапіталізації банків, які Національний банк України впроваджує у рамках програми Міжнародного валютного фонду, не передбачають участі держави у рекапіталізації в разі надання значного обсягу кредитів економічно пов’язаним особам».
Згубно на грошово-фінансовому ринку позначаються й інші новини.
Перша — черговий транш у 2,7 млрд дол. від МВФ наша країна, схоже, до кінця нинішнього року не одержить. Хоча гроші для підтримання й економіки, й банківської системи потрібні вже тепер.
Друга — підвищення Нацбанком облікової ставки від 12,5 до 14%. Нагадаємо, що під такий відсоток Центральний банк надає позики комерційним банкам. А ті, своєю чергою, роздають кредити клієнтам. Логічно, що такий крок автоматично потягне вгору вартість кредитів.
Третя — за даними Держстату, оприлюдненими у листопаді, у жовтні промисловість, порівняно з аналогічним періодом торік, «просіла» на 16,3%. Зростання зафіксовано тільки у виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів — на 6,3%. Падіння промвиробництва у Донецькій області становило 55,2, у Луганській — 80%.
Великий мінус із маленькими плюсами
Узагалі, й сама політика Нацбанку у період парламентських виборів виглядала, м’яко кажучи, непослідовною. До «народного волевиявлення» НБУ ви-
тратив на підтримку гривні із золотовалютних резервів 1,3 млрд дол. Але вслід за цим раптом там вирішили відмовитися від фіксованого курсу. Тобто до виборів у парламент — тримали, а після «волевиявлення» він обвалився. Як тут не вбачати політичну складову...
У валютному стрибку й відпущенні гривні «на волю» експерти (і, звісно, власники доларів) бачать певні плюси.
Перший — відхід від «тінізації» (адже зі стримуванням курсу на вулиці повернулися «міняйли»).
Другий — через те, що курс гривні низький, а долара — високий, експортери не стануть притримувати «зелень», а реалізовуватимуть усередині країни свою валютну виручку.
Хоча, якщо із першим аргументом можна погодитися, то з другим — ще питання. Чи не здаватиметься власникам значних сум доларів курс навіть на рівні 15–16 грн дещо заниженим? Чи не захочуть вони почекати вигідніших для себе умов — приміром, 18–20 грн?
Третій плюс — для громадян, у яких залишилася доларова «заначка» зі старих часів. Можна обміняти її на гривні і купити, наприклад, телевізор, холодильник тощо. Наша національна валюта у плані купівельної спроможності «відстає» від доларової: «американець» підскочив, а гривневі ціни за ним не встигають. Тобто суть така: якщо громадянин давно збирався прикупити, приміром, тракторець у гривневому еквіваленті за 10 тис. дол., а в нього їх є лише 7 тис., то тепер, можливо, вистачить і цього, щоб обміняти й придбати бажану річ.
Мінусів від валютної лихоманки, звісно, значно більше. Люди, в яких «висять» непогашені доларові кредити, потрапляють у складну ситуацію — потрібно дедалі більше гривень, щоб розплатитися за боргами. З тієї самої причини важче й підприємствам, які залучали валютні позики. Приміром, агрокомпанії, які вирощують зернові або олійні: їхня продукція начебто й дорожчає в гривні, але якщо подивитися на тлі доларових «кульбітів», такі підприємства програють. Щоб розрахуватися, їм потрібно продати більшу кількість своїх товарів, аніж до валютного стрибка.
У чому причина цих «кульбітів»? Можна звинувачувати і війну, і зиму… І Нацбанк, який надавав рефінансування комерційним банкам — мільярди вкинутих незадовго до виборів гривень не змогли «розсмоктатися» непомітно й потягли вгору курс долара.
Утім, є сподівання, що ситуація на якийсь час стабілізується. На підтримання курсу гривні спрацюють ті ж самі експортери, які постачають до країни валютну виручку. Збіжжя, соняшникова олія і метал для продажу за кордон у нас поки що є. На руку і політичний чинник: формування уряду може певною мірою заспокоїти курс. На стабілізацію зіграє і черговий транш Міжнародного валютного фонду (якщо його дадуть). Та і Європейський банк реконструкції і розвитку зарахував у фонд допомоги Україні, що створюється, 11 млн євро. А загальний обсяг інвестицій з боку ЄБРР, очікується, становитиме до кінця року близько мільярда євро.
До речі (може, кому й на радість), недобру тенденцію гривні наслідує і російський рубль. Минулого місяця він досяг абсолютного мінімуму в 47,88 рубля за долар, а з початку року втратив третину своєї вартості.
