Спецможливості
Техніка та обладнання

Ринок зернозбиральних комбайнів провідних фірм в Україні

08.05.2014
598
Ринок зернозбиральних комбайнів провідних  фірм в Україні фото, ілюстрація

Сучасний зернозбиральний комбайн як ніяка інша машина сільськогосподарського виробництва найбільшою мірою поєднав у собі всі технічні досягнення, властиві багатьом галузям та напрямам технічного прогресу. На сьогодні в його конструкцію закладено технічні рішення, які «прийшли» до нього навіть із космічної галузі. І це наклало своєрідний відбиток на «обличчя» комбайна, що, свою чергою, позначається на його продуктивності, ціні, ефективності використання та певною мірою визначає його функціональні можливості, під якими ми, насамперед, розуміємо продуктивність із намолочування зерна.

Сучасний зернозбиральний комбайн як ніяка інша машина сільськогосподарського виробництва найбільшою мірою поєднав у собі всі технічні досягнення, властиві багатьом галузям та напрямам технічного прогресу. На сьогодні в його конструкцію закладено технічні рішення, які «прийшли» до нього навіть із космічної галузі. І це наклало своєрідний відбиток на «обличчя» комбайна, що, свою чергою, позначається на його продуктивності, ціні, ефективності використання та певною мірою визначає його функціональні можливості, під якими ми, насамперед, розуміємо продуктивність із намолочування зерна.

М. Зань­ко, канд. техн. на­ук,
зав. ла­бо­ра­торії,
ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. По­горіло­го»

Ук­раїна як од­на із провідних зер­но­вих дер­жав, що ста­вить за ме­ту зби­ран­ня у пер­спек­тиві 80 млн т зер­на, сьо­годні ос­та­точ­но ще не сфор­му­ва­ла сво­го пар­ку ком­байнів і пе­ре­бу­ває у стані ак­тив­но­го по­шу­ку най­оп­ти­мальнішо­го вирішен­ня про­бле­ми за­до­во­лен­ня по­т­реб вітчиз­ня­них сільгоспви­роб­ників у відповідних зер­ноз­би­раль­них ком­бай­нах. Аналіз на­яв­но­го ком­бай­но­во­го пар­ку, який сти­хійно сфор­му­вав­ся про­тя­гом ос­­танніх двох де­ся­тиліть, свідчить, що цей про­цес усе ще три­ває, більше то­го — пе­ре­бу­ває тільки на се­ре­дині сво­го пе­ребігу. Роз­г­ля­не­мо особ­ли­вості роз­вит­ку фор­му­ван­ня вітчиз­ня­но­го пар­ку зби­раль­ної техніки та фак­то­ри, які виз­на­ча­ють цей про­цес.

