Прогноз розвитку хвороб ріпаку в господарствах України в 2010 році та заходи з обмеження їхньої шкодочинності

Аналіз фітосанітарного стану посівів ріпаку в Україні за останні роки свідчить: ураженість рослин хворобами щороку зростає пропорційно розширенню його посівних площ. 

Це дає підстави для глибокого вивчення біоекологічних особливостей збудників захворювань, своєчасного проведення моніторингу хвороб ріпаку, розробки та впровадження у виробництво ефективних заходів профілактики.
Згідно з даними Головдержінспекції захисту рослин, у 2009 році найпоширенішими хворобами на озимому й ярому ріпаку були несправжня борошниста роса, альтернаріоз, фомоз, біла й сіра гнилі. На ярому ріпаку було зафіксовано незначне поширення снігової плісняви, бактеріозу коренів, циліндроспоріозу, фузаріозного й вертицильозного в'янення, білої плямистості та слизистого бактеріозу.
Снігова пліснява у 2009 році навесні після сходження снігу й початку відновлення вегетації озимого ріпаку в більшості областей проявлялася у вигляді поодиноких уражених рослин. На перезволожених низинних ділянках, де рослини тривалий час перебували під талою сніговою або дощовою водою, їхня кількість зростала. Інтенсивніший розвиток снігової плісняви був у господарствах Волинської, Чернігівської та Київської областей. Із 37 тис. га озимого ріпаку хворобу виявили на 11% обстежуваних площ, де поширення становило 4-6,5%, за розвитку хвороби 0,1-0,5 відсотка.
Навесні 2010 року прогнозується поширення (від незначного до помірного) снігової плісняви в усіх зонах вирощування озимого ріпаку. Хвороба буде інтенсивніше розвиватися на полях, де більшість рослин увійшли в зиму недорозвинутими, тому що погодні умови кінця літа й початку осені 2009 року були несприятливими для проведення сівби ріпаку в оптимальні строки через брак вологи в грунті. Інтенсивніше хвороба розвиватиметься на перезволожених низинних ділянках та там, де внесли з осені великі дози азотних добрив. Ці чинники обумовлять поступове виснаження рослин від перепадів температури повітря взимку і на початку весни, знизять їхню стійкість проти збудників снігової плісняви.

Бактеріоз коренів навесні 2009 року був поширений на 29,5% обстежених площ посівів озимого ріпаку. Хворобу виявляли на поодиноких рослинах у більшості ріпакосійних господарств західних, центральних та південних областей України. Винятком були посіви озимого ріпаку у Вінницькій області, де розповсюдження хвороби становило 14-18%, а на окремих площах воно сягало 30%. У Волинській, Київській і Черкаській областях поширення хвороби коливалося в межах 3,7-12,5 відсотка.
Навесні 2010 року ураження рослин озимого ріпаку можливе за умов неякісного передпосівного обробітку грунту під озимий ріпак, унаслідок чого взимку та навесні спостерігатиметься оголення кореневої шийки й зниження морозостійкості рослин та їхньої стійкості проти бактеріозу коренів; на полях, де рослини пішли в зиму недорозвинутими; в разі утворення тривалої льодової кірки, частих відлиг узимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Ці фактори суттєво знижують стійкість рослин озимого ріпаку проти інфекційних хвороб, сприяють інтенсивному розвитку бактеріозу коренів.

