Спецможливості
Агрохімія

Ризоктоніоз картоплі

13.06.2022
866
Ризоктоніоз картоплі фото, ілюстрація

Ризоктоніоз, або чорна парша, є однією з найпоширеніших хвороб картоплі в усіх країнах її вирощування. Проявляється захворювання на бульбах, паростках, стеблах, столонах і рідше — на коренях дорослих рослин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На поверхні бульб утворюються тверді чорні блискучі опуклі склероції (коростинки) неправильної форми і різної величини (1–5 мм), що за зовнішнім виглядом нагадують невеличкі грудочки чорнозему, які прилипли до її поверхні, у зв’язку з чим хвороба отримала назву «чорна парша».

Уражена ризоктоніозом бульба (чорна парша)Ризоктоніоз проявляється на бульбах також у вигляді чорних, трохи вдавлених, плям діаметром 3–10 мм, розміщених навколо вічок. На молодих бульбах, інколи й на старих, хвороба може проявлятися у вигляді загнивання частини або всієї бульби. Уражена тканина стає склоподібною, повністю втрачає крохмаль, поступово підсихає, й зрештою молода бульба перетворюється на «мішечок», наповнений сухою бурою масою. Таке повне руйнування бульби спостерігається у тих випадках, коли ураження охоплює всю його тканину. За низької температури повітря і перезволоженого ґрунту часто спостерігається утворення на бульбах плям і виразок, наповнених залишками мертвої тканини (ямчаста плямистість). За сухої і спекотної погоди в період масового зав’язування бульб ризоктоніоз може проявитися у формі сітчастого некрозу поверхні бульб.

У картоплесховищах наприкінці березня — на початку квітня, за умов високої вологості (близько 90%) і підвищеної температури (12–15°С), на бульбах з’являються крупні вдавлені плями діаметром від 1 до 3 см, які дуже подібні до виразок. Пізніше уражена тканина виразок покривається брудно-сірою плівкою — базидіальним спороношенням гриба. Така форма прояву хвороби найшкідливіша, адже уражені бульби повністю втрачають садивні та продовольчі якості.

На паростках, коренях і столонах у разі ураження утворюються добре помітні, трохи вдавлені бурі, коричневі або чорні плями та виразки, мокрі або сухі, діаметром до 1 см і більше. Інколи замість них з’являється бурувата штрихуватість. Зараження бруньок на столонах часто зумовлює деформацію бульб, які стають потворними, шорсткими, нетиповими для сорту. На столонах ризоктоніоз спричинює некроз тканин і утворення виразок, через які в бульби можуть проникати ґрунтові бактерії — збудники чорної ніжки.

За ураження кореневої системи рослини уповільнюють свій ріст і розвиток, вони, як правило, низькорослі, в денні години спостерігається в’янення (протягом ночі рослини відновлюють свій тургор), листки верхнього ярусу вкриваються антоціановими фіолетовими плямами, скручуються у вигляді човника уздовж центральної жилки, в пазухах пагонів формуються зелені дрібні повітряні або сидячі бульбочки.

У фазі цвітіння картоплі, у вологу теплу погоду, на стеблах уражених рослин виявляється брудно-білий повстяний наліт, який вкриває нижню частину стебел інколи аж до черешків нижніх листків (біла ніжка), що викликає статева стадія (телеморфа) гриба.

Початок проростання склероціїв збудника ризоктоніозу на поверхні бульбиЗбудником хвороби є гриб Thanatephorus cucumeris Donk (анаморфа: Rhizoctonia solani Kuhn). Гриб належить до гемібіотрофів, це поліфаг — уражує близько 230 видів рослин із родин бобових, айстрових, капустяних, пасльонових та ін., у тому числі цукрові буряки, конюшину, редьку, щавель, капусту, моркву, огірки, салат, гарбузи, томат, тютюн та інші культурні та дикорослі рослини.

Польова популяція Rh. solani неоднорідна й представлена численними штамами, які належать до анастомозних груп АГ1, АГ3 і АГ4. Найбільш конкурентоздатною і агресивною щодо картоплі є АГ3.

