Прогноз розвитку та поширення шкідників і хвороб зернових колосових культур у 2008 році

Для того щоб знати, яка ситуація очікує нас у 2008 р. на полях озимих та ярих зернових культур, слід проаналізувати поведінку шкідливих організмів протягом минулого року. В статті подано матеріали досліджень фітосанітарного стану сільгоспугідь у 2007 р., які провели спеціалісти державної служби захисту рослин АР Крим, областей, районів країни.

За даними осінніх обстежень сільськогосподарських угідь, на залягання зимуючого запасу шкідників і хвороб науковці установ УААН і спеціалісти відділу прогнозування і фітосанітарної діагностики Головдержзахисту рекомендують свої позиції щодо поширення і розвитку шкідливих організмів у колосових культурах протягом цьогорічної вегетації.
Посіви зернових колосових культур заселяють і пошкоджують численні шкідливі комахи та хвороби. Проте найбільшої шкоди хлібному полю завдають специфічні шкідники й хвороби, що пристосувалися до колосових культур і розвиваються відповідно до фаз розвитку цих рослин. Далі наводимо огляд розвитку найшкодочинніших із них.

Шкідники
Хлібні клопи. У Степу, Південному Лісостепу, а місцями і в центральній його частині, посіви пшениці та ячменю заселяла переважно шкідлива черепашка, в інших регіонах вирощування зернових колосових культур у посівах виявляли переважно гостроголового, маврського, австрійського, а в південно-західній частині — ще й ягідного клопів.

П’явиця червоногруда (Oulema melanopus L.)

Останнім часом спостерігається повсюдне підвищення чисельності та тенденція розширення ареалу шкідливої черепашки та збільшення питомої її частки серед інших видів клопів. Зростання чисельності шкідника має місце в центральній частині Степу та прилеглих областях (Вінницька, Київська, Полтавська, Харківська, Черкаська), де перезимувалого клопа нараховували в середньому 0,5, місцями 1–2 особини на м2. У Степу показник заселеності вдвічі-втричі вищий. В осередках розмноження Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської областей було 2–5 особин на м2. Середня чисельність клопів у місцях зимівлі становила 0,6–3, максимальна — 5,3 в Херсонській та 7,8 екз./м2 у Миколаївській областях.
Аналіз даних щодо багаторічної динаміки чисельності черепашки свідчить, що, починаючи з 2005 р., спостерігається поступове її підвищення. Збільшенню розмноження шкідника, особливо в 2007 р., сприяли відповідні екологічні умови, передусім спека навесні — влітку. З огляду на значний зимуючий запас клопів за добре сформованого фізіологічного стану його в 2008 р., можна очікувати подальшого зростання чисельності шкідника та розширення ареалу шкідливості.
 Для захисту посівів зернових колосових культур від хлібних клопів і супутніх видів фітофагів слід застосовувати хімічний метод. При цьому важливо враховувати особливості сезонної динаміки заселення посівів черепашкою. За багаторічними даними, в роки збільшення чисельності клопів відродження личинок та заселення ними посівів відбувається значно раніше, ніж у роки спадів і депресії, а

Пильщик хлібний звичайний (Cephus pygmaeus L.)