Несправжню борошнисту росу (пероноспороз) виявляли на озимому та ярому ріпаку здебільшого в західних, північних та центральних областях. Суха, жарка і вітряна погода навесні стримувала поширення первинної інфекції збудника пероноспорозу. В цей період хвороба проявлялася на поодиноких листкових пластинках рослин переважно в низинних місцях поля або на рослинах у загущених посівах.
Помірна температура й вологіша погода протягом червня, окремі дощі посприяли інтенсивнішому поширенню інфекції і ураженню рослин озимого та ярого ріпаку збудником пероноспорозу в цей період.
 На фоні незначного поширення хвороби (1-3% ) у більшості областей України, в господарствах Івано-Франківської області та в АР Крим поширення несправжньої борошнистої роси було в межах 12-18% за інтенсивності ураження рослин 1,5-3%. У Чернівецькій, Кіровоградській, Черкаській, Херсонській і Київській областях хворобу зафіксували в межах 9-5%, за інтенсивності розвитку 6-0,5 відсотка.
На рослинах ярого ріпаку поширення пероноспорозу в основних ріпакосійних районах становило 1-3%, за інтенсивності розвитку 0,2-0,6 відсотка.
З огляду на значний запас інфекції збудника хвороби в рослинних рештках і в грунті, який накопичився за минулі роки, резервацію інфекції в зараженому насінні та уражених рослинах з осені, в 2010 році за умов прохолодної (зниження температури вночі до +8...+12°С), дощової весни й першої половини літа слід очікувати на спалах несправжньої борошнистої роси як на озимому, так і на ярому ріпаку.

Чорна плямистість (альтернаріоз) мала значне поширення на посівах озимого і ярого ріпаку в усіх грунтово-кліматичних зонах України. Незважаючи на переважно суху жарку погоду вдень протягом минулорічних травня й червня, ураження рослин альтернаріозом щодня поступово наростало. На нашу думку, розвитку альтернаріозу в цей період сприяли часті рясні роси, які випадали вночі й часткового зволожували рослини.
Найінтенсивніше ураження рослин озимого ріпаку альтернаріозом спостерігали в Чернівецькій області, де на окремих посівах поширення хвороби сягало 46%, за інтенсивності розвитку 12%. В Івано-Франківській, Львівській, Сумській, Кіровоградській, Вінницькій та Одеській областях розповсюдження альтернаріозу на рослинах коливалося в межах 11-25%, за інтенсивності розвитку 2-6%. У всіх інших областях поширення хвороби дорівнювало 1-7%, за інтенсивності розвитку 0,2-2,5 відсотка.
На ярому ріпаку хворобу на рослинах зафіксували в межах 0,5-3, максимум 7%, за розвитку хвороби 0,02-0,5 відсотка.
Навіть незначне накопичення інфекції збудника хвороби в уражених рештках, в насінні капустяних рослин створює реальну загрозу для повсюдного розвитку альтернаріозу у 2010 році. Характер розвитку хвороби залежатиме від погодно-кліматичних умов у період вегетації рослин: за високої вологості повітря в період наливання й дозрівання насіння хвороба може набути епіфітотійного характеру, насамперед у загущених, забур'янених, виляглих посівах озимої та ярої культури; за передозування органічних і азотних добрив; за умов атмосферних опадів з вітрами після тривалої посухи; за температури навколишнього середовища вище 22°С; за випадання рясних рос у нічні години; у разі тривалого перебування зрізаних рослин у валках за роздільного збирання врожаю.
Також слід враховувати, що сорти й гібриди іноземної селекції, які мають добре розвинуту надземну масу, зазвичай уражуються альтернаріозом, як і іншими збудниками хвороби, інтенсивніше, ніж районовані вітчизняні сорти озимого й ярого ріпаку.

Рак (фомоз) виявляли переважно в західних і центральних областях України. Так, у господарствах Закарпатської та Рівненської областей фіксували найбільш інтенсивне ураження рослин фомозом. Поширення хвороби становило 5-16, за інтенсивності розвитку 1-2,5%. У господарствах Вінницької та Кіровоградської областей розповсюдження фомозу на посівах озимого ріпаку було в межах 7-12%, за інтенсивності розвиту 3%. В усіх інших областях хвороба не перебільшувала 3%, за інтенсивності ураження рослин 0,2-0,8 відсотка.
Восени 2009 року поширення фомозу на розеткових листках і кореневій шийці рослин озимого ріпаку становило опосередковано 0,5-1,5%, за інтенсивності розвитку 0,02-0,1 відсотка.
Враховуючи накопичений значний запас інфекції збудника хвороби на рослинних рештках, хворих рослинах після перезимівлі та в насінні ярого ріпаку, в 2010 році слід очікувати значного поширення й розвитку фомозу на озимій і ярій формах за умов підвищеної вологості повітря й частих атмосферних опадів у фазі цвітіння - формування зеленого стручка в рослин.