Хто є хто? Фірми та їхня продукція, що формує парк комбайнів України
Дані таб­лиці 1 свідчать, що це гру­па із 10 ком­паній. Чо­ти­ри із них — ком­па­нія John Deere, кор­по­раціі CNH і AGCO та ком­панія Claas — очо­лю­ють її і є про­відни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми вітчиз­ня­но­го пар­ку зер­ноз­би­раль­ної техніки (ста­ном на 2013 р.) за ос­нов­ни­ми ти­па­ми ком­байнів — ба­ра­бан­ни­ми і ро­тор­ни­ми — та кількістю мо­де­лей кож­но­го ти­пу. По­ряд із ци­ми, тра­диційни­ми, ти­па­ми ком­байнів з’яви­ли­ся і нові — з комбіно­ва­ною мо­ло­тар­кою, яка кон­ст­рукційно поєдна­ла в собі кращі і ра­зом з тим — ос­нов­ні тех­но­логічні си­с­те­ми мо­ло­та­рок ба­ра­бан­но­го та ро­тор­но­го типів.
Доціль­но відміти­ти, що ком­байн із ба­ра­бан­ною мо­ло­тар­кою впев­не­но ліди­рує у цій групі: за­галь­на кількість мо­де­лей за­зна­че­но­го ти­пу знач­но пе­ре­ви­щує кількіс­ний по­каз­ник ком­байнів інших типів: ро­тор­но­го — більш ніж втричі і комбіно­ва­но­го (табл. 1) — фак­тич­но на по­ря­док.
У цій групі та­кож упев­не­но, на відпо­відно­му рівні, три­ма­ють по­зиції ТОВ «Ростсільмаш» і ТОВ «Крас­но­ярсь­кий за­вод ком­байнів». Їхні ба­ра­банні ком­бай­ни та­кож за­тре­бу­вані і зна­хо­дять своїх гос­по­дарів в ук­раїнсько­му селі. Від­нос­но «мо­­лоді» учас­ни­ки рин­ку — фір­ми Deutz Fahr, Laverda S.p.a. та Sampo Rosenlev — за­вдя­ки своїм су­ча­сним ком­бай­нам та­кож не­без­під­став­но за­яви­ли про свої амбіції у пе­ре­роз­поділі по­зицій на рин­ку.
Особ­ли­вої оцінки за­слу­го­вує ВО «Гомсільмаш». Ство­ре­на ним уп­ро­довж ос­тан­нь­о­го де­ся­тиліття серія зер­ноз­би­раль­них ком­байнів ба­ра­бан­но­го ти­пу впев­не­но про­су­вається на ри­нок Ук­раї­ни. Ком­бай­ни за­без­пе­чу­ють про­пу­ск­ну здатність на рівні 10, 12 та 14 кг/с. І як свідчить не­упе­ре­д­же­на ста­ти­с­ти­ка, в онов­ленні пар­ку ком­байнів во­ни ста­нов­лять до 8% (!) від за­галь­но­го щорічно­го чис­ла прид­бань (табл. 1). І ця по­зи­тив­на тен­денція по­ки що зберігається. Ос­новні фак­то­ри та­ко­го про­гре­су — «сло­в’ян­сь­ке коріння» (уніфіко­вані ком­плек­ту­ючі: па­си, під­шип­ни­ки, ме­ти­зи, оли­ви, лан­цю­ги), прий­нят­на ціна, ви­со­кий сту­пінь адап­тації до мож­ли­вих ре­монтів вла­сни­ми си­ла­ми, роз­га­лу­же­на си­с­те­ма технічно­го сервісу — вигідно вирізня­ють їх на фоні ком­байні за­рубіжно­го ви­роб­ництва.
На­разі в про­цесі онов­лен­ня пар­ку ком­байнів бе­ре участь знач­но більше фірм. Тут доцільно за­зна­чи­ти, що під онов­лен­ням слід ро­зуміти термін «від­нос­­но­го» онов­лен­ня, оскільки в Ук­раїну вод­но­час із но­ви­ми ком­бай­на­ми із ви­роб­ни­чо­го кон­веєра над­хо­дять ком­бай­ни, які вже бу­ли в ек­сплу­а­тації. І в цьо­му про­цесі бе­руть участь ком­бай­ни фірм, які, як то ка­жуть, уже відійшли в історію: Droninborg (Швеція), МDW (НДР), Bizon (Поль­ща), Overum, Zurn Ploeger, Usel та інші. Зви­чай­но, зроб­лені во­ни в різні ча­си — навіть у 70- ті ро­ки ХХ ст., тож відо­б­ра­жа­ють технічний рівень та мож­ли­вості (що­до про­дук­тив­ності) від­повідно до ча­су та тен­денцій тодішньо­го ком­бай­но­бу­ду­ван­ня. Але во­ни в Ук­раїні по­нині зби­ра­ють хліби, їхнє чис­ло до­волі знач­не, то­му ни­ми не мож­на не­хту­ва­ти. Але як їх об’єктив­но оціни­ти на фоні, на­при­клад, над­су­час­но­го ком­бай­на S-670i John Deere? Для цьо­го до­ціль­но за­сто­су­ва­ти термін «по­коління ком­байнів». Відповідно до етапів ста­нов­лен­ня, роз­вит­ку та вдо­с­ко­на­лен­ня кон­ст­рукції мож­на виділи­ти чо­ти­ри по­коління зер­ноз­би­раль­них ком­байнів.