розмноження — переважно в період формування зерна пшениці. Водночас масово заселяють пшеницю трипси, злакові попелиці, хлібні жуки. Проведення захисних заходів у цей період найефективніше.
Хлібні туруни (жужелиці), здебільшого звичайний або малий, заселяли та розвивалися передусім в озимих зернових культурах, розміщених після колосових попередників у Степу, Лісостепу, осередково в окремих господарствах Волинської, Івано-Франківської областей, Полісся.
Восени 2007 р., за даними вибіркових обстежень усіх полів сівозміни, на 19–29% площ середня чисельність личинок турунів становила 0,3–1,2, макс. 2 екз./м2 в осередках Вінницької та Донецької областей. На полях озимини Лісостепу й Степу на 20–26% заселених площ у фазі сходи-кущіння середня чисельність личинок залишилася на рівні минулого року — 0,2–1,1, макс. — 1,4–2,2 у Вінницькій, Донецькій, Луганській, Хмельницькій; в осередках Кіровоградської області нараховували 13 екз. на м2. У Степу, подекуди в Лісостепу, за надпорогової чисельності туруна проводили вибіркові обприскування посівів в окремих районах зазначених областей.
Відносно тепла погода, добра вологість грунту в листопаді-грудні сприяли активному живленню й нормальному розвитку личинок, ймовірному під час відлиг узимку, зокрема в південних областях. Навесні 2008 р. основної шкоди озимим завдаватимуть личинки ІІІ віку за відновлення вегетації в посівах, розміщених після стерньових попередників, у названих вище областях і в інших. Тому виникатиме потреба в додатковому обприскуванні, зокрема пшениці, в осередках надпорогової чисельності шкідника.
Хлібні жуки (кузька, красун, хрестоносець), за даними осінніх обстежень грунту, заселили 26–43% площ польових культур у Степу й Лісостепу за чисельності 0,4–1,6, макс. — 5–10 екз./м2 личинками хлібних жуків. Слід сказати, що достатня забезпеченість грунту вологою восени й умови доброї перезимівлі личинок, ймовірно, сприятимуть підвищенню їхньої шкодочинності в нових посівах, зокрема, цукрових буряків.
Враховуючи зазначені передумови розвитку та подальше зростання чисельності хлібних жуків, у 2008 р. в озимих та ярих колосових слід очікувати підвищення їхньої шкодочинності в традиційних вогнищах АР Крим, Вінницької, Донецької, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Харківської областей. У період наливання зерна за потреби в хімічному захисті посівів проти жуків слід обприскувати крайові смуги полів або суцільно на невеликих площах.

Велика злакова попелиця (Sitobion avenae F.)

Хлібні блішки, передусім смугаста, через прохолодну погоду навесні 2007 року мляво заселяли посіви зернових і слабко пошкоджували їх. Чисельність і шкодочинність блішок зросли скрізь у період кущіння ярини, в тому числі й на посівах кукурудзи. Зимуючий запас хлібних блішок перебуває на рівні багаторічних показників і становить 0,5–4, макс. 10 екз./м2 (Хмельницька обл.). У 2008 р. загроза від них є повсюди, а в Лісостепу та на Поліссі разом із великою і звичайною стебловими блішками ймовірна в разі сприятливої теплої та сухої погоди, насамперед у період сходів — кущіння ярих ячменю й пшениці, кукурудзи та проса, а також у посівах озимої пшениці пізніх строків сівби. Проти блішок (ЕПШ хлібної смугастої — 30–50 екз./м2) доцільне обприскування переважно крайових смуг полів, де зосереджується найбільша кількість шкідників.
Хлібні п’явиці (червоногруда, синя) активізувалися за потепління у фазі виходу в трубку — колосіння; найбільшої шкоди п’явиці завдали в період колосіння. У місцях зимівлі виявили 0,2–1,5, осередково в Херсонській області — 3 екз./м2, що відповідає рівню 2006 року.
У поточному році слід очікувати повсюдного розвитку хлібних п’явиць (у Степу і південно-східному Лісостепу — здебільшого червоногрудої, у північно-західному Лісостепу й Поліссі — синьої), з утворенням вогнищ підвищеної чисельності й шкодочинності яких (насамперед у посівах ярих ячменю й пшениці) слід планувати проведення захисних заходів, здебільшого осередково в місцях надпорогового скупчення шкідника.
Злакові мухи (шведські, гессенська, чорна пшенична, озима, опоміза пшенична, мероміза) пошкоджували пшеницю, жито, тритикале, ячмінь, овес, кукурудзу. З них найпоширенішими були шведські мухи.
Восени шведські мухи заселили 25% площ озимої пшениці, так само, як і торік. Личинки пошкодили в середньому 3,2% рослин за чисельності 10,6 екз./м2, що дещо вище за торішні показники (2,3% і 8,9 екз./м2). Спостерігалося значне, проти торішнього, підвищення рівнів пошкодженості рослин (з 1,3 до 4,5%) та щільність популяції шкідника (з 5 до 15 екз./м2) в Степу, а в Лісостепу все відбувалося навпаки. Найбільші зимуючі запаси шведських мух (12–28 екз./м2) спостерігалися у Донецькій, Луганській, Миколаївській, Хмельницькій, Чернігівській областях.
Пошкодження озимих посівів гессенською, чорною пшеничною, опомізою пшеничною й озимою мухою мали місце в Степу, Лісостепу, подекуди на Поліссі.
Зважаючи на достатній зимуючий запас злакових мух, у 2008 р. можливий масовий їхній розвиток на зернових культурах повсюдно,