Збудник ризоктоніозу здатен уражувати картоплю на всіх етапах її розвитку, від сходів до збирання. Найуразливішою фазою для зараження картоплі на початку вегетації є білі паростки, які утворюються з бруньок бульб. Склероції та грибниця патогену в ґрунті й на поверхні уражених ризоктоніозом бульб здатні проростати одночасно з проростанням вічок картоплі.

У збудника хвороби виділяють три стадії розвитку: зимуючу (сплячу), паразитичну і статеву. Зимуюча стадія представлена склероціями гриба, що зберігаються в ґрунті й на поверхні бульб картоплі. Життєздатність склероціїв у ґрунті зберігається протягом трьох-чотирьох років.

Паразитична стадія Rh. solani розпочинається з проростання склероція у грибницю, яка складається з величезної кількості переплетених світлих безбарвних гіфів. Після висаджування бульби в ґрунт склероції, що містяться на її поверхні або в ґрунті, в умовах підвищеної вологості і низьких температур, проростають гіфами, які поширюються поверхнею бульби. Унаслідок контакту з паростками, гіфи проникають в їхні тканини, швидко поширюються міжклітинниками, проникають у тканини паренхіми і провідної системи, спричинюють утворення плям та виразок, які в масі призводять до загибелі паростка.

Статева (базидіальна) стадія Th. cucumeris утворюється на нижній, приземній, частині стебел картоплі в середині літа у вигляді «білої ніжки», яка здебільшого не має істотного значення в поширенні гриба. Розвиток патогену значно залежить від температури й вологості ґрунту. Оптимальна температура для розвитку гриба коливається в межах від 9°С до 27°С. Склероції можуть проростати за температури 9–30°С. В умовах температур нижче як 50С і вище ніж 32°С їхнє проростання не спостерігається, а за 16–26°С — воно найактивніше. Паростки картоплі найсильніше уражуються в ґрунті за температури 17–20°С.

Уражені ризоктоніозом паростки і кореніЧасті й рясні дощі в червні — серпні, порівняно невисока температура повітря, безвітряна погода, що здатна підсушувати ґрунт, сприяють посиленому розвитку хвороби. За таких погодних умов грибниця патогену, що розвивається на підземних органах картоплі, може пронизувати ґрунт на великій площі і на його поверхні формувати статеве спороношення. Є відомості, що базидіоспори гриба з поверхні ґрунту можуть промиватися дощовою водою вглиб і, проростаючи, уражувати бульби нового врожаю.

Шкідливість захворювання проявляється за всіх форм розвитку хвороби: за ураження паростків під час зберігання бульб і в період вегетації, ураження підземної та надземної частин стебла, наявності склероціїв на бульбах. Ступінь шкідливості захворювання здебільшого залежить від чинників зовнішнього середовища, рівня запасу інфекції в ґрунті і на насіннєвому матеріалі, густоти посадки бульб. Оптимальна температура ґрунту для розвитку захворювання — близько 17°С, вологість — 60–70% повної вологоємності. Граничне значення інфекційного навантаження R. solani в ґрунті, вище якого ризоктоніоз завдає відчутної шкоди, становить один склероцій чи одна пропагула (фрагмент грибниці) на 100 г ґрунту.

Сприятливі умови для інфікування рослин створюються на важких (суглинних) ґрунтах. Кислотність ґрунту в діапазоні рH від 4,5 до 8,0 не має істотного значення, хоча є відомості, що дещо краще ризоктоніоз розвивається за значення рH 5,5–6,5, що збігається з оптимальною кислотністю і для росту картоплі.

Основну шкоду гриб завдає в період розвитку сходів картоплі. Навесні в умовах високої вологості і температури 50С і вище склероції гриба проростають. Унаслідок контакту з паростками картоплі грибниця проникає в їхню тканину, що спричинює суцільне ураження. За сильного розвитку хвороби паростки чорніють, загнивають і відмирають, відбувається випадання сходів у полі. Найбільшої шкоди гриб завдає під час ураження паростків насіннєвих бульб, значна частка (20% і більше) з яких гине ще до появи на поверхні ґрунту. Насіннєві бульби, які щільно вкриті великою кількістю склероціїв гриба, як правило, сходів не дають. Збудник хвороби може уражувати паростки картоплі під час зберігання, але здебільшого бульби заражаються в період від садіння до появи сходів. І що триваліший цей період, то більшої шкоди завдає ризоктоніоз. Сильне ураження призводить до запізнення появи на поверхні ґрунту пригнічених зріджених сходів, сильного відставання в рості й розвитку рослин.

