Спецможливості
Новини

Реалізація — реальна

02.09.2011
586
Реалізація — реальна фото, ілюстрація

Словосполучення "реалізація величезного аграрного потенціалу України" гуляє газетними шпальтами вже добрих два десятки років. На зорі незалежності здавалося, що це не абстракція, а реальне поняття. Достатньо лише простягнути руку, й урожайний дощ заллє наші комори, а надприбутки від рекордних урожаїв позитивно і вагомо вплинуть на кишеню пересічного українця. 

Нині часи ідеалістів пройшли - щоправда, дехто (може, і небезпідставно) вважає, що з ними минули й часи порядних людей. Статистичні викладки доби пізнього панування радянської влади - кінця 80-х - початку 90-х, - народжені в надрах українських науково-дослідних установ, переконливо запевняли: позбавившись опіки Москви, ми прийдемо до світлого капіталістичного майбутнього. Звідтоді минуло вже чималенько часу, "опіка" Москви в тому чи іншому вигляді залишилася, а ось зі світлим сьогоденням якось складніше.
Сільськогосподарська нива дотепер залишається візитною карткою України. Й керманичі вітчизняної аграрної галузі впродовж двох десятків років слушно наголошують: "агросектор - чи не найголовніша галузь вітчизняної економіки", "сільське господарство - предмет національної гордості", "локомотив, який виведе країну з кризи". Серед сили-силенної визначень важко знайти аж надто далеке від істини. Це - безперечно. Однак чи таким, яким він є нині, уявляли ми собі наш агросектор двадцять років тому? Погодьтеся: картини в нашій уяві вимальовувалися куди райдужніші, ніж наразі маємо перед очима. Проте неквапливий, але впертий розвиток галузі є. Нині сільське господарство України впевнено стало на модерні агротехнологічні рейки. Відтак і розмови про "реалізацію потенціалу" знову почастішали. У Національній академії аграрних наук України переконані: Україна варта кращих урожайних показників. І на прес-конференції для вітчизняних медіа президент НААН України Микола Безуглий поділився міркуваннями вітчизняної аграрної науки щодо найближчих перспектив сільського господарства України.
Микола Безуглий, президент Національної академії аграрних наук України
- На черговому засіданні президії НААН України було розглянуто питання наукового обгрунтування реалізації зернового потенціалу України. Ця робота в академії послідовно тривала впродовж останніх трьох років. Ми вийшли на завершальний етап розробки наукової програми "Зерно України". Й у нас є всі підстави вважати, що протягом найближчих шести років Україна, своєю чергою, може вийти на виробництво 80  млн т зерна. Це вже не просто передбачення окремих вчених, це послідовна, чітко виважена розрахована можливість українських сільгосптоваровиробників виробити таку кількість зерна.
Завдяки чому ми можемо це зробити? Тут є кілька складових. Насамперед, ідеться про генетичний потенціал зернових культур узагалі та української селекції зокрема. Ми маємо на сьогодні потрібну кількість високопродуктивних сортів озимої пшениці, ячменю, озимої і ярої кукурудзи, жита, тритикале, круп'яних культур української селекції. З озимої пшениці наші провідні центри: одеський Селекційно-генетичний інститут, Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла, харківський Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва, Донецький інститут агропромислового виробництва. На сьогодні маємо сорти, які здатні давати 9-10 т/га. Озимі та ярі ячмені мають потенціал 8-10 т/га. Вітчизняні гібриди кукурудзи мають генетичний потенціал на рівні 10-12 т/га. Питання: чому середня врожайність по Україні свідчить про реалізацію генетичного потенціалу лише на 30-35%? Ми чітко довели, що сучасні технології, розроблені українськими вченими, дають змогу використовувати генетичний потенціал на рівні 70-75%. І в дослідах, в окремих господарствах, це реалізується. У цілому сільгосптоваровиробник виконує технології на рівні 40-50% вимог до технологічних потреб, які розробила наука.
Головною причиною такого невиконання технологій є дефіцит обігових коштів. За нашими розрахунками, у 2015 році ми можемо виробити 71 млн т зернових. Для цього потрібно 70 млрд грн обігових коштів. Реально наші сільгоспвиробники в зернову програму вкладають менше половини цієї суми, внаслідок чого спрощуються технології. Якщо середня потреба у добривах під зернові культури становить 150 кг діючих речовин, зокрема під озиму пшеницю - 180 кг, під кукурудзу - 240, то цього року ми внесли лише 64 кг діючої речовини. Хоча ця цифра - найбільша за всі роки незалежності України. Однак кількість добрив варто збільшити ще втричі. Проаналізувавши фінансовий стан використання систем захисту сільгоспкультур, я дійшов висновку: на сьогодні ми використовуємо лише 33% технологічної потреби, щоб захистити рослини від бур'янів, шкідників і хвороб. Ці порушення серед інших призводять до нереалізації генетичного потенціалу. У тому разі, коли сільгоспвиробник ретельно дотримується всіх технологій, урожайність ранніх зернових у нього сягає 55-60 ц/га, кукурудзи - 8-9 т/га. Нашими вченими опрацьовано також проблему технічного забезпечення виконання програми "Зерно України". Потреба в грунтообробній, посівній, зернозбиральній, техніці із догляду за посівами та для доробки зерна у фінансовому еквіваленті становить 224 млрд грн. Саме на таку суму слід придбати техніки, щоб усі технологічні етапи виконувати якісно і вчасно.
Украй важливим є організаційний етап реалізації програми "Зерно України". Як ми маємо організувати виробництво 80 млн т зерна і що нам слід зробити, починаючи з найближчої осінньо-польової кампанії? Те, що не коштує грошей, але потребує певних зусиль, це - зміна структури посівних площ. На превеликий жаль, на сьогодні ми маємо неоптимальну структуру посівних площ, і в деяких регіонах вирощуємо такі культури, які не є природними для тієї чи іншої зони. Зокрема, у північній лісостеповій і поліській частинах України, особливо це стосується Правобережного Лісостепу, вирощують озиму пшеницю. Проте отримати продовольчу пшеницю у цьому регіоні надзвичайно важко. Виростає лише фуражна. Ми плануємо замінити 700 тис. га озимої пшениці в північних і західних областях на озиме тритикале. Ця культура дешевша, до того ж, стійкіша проти вимерзання і водночас дає кращий урожай. Крім того, у степовій зоні, де є значний дефіцит вологи, ми надзвичайно багато сіємо ярого ячменю (ще нещодавно - понад 3,5 млн га). Цього року посіяно 2,6 млн га. А за дефіциту вологи ця культура дає врожайність лише 1,5-2 т/га. Ми плануємо на богарній, зрошуваній частині південного степу ярий ячмінь замінити зерновим сорго. Він на вирощування однієї тонни зерна використовує вчетверо менше вологи, ніж ячмінь. Це - доволі відома в світі культура. Але, на превеликий жаль, поки що в нас її вирощують на площі лише 50 тис. га. Впродовж наступних чотирьох років ми плануємо цю площу довести до 500 тис. га.
Наразі надзвичайно вигідною культурою є кукурудза. Прагнемо у наступні два роки збільшити площі вирощування кукурудзи до 4 млн га, а валовий збір через чотири роки підвищити до 24 млн т. Я не буду детально наводити дані щодо інших культур, але хочу поінформувати, що у базовому балансі відзначені потрібні площі, які б забезпечили Україну зерном усіх культур.