Звичайна злакова попелиця (Shizaphis graminum Rond.)

ймовірно, це за доброї перезимівлі шкідників та сприятливих для їхнього розвитку погодних умов весни на слабко розкущених з осені, ослаблених і зріджених озимих, пізніх посівах ярих зернових та кукурудзи за теплої сухої погоди навесні, зокрема, наявності температурного мінімуму (18°С) у травні. В разі достатньої кількості тепла й вологи навесні та восени і порушення умов агротехніки (неякісний обробіток грунту, наявність сходів падалиці, сівба озимих у ранні строки тощо) можливі значні пошкодження пшениці мухами в осінній період.
Хлібні пильщики (звичайний і чорний) розвивалися в посівах пшениці, жита й ячменю в Степу, більшості областей Лісостепу, подекуди Полісся (Чернігівська обл.) на рівні минулого року. Восени в стерні на 10–90% обстежених площ чисельність личинок сягала 0,5, максимально — 9 (Донецька, Запорізька обл.) і 20 (АР Крим) екз. на кв. метр.
У 2008 р., з огляду на значний зимуючий запас, імовірне підвищення чисельності й шкодочинності хлібних пильщиків у Степу, подекуди Лісостепу й на Поліссі (Чернігівська обл.). Осередки можуть виникнути за близьких до кліматичної норми гідротермічних умов травня-червня, теплої безвітряної погоди в період льоту імаго та за порушення агротехніки вирощування зернових культур (неякісний обробіток грунту, розміщення посівів після стерньових попередників).
Цикадки (смугаста, шестикрапкова, інші) поширені повсюдно. Навесні погодні умови сприяли їхньому розвитку. Живилися вони в озимих, ярих зернових колосових культурах і кукурудзі, але пошкодженість рослин була невисокою.
У 2008 р. за теплої посушливої весни, теплої сонячної погоди у вересні — половині жовтня ймовірне підвищення чисельності та шкодочинності цикадок на зернових культурах, осередково — загрозливим чином. Повсюди шкідники матимуть значення як переносники вірусних та мікоплазмових хвороб.
Злакові попелиці. Восени попелиці в Лісостепу й на Поліссі заселили 25–60, у Хмельницькій області 90% площ озимої пшениці, 4–15, максимально 50% рослин за чисельності 2–12 личинок на рослину. Чисельність зимуючих яєць лишається на торішньому рівні й становить 6–25 штук на кв. метр.
За ранньої сухої весни й такої кількості яєць у 2008 р. можливе масове заселення й пошкодження озимих і ярих зернових культур. Найшкідливішими попелиці будуть за помірно теплої вологої погоди в період молочної і молочно-воскової стиглості зерна.
Пшеничний трипс заселяв озиму пшеницю в більшості областей Степу й Лісостепу. Значний запас зимуючих личинок трипсів відповідає багаторічним даним спостережень. За доброї їхньої перезимівлі, теплої, помірно вологої погоди навесні 2008 р. слід очікувати під час вегетації пшениці зростання чисельності та шкодочинності фітофага в посівах, передусім в областях Степу та Лісостепу. Хімічний захист рослин у період формування зернівки — молочної стиглості зерна доцільно поєднати з захистом проти трипсів, хлібних клопів, жуків, попелиць тощо.
Крім зазначених вище, у посівах зернових культур розмножуються та істотно шкодять багатоїдні комахи, зокрема підгризаючі совки (озима, оклична), дротяники й несправжньодротяники, мишоподібні гризуни тощо.
Хвороби
Кореневі гнилі проявились повсюди у фазі кущіння посівів усіх зернових колосових культур, насамперед озимої пшениці, а максимальний рівень ураження зафіксовано за молочної і молочно-воскової стиглості зерна. В озимих домінуючими були фузаріозна і гельмінтоспоріозна, фузаріозно-гельмінтоспоріозна, в окремих західних областях церкоспорельозна і фузаріозно-церкоспорельозна кореневі гнилі.