Унаслідок ураження кореневої шийки стебел картоплі, столонів і коріння рослин культури її врожайність знижується на 15–20%, а в окремі роки, залежно від сорту, — на 40–60%. Слід зазначити, що за ураження бульб ризоктоніозом різко погіршується їхній товарний вигляд. Під час зберігання уражені бульби сприйнятливі до ураження мокрими гнилями.

 

Захисні заходи

По центру — уражений кущ картоплі передчасно закінчив свою вегетацію (загинув)Одним зі стримувальних факторів ураження картоплі ризоктоніозом є дотримання науково обґрунтованої сівозміни з урахуванням біологічних особливостей розвитку збудника хвороби. Найкращими попередниками під картоплю, які сприяють значному зниженню інфекційного фону Rh. solani в ґрунті (в 1,7–3,5 рази залежно від культури), є зернові культури, багаторічні злакові трави, льон і озимий ріпак.

Незадовільними попередниками, які є резерваторами інфекції, — цукрові, столові, кормові буряки, капуста, конюшина, томат, тютюн, морква, гарбузові та баштанні культури, які сприяють розвитку захворювання і накопиченню інфекції в ґрунті. Повертати картоплю на це поле слід через чотири-п’ять років, що суттєво оздоровить ґрунт від склероціїв і пропагул зимуючої грибниці патогену.

Своєчасно і якісно проводити живлення рослин шляхом внесення збалансованих органічних і мінеральних добрив (макро- й мікроелементів) на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Особливу роль у підвищенні стійкості рослин і бульб картоплі до ризоктоніозу відіграє калій. Тому в зонах сильної шкідливості хвороби слід вносити підвищені (на 10–15%) дози калію від розрахункових.

Задля зниження шкідливості гриба Rh. solani, попередження накопичення його в навколишньому середовищі, отримання високоякісного врожаю слід в якості насіннєвого матеріалу використовувати здорові бульби або з незначною кількістю склероціїв гриба на їхній поверхні (бал 1), масою 70–90 г. Оптимальна густота посадки — 50 тис. рослин/ га, строк садіння визначається ступенем прогрівання ґрунту на глибині 10 см, коли температура досягне рівня 7–8°С. За температури ґрунту 5–6°С бульби не проростають і не дають сходів. Глибина загортання бульб становить 6–8 см від поверхні ґрунту.

В насіннєвій партії картоплі не допускається наявність бульб навіть із незначним ураженням фітофторозом, тому що ця хвороба може за сприятливих умов викликати епіфітотію, крім цього, сприяє інтенсивному ураженню паростків картоплі ризоктоніозом.

Обов’язковим заходом проти ризоктоніозу та інших хвороб є передпосадкове протруєння насіннєвих бульб. Для цього використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин, а саме: азоксистробін + металаксилу-М, СЕ (Юніформ 446 SE, 1,5 л/т); імазалілу сульфат, КС (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіон, КС (Ровраль Аквафло, 0,38–0,4 л/т); манкцеб, ЗП (Дітан М-45, 2,0–2,5 кг/т); флудиоксоніл, ТН (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксад, КС (Серкадіс, 0,2–0,25 л/т).

Проти комплексу хвороб, ґрунтових і наземних шкідників бульби картоплі доцільно обробляти комбінованими інсектицидно-фунгіцидними препаратами на основі діючих речовин: дифеноконазол + флудіоксоніл + тіаметоксам, ТН (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/т та аналоги); пенсикурон + імідаклоприд, ТН (Престиж 290 FS, 1 л/т та аналоги); пенфлуфен + клотіанідин, ТН (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,3–0,6 л/т за обробки бульб або 1,5–1,8 л/т — у разі внесення в гребені під час висаджування). Серед біологічних препаратів фунгіцидної дії для обробки насіннєвих бульб використовують Фітоцид, р. (1,0 л/т); Псевдобактерин- 2 (Респекта), в.р. (1 л/т).