   І останнє - економічна складова. Де взяти кошти на реалізацію програми? Програма виробництва зерна, як й інші, які наразі розробляють фахівці НААН України спільно з Міністерством аграрної політики і продовольства, грунтуються на загальних принципах земельної реформи та реформи сільського господарства, які виконуються згідно з президентською програмою.
Ми плануємо, що вже наступного року у нас працюватиме Земельний банк. Кредити він надаватиме під 8-9% річних під заставу землі - якщо ти власник, чи права оренди землі - якщо ти цю землю орендуєш. Друге джерело надходжень - це створення великих лізингових компаній, які засновуватимуть або великі заводи-виробники, насамперед зарубіжні, або банківські структури. Використання лише державного Украгролізингу явно не може виконати накреслені завдання з постачання сільгосптехніки в обсязі 224 млрд грн в найближчі чотири-п'ять років. Освоєння цих коштів буде поступовим, і вихід на повне фінансування плануємо закінчити через три роки.
За нашими розрахунками, та земельна реформа, яка наразі проходить, дасть змогу впродовж трьох років створити всі умови, щоб сільгоспвиробники мали потрібну кількість коштів для виконання всіх технологічних вимог. За цінами нинішнього року виробництво 71 млн т зерна в 2015 році коштуватиме 70 млрд грн, тобто собівартість однієї тонни зерна становитиме трохи менше однієї тисячі гривень. Це є абсолютно прийнятним за нинішнього рівня цін.
Програма також передбачає серйозну зміну логістики. Зокрема, ми в Україні виділяємо дві зони: степова, наближена до портів як експортно-орієнтована для виробництва зерна, і східна, північна та західна частини України, де зерно вироблятимуть для внутрішніх потреб, насамперед, для розвитку тваринництва. Виокремлення таких зон пов'язане з мінімізацією логістичних витрат переміщення зерна територією нашої країни. Є ще одна цікава ідея, і ми готуватимемо спільно з Міністерством аграрної політики і продовольства службову записку на ім'я Президента України щодо створення світового резервного запасу зерна, в тому числі в Україні за цим напрямом - до 50 млн т зерна. За виходу на річні потужності в обсязі 80 млн т внутрішнє споживання зерна в 2015 році становитиме 35 млн т (збільшиться, порівняно з нинішнім роком, на 10 млн т у зв'язку з розвитком тваринництва), експортувати можемо в 2015 році близько 30 млн т зерна, а в 2017 році - близько 45 млн т. Ми вважаємо, що Україна може виступити ініціатором створення світового запасу зерна, яке було б, наприклад, власністю Світової організації сільського господарства і продовольства ФАО під егідою ООН, бо така потреба в світі є.  