Спостерігалася тенденція розширення ареалу офіобольозної кореневої гнилі озимої пшениці, яка призвела до осередкового або розсіяного розвитку білоколосості та пустозерності в посівах Волинської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Чернігівської областей. Локально проявилася пітіозна коренева гниль на озимій пшениці Львівської області й снігова пліснява за весняного кущіння на озимих пшениці, ячмені й житі Київської області. В посівах ярих ячменю й пшениці домінували гельмінтоспоріозні та гельмінтоспоріозно-фузаріозні кореневі гнилі.
У 2008 р. за постійної наявності первинного джерела інфекції в насінні, грунті та рослинних рештках слід очікувати прояви кореневих гнилей на повторних посівах зернових колосових культур. Інтенсивність ураження рослин і шкодочинність визначатимуться низкою абіотичних і біотичних чинників, а саме: умовами зволоження й температури грунту в період сівби, фітосанітарним станом висіяного насіння та якістю його передпосівного протруєння, вибором попередника, агротехнічними заходами, спрямованими на підвищення стійкості рослин та обмеження розвитку хвороби (ранньовесняне боронування посівів озимини, підживлення збалансованими мінеральними добривами, осінні захисні заходи від церкоспорельозної кореневої гнилі та бур’янів тощо).
Іржасті хвороби проявилися в посівах усіх зернових колосових культур, окрім озимого ячменю. Домінувала бура листкова іржа озимої пшениці. Розвиток хвороби здебільшого мав депресивний характер через суху спекотну погоду на переважній частині території країни протягом тривалого весняно-літнього периоду.
Восени в деяких областях Лісостепу та Полісся на падалиці й посівах озимої пшениці, переважно за ранніх строків сівби, після стерньових попередників виявлено 1–3% рослин з ураженням уредініопустулами.
Наявний природний запас інфекції за сприятливих погодних умов навесні 2008 р. може спричинити ранній прояв іржі в період поновлення вегетації рослин, а надалі за температури 11…18°С, опадів 70 мм у фазі виходу в трубку — наливання зерна — і масовий розвиток хвороби.
Борошнисту росу було виявлено восени на падалиці й посівах озимої пшениці за ранніх строків сівби у більшості областей, де хворобою уражено 2–16% обстежених площ і близько 12% рослин, що є визначальним стартовим джерелом первинної інфекції після весняного поновлення вегетації рослин і подальшого розвитку хвороби. В 2008 р. борошнисту росу в посівах зернових колосових культур слід очікувати повсюдно, а за умов теплої та вологої погоди — в посівах після стерньових попередників, загущених, з високим рівнем мінерального удобрення, зокрема азотного, ймовірний розвиток хвороби від помірного до сильного.
Септоріоз листя. В 2007 р. хвороба набула депресивного характеру з локальним строкатим ураженням, яке визначалося переважно нерівномірними і недостатніми опадами.
Цього року слід очікувати прояв хвороби повсюдно. А за умов теплої дощової погоди у фазі виходу в трубку — формування зерна можливий розвиток хвороби переважно на озимій пшениці Лісостепу й Полісся від помірного до епіфітотійного, а в Степу — від слабкого до помірного рівнів.
Гельмінтоспоріоз уразив переважно ярий і озимий ячмінь, а також яру й озиму пшеницю та жито. У 2008 р. ймовірні гельмінтоспоріозні плямистості на всіх зернових культурах, а за теплої вологої погоди та частих дощів у посівах ярого й озимого ячменю можливий розвиток хвороби від помірного до епіфітотійного.