Коли підвести риску під усім зазначеним вище, доводиться констатувати: фіксувати курс, грати у валютні ігри ми вже не можемо фізично. Нацбанк вичерпав золотовалютні резерви (вони тепер становлять 12,6 млрд дол.). Тільки у жовтні ці резерви знизилися на 23% і сягнули мінімуму із 2005 р. Не треба бути фахівцем в економіці, щоб розуміти: ресурсів у нас небагато. І наявні, попри складну ситуацію на сході країни, треба використовувати на розвиток виробництва та зростання експорту. Збільшення валютної виручки втримало б гривню краще за будь-яке адміністративне регулювання. А поки що в державних кабінетах більше сподіваються на міжнародні кредити та іншу разову допомогу. Й мало хто замислюється, що гроші ці доведеться віддавати. До речі, ще один штрих до теми: Держбюджет за 10 місяців недоодержав 27,1 млрд грн. Істотна причина та сама — падіння виробництва.
І тут прийшов «трах-бах!»
Попри трудові звитяги й експортні здобутки, ситуація із нацвалютою не могла не позначитися на роботі сільського господарства. Значною мірою криза позначилася на діяльності агрохолдингів. Здебільшого вони залучають кредитні кошти у валюті, а стрімка девальвація гривні ускладнює обслуговування цих позичок. Це один бік проблеми. Адже потужні підприємства опинилися приблизно у такій непривабливій ситуації: брали кредит за курсом долара, приміром, у 8 грн, а тепер треба продати вирощене, заробити грошей, щоб у гривневому еквіваленті віддати майже вдвічі більше. А з другого боку, світові ціни на зернові й олійні знизилися — й агрохолдинги не можуть вийти на запланований рівень прибутковості. Тобто, образно кажучи, пшениця у валюті коштує вже не 250, а лише 200 дол. Таким чином економіка господарств, які, особливо не замислюючись, залучали кредити і планували за рахунок вирощеного гасити позики й мати зиск, нині тріщить по швах. Керівникам таких структур тепер тільки й залишається, що підраховувати збитки та заспокоювати акціонерів і інвесторів.
З огляду на кризу сумні часи настали і для тваринництва. На 1 листопада нинішнього року, порівняно з аналогічною датою торік, скоротилося не лише поголів’я дійних корів (що відбувається традиційно), а великої рогатої худоби загалом. Зменшення ВРХ у Луганській і Донецькій областях на 8 і 5%, відповідно, виглядає логічним. Але чисельність поголів’я падає і у регіонах, не охоплених військовим протистоянням. Так, великої рогатої худоби на Чернігівщині поменшало на 7%, на Житомирщині та Волині — на 6, а на Сумщині, як і на Донеччині, — на 5%.
Те саме відбувається зі свинями: їхня кількість за цей період скоротилася на 120 тис., зокрема на 77 тис. — у господарствах населення, хоча останніми роками чисельність лише зростала. Так, у Полтавській і Черкаській областях спад за рік у цьому сегменті становив 10%, у Луганській — 9, Донецькій — 7, Херсонській — 6%.
Спад у тваринництві можна пояснити досить високими цінами на м’ясо. Водночас спостерігається здорожчання і кормів, і ветпрепаратів — ці фактори стимулюють забій, а не утримання.
До речі, якщо говорити про зростання виробничих показників у харчовій промисловості, то ця цифра, зокрема, сформувалася завдяки збільшенню виробництва м’яса свиней, а також вершкового масла. З останнім у нас узагалі парадокс: кількість корів невпинно скорочується, а продукування масла — зростає. У Мінагрополітики такі «нестиковки» пояснюють підвищенням продуктивності худоби. Мовляв, середній надій від однієї корови в агропідприємствах у січні — жовтні сягнув 4428 кг. А це — плюс 7% до показника відповідного періоду торік. Найвищі показники у господарствах Харківської (5200 кг), Херсонської (5186), Київської (5164), Полтавської (5091), Черкаської (4992), Дніпропетровської (4765) та Хмельницької (4490 кг) областей. Частково з аргументами чиновників можна погодитися. Але не слід забувати про інший чинник: немало переробників у своїй продукції, замість молочного жиру, активно використовують пальмову олію. А збільшення обсягів вершкового масла останнім часом можна пояснити відмовою Росії купувати українські тверді сири. В нашій країні цей товар не користується таким, як раніше, попитом через зниження платоспроможності громадян. Тому чимало заводів із виробництва сирів переорієнтувалися на виготовлення молока у плівковому фасуванні та вершкове масло.