Спецможливості
Новини

Птахівництво — галузь перспектив

15.07.2008
554
Птахівництво — галузь перспектив фото, ілюстрація
Власним баченням перспективи аграрного сектору з огляду на галузь птахівництва поділився не тільки з учасниками конференції, а й з нашим виданням Микола Безуглий, віце-президент УААН, доктор сільськогосподарських наук.

Галузь птахівництва — одна зі складових аграрного комплексу України. І її перспектива, динамічний розвиток залежать від багатьох чинників не лише аграрної політики держави, а й у цілому від стану вітчизняної економіки й соціального розвитку. Завдяки макроекономічним розрахункам, можна змоделювати майбутнє, а отже, виважено працювати на перспективу.
 — Україну треба розглядати як країну з перехідною економікою. І якщо право власності в аграрному комплексі змінилося, й здебільшого ми бачимо, що воно перейшло в приватні руки, то держава, зі свого боку, поки що не визначилася з багатьма питаннями аграрного виробництва. Практично на сьогодні в аграрній галузі панує повний лібералізм. Тоді як особливості аграрного виробництва, і це засвідчує приклад розвинених аграрних країн світу, доводить потребу державного регулювання. Як приклад — коливання цін на сільгосппродукцію, зокрема, таку важливу її складову, як зерно. Протягом останніх шести років його вартість в Україні коливалась від 300 до 1300 грн за тонну, причому це коригувало певною мірою й обсяги його виробництва — від 20 млн тонн до 41. Тільки український виробник аграрної продукції здатен витримати такі коливання.


 — А яким чином діють країни з розвинутим аграрним ринком?
 — У США кожні п’ять років приймають закон про сільське господарство, яким визначають обсяги виробництва основних видів сільгосппродукції і ціни, якими користуватимуться фермери упродовж наступних п’яти років. Країни ЄС, практично всі, підлягають квотуванню обсягів аграрного виробництва, існує державне регулювання цін на сільгосппродукцію. На нашу думку, я маю на увазі аграрну науку, саме брак дієвих механізмів регулювання ринку в державі є однією з головних причин повільності розвитку агропромислового комплексу, бо це втримує інвесторів від вкладання коштів. Адже на сьогодні, коли сільське господарство й переробна харчова промисловість виробляють 25% валового національного продукту, в своєму обігу вони мають усього близько 3% кредитних ресурсів України.


 — Миколо Дмитровичу, з яких макроекономічних показників треба виходити, щоб спрогнозувати, зокрема, розвиток галузі птахівництва?
 — Ця галузь розвивається за своїми планами, які певною мірою не узгоджені з іншими напрямами діяльності АПК. Передусім — це баланс виробництва й споживання. Що нині маємо в Україні? Пересічна українська родина споживає хліба, хлібобулочних виробів і круп 125% фізіологічно потрібної норми, картоплі — 115% і тільки два види сільгосппродукції — цукор та олію — на рівні фізіологічної норми. Молоко, яйця й овочі становлять лише 70%  фізіологічної норми, м’ясо — 46, фрукти — 38%. І як наслідок, соціальна складова такого споживчого кошика — середня тривалість життя українця чоловічої статі — менше 60 років, жінки — не набагато більше. Не краща й економічна складова — вартість сільгоспсировини в 2005 р. за такого кошика становить 65 млрд грн. Якщо ж усіх українців нагодувати відповідно до фізіологічних норм, то вартість с.-г. сировини збільшиться вдвічі й становитиме 130 млрд грн. Саме тому незадоволена потреба вітчизняного продовольчого ринку і є головною рушійною силою подальшого розвитку галузі. Дуже серйозні завдання в цій загальнодержавній справі поставлено й перед птахівничою галуззю. Адже потреби в тваринному білку на сьогодні задовольняються менше ніж на 50%. Але слід при цьому зважити, що баланс між споживанням і виробництвом не дає відповіді на всі проблемні запитання галузі. Приклад тому — ситуація на ринку м’яса та яєць. Незважаючи на те, що зарплата в Україні зросла за останні роки вдвічі, а пенсії та інші соціальні виплати — втричі, споживання м’яса в Україні протягом 2003–2005 рр. залишилося незмінним — на рівні 58 кг на особу в рік за фізіологічної потреби 82 кг, а мінімально необхідної медичної потреби — 67 кг. Рівень споживання тваринного білка через іншу продукцію теж поки що далекий до насичення — всього на рівні 70%. На жаль, в українців ще недостатньо коштів, щоб задовольнити свої потреби на всі 100% навіть на таке дешеве джерело тваринного білка, як яйце.


 — Як можна виправити таке становище?
 — Відповідь доволі проста й відома фахівцям. Зростання доходів населення за певних умов повинно бути керованим з боку держави. Які ж це умови? Звернімося до статистики. В 2005 році 54% доходів українське населення витратило на продукти харчування і 11% — на напої, тобто дві третини свого бюджету середньостатистична українська родина витрачає на харчування. В разі появи додаткових коштів, на які потреби витратить їх середньостатистична українська родина? Думаю, відповідь очевидна. Насамперед на продукти тваринного походження, а також овочі й фрукти, щоб збалансувати свій продовольчий кошик. Прикладом такого явища може бути торішня ситуація на ринку м’яса, коли доплати уряду Юлії Тимошенко було витрачено саме за таким сценарієм. Як наслідок — зростання цін за того ж обсягу виробництва.


