Проблема якості зерна озимої пшениці врожаю 2008 року в Запорізькій області

Цього року експерти передбачали в Україні врожайність валових зборів зернових на рівні 43–45 млн тонн. Після вступу України в СОТ для нас ще більше відкрився зовнішній ринок, тепер маємо експортувати зерна близько 15–17 млн тонн. Та хочеться зазначити, що лише 25–30% усього вирощеного зерна придатні для продовольчих цілей в Україні, решта — фуражне зерно. Кому потрібне неякісне зерно? І коли ми навчимося працювати на якість, а не на кількість?

Заготівля високоякісного зерна озимої пшениці з високоякісними хлібопекарськими показниками завжди була доволі гострою проблемою паралельно зі збільшенням його виробництва. Сьогодні це питання стає дедалі актуальнішим, тому що господарства не приділяють належної уваги вирощенню сильних і цінних сортів пшениці.
Цього року в Запорізькій області виростили високий урожай озимої пшениці — в середньому 37,8 ц/га. Але зерно переважно не придатне для використання на продовольчі цілі. Його  через низький вміст білка й, відповідно, клейковини можна використати лише як фуражне. Для отримання зерна з високими якісними показниками потрібний високий агрофон, який неможливо створити сьогодні без контрольного землекористування, коли з рекомендованих попередників під озиму пшеницю дуже рідко залишають чорний пар. Основна маса господарств висіває озиму пшеницю після ярових зернових, озимих, соняшнику й ріпаку. Це недопустимі попередники (крім ріпаку), особливо соняшник, який, по-перше, пізно збирають, а по-друге, він виносить багато поживних речовин та вологи з грунту. Після нього неможливо за короткий строк створити сприятливі умови для мікробіологічних процесів і відновлення родючості грунту. Негативний вплив попередників на якість зерна можна зменшити, але для цього треба своєчасно і в потрібній кількості вносити органічні та мінеральні добрива. Та через брак коштів і скорочення поголів’я худоби зменшуються ресурсні можливості застосування гною й мінеральних добрив. 2007 року в області було внесено на 1 га посівної площі лише по 0,2 т органічних і по 29 кг д. р. мінеральних добрив. Усе це призводить до виснаження земель і, відповідно, унеможливлює одержання зерна озимої пшениці першого-третього класів. У таблиці наведено результати якості зерна озимої пшениці в господарствах шести районів Запорізької області.
Згідно з державним стандартом на продовольчу пшеницю — ДСТУ 3768-04, — в якому зазначено, що якість зерна озимої пшениці визначають за вмістом у ньому клейковини та її пружністю, майже всі проаналізовані зразки (за винятком Гуляйпільського району та по одному зразку у Вільнянському й Запорізькому районах) відповідають V–VI класам. Тому в області дуже мало зерна, придатного для переробки на продовольчі цілі, в основному це фуражне зерно. Хлібоприймальні підприємства цього року, зараховуючи озиму пшеницю до відповідного класу, беруть до уваги вміст білка та натуру зерна. Це дещо підвищує загальні показники якості зерна в області, але не покращує його хлібопекарські властивості.
Крім наведених причин недобору високоякісного зерна, є ще одна:  господарства для висівання використовують сорти озимої пшениці інтенсивного типу — Селянка, Одеська 268, Зерноградка та інші. Вони вирізняються високою врожайністю, але навіть на фоні доброго попередника не завжди мають зерно з високим вмістом білка. У цих сортів збільшується співвідношення маси зерна до маси соломи, що нерідко спричиняє зниження білковості.
Тож, щоб мати високоякісне зерно в області, потрібно: повернутися до чистих та зайнятих парів; висівати насіння тільки сильних і цінних сортів пшениці; під час вирощування культури використовувати повні комплекси органічних і мінеральних добрив.

Т. Нікітіна,
завсектором відділу якості продукції та радіологічних досліджень Запорізького центру “Облдержродючість”
Н. Захаренкова,
провідний агрохімік