Фузаріоз колосу виявлено у посівах озимої пшениці повсюдно. Якщо порівняти з минулим роком, поширеність хвороби в посівах озимої пшениці зменшилася вдвічі за відносно слабкого ураження колосся (1,4%), що зумовлено несприятливою для зараження й розвитку хвороби сухою спекотною погодою в період колосіння — цвітіння та достигання хлібів.
У 2008 р. ймовірний повсюдний прояв хвороби в посівах зернових колосових культур, а за умов теплої й вологої погоди з частими дощами й тривалими росами у період цвітіння — молочної стиглості зерна можливі середнє й сильне ураження колосся (переважно в Поліссі й Лісостепу).
Тверду сажку виявлено в посівах озимої пшениці дванадцяти областей на 3,4% площ за ураження колосся в середньому 0,5%, ярого ячменю в Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській і Харківській, відповідно, — 2,7 і 0,3%; озимого ячменю в Одеській області — 18,9 і 0,5%. Проти минулого року хвороба на озимій пшениці зменшила свій ареал у 2,8 раза. Найшкідливішою вона виявилася в Житомирській, Львівській, Одеській, Полтавській областях на 3–10% площ за ураження 0,2–3% рослин.
Летюча сажка домінувала в ярому ячмені 25 областей на 14% площ за ураження 0,4% колосків; на озимій пшениці 19 областей, відповідно, — 2 і 0,1%; на посівах вівса 11 областей — 6 і 0,3% та озимого ячменю — в АР Крим, Вінницькій, Закарпатській, Одеській і Чернівецькій (14 і 0,4%); на ярій пшениці — у Волинській, Запорізькій, Львівській і Сумській (43 і 0,2%) та на житі — в Сумській області (7 і 0,1%). Якщо порівняти з 2007 р., поширеність летючої сажки і кількість уражених колосків озимої пшениці зменшилася, відповідно, вдвічі та втричі, вівса — в 1,5 і 2,3 раза, а ярого ячменю, навпаки, збільшилася тільки розповсюдженість в 1,4 раза.
Найбільшої шкоди завдали летюча сажка ярому ячменю у Волинській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській і Миколаївській областях (на 20–67% площ за 0,1–3% уражених колосков); озимій пшениці — в Донецькій, Миколаївській, Полтавській і Сумській (відповідно, 10–20 і 0,1–0,3%), вівсу — в Волинській, Донецькій, Запорізькій і Сумській областях (20–100% і 0,1–0,5%). Овес був уражений сажкою в 11 областях на 6% обстежених площ на 0,3% рослин, що проти минулго року менше, відповідно, — в 1,5 і 2,3 раза. В окремих областях (Волинська, Запорізька, Сумська) хворобою охоплено 20–33, максимально 100% (Донецька) площ за ураження колосків 0,1–0,5 відсотка.
У посівах проса звичайну сажку виявили у Вінницькій, Донецькій, Луганській, Черкаській і Сумській областях на 2–80% площ за 0,05–0,6% уражених рослин. У посівах жита Чернівецької області стеблова сажка проявилася на 35% площ за 0,5% ураження рослин.
Серед інших хвороб колосу в посівах зернових культур зафіксовано також септоріоз, альтернаріоз (чорний зародок), оливкову плісняву, ріжки тощо.
У 2008 р. за вологої теплої погоди з частими дощами в період достигання хлібів ймовірний повсюдний прояв згаданих вище сажкових та інших хвороб колосу зернових культур через наявність джерел інфекції в грунті, рослинних рештках та, передусім, насінні. Фактичні рівні ураження посівів і зараженості насіння сажковими хворобами здебільшого перевищують допустимі норми чинного ДСТУ 2240–93 і є критичними, зокрема для високих категорій насіннєвих посівів і насіння. Використання насіння з таких посівів за прямим цільовим призначенням без високоякісного передпосівного протруєння — неприпустиме.

С. Довгань,
О. Орлова,
Головдержзахист