   Пер­ше по­коління — це ком­бай­ни, роз­роб­лені в 60-70-ті ро­ки XX ст. Во­ни, як пра­ви­ло, низь­кої про­дук­тив­ності; їхні га­ба­ри­ти здебільшо­го зу­мов­лені ви­ко­ри­с­тан­ням мо­ло­тар­ки з про­пу­ск­ною здат­ністю на рівні до 3-4 кг/с. Жат­ка має ши­ри­ну за­хва­ту до 3-4 м. Кон­ст­рукція ком­бай­на не пе­ред­ба­чає на­яв­ності кабі­ни, тож він за рівнем ком­форт­ності ро­бо­ти відчут­но по­сту­пається су­ча­сним мо­де­лям, оскільки опе­ра­тор не за­хи­ще­ний від впли­ву при­род­них фак­торів: ви­со­кої літньої тем­пе­ра­ту­ри, впли­ву со­няч­­них про­менів, вітру, — а та­кож від тех­но­логічно­го пи­лу, який є невід’ємною скла­до­вою склад­но­го про­це­су об­мо­ло­чу­ван­ня всіх тех­но­логічних куль­тур;

   Дру­ге по­коління — ком­бай­ни, що роз­роб­лені у 80-ті ро­ки XX ст. Во­ни, як пра­ви­ло, ма­ють ме­ханічну трансмісію хо­до­вої си­с­те­ми та кабіну, яка пев­ною мірою за­хи­щає ком­бай­не­ра від при­род­них та кліма­тич­них фак­торів (рівень ви­ко­нан­ня нею за­хис­них функцій се­ред­ній). Про­дук­тивність та­ко­го ком­бай­на обу­мов­люється про­пу­ск­ною здатністю мо­ло­тар­ки на рівні 5–8 кг/с. Технічний рівень — се­редній і зу­мов­ле­ний відпо­від­ним (се­реднім) рівнем еле­мент­ної ба­зи;

   Третє по­коління — це ком­бай­ни дру­го­го по­коління, які за­зна­ли суттєвої мо­дернізації у 90-ті ро­ки XX ст. Во­ни, як пра­ви­ло, ма­ють гідро­ме­ханічну транс­мі­сію та гідро­об’ємний привід ос­нов­них ро­­бо­чих ор­ганів та си­с­тем. Ком­бай­ни по­в­ною мірою адап­то­вані до зби­ран­ня знач­ної кількості тех­но­логічних куль­тур та ма­ють для цьо­го відповідні адап­те­ри. Технічний рівень до­стат­ньо ви­со­кий. Кабіна ком­бай­на відповідає усім ви­мо­гам ер­го­номіки та без­пе­ки праці, об­ла­ш­то­ва­на кон­диціоне­ром.
Ав­то­ма­ти­зо­вані си­с­те­ми, які за­сто­со­ва­но у та­ких ком­бай­нах, — се­ред­нь­о­го рівня, во­ни да­ють змо­гу за­без­пе­чу­ва­ти кон­троль та зміну па­ра­метрів ос­нов­них технічних си­с­тем (дви­гу­на) і тех­но­логічних ре­жимів мо­ло­тар­ки; для ефек­тив­ної ро­бо­ти по­тре­бу­ють постійної участі та втру­чан­ня ком­бай­не­ра. Технічний рівень обу­мов­люється до­сить до­б­рим рівнем еле­мент­ної ба­зи. Енер­го­за­без­пе­чен­ня ком­бай­на за­без­пе­чує дви­гун по­тужністю до 350 к. с. Цю гру­пу, в ос­нов­но­му, ста­нов­лять ком­бай­ни ба­ра­бан­но­го ти­пу. За­для збіль­шен­ня про­дук­тив­ності в мо­ло­тиль­но-се­па­ру­вальній си­с­темі (МСС) ви­ко­ри­с­та­но ба­ра­ба­ни збільше­но­го діаме­т­ра — до 800 мм та ро­таційні ба­ра­ба­ни-со­ло­мо­се­па­ра­то­ри. Про­дук­тивність та­ко­го ком­бай­на виз­на­чається про­пу­ск­ною здатністю мо­ло­тар­ки на рівні 9–14 кг/с.