Для протруєння посадкової бульби в робочі суспензії чи емульсії препаратів слід додавати мікроелементи: марганець, молібден, цинк, кожного — по (0,02%), борну кислоту (0,05%), перманганат калію (0,001%), а також витяжки із суперфосфату (2%) і аміачної селітри (2%). Дослідженнями встановлено, що протруєння насіннєвих бульб картоплі Дітаном М-45 проти ризоктоніозу знижувало розвиток хвороби на паростках у середньому на 22,8%, на столонах — 15,7%; на корінні 7,9%; на бульбах — 45,4%. Завдяки зниженню рівня ураженості продуктивність рослин зростала на 25,1% (Саюк, 2003).

Слід своєчасно і якісно проводити агротехнічні заходи із догляду за рослинами. Після садіння і впродовж вегетації картопля потребує пухкого ґрунту. До появи сходів, особливо на важких запливаючих ґрунтах, для неї небезпечна ґрунтова кірка. Через дві доби після її утворення паростки бульб, уражені ризоктоніозом, можуть загинути, не з’явившись на поверхню ґрунту. Тому до появи сходів культури потрібно провести два-три боронування з урахуванням гранулометричного складу ґрунту.

В період бульбоутворення картопля особливо чутлива до нестачі повітря в ущільненому ґрунті: столони й молоді бульби проявляють ознаки задихання, вони легко уражуються ризоктоніозом. Через дефіцит повітря в ґрунті відбувається загнивання основи стебел у результаті їхнього ураження білою ніжкою. Тому у фазі бутонізації — на початку цвітіння картоплі слід глибоко розпушувати ґрунт з одночасним високим підгортанням кущів, що також запобігатиме масовому інфікуванню молодих бульб фітофторозом.

Особливу увагу під час вирощування картоплі слід приділити знищенню бур’янів. Слід пам’ятати, що такі бур’яни, як хвощ польовий, лобода (біла, гібридна, багатонасінна), різні форми осоту польового або рожевого, різні види осоту жовтого (шорсткий, городній, польовий та ін.), грицики звичайні, талабан польовий та інші, інтенсивно уражуються ризоктоніозом і в рази збільшують інфекційне навантаження у вигляді склероціїв і грибниці патогену в ґрунті.

Своєчасне збирання врожаю запобігає масовому інфікуванню бульб ризоктоніозом, фітофторозом та іншими хворобами в ґрунті. Що довше бульби залишаються в ґрунті після відмирання бадилля, то сильніше вони уражуються ризоктоніозом і вкриваються щільним шаром чорних склероціїв.

Збирають урожай в теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче ніж 5–7°С. Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури нижче ніж 4°С і вище ніж 25°С, інтенсивно уражуються грибними й бактеріальними хворобами.

Найбільш радикальним, екологічно безпечним й економічно вигідним методом захисту картоплі від ризоктоніозу є вирощування високопродуктивних стійких до хвороби сортів. На сьогодні імунних і високостійких до ризоктоніозу сортів картоплі у світі немає. Відносно стійкими до хвороби є сорти картоплі: Амороза, Атлантик, Вернісаж, Вітязь, Гатчинська, Дара, Дзвін, Дубравка, Зарево, Зоряна, Карлена, Ласунак, Либідь, Невська, Олена, Посвіт, Пролісок, Саванна, Седнівська рання, Слов’янка, Тетерів, Тімо Ханккіян,Українська рожева, Фіделія, Форсаж, Baby Lou , Покахонтас та ін. Із використанням на сьогодні штучного інфекційного фону Rh. solani анастомозної групи АГ3 суттєво зростають можливості у селекціонерів об’єктивно оцінити велику кількість сортозразків, виявити та впровадити у виробництво стійкіші до ризоктоніозу високопродуктивні сорти картоплі.

 

І. Марков, професор НУБіП України

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.

Інтерв'ю
У квітні 2020 року в компанії CLAAS відбулися кадрові перестановки. Гельмут Клаас, її багаторічний керівник та ідейний натхненник, під керівництвом якого концерн CLAAS став саме тією компанією, яку сьогодні знають на всіх континентах,... Подробнее
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та

1
0