— І де ж вихід?
— Захід номер два макроекономічного регулювання — регулювання й управління доходами населення. Завдання уряду — забезпечити ринок товарами, які населення купило б після зростання зарплати та соціальних виплат. На прикладі ринку м’яса це означає, що якби дефіцит цього продукту було прораховано, і колишнє керівництво Мінагрополітики, своєчасно з’ясувавши, що вітчизняний виробник не в змозі повною мірою задовольнити потребу ринку, імпортувало б у 2005 р. 500–600 тис. тонн м’яса, ціни так різко не зросли б. Немає сенсу взагалі піднімати соціальні виплати й зарплату, якщо немає товару, який купуватиме населення. Це призведе тільки до зростання цін. Нині ж рівень доходу українського населення залишається поки що досить низьким і не дає змоги забезпечити споживчий кошик навіть на мінімально потрібному рівні.


 — Миколо Дмитровичу, а за якого рівня доходів пересічний українець споживатиме хоча б 100% потреби тваринного білка?
 — Досвід розвинутих країн світу показує, що, наприклад, у США 11% доходу середньостатистична американська сім’я витрачає на продукти харчування. Європейська родина витрачає, в середньому, 20%, які забезпечують споживання на рівні фізіологічних потреб. У Східній Європі на продукти харчування ви-  трачають від 20 до 30%, що і є максимальною межею, що задовольняє життєві потреби. А тепер порівняймо з Україною, де згадана стаття витрат становить 50% за нинішньої середньомісячної зарплати в 1000 грн. Якби заробітна плата підвищилася до 2000 тис. грн, ми мали б ситуацію, аналогічну до Східної Європи, а вже за 3500–4000 грн на місяць в Україні було б досягнуто середньоєвропейських показників.


 — Це суто теоретичні розрахунки, чи за ними стоять і реальні строки втілення їх у життя?
 — У разі семивідсоткового щорічного економічного зростання, яке запланував уряд, наші розрахунки показують, що першого рівня можна досягти в 2009–2010 рр., а другого — в 2012–2013. Це, на наш погляд, є сигналом для вітчизняного виробника та інвестора — вкладати кошти в тваринницьку галузь. У 2009–2010 рр., за нашими розрахунками, споживання м’яса може досягти 60–65 кг на одну особу за рік, і загальний обсяг виробництва сягне тоді 2 млн 800 тис. тонн. А через шість-сім років ми повинні мати cередньоєвропейський річний показник — 80 кг м’яса на особу і 4 млн тонн — загальний обсяг споживання. Нагадаю, що торік ми виробили трохи більше, ніж 1,4 млн тонн. Тож потенціал розвитку галузі значний, а якщо додати потенційну можливість експорту продукції, передусім до Російської Федерації, то м’ясне птахівництво найближчими роками очікують значні перспективи зростання. Що ж до прогнозу ринку яєць, то 2008–2009 рр. можуть стати роками повного насичення ринку України. Тому вже сьогодні потрібні регулювання цього ринку, вихід на міжнародні ринки, якісна переробка тощо.


 — Якщо Ви вже торкнулися проблеми переробки, то зупиніться на ній дещо детальніше.
 — Варто для цього проаналізувати співвідношення сировинної складової аграрного ринку, тобто сільгосппродукції, та кінцевої продукції споживання, тобто продуктів харчування. Звернімося ще раз до цифр: вартість сільгосппродукції сьогодні приблизно 65 млрд грн, водночас готових продуктів ми споживаємо на суму вдвічі більшу — близько 130 млрд грн. При цьому 70% продукції виробляють у господарствах населення й значну її частину реалізують на ринках уже в переробленому вигляді, а підприємства харчової і переробної промисловості вже сьогодні мають потужності в 1,5 раза більші, ніж наявність сировинної бази. Тож, з урахуванням темпів зростання споживання — з виходом на рівень фізіологічного харчування — вартість ринку продуктів становитиме в Україні 350–400 млрд грн, тобто утричі вищу за сьогоднішню. Разом із відповідною інфраструктурою це настільки значні обсяги, що з ними може зрівнятися хіба що вартість енергетичного ринку нашої держави. Тому розвиток харчової та переробної промисловості в Україні нині перебуває на самому початку і є однією з найпривабливіших галузей для українського бізнесу.


 — Які кроки повинна зробити держава в аграрній галузі для забезпечення стабільного розвитку?
 — Зупинюся на найважливішому. З погляду науковців, головною проблемою українського АПК є відсутність довгострокової програми розвитку галузі, яка б затвердила основні правила гри на сім-дев’ять найближчих років. Зокрема, принципи ціноутворення на сільгосппродукцію й продукти харчування, засади державного регулювання галузі, а саме: умови й обсяги державної підтримки, митно-тарифне регулювання імпорту та кредитно-фінансова податкова політика. Українська аграрна наука підготувала такі пропозиції і готова не тільки запропонувати їх урядові, а й розділити відповідальність за результати втілення цієї політики в життя. Вважаємо за потрібне залучити до опрацювання та впровадження цієї програми громадські організації, всіх зацікавлених осіб. Підходи, які запропонувала робоча група Кабміну під час формування бюджету на 2007 р. і які прийняло керівництво уряду і ВР, вселяють надії на вирішення частини згаданих проблем уже в 2007 році.


 — Миколо Дмитровичу, дякуємо за надані відповіді і сподіваємося на втілення в життя наукових прогнозів.

Інтерв'ю
Міністерство аграрної політики, Ярослав Краснопольський
Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із

1
0