   Чет­вер­те по­коління — це ком­бай­ни, які ство­рені фак­тич­но у XXІ ст. В їхній кон­ст­рукції зна­хо­дить ши­ро­ке за­сто­су­ван­ня гідро­об’ємний привід більшості важ­ли­вих ор­ганів та си­с­тем. Мікро­-
клі­мат у кабіні за­без­пе­чує си­с­те­ма мікро­клі­ма­ту на базі су­час­но­го кон­диціоне­ра. Про­­­дук­тивність ком­бай­на обу­мов­люєть­ся про­пу­ск­ною здатністю мо­ло­тар­ки на рівні 15–20 кг/с. Такі ком­бай­ни ма­ють ав­то­ма­ти­зо­вані си­с­те­ми ви­со­ко­го інте­лек­ту­аль­но­го рівня, які не тільки кон­тро­лю­ють технічні па­ра­ме­т­ри і тех­но­логічні ре­жи­ми, але й оп­ти­маль­но та раціональ­но уз­го­д­жу­ють їх між со­бою у про­цесі ви­ко­нан­ня ком­бай­ном тех­но­логічно­го про­це­су відповідно до умов ро­бо­ти та ха­рак­те­ри­с­тик тех­но­логічної куль­ту­ри. Усе це спря­мо­ва­но на до­сяг­нен­ня ком­бай­ном мак­си­маль­но мож­ли­вої про­дук­тив­ності за до­пу­с­ти­мо­го не­знач­но­го рівня по­шко­д­жен­ня (дроб­лен­ня) зер­на та не­знач­них йо­го втрат (до 1,5% за мо­ло­тар­кою). Технічний рівень до­сить ви­со­кий і обу­мов­ле­ний відповід­ним рівнем еле­мент­ної ба­зи. Як пра­ви­ло, такі ком­бай­ни є про­дук­том ви­роб­ництва тех­но­логій ви­со­ко­го су­час­но­го рівня. При­нагідно доцільно на­ве­с­ти та­кий при­клад: ком­бай­ни цьо­го по­коління — ро­тор­на серія «Case-IH», що ви­роб­ляє ком­панія Case-IH (США), яка бе­ре ак­тив­­ну участь у роз­робці космічних про­грам (!) — тож їхня про­дукція не пе­ред­ба­чає технічних відмов.

   З ура­ху­ван­ня вста­нов­ле­них термінів служ­би ком­байнів — 12 років та про­ект­но­го пар­ку в кількості 48 тис. оди­ниць зби­раль­ної техніки пла­но­ве технічне онов­лен­ня має ста­но­ви­ти 4 тис. ма­шин на рік. Од­нак, уп­ро­довж ос­танніх років (табл. 1) по­каз­ник щорічно­го онов­лен­ня ком­байнів ста­но­вить тільки 1500 оди­ниць. Яв­не про­тиріччя у цих ци­ф­рах. Які ж «підводні ри­фи» зу­мов­лю­ють та­ку невідповідність про­ект­ної по­тре­би та ре­аль­но­го над­хо­д­жен­ня зер­ноз­би­раль­ної техніки? Відповідь да­ють ре­алії на­шо­го сьо­го­ден­ня. При­чи­на та­кої нез­ба­лан­со­ва­ності — фак­тич­на кількість ви­со­ко­про­дук­тив­них ком­байнів та інтен­сив­не ви­ко­ри­с­тан­ня їх уп­ро­довж жнив­но­го се­зо­ну із на­робітком двох-трьох річних норм.
У цьо­му сенсі май­бут­нь­о­му влас­ни­кові но­во­го ком­бай­на вар­то досліди­ти ма­ши­ну в кон­крет­них умо­вах ро­бо­ти в йо­го гос­по­дарстві та на ос­нові от­ри­ма­них да­них про­аналізу­ва­ти ре­зуль­та­ти і виз­на­чи­ти важ­ливі ас­пек­ти оціню­ван­ня: які са­ме ха­рак­те­ри­с­ти­ки та по­каз­ни­ки при­зна­чен­ня доцільно ви­ко­ри­с­та­ти та по­кла­с­ти в ос­но­ву йо­го оцінки. Про­ве­де­мо про­сту ана­логію: не в такі вже да­лекі ча­си (діди-бать­ки, в уся­ко­му разі, це ще пам’ята­ють) ук­раїнський хлібо­роб, ку­пу­ю­чи ко­ня на ба­зарі (чи­тай — од­ну кінську си­лу), дов­го та ста­ран­но за­гля­дав йо­му в рот — з тим щоб оціни­ти стан йо­го зубів, а за ни­ми — і за­галь­ний стан ко­ня. На­разі, ко­ли енер­го­за­без­пе­чен­ня ком­бай­на ся­гає 580 кінських сил, про­сто­го візу­аль­но­го за­гля­дан­ня на та­ко­го «ко­ня» вже не­до­стат­ньо. Та про це — у на­ступній статті.

Інтерв'ю
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0