   Отже, як казали у комуністичні часи: "Наші цілі зрозумілі, завдання визначені - за роботу, товариші!". Природа подбала про чи не найкращі в світі умови для розвитку сільського господарства для України. Однак людський чинник подеколи, якщо й не зводить нанівець старання матінки-природи, то принаймні істотно гальмує просування України до кола світових аграрних лідерів. Одначе, хай там як, а цифра у 80 млн т валового збору зернових для України цілком реальна. Вітчизняна аграрна наука, попри певний консерватизм, також останнім часом повертається обличчям до сучасності. В усякому разі, нині кількість публікацій статей наших науковців у міжнародних виданнях істотно побільшала. Проте проблема результативності наукових досліджень залишається актуальною. Варто, щоб науковець і виробничник розмовляли однією мовою, розуміли одне одного, знаходили спільний знаменник і використовували співпрацю для взаємної користі. На жаль, цього поки що повною мірою немає.

   Можливі українські ініціативи щодо створення світового запасу зерна, певно, зроблять непоганий піар вітчизняному агросектору. Власне, чомусь саме недостатній інформаційний супровід (і тут ми змушені визнати певну пасивність українських ЗМІ) інколи заважає просуванню навіть найкращих ініціатив.
Отже, дорожна карта до 80-мільйонного врожаю передбачає ретельне дотримання технологічної дисципліни, виконання в повному обсязі робіт із захисту рослин, модернізацію машинно-тракторного парку, привабливі відсоткові ставки кредитів на це та оптимізацію структури посівних площ. За кілька років підіб'ємо підсумки, й, певно, відчутно зменшиться або кількість затятих оптимістів, або нездоланних, на перший погляд, скептиків. Має настати ера прагматизму, а з нею і нового - капіталістичного - реалізму.

Словосполучення "реалізація величезного аграрного потенціалу України" гуляє газетними шпальтами вже добрих два десятки років. На зорі незалежності здавалося, що це не абстракція, а реальне поняття. Достатньо лише простягнути руку, й урожайний дощ заллє наші комори, а надприбутки від рекордних урожаїв позитивно і вагомо вплинуть на кишеню пересічного українця.

Олексій Рижков,
o.ryzhkov@univest-media.com

Інтерв'ю
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0