Білу й сіру гнилі виявляли на озимому й ярому ріпаку на поодиноких рослинах у вигляді незначного ураження стебел, окремих гілок і стручків. Інтенсивніший розвиток хвороб на озимому та ярому ріпаку фіксували на тих полях, де його вирощують у 4-6-пільній сівозміні після соняшнику, гороху, сої, гречки.
 У північних, західних і центральних областях України поширення білої гнилі на озимому ріпаку становило опосередковано 0,5-5%, за інтенсивності розвитку - 0,02-0,3; сірої гнилі - 1-4, за інтенсивності розвитку 0,03-0,5%. Перед збиранням урожаю ураженість стручків озимого ріпаку білою гниллю перебувала в межах 0,2-1%, сірою гниллю - 0,5-2 відсотки.
На ярому ріпаку білої і сірої гнилей не виявили.
 За сприятливих умов для розвитку білої і сірої гнилей (висока відносна вологість повітря, внесення надмірних доз азотних добрив, висівання ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, конопель, гречки, огірків, капусти) ці хвороби в 2010 році можуть набути широкого розповсюдження й завдати відчутної шкоди посівам культури.

Світла плямистість (циліндроспоріоз) була поширена переважно в західних та центральних областях України.
Суха погода в квітні і в першій половині травня стримувала поширення первинної інфекції збудника циліндроспоріозу. Проте помірна температура й помірно волога погода наприкінці травня й протягом першої половини червня дещо сприяли розповсюдженню інфекції та ураженню рослин озимого ріпаку збудником циліндроспоріозу.
 Поширення хвороби на озимому ріпаку у фазі формування зеленого стручка в господарствах Івано-Франківської, Рівненської і Чернівецької областей сягало 6-8,5, за інтенсивності розвитку 1,5-1,8%. В господарствах Вінницької, Київської, Черкаської та Миколаївської областей розповсюдження хвороби становило 1,5-4,5, за інтенсивності розвитку 0,5-1%. У господарствах Кіровоградської, Одеської, Запорізької областей хворобу виявляли на поодиноких рослинах.
На рослинах ярого ріпаку поширення циліндроспоріозу в основних районах вирощування культури не зафіксовано.
На озимому ріпаку восени 2009 року хворобу було виявлено в усіх грунтово-кліматичних зонах України. Поширення циліндроспоріозу в господарствах північно-західних областей становило 2,2-5,5, за інтенсивності розвитку 0,02-0,3%, в господарствах центральних і південних областей воно було більш значним і сягало 6,5-11%, за інтенсивності розвитку хвороби 1,2-3,4 відсотка.
За сприятливих умов для розвитку хвороби (тривала висока відносна вологість повітря у вигляді дощів, туманів, вітряна погода) й накопиченого запасу інфекції на рослинах озимого ріпаку, що перезимували, враховуючи також інфекцію на уражених рештках у 2010 році, хвороба може набути інтенсивного розвитку на рослинах озимого й ярого ріпаку і спричинити відчутний недобір урожаю.

Білу плямистість (сіростеблість) у 2009 році фіксували на поодиноких рослинах озимого ріпаку в господарствах усіх грунтово-кліматичних зон. Найінтенсивніше ураження рослин хворобою спостерігали в Житомирській області, де розповсюдження білої плямистості сягало 7%, за інтенсивності розвитку 3,7 відсотка.
Беручи до уваги наявність певного запасу інфекції збудника цієї хвороби на капустяних культурах, у 2010 році можливий розвиток хвороби на озимому й ярому ріпаку за умов прохолодної весни у фазі бутонізація - цвітіння рослин; вологості повітря понад 80% протягом кількох діб; збереження роси на листках ріпаку впродовж 9-14 годин.

Вертицильозне й фузаріозне в'янення було поширене в усіх ріпакосійних районах озимого та ярого ріпаку. Хвороби легко виявляли в посівах ріпаку у вигляді передчасно відмерлих рослин у фазі зеленого стручка. Ураженість рослин озимого ріпаку коливалася в межах 0,5-3, ярого - 0,3-1 відсоток.
За оптимальних умов для розвитку збудників хвороб (температура повітря - 22...24°С; дефіцит грунтової та повітряної вологи; значне насичення сівозміни капустяними культурами; забур'яненість полів суріпкою звичайною; значний запас інфекції у грунті) у 2010 році можна прогнозувати значне ураження рослин озимого й ярого ріпаку як вертицильозним, так і фузаріозним в'яненням.

Слизовий бактеріоз у 2009 році мав незначне поширення на ярому ріпаку. Хворобу виявляли у вигляді в'янення, заслизнення, загнивання й відмирання окремих листків, стручків, гілок або всієї рослини. Ураженість рослин становила 0,3-2,5 відсотка.     
За оптимальних умов для розвитку слизового бактеріозу у фазі бутонізація - цвітіння рослин (якщо протягом 4-5 днів температура повітря перебувала в межах 20...25°С; вологість повітря була понад 80%; випадали часті дощі або рясні роси, які зберігалися на рослинах упродовж 6-10 год; за наявності запасу інфекції як на неперегнилих рештках капустяних культур, так і в зараженому насінні) в 2010 році слід очікувати розповсюдження хвороби на ярому ріпаку від помірного до інтенсивного.
Найефективнішими з організаційно-господарських, селекційно-насіннєвих, агротехнічних профілактичних заходів на озимому й ярому ріпаку проти хвороб є: дотримання сівозміни; використання кращих попередників і високопродуктивних, стійких проти хвороб, сортів та гібридів озимого й ярого ріпаку; дотримання просторової ізоляції між насінниками і товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур; своєчасний і якісний основний та передпосівний обробіток грунту; збалансоване живлення рослин: дотримання строків сівби та норми висіву насіння; своєчасне та якісне підживлення рослин. Усе це істотно обмежує поширення й розвиток захворювань, зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту, знижує собівартість отриманої продукції, оздоровлює довкілля.
Хімічні заходи на ріпаку проти хвороб слід застосовувати лише за крайньої потреби та обгрунтованої доцільності. Так, обов'язковим заходом проти хвороб ріпаку, збудники яких передаються насінням, є знезараження посівного матеріалу проти зовнішньої і внутрішньої інфекції фунгіцидами-протруйниками, дозволеними для використання в Україні (табл. 1).
Для вчасного виявлення початкової стадії розвитку хвороб на рослинах ріпаку та вжиття ефективних захисних заходів щодо обмеження їхньої шкодочинності потрібно систематично проводити моніторинг хвороб у посівах. Оскільки більшість хвороб розвивається одночасно, то обстеження ріпакових полів треба проводити у відповідні періоди вегетації рослин.
Проти хвороб, які розвиваються на рослинах ріпаку в період вегетації, в кожному конкретному випадку, на кожному конкретному полі слід приймати обгрунтоване рішення виходячи з фітосанітарного стану поля та доцільності проведення профілактичних обприскувань посівів ріпаку фунгіцидами (табл. 2).
Ефективним заходом на озимому ріпаку восени, у фазі 4-6-розеткових листків, проти бактеріозу коренів, альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу, сірої та білої гнилей, проти переростання рослин перед входженням у зиму та призупинення росту вегетативної маси й підвищення їхньої зимостійкості є обприскування ріпаку одним із фунгіцидів з рістрегулювальними властивостями: Амулет, к.е.; Колосаль, к.е.; Карамба, в.р.; Містік, к.е.; Оріус 250, в.е.; Фолікур 250 EW., к.е.; Фортеця ЕС, к.е.; Штефікур, к.с.; Тілт 250 ЕС, к.е.; Тіназол, к.е.; Террасил, в.г.; Унікаль, к.с., у поєднанні з позакореневим підживленням рослин бором (0,5 кг/га). За дефіциту бору в грунті знижується стійкість рослин проти інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.
Проти пліснявіння насіння ефективним заходом є очищення й висушування свіжозібраного насіння, яке надійшло від комбайна. Для тривалого зберігання насіння ріпаку слід висушувати до 7-8 відсотків. 

І. Марков,
канд. біол. наук, професор кафедри фітопатології НУБіПУ