Проблеми протруювання насіння в умовах господарства

В ході весняних польових робіт знову проявилася проблема: під час перевантажування і висівання насіння протруйник обсипається з посівного матеріалу і в вигляді пилу піднімається в атмосферу. Таким чином, гроші господарства, витрачені на протруйник, у прямому сенсі цього слова йдуть на вітер. Сайт «Пропозиція» вирішив поцікавитися у фахівців, коли і чому так відбувається.

Як виявили проблему

Минулого року під час аналізу трупів загиблих бджіл у провідній у колишньому СРСР установі в галузі токсикологічної експертизи – Інституті екогігієни і токсикології ім. Медведя в Києві – було знайдено… протруйник для сої. Як встановили вчені інституту, він потрапив в організм бджіл після того, як у процесі сівби обсипався з насіння і піднявся з пилом в атмосферу, а потім цей пил осів на квітуючі медоноси.

Звичайно, загибель бджіл від протруйника – нетиповий випадок, можливий тільки за певного збігу обставин. Однак він проявляє іншу проблему – втрату протруйника під час перевантажування і висівання насіння.

Справедливості заради слід сказати, що цю проблему відзначали провідні фахівці агрохімічних компаній і раніше. Причому, на їхню думку, ця проблема виникала тоді, коли насіння протруювалося в господарстві самотужки, і не обов’язково в бетономішалці.

Підтвердженням цієї точки зору може виступати те, що в організмі бджіл було знайдено протруйник саме для сої, а не для кукурудзи. Річ у тім, що більша частина насіння кукурудзи купується вже протруєним в умовах великих насіннєвих заводів, де посівний матеріал протруюють таким високотехнологічним обладнанням, якого нема в жодній агрофірмі. Це підтверджують навіть пасічники, у яких загинули бджоли. Так, пасічник з Рівненщини Богдан Лимар, у якого масово загинули бджоли в квітні цього року, розповідає:

«Якщо насіння купується у міжнародних селекційних компаній уже протруєним, то протруйник на ньому добре тримається і майже не «пилить». А от з насіння, яке протруюють дідівськими способами агрофірми, що обробляють навколишні поля, протруйник піднімається в повітря, осідає на квітуючі плодові дерева на присадибних ділянках і труїть бджіл».

Щоправда, він, як і деякі інші пасічники, стверджує, що його бджоли загинули саме після сівби сусідами кукурудзи. Але вони точно не впевнені, що погубило бджіл – протруйник чи, може, ґрунтовий гербіцид, який теж вносився в ті дні. Адже у одного з пасічників, які висували подібні версії, просто нема коштів на проведення хімічного аналізу, бо він живе на мінімальну пенсію, а інший, який знайшов на це кошти, на час спілкування з ним автора ще не отримав результатів досліджень. Як вважає агроном-консультант асоціації «Дунайська соя» Микола Биков, ґрунтовий гербіцид може бути причиною загибелі бджіл: «Існує ризик того, щодо за відсутності цвіту бджоли можуть збирати їжу з інших джерел, які можуть містити шкідливі речовини. А під час внесення ґрунтових гербіцидів пилові бурі можуть зносити препарати».

Деякі пасічники вважають, що великі обсяги частинок протруйника потрапляють в атмосферу через те, що пневматичні сівалки певної конструкції без установки додаткового обладнання здувають протруйник із насінини в процесі сівби. Проте менеджер з маркетингу компанії «Байєр» Сергій Путренков стверджує, що пневматичні сівалки впливають на пилоутворення так само, як і механічні, а от викиди пилу в навколишнє середовище значно відрізняються. Микола Биков додає, що під час сівби утворюється менше пилюки, ніж під час обробітку ґрунту (культивації, боронування).

Чому і як протруйник втрачається

Загалом же втрата протруйника через здіймання його частинок в атмосферу, як відзначають фахівці агрохімічних компаній, - це комплексна проблема, яка залежить від багатьох факторів. І на більшість із них господарство у змозі вплинути і таким чином запобігти втратам протруйника.

Починається все, як зауважує Сергій Путренков, з умов зберігання насіння та його захисту в період тривалого зберігання. Особливо це важливо для ярових культур і сортів.

«Дуже важливим етапом є очищення та калібрування насіння», - продовжує керівник інституту захисту насіння компанії «Сингента» в Україні Олег Людвиновський. Під час очищення з посівного матеріалу слід видалити всі домішки, пошкоджене та плюскле зерно. «Надзвичайно важливо видалити весь пил, що є в посівному матеріалі – допустима кількість пилу становить 5 г на 100 кг посівного матеріалу», - наголошує він. Річ у тім, що пил забирає на себе значну частину протруйника. Це змушує підвищувати норму витрати протруйника, або ж зменшує його надходження на посівний матеріал. Крім того, саме пилові частинки легко піднімаються в атмосферу.

І лише після цього надходить черга власне протруювання. Тут, за словами С. Путренкова, слід звернути особливу увагу і на обладнання, і на персонал, і на сам протруйник. «Обладнання повинно бути в справному технічному стані і мати коректні налаштування», - нагадує фахівець. Завдяки цьому забезпечується, зокрема, коректна норма внесення протруйника. «Особливої уваги вимагають комбіновані робочі розчини, в яких змішується два і більше компонентів», - наголосив він.

