Продуктивність різних сортів сої в умовах Прикарпаття

У сучасних умовах агропромислового виробництва України соя набуває важливого значення як цінна білково-олійна культура, яку широко використовують у кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості та медицині.

У зерні сої білка — 35–45%, олії — 18–20, вуглеводів — 25–30, мінеральних елементів — 5–6%, понад десять різноманітних вітамінів і фосфатиди. Протеїн сої містить усі незамінні амінокислоти і особливо в великій кількості, порівняно з іншими культурами, лізин.
Із сої виробляють понад 400 видів продуктів. Соєвий шрот і макуха — найцінніші добавки до комбікормів. Поживним кормом для худоби й птиці є її зелена маса, сінаж, трав’яне борошно. Зелена маса — високобілковий компонент у сумішках зі злаковими культурами.
Рослини, завдяки азотфіксації бульбочковими бактеріями азоту з повітря, збагачують цим важливим елементом живлення грунт, покращують його фізичні показники. Зокрема врожай зернових, посіяних після сої, підвищується на 15–20 відсотків.
За даними Світової продовольчої організації (ФАО) при ООН, сою в світі вирощують понад 80 країн. Основну кількість зерна сої виробляють: у США — 54,8; Бразилії — 19,2; Китаї — 9,7; Аргентині — 11,1; Індії — 3,0; Італії — 1,4 млн тонн. Країни СНД виробляють 1,0–1,3 млн тонн. За останні роки площа посіву сої в Україні становить 0,5–0,6 млн га. Низька також і врожайність цієї цінної культури.
Головна умова збільшення валових зборів сої — запровадження інтенсивної технології її вирощування, яка передбачає:
n науково-обгрунтоване розміщення сої після кращих попередників;
n застосування диференційованої системи обробітку грунту;
n ефективне використання комплексу добрив і хімічного захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів;
n вирощування лише високоврожайних в умовах кожної грунтово-кліматичної зони сортів;
n суворе дотримання кожного елементу технології вирощування як за строками, так і за якістю проведення.
Особливу уваги слід приділити насінництву високоврожайних сортів сої.
Лабораторія технології вирощування сільськогосподарських культур для вивчення продуктивності різних сортів сої з науково-дослідних установ УААН у 2006–2007 рр. проводила польові дослідження з використанням підживлень мінеральними і бактеріальними добривами.
Умови проведення досліджень: польові досліди проводили на дослідному полі інституту. Агровиробнича група грунтів: дерново-опідзолені глибокі глеюваті. Механічний склад: великопилуваті, важкосуглинкові. Потужність гумусного горизонту — 50 см. Агрохімічна оцінка: кислотність, рН — 5,2; вміст гумусу — 2,8%. Забезпеченість грунту: азотом — 120 (за Корнфілдом); рухомим фосфором — 70 (за Чиріковим) і обмінним калієм — 140 мг/кг грунту (за Мачигіним).
Агротехніка вирощування — загальноприйнята для зони Західного Лісостепу. Попередник — озимі зернові. Строки сівби — коли грунт на глибині загортання насіння прогріється до 12…14°С, що припадає в різні роки на кінець квітня — початок травня. Норма висіву — 600 тис. схожих насінин на гектар. Спосіб висівання — широкорядний (45 см). Глибина загортання насіння в грунт — 3–5 см. Протягом вегетаційного періоду посіви сої утримувались у чистому від бур’янів стані. Урожай збирали прямим комбайнуванням за вологості зерна не більше 16% з кожної ділянки досліду окремо.
У польовому досліді вивчали 20 сортів сої (табл.1).
Результати польових досліджень свідчать, що в середньому за 2006-2007 рр. найвищий урожай зерна забезпечили сорти сої: Єлєна, Рось, Анжеліка, Харківська 66, Медея, Амфон — 30,7–25,1 ц/га за внесення на гектар посіву мінеральних добрив у кількості N45Р45К45  кг/га. У цих сортів, порівняно з іншими, за рахунок внесення добрив одержали й вищу, ніж на контролі, прибавку врожаю.
У 2006–2007 рр. ми вивчали залежність величини врожаю зерна сої різних сортів від інокуляції насіння штамом бульбочкових бактерій під час висівання із внесенням і без застосування мінеральних добрив. Інокуляцію насіння здійснювали штамом 634б з Інституту фізіології рослин і генетики НАН України.
Результати наведено в таблицях.
Наведені в табл. 2 дані врожайності свідчать, що інокуляція насіння за вирощування сої без внесення мінеральних добрив забезпечила прибавку врожаю сорту Єлєна 3,6 ц/га, а суму чистого прибутку — 573 грн/га.
У табл. 3 наведено результати ефективності застосування штаму 634б для інокуляції насіння різних сортів сої із внесенням мінеральних добрив.
Дані таблиць свідчать, що інокуляція насіння штамом 634б під час вирощування різних сортів сої із внесенням мінеральних добрив N30Р30К30 кг/га сприяла прибавці врожаю зерна по 2,5–3,3 ц/га, а величина чистого прибутку за рахунок цього становила 379–475 грн з 1 га посіву.
Якщо порівняти цифрові дані щодо врожаю сорту Єлена в таблицях 2 і 3, то видно, що інокуляція насіння забезпечила дещо вищу прибавку врожаю за вирощування без внесення мінеральних добрив — 3,6 ц/га, із застосуванням N30Р30К30 кг/га прибавка становила 2,9 ц/га, що нижче, ніж у першому випадку, на 0,7 ц з гектара.
Як свідчать наукові дослідження названого вище інституту, бактеріальні добрива суттєво зменшують потребу внесення мінерального азоту завдяки його фіксації з повітря, покращують мінеральне живлення рослин, а також активують їхній розвиток за рахунок біологічно активних рістстимулюючих речовин, що синтезують мікроорганізми в процесі життєдіяльності. Бактеріальні добрива забезпечують, крім приросту врожаю зернобобових культур, ще й вміст білка в їхньому зерні.
Таким чином, результати наших досліджень свідчать, що в умовах Західного Лісостепу, зокрема на Прикарпатті, в 2006–2007 рр. найвищий урожай зерна забезпечили сорти сої Єлена, Рось, Анжеліка, Харківська 66, Медея, Амфон (30,7–25,1 ц/га). Інокуляція насіння різних сортів сої штамом бактеріальних добрив 634б підвищує врожай зерна на 2,5–3,6 ц/га, а чистий прибуток з 1 га посіву сягає за рахунок цього 379–573 гривень.

А. Мельник,
завідувач лабораторії технології вирощування сільськогосподарських культур, канд. с.-г. наук
В. Вовк,
молодший науковий співробітник,
Івано-Франківський інститут АПВ УААН