Спеціалісти одностайно наголошують на тому, що обладнання для протруювання повинно мати потужні очисну та аспіраційну системи. «Наявність останньої значно підвищує якість обробки», - пояснює С. Путренков.

Чималу роль відіграє й такий фактор, як досвід і обізнаність персоналу та дотримання ним інструкцій роботи з обладнанням та протруйниками. Як відзначає Олег Людвиновський, тут важливо контролювати правильність приготування робочого розчину. Сергій Путренков уточнює: «Робочий розчин має постійно перемішуватись. Інтервал навіть в одну годину може змінити рівномірність розподілення активних речовин в ємкості на 25%. Тобто, наприклад, якщо взяти бочку на 150 л, через годину після приготування робочого розчину концентрація активних речовин в поверхневому шарі буде складати 75% від норми, в середині - 100% і на дні - 125%. За дві години ці показники становитимуть відповідно 35%, 90% та 175%, і так далі». Без перемішування робочого розчину нанесення протруйника буде нерівномірним.

«Для зменшення пилоутворення рекомендовано використання додаткових продуктів -  прилипачів, які закріплюють протруйник на насінні й перешкоджають його стиранню», - продовжує С. Путренков. Наприклад, компанія Bayer має власний бренд Перидіам, під яким випускається широкий асортимент подібних прилипачів для великої кількості культур.

Втім, за словами О. Людвиновського, якщо використовувати протруйники, виготовлені за технологією «Формула М» компанії Syngenta, можна обійтися без додавання прилипачів – протруйник і без них надійно триматиметься на насінні.

По правді, далеко не всі господарства мають якісне протруювальне обладнання та достатньо кваліфікований персонал для роботи на ньому.

Тому, наприклад, у країнах ЄС і Північної Америки, як відзначає С. Путренков, фермери зазвичай протруюють самостійно тільки насіння колосових. Натомість посівний матеріал інших культур вони купують уже протруєним або ж користуються послугами спеціалізованих компаній з протруювання.

В Україні купують уже протруєним більшу частину посівного матеріалу тільки кукурудзи й соняшнику, а ринок спеціалізованих послуг з протруєння не розвинутий. Тому Інститут захисту насіння компанії «Сингента» вже кілька років надає своїм клієнтам мобільне протруювальне обладнання. «Наші мобільні протруювальні комплекси здійснюють високоякісну очистку, калібрування та обробку насіння, що відповідає всім стандартам індустріальної обробки, прямо в господарствах, які хочуть отримати якісне протруювання, але не мають для цього відповідного обладнання», - розповів О. Людвиновський. При цьому кожна партія насіння перевіряється в лабораторії Інституту захисту насіння на такі показники як: рівномірність нанесення, кількість діючої речовини від запланованої норми, кількість пилу в обробленому насінні. За потреби (переважно на просапних культурах) проводяться тести на текучість насіння та якість висіву. Як додав С. Путренков, важливі також випробування на відсоток травмованого зерна та присутність діючих речовин.

Але якість нанесення протруйника – це ще не гарантія того, що протруйник не втрачатиметься. Важливу роль має також поводження з зерном на шляху від протруювача до насіннєвого ложа. Буває, що чимало протруйника залишається в мішках чи кузовах вантажівок. Тому С. Путренков радить після виходу з протруювальної машини складати оброблене насіння відразу у мішки або причіп. І скрізь застосовувати стрічкові транспортери: шнекові значно підвищують пилоутворення.

Леопольд Ріттлер, керівник відділу дослідження та інновацій Асоціації «Дунайська Соя» (Donau Soja):

У своїх стандартах Donau Soja/Europe Soya Асоціація «Дунайська Соя» наголошує на тому, що пестициди мають бути внесені таким чином, аби мінімізувати негативний вплив на людей та навколишнє середовище, витримувати під час внесення дистанцію щонайменше 30 метрів від будь-яких населених пунктів чи водоймищ. Також ми застерігаємо від внесення ЗЗР авіаспособом.

Аграрії, які беруть на себе зобов’язання відповідати вимогам стандартів Асоціації «Дунайська Соя», - Donau Soja/Europe Soya мають використовувати для догляду за посівами сої лише ті пестициди, що дозволені в Україні на сої та містять лише допущені в рамках Європейського Союзу діючі речовини. До переліку заборонених діючих речовин для вирощування сої незалежно від типу препарату відповідно до Стандартів якості Donau Soja/Europe Soya у 2020 році  входять наступні: ацетохлор, ацифлуорфен, беноміл, біфентрин, глюфосинат амонію, диметоат, зета-циперметрин, імазетапір, карбендазин, клотіанідин, новалурон, прометрин, пропаргіт, пропізохлор, пропіконазол, тепралоксидим, тефлутрин, тирам, трифлуралін, фіпроніл, флуметсулам, фозалон, фосфориста кислота, хізалофоп-п-тефурон, хлоримурон-етил, хлорпірифос, а також дві діючі речовини для десикації - гліфосат